Ухвала суду № 64091730, 12.01.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/706/17 Справа № 185/6638/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Перекопський М. М. Доповідач - Ткаченко І.Ю.

Категорія 50

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2017 року м. Дніпро

12 січня 2017 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Каратаєвої Л.О., Пищиди М.М.

при секретарі - Назаренко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки на період навчання

за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3

на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2016 року,

В С Т А Н О В И В:

08 серпня 2016 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років. В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що батьками доньки є вона та відповідач. Донька проживає з нею та знаходиться на її утриманні, на даний час навчається на денному відділенні у вищому навчальному закладі, тому не має можливості працювати, у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги. Відповідач є приватним підприємцем, у зв'язку з чим має нерегулярний та мінливий дохід та може надавати допомогу донці. Вточнивши свої позовні вимоги, позивачка просить стягнути з відповідача на свою користь аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 750 грн. щомісячно на утримання повнолітньої доньки до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення двадцяти трьох років (а.с. 1, 17).

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки на період навчання - задоволені частково.

Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у твердій грошовій сумі в розмірі 500 грн. щомісячно, починаючи стягнення з 08 серпня 2016 року на період навчання в Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончара, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_4 двадцяти трьох років.

В іншій частині позову - відмовлено, також вирішено питання щодо судових витрат (а.с.82-83).

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с.88-93).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду змінити в частині визначення розміру стягнутих аліментів, визначивши їх в розмірі 750 гривень (а.с.103-104).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги слід відхилити, а рішення суду залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка є матір'ю, а відповідач батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка навчається на другому курсі денного відділення факультету української та іноземної філології та мистецтвознавства Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара, що підтверджується свідоцтвами про народження, довідкою №87-225-670 від 27.07.2016 року (а.с. 5,6).

ОСОБА_4, батьком якої є відповідач, проживає окремо від нього, потребує матеріальної допомоги, а відповідач щомісячно отримує пенсійні виплати у розмірі 1566,03 грн. та є фізичною особою-підприємцем, у зв'язку з чим може надавати таку допомогу.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції вірно застосував положення ст.199 СК України і прийшов до висновку, що ОСОБА_4 на період навчання потребує матеріальної допомоги, а відповідач має можливість таку допомогу надавати. При визначенні розміру аліментів суд враховував положення ст.ст.182, 200 СК України і вірно визначив розмір аліментів в розмірі 500 гривень щомісячно.

Так, згідно ст.. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до ст.. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Згідно ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує, зокрема, стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, та інші обставини, що мають істотне значення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності стягнення з відповідача аліментів, а з урахуванням обставин справи та вимог закону, частково задовольнив позовні вимоги позивачки, стягнувши з відповідача аліменти в розмірі 500 гривень щомісячно.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3, щодо наявності на його утриманні непрацездатних батьків, та те, що він має мінливий дохід, й не має змоги утримувати повнолітню доньку яка навчаться, що на його думку є підставою для відмови у позові, не обґрунтовані.

Також безпідставними є посилання апелянта ОСОБА_2 щодо незгоди з визначеним судом розміру аліментів, без урахування, на думку апелянта, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (з 01 січня 2016 року складає 1378 грн., а з 01 травня 2016 року - 1450 грн.), та змоги відповідача сплачувати більшу суму.

Так, зі справи вбачається, що донька сторін навчається на другому курсі денного відділення факультету української та іноземної філології та мистецтвознавства Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара, тому на період навчання потребує матеріальної допомоги, а відповідач має можливість таку допомогу надавати, оскільки отримує щомісячно пенсійні виплати у розмірі 1566,03 грн. та є фізичною особою-підприємцем, платником єдиного податку, й за звітний 2015 рік загальна сума доходу складає 900441,00 грн.

Також зі справи вбачається, що у відповідача наявна неповнолітня дитина, матір, яка є інвалідом 3 групи, і він сам перебуває на Д-обліку у лікаря-хірурга. Донька сторін ОСОБА_4, навчаючись за денною формою навчання на бюджетній основі, має змогу отримувати стипендію.

Отже, суд 1 інстанції, виходячи з положень ст.. 182 СК України, врахувавши стан здоров'я та матеріальне становище доньки й відповідача, наявність у нього непрацездатних батьків і неповнолітньої дитини, та інші обставини, що мають істотне значення, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення аліментів в розмірі 500 грн., що не позбавляє сторони, за наявністю підстав, звертатися до суду з відповідним позовом про зміну розміру стягнутих аліментів.

Інші доводи, приведені в апеляційних скаргах зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, а відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 213, 214 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді: