Постанова № 64059438, 11.01.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2017 року Справа № 904/6071/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Широбокова Л.П., Орєшкіна Е.В.

секретар судового засідання Абадей М.О.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №2042 від 25.10.2016р.

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність №4/81 від 03.01.2017р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2016р. у справі №904/6071/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "ОСОБА_3 залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Дніпро

до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 113762 грн.76 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2016р. у справі №904/6071/16 (суддя Новікова Р.Г.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "ОСОБА_3 залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" плату за користування вагонами в розмірі 109014 грн. 36 коп. та збір за зберігання вантажу в сумі 4748 грн. 40 коп., судовий збір в розмірі 1706 грн. 43 коп.

Місцевий господарський суд виходив з того, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, тому підлягають задоволенню у повному обсязі зі стягненням з відповідача на користь позивача плати за користування вагонами в розмірі 109014 грн. 36 коп. та збору за зберігання вантажу в сумі 4748 грн. 40 коп.

Відповідач (ПрАТ "ПІВНГЗК"), не погодившись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2016р. у справі №904/6071/16, подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що оскаржене рішення прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, ґрунтуючись на висновках, зроблених після неповного та необ'єктивного з'ясування всіх дійсних обставин, що мають значення для справи. Просить скасувати означене рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково, а саме в розмірі 12796,56 грн., в іншій частині позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на те, що господарський суд при прийнятті оскарженого рішення не приділив уваги наявним доводам відповідача у їх сукупності, судом не було здійснено належного аналізу документального обґрунтування відсутності вини відповідача у затримці спірних вагонів на підходах до ст. Рядова. Зазначає, що скаржник тільки тоді сплачує залізниці збір за зберігання вантажу та плату за користування вагонами за час їх затримки на станції призначення або на підходах до неї, коли буде доведено факт такої затримки з причин, що залежать від отримувача вантажу та з його вини, у зв'язку з чим Залізниця мала можливість подати затримані за спірними наказами вагони на вільні в той час колії. Відповідач стверджує, що згідно з умовами п.8 Договору про експлуатацію повідомив позивача листом від 21.01.2016р. №294/63, листом від 22.01.2016р. №308/63 щодо готовності забрати на свою під'їзну колію раніше затримані вагони за наказом №97 від 20.01.2016р., №101 від 20.01.2016р. та засобами факсимільного зв'язку Структурному підрозділу "Криворізька дирекція залізничних перевезень" (копія листів міститься в матеріалах справи). Вказує, що в порушення п.12 Інструкції оформлення затримки поїздів на підходах до станції призначення на ОСОБА_3 залізниці, позивач зі станції затримки у першу чергу не відправив вагони, які були вказані у листі від 21.01.2016р. №294/63 та у листі від 22.01.2016р. №308/63 щодо готовності забрати відповідачем на свою під'їзну колію раніше затримані вагони за наказами №97 від 20.01.2016р., №101 від 20.01.2016р. Також, судом першої інстанції взагалі не прийнято до уваги, що на час видачі спірних наказів на станції Рядова було більше чотирьох вільних колій і відповідач був готовий прийняти на свої під'їзні колії спірні вагони, затримані за наказами №№97,101, а диспетчер в порушення п.16.6. розділу 16 ПТЕЗУ, ТРА, ЄТП не прийняв затримані вагони на підходах до ст. Рядова на наявні вільні колії, які призначені для цього технічно-розпорядчим актом станції. Вважає неналежними доказами пояснення диспетчера стосовно неможливості відправлення поїздів на вільні колії, бо наказ №97 було видано диспетчером Тисяцьким, а №101 Серебряковою, в той час пояснення по справі щодо затримки потягів за цими наказами надала Серебрякова. На думку відповідача, Серебрякова не мала можливості в зазначений час керувати поїзним рухом одночасно з Тисяцьким в силу п.16.1. ПТЕ ЗУ, не мала жодного відношення до затримки поїзду №2721/інд.4600-131-4572 20.01.2016р. о 02:55, тому не має повноважень надати обґрунтування такій затримці згідно наказу №97 виданого Тисяцьким. Також вважає, що судом не прийнято до уваги, що дії диспетчера з руху поїздів по затримці вагонів ґрунтуються безпосередньо лише на його особистій думці, суд не дав належної правової оцінки діям диспетчера, оскільки для цього потрібні спеціальні знання. Робить висновок, що вагони затримуються на шляху слідування без фактичного аналізу наявності вільних та зайнятих колій на станції призначення, а з метою "штучної затримки" вагонів з вини ПрАТ "ПівнГЗК". На думку скаржника, документи, згідно яких була нарахована плата за користування вагонами, не відповідають дійсним обставинам, тому не мають доказової та юридичної сили. Вважає підстави для нарахування плати за користування вагонами відсутніми. Також апелянт надав власний розрахунок плати за користування вагонами і вважає нараховані позивачем суми завищеними. Крім того, посилаючись на інформаційний лист Українського гідрометеорологічного центру Державної служби України з надзвичайних ситуацій №01-20/909 від 26.07.2016р., за даними якого 20-23 січня 2016р. спостерігалися складні погодні умови, під час яких спостерігались небезпечні та стихійні явища, що ускладнювали та припиняли рух залізничного транспорту, відповідач вважає, що затримка вагонів відбулась не з причин не забирання вагонів зі станції Рядова, а з причини складних погодних умов, що не є виною ПрАТ "ПівнГЗК".

