Рішення № 64098897, 10.01.2017, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 січня 2017 р. Справа № 902/997/16

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Матущак О.В.

позивача: ОСОБА_1 за довіреністю,

у відсутності представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" (вул. Магістратська, 2, м. Вінниця, 21050)

до: закритого акціонерного товариства науково-виробничої фірми "Елекомс" (вул. К.Маркса, 8, м. Вінниця, 21034)

про стягнення 62738 грн 82 коп.,

ВСТАНОВИВ :

публічним акціонерним товариством "Вінницяобленерго" заявлено позов до закритого акціонерного товариства науково-виробничої фірми "Елекомс" про стягнення 62738 грн 82 коп.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 24 листопада 2016 року за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/997/16 з призначенням її до розгляду.

Відповідно до ухвали суду від 13.12.2016р. відкладено слухання справи до 10.01.2017р. через неявку в судове засідання представника відповідача та неподання ним витребуваних доказів по справі.

В судовому засіданні (10.01.2017р.) представник позивача позов підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в ньому та надані суду докази.

Натомість, представник відповідача повторно не з'явився, причин неявки не повідомив, хоча завчасно та належним чином двічі повідомлявся про судовий розгляд справи ухвалами суду від 24.11.2016р. та 13.12.2016 року, які надсилалась йому рекомендованою кореспонденцією за адресою, яка відповідає тій, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відтак його процесуальна позиція щодо заявленого позову суду невідома.

Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р. в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, слід відмітити, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого не є відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Натомість, згідно із п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66- 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Як свідчать матеріали справи, зокрема повідомлення про вручення поштового відправлення вх. №19 від 10.01.2017р., відповідач був обізнаний про наявність спору в суді між ним та позивачем ще 29.12.2016р., а тому суд при прийнятті рішення по справі виходить з того, що останній мав достатньо часу для того, щоб подати необхідні докази по справі та сформулювати свою процесуальну позицію відносно даного спору.

Таким чином, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача, оскільки матеріали даної справи містять достатньо доказів для прийняття рішення по справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01.01.2016р. між публічним акціонерним товариством "Вінницяобленерго" (власник, позивач) та закритим акціонерним товариством науково-виробнича фірма "Елекомс" (користувач, відповідач) укладено договір про використання опор повітряних ліній електропередач №4140 (Договір), відповідно до п. 1.1. якого власник надає право на використання опор повітряних ліній електропередач ПЛ-0,4-10кВ на території м. Вінниці та Замостянського району Вінницької області (СО «Вінницькі МЕМ», СО «Замостянські ЕМ») для розміщення на них обладнання користувача (послуги), а користувач зобов'язується оплатити такі послуги в розмірі, у строки та згідно порядку, що встановлені цим договором.

План - схема розміщення обладнання на опорах повітряних ліній електропередач ПЛ-0,4-10кВ; населений пункт, вулиця, диспетчерська назва опор, номери задіяних опор їх кількість та довжина підвісу визначаються у додатках №2-1, №2-2, та №3-1, №3-2 які є невід'ємними частинами Договору.

Під обладнанням, у Договорі, слід розуміти: телекомунікаційне та/або силове обладнання (кабелі, кріплення, муфти), та/або рекламні щити, що плануються бути розміщеними на опорах повітряних ліній електропередач ПЛ-0,4-10кВ, що належать власнику.

ОСОБА_2 із п. 3.1. Договору ціна послуги за використання опор повітряних ліній електропередач ПЛ-0,4-10кВ для розміщення на них обладнання є договірною та визначається додатком №1, який є невідємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.2. Договору вартість послуг за використання опор повітряних ліній електропередач ПЛ-0,4-10кВ для розміщення на них обладнання, становить на місяць 6123 грн 60 коп., у т.ч. ПДВ 1020 грн 60 коп. згідно додатку №4, який є невід'ємною частиною Договору.

ОСОБА_2 із п. 3.4. Договору розрахунки по договору, здійснюються щомісячно, шляхом перерахування користувачем грошових коштів на поточний рахунок власника, в розмірі, що вказаний у п. 3.2. договору, не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця, що передує розрахунковому, за який здійснюється оплата.

Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, і діє до 31.12.2016р., а в частині здійснення взаєморозрахунків до їх повного виконання сторонами (п.7.1. Договору).

ОСОБА_2 обстеження сумісного підвісу обладнання ЗАТ НВФ "Елекомс" на опорах повітряних ліній електропередач ПЛ-0,4-10кВ СО "Вінницькі міські ЕМ", який є Додатком №2 до договору про використання опор повітряних ліній електропередач загальна кількість опор складає 257 шт., а довжина підвісу 7,437 км.

На виконання умов Договорів позивач надав відповідачу право використання опор повітряних ліній електропередач ПЛ-0,4-10кВ на території м. Вінниці та Замостянського району Вінницької області (СО «Вінницькі МЕМ», СО «Замостянські ЕМ») на загальну суму 67359 грн 60 коп., підтверджується скріпленими підписами та печатками сторін актами приймання-передачі наданих послуг від 31.01.2016р. на суму 6123 грн 60 коп., від 29.02.2016р. на суму 6123 грн 60 коп., від 31.03.2016р. на суму 6123 грн 60 коп., від 30.04.2016р. на суму 6123 грн 60 коп., від 31.05.2016р. на суму 6123 грн 60 коп., від 30.06.2016р. на суму 6123 грн 60 коп., від 31.07.2016р. на суму 6123 грн 60 коп., від 31.08.2016р. на суму 6123 грн 60 коп., від 30.09.2016р. на суму 6123 грн 60 коп., від 31.10.2016р. на суму 6123 грн 60 коп., від 30.11.2016р. на суму 6123 грн 60 коп.

Відповідач свої договірні зобов"язання стосовно вчасного та повного розрахунку за надані послуги виконав частково, за послуги розрахувався в сумі 13123 грн 60 коп., що підтверджується наявними у справі банківським виписками від 17.08.2016р. та 03.11.2016р.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по оплаті наданих послуг відповідно до Договору в сумі 54236 грн.

Непроведення відповідачем решти розрахунків за наданні йому послуги, стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З огляду на предмет і характер зобов'язань взятих на себе сторонами договору між ними виникли правовідносини, які регулюються параграфом 3 глави 63 Цивільного кодексу України "Послуги".

ОСОБА_2 із ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

ОСОБА_2 зі ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України).

Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор-прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

ОСОБА_2 із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 54236 грн правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 4664 грн 09 коп. пені, 754 грн 72 коп.- 3% річних та 3084 грн 01 коп. інфляційних втрат, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_2 із ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу ч. 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами ч.6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

ОСОБА_2 із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.2. Договору сторони обумовили, що у випадку недотримання термінів розрахунків користувачем, передбачених п. 3.4. даного Договору, користувач сплачує власнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день від суми невиконаного грошового зобов'язання, що діяла на період виникнення заборгованості.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам договору та вимогам чинного законодавства України.

Перевіркою за допомогою програми «ЛІГА.ЗАКОН» правильності розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат судом не виявлено помилок, з огляду на що вказані вимоги задовольняються судом в заявленому позивачем розмірі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, ст.ст. 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з закритого акціонерного товариства науково-виробничої фірми "Елекомс" (вул. К.Маркса, 8, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 20110825) на користь публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" (вул. Магістратська, 2, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 00130694) 54236 грн основного боргу, 4664 грн 09 коп. пені, 754 грн 72 коп. 3% річних, 3084 грн 01 коп. інфляційних втрат та 1378 грн витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 16 січня 2017 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (вул. К.Маркса, 8, м. Вінниця, 21034)