Рішення № 6413022, 10.06.2009, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" червня 2009 р. Справа № 18/41

За позовом Підприємець ОСОБА_1

до відповідача ДП ДАК "Хліб України" "Бокіймівський комбінат хлібопродуктів"

про стягнення заборгованості за Договорами: від 21 травня 2007 року, від 29 травня 2007 року, від 19 липня 2007 року, від 06 листопада 2007 року, від 08 листопада 2007 року, від 21 листопада 2007 року та 21 листопада 2007 року в сумі 233 135 грн. 53 коп.

Суддя Гудак А.В.

Представники:

Від позивача : представник ОСОБА_1

Від відповідача : представник Маркович Л.Д. дов. в справі

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з відповідача 223135,5 грн.- основного боргу, збитків від інфляції, 3% річних. Позивачем 03.06.09 направлено заяву про уточнення позовних вимог. Просить стягнути заборгованість по кредиту в сумі 132000,00 грн., відсотки за користування кредитом в сумі 39169,28 грн., та індекс інфляції в сумі 59288,18 грн. від нарахування 3% річних в сумі 2058,03 грн. відмовляється. В судовому засіданні позовні вимоги, відповідно до права, наданого статтею 22 ГПК України, підтвердив.

Відповідач у відзиві від 25.05.09 № 11 позовні вимоги визнав в частині основного боргу та відсотків від відсотків за користвання позиками згідно направленої претензії в сумі 164058,33 грн. В доповненнях до відзиву від 09.06.09 № 101 на позовну заяву позовні вимоги визнав частково в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 132000,00 грн. Щодо стягнення, згідно заяви про уточнення позовних вимог, відсотків за користування кредитом в сумі 39169,28 грн., та індекс інфляції в сумі 59288,18 грн. позовні вимоги не визнає. Свої заперечення в цій частині обгрунтовує тим, що договори на які посилається позивач у позовній заяві вважає недійсними, оскільки відповідно до п.5.4 Статуту ДП ДАК "Хліб України" "Бокіймівського комбінату хлібопродуктів", директор підприємства укладає угоди за погодженням з компанією (ДАК "Хліб України") на суми, що перевищує 30000,00 грн. з одним контрагентом, а договори на які посилається позивач були укладені на суму 180000,00 грн. без погодження з компанією. Просить в цій частині в позові відмовити та визнати договори позики, перелічені у доповненні до відзиву недійсними.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з "26" травня 2009 р. по "10" червня 2009 р. для прийняття та оголошення судового рішення

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, вивчивши подані ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Суд виходив з такого.

Між позивачем та відповідачем було укладено договори позики б/н від: 07.05.07 на суму 30000,00 грн.; 21.05.07 на суму 30000,00 грн.; 29.05.07 на суму 10000,00 грн.; 19.07.07 на суму 30000,00 грн.,06.11.07 на суму 30000,00 грн.; 08.11.07 на суму 10000,00 грн.; 21.11.07 на суму 20000,00 грн.; 21.11.07 на суму 20000,00 грн. Відповідно до п.3. даних договорів позики, позика вважається наданою з моменту передання грошей, що підверджує оформлений належним чином прибутковий касовий ордер. Згідно квитанцій до прибутких касових ордерів було прийнято від позивача в касу відповідача: № 117 (договора позики від 21.11.07) в сумі 40000,00 грн.; № 41 (договора позики від 07.05.07, 21.05.07,29.05.07) на суму 70000,00 грн.; №112 ( договора позики від 06.11.07,08.11.07) на суму 40000,00 грн.; №66 (договір позики від 19.07.07) на сум 30000,00 грн.

Відповідно до п.4 договорів позики б/н від: 07.05.07 на суму 30000,00 грн.; 21.05.07 на суму 30000,00 грн.; 29.05.07 на суму 10000,00 грн.; 19.07.07 на суму 30000,00 грн. позивач надає позику відповідачу на строк до 01.09.07; по договорах позики б/н від: 06.11.07 на суму 30000,00 грн.; 08.11.07 на суму 10000,00 грн.; 21.11.07 на суму 20000,00 грн.; 21.11.07 на суму 20000,00 грн.до 01.01.08.

Відповідачем проведено повернення заборгованості по позиках в сумі 51100 грн., зокрема:14.11.07 за договором позики від 07.05.07 в сумі 30000,00 грн.; 26.02.08 за договором позики від 07.05.07 в сумі 15000,00 грн.; 03.06.07 за договором позики від 21.05.07 в сумі 3000,00 грн.; 26.06.08 проведено оплату за користування позикою в сумі 3100,00 грн.

Станом на 01.03.09 сума непогашеного боргу за позиками становить 132000,00 грн., що і не заперечується відповідачем.

За умовами ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що “Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться."