Позивач (ПАТ "Українська залізниця" в особі РФ "ОСОБА_3 залізниця" ПАТ "Українська залізниця") у відзиви проти апеляційної скарги заперечує та вважає, що вина відповідача була доведена в повному обсязі, судом першої інстанції були досліджені та з'ясовані всі обставини справи та винесено правомірне та обґрунтоване рішення. Позивач наголошує, що саме акти загальної форми ГУ-23 є підставою для матеріальної відповідальності відповідача, і саме ці акти засвідчують вину відповідача в зайнятості колій станції призначення Рядова. Зазначає, що вина вантажовласника підтверджується актами загальної форми ГУ-23, витягами із Книг повідомлення про прибуття вантажу ф.ГУ-2, повідомленнями про затримку вагонів, наказами на затримку вагонів, відомостями плати за користування вагонами ф.ГУ-46, накопичувальними картками ф.ФДУ-92, накладними, оформленими у відповідності з вимогами діючих нормативно-правових документів: п.п. 3, 4, 6, 8, 9, 10, 12 Правил користування вагонами, ст.ст. 47, 47, 119, 125 Статуту залізниць країни, п.5 договору №ПР/М-12-2/14-1438 НЮдч "Про експлуатацію залізничної підїзної колії ПАТ "Північний ГЗК", яка примикає до станції ОСОБА_3, Рядова ОСОБА_3 залізниці. Залізниця наголошує на тому, що ані в договорі, ані в жодному іншому правовому чи нормативному акті не зазначено зобов'язання залізниці займати виключно всі колії станції призначення. Залізниця обслуговує не тільки відповідача, а й його контрагентів, для чого необхідні вільні колії. Якщо, хоча б одна колія на станції призначення зайнята з вини відповідача, що засвідчено актами загальної форми ГУ-23 та визнано самим відповідачем у відзиві на позовну заяву, то це вже вказує та свідчить про порушення відповідачем зобов'язань, покладених на нього ст.46 Статуту залізниць України та п.5 вищевказаного договору і це вже дає підставу залізниці затримувати вагони на станціях підходу. Залізниця звертає увагу, що скаржник не надав жодних належних та допустимих доказів направлення та отримання залізницею звернень з вимогою здійснити подавання спірних вагонів, вважає, що таким чином скаржник намагається перекласти відповідальність на залізницю, адже дане повідомлення не звільняє скаржника від відповідальності. Зазначає, що з вини скаржника на момент видачі наказу №97 було зайнято 5 колій, на момент видачі наказу №101 було також зайнято 5 колій. Таким чином, у відповідача немає жодних підстав вважати, що надіславши позивачу повідомлення про готовність отримати вантаж, у залізниці з'явиться можливість його доставити та в подальшому у відповідача виникне підстава перераховувати позовні вимоги на свій розсуд. Залізниця також вважає, що виклавши в апеляційній скарзі прохання скасувати рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити частково в розмірі 12796,56 грн., тим самим скаржник фактично визнав свою вину, і накази про затримку вагонів на підходах до станції призначення були видані правомірно. Залізниця не погоджується з твердженням скаржника стосовно невідповідності пояснень диспетчера наданих до судової справи та зазначає, що диспетчери працюють в змінному графіку (також можливі відпустки, лікарняні) і для написання пояснення по справі на робочому місці може не бути диспетчера, який видав наказ на затримку вагонів, в такому випадку диспетчер по дирекції бере графік руху поїздів за той період та пише пояснення по справі. Таким чином, диспетчер Серебрякова є посадовою особою, яка має спеціальні знання та повноваження для видачі наказу про затримку вагонів на підходах до станції призначення та може читати і трактувати інформацію зображену у графіку, тому немає грубого порушення та особливої різниці в тому, що пояснення по справі написано іншим диспетчером. Крім того, позивач вважає, що довідка Українського гідрометеорологічного центру не є належним доказом по справі, який би спростовував вину скаржника, довідка містить лише інформативний характер та вказує лише на складні погодні умови в той період, але не доводить, що саме спірні вагони по справі були затримані через негоду.

