Ухвала суду № 64091738, 31.12.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/9/17 Справа № 175/4764/16-к Слідчий суддя - Шабанов А.М. Суддя-доповідач - Мазниця А.А.

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 грудня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді - доповідача Мазниці А.А.

суддів Онушко Н.М., Іванченка О.Ю.

При секретарі Гичка Л.Ю.

За участю:

прокурора Потикевича Д.С.

захисника ОСОБА_2

підозрюваного ОСОБА_3

слідчого Начиняного В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2, що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_3, на ухвалу слідчого судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2016 року, якою до

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 що проживає за адресою: АДРЕСА_2, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України,

застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, -

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2, що діє в інтересах ОСОБА_3, порушує питання про скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді від 09.12.2016 р. та постановлення нової ухвали, якою обрати ОСОБА_3 запобіжний захід у виді домашнього арешту, а у випадку неможливості цього - визначити цьому підозрюваному заставу згідно ч. 4 ст. 183 КПК України.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді було задоволене клопотання слідчого СВ Дніпровського ВП Дніпропетровського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області та обрано ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 06 лютого 2017 року включно.

Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя зазначив, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Також вказує, що відносно цього підозрюваного існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які не можуть бути усунуті в інший спосіб, ніж тримання останнього під вартою, а саме що цей підозрюваний може переховуватися від органів слідства та суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Обґрунтовуючи вимоги своєї апеляційної скарги, захисник ОСОБА_2 зазначає, що вищезазначена ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою і підлягає скасуванню.

Вказує, що слідчим суддею при постановленні оскаржуваної ухвали всупереч нормам кримінального процесуального законодавства було взято до уваги тільки наявність зазначених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, в той час як він повинен був оцінити сукупність всіх обставин справи, у тому числі наявність обґрунтованої підозри.

На думку захисника, органом досудового розслідування достовірно не встановлено та не з'ясовано, чи дійсно ОСОБА_3 перебував на місці вчинення злочину. З матеріалів справи вбачається, що останній оглядав навколишню місцевість та дорогу з метою своєчасного виявлення сторонніх осіб та транспортних засобів, зі здійсненням короткотривалих дзвінків ОСОБА_4 з метою повідомлення про обстановку, але дана обставина ґрунтується тільки на показаннях свідка ОСОБА_5, який також є співучасником даного злочину, та іншими доказами не підтверджена. При цьому показання згаданого свідка є непослідовними, а протокол його допиту не відповідає вимогам КПК та є недопустимим доказом.

Захисник вказує, що показання свідка ОСОБА_6 не містять відомостей про ознаки, за якими він міг би впізнати осіб, що мають відношення до розслідуваного кримінального правопорушення, у зв'язку з чим впізнання ним ОСОБА_3 є сумнівним, а протокол його допиту також не відповідає вимогам КПК та є недопустимим доказом.

На думку захисника, ризики, на які посилається слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, є недоведеними і фактично не існують, що тягне необхідність у скасуванні оскаржуваної ухвали слідчого судді та відмови у задоволенні клопотання слідчого.

Крім того, захисник вважає, що слідчий суддя безпідставно не скористався своїм правом на визначення ОСОБА_3 розміру альтернативної застави в порядку ч. 4 ст. 183 КПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, підозрюваного та його захисника, які апеляційну скаргу підтримали з викладених у ній підстав; думку слідчого та прокурора, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на її безпідставність; дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1)існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

2)потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

3)може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції при обрані запобіжного заходу ОСОБА_3 цих вимог закону дотримався.

Так, колегія суддів вважає правильним висновок слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, зважаючи на наступне.

Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.

З наданих матеріалів вбачається, що обґрунтованість підозри ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується достатньою мірою низкою доказів, в тому числі протоколом огляду місця події від 07.12.2016 р. та показаннями потерпілого ОСОБА_7, з яких вбачається, що відносно останнього було вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 289 КК України; показаннями свідка ОСОБА_6, який впізнав ОСОБА_3 як особу, що у час, близький до часу вчинення злочину щодо ОСОБА_7, перебувала в автомобілі поблизу місця події; показаннями свідка ОСОБА_5, який надав детальні пояснення щодо обставин вчинення розслідуваного кримінального правопорушення та участі у ньому ОСОБА_3

Враховуючи наведені обставини, слідчий суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, достатньої для вирішення питання про застосування до останнього запобіжного заходу, з яким колегія суддів погоджується, та оцінює критично доводи захисника в частині необґрунтованості та недоведеності цієї підозри.

Стосовно посилань апелянта на неналежне оформлення процесуальних документів, в яких закріплені вищезазначені показання, та їх недопустимості як доказів, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що оцінка цих доказів у такому аспекті має бути здійснена на етапі судового розгляду кримінального провадження, в той час як при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу підлягає оцінці загальна обгрутованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення.

Що стосується доводів захисника підозрюваного про недоведеність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, то вони не можуть бути прийняті до уваги зважаючи на те, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, що згідно ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, за який законом про кримінальну відповідальність передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років.

Фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, а також відомості про його особу, а саме те, що цей підозрюваний раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, останній раз - вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19.09.2015 р. за вчинення умисного корисливого злочину, ніде не працює та не має легального джерела доходу, обвинувачується у вчиненні у складі групи осіб за попередньо змовою кримінального правопорушення, пов'язаного з погрозою застосування до потерпілого насильства, небезпечного для його життя, - дають підстави обґрунтовано припускати, що ОСОБА_3 зневажливо ставиться до закону, є особою зухвалою, схильною до вчинення кримінальних правопорушень та застосування насильства.

З наведених обставин слідчий суддя суду першої інстанції зробив обґрунтований висновок про наявність щодо ОСОБА_3 ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме того, що він може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, впливати на потерпілого та свідків, і що згадані ризики не можуть бути достатньою мірою усунуті іншим шляхом, ніж тримання цього підозрюваного під вартою.

Колегія суддів з правильністю цього висновку погоджується, оскільки доводи захисника щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, спростовуються вищенаведеним, а обставини, які характеризують особу підозрюваного, підтверджуються вагомість цих ризиків та недостатність інших, менш обтяжливих запобіжних заходів.

Посилання апелянта на безпідставність невизначення слідчим суддею розміру альтернативної застави колегія суддів оцінює критично, оскільки факт підозри ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, пов'язаного з погрозою застосування насильства, та обсяг і вагомість встановлених щодо нього ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України, є достатньою підставою для прийняття слідчим суддею такого рішення відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України.

За викладених обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2016 року, якою до ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

_____ _____ _____

Мазниця А.А. Онушко Н.М. Іванченко О.Ю.