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.2. ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За таких обставин вимоги в частині стягнення основного боргу в с сумі 132000,00 грн. обгрунтовані і підлягають задоволенню на підставі ст.ст.526, 530, ст.ст. 1049,1050 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом строк.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Господарським кодексом України, а саме, п.1. ст.216 передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач нарахував індекс інфляції в сумі 59288,18 грн. за період з вересня 2007 року по травень 2009 року. При обрахуванні індексу інфляції позивач, індекс інфляції за вказані періоди визначав сумуючи основий борг плюс індекс інфляції помножений на індекс інфляції за наступний період. Однак Верховним судом України листом від 603.04.97 № 62-97р надано рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляду судових справ. Судом з урахуванням даних вимог здійснено перерахунок нарахування індексу інфляції за період:

вересень, жовтень 2007 року - 5900 грн.00 коп ( 100000,00грн.* 102.2%-100000=2200,00 грн., 100000,00грн.*102,9%-100000,00грн=2900грн.00 коп.);

листопад, грудень 2007року - 2365,00 грн. ( 55000,00 грн.*102,2%-55000,00=1210,00грн.,55000,00 грн.*102,1%-55000=1155,00 грн.);

січеь-травень 2008 року - 19710,00 грн. ( 135000,00 грн.*114,6%-135000,00 грн. =19710,00 грн.);

червень-грудень 2008 року - 8976,00 грн. ( 132000,00 грн.*106,8%-132000,00 грн.=8976,00 грн.);

січень-травень 2009 року - 9108,00 грн. ( 132000,00 грн.*106,9%-132000,00 грн.=9108,00 грн.).

Загальна сума індексу інфляції, за перерахунком суду за вказаний період, становить - 45259,00 грн.

Таким чином, в частині стягнення індексу інфляції в сумі 14029,18 грн. (59288,18 грн-45259,00 грн)) слід відмовити.

Відповідно до ст. 536 ЦК України та п.5.1 договорів позики передбачено нарахування по договорам позики б/н від 07.05.07; 21.05.0729.05.07; 19.07.07; 06.11.07;08.11.07;21.011.07 - 17%, а договору позики б/н від 21.11.07 - 16% річних за користування позиками. Згідно розрахунку позивача щодо нарахування 17% та 16% за користування позикою за період з травня 2007 року по 31.05.2009 року дана сума становить39169,28 грн. Розрахунок судом перевірено та визнано правильним.

Факт визнання боргу в т.ч. відсотків за користування позиками в сумі 33964,19 грн. підверджєуться визнанням відповідачем претензії, яка була направлена на адресу останнього 11.02.09 та отримана ним згідно повідомлення про вручення -12.02.09. У відповіді на претензію від 18.03.09 № 3 визнано борг по позиці в т.ч. і відсотках за користування позикою в сумі 164058,33 грн. Однак в з"язку з важким фінансовим становищем повернути суми позик на даний час не мають можливостей.

Таким чином, суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо безпідставності стягнення відсотків за користування позиками та нарахування інфляційних, так як вони спростовуються доказами наявними в матерілах справи та нормами цивільного законодавства.

Оркім того, заявлена у відзиві вимога щодо визнання даних договорів недійсними, так вони укладені з порушенням, спростовується самим відповідачем фактом визнання основної суми боргу по позиках та підписаних договорах позики, суми яких не перевищують 30000,00 грн. та відсутніністю доказів визнання їх недійсними в установленому законом порядку, зокрема щодо здійснення захисту своїх інтересів згідно із ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України про визнання угод недійсними з підстав, передбачених законом.

Щодо стягнення 3% річних, то позивачем подано клопотання про відмову від позовних вимог в цій частині.

Суд, розяснивши наслідки відповідних процесуальних дій, дійшов висновку що дана відмова від позову в частині стягнення 3% річних в сумі 2058,03 грн. стосується предмету спору, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, а відтак підлягає прийняттю судом.

За таких обставин, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, провадження у справі в частині стягнення 3% річних підлягає припиненню.

З урахуванням вищевикладеного позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 216428,28 грн. в т.ч. основний борг - 132000,00 грн. відсотки за користування кредитом в сумі 39169,28 грн. та інфляційні втрати в сумі 45259,00 грн з покладенням на відповідача витрат по сплаті держмита та витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу пропоорційно задоволених позовних вимог. Розмір пропорції задоволених позовних вимог проти заявлених становить 93,91%.

В частині стягнення інфляційних в сумі 14029,18 грн. відмовити.

В частині стягнення 3% річних в сумі 2058,03 грн. припинити провадженняя.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно зі статтею 91 Господарського процесуального кодексу України, сторона у справі, не згідна із рішенням суду має право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга або подання подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.49, п.4 ст.80, 811, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково..

2. Стягнути з ДП ДАК "Хліб України" "Бокіймівський комбінат хлібопродуктів" (Бокійма,Млинівський район, Рівненська область,35162, код ЄДРПОУ 30562950, розрахунковий рахунок № 260083252, банк: АППБ "Аваль" м. Рівне, МФО банку 333227) на користь Підприємець ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, основний борг в сумі 132000грн. 00коп., збитки від інфляції в сумі 45259грн. 00коп., відсотки за користування позикою в сумі 39169 грн.28 коп витрати по сплаті державного мита в сумі 2167грн. 09коп., витрат на оплату послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 110грн 81коп. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до частини 3-4 статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

3.В частині стягнення інфляційних в сумі 14029грн.18 коп. відмовити.

4. Припинити провадження у справі вчастині стягнення 3% річних в сумі 2058 грн.03 коп.

Суддя

Повний текст рішення суддею підписано "18" червня 2009 р.