У судовому засіданні 19.12.2016р. оголошено перерву до 11.01.2017р.

Під час судових засіданнь, які відбулися 19.12.2016р. та 11.01.2017р., представники відповідача апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі, а представники позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечували та просили оскаржене рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

За результатами перегляду даної справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом у судовому засіданні 11.01.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено з матеріалів справи, між Державним підприємством "ОСОБА_3 залізниця", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", в особі Регіональної філії "ОСОБА_3 залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (Залізниця) та Публічним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (Власник колії), укладено договір №ПР/М-12-2/14-1438НЮдч від 21.09.2012р. про експлуатацію залізничної під'їзної колії Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції ОСОБА_3 і Рядова ДП "ОСОБА_3 залізниця" з відповідними протоколами узгодження розбіжностей від 12.06.2013р. та від 10.07.2013р. (а.с. 168-176 т.1).

Пунктом 1 вказаного вище Договору сторонами погоджено, що згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить Власнику, що примикає до станцій ОСОБА_3 залізниці: ОСОБА_3 - стрілками №№2,4,6 до колій №6 та №8 станції ОСОБА_3; Рядова - стрілкою № 8 до колії № 6 станції Рядова. Під'їзна колія обслуговується власним локомотивом. Межею під'їзної колії є знаки "Межа під'їзної колії", які встановлено: По станції ОСОБА_3: біля: маневрового світлофору М-10, розташованого на відстані 61,5м від вістряка стрілки № 2 станції ОСОБА_3; маневрового світлофору М-8, розташованого на відстані 86,2м від граничного стовпчика стрілки №4 станції ОСОБА_3; маневрового світлофору М-6, розташованого на відстані 147,2м від граничного стовпчика №6 станції ОСОБА_3. По станції Рядова: біля: вхідного світлофору ЧК, розташованого на відстані 500м від вістряка стрілки №8 станція Рядова.

Відповідно до п. 5 Договору, в редакції протоколу узгодження розбіжностей, здавання вагонів для під'їзної колії зі станцій ОСОБА_3, Рядова здійснюється: порожні хопери - через інтервал часу 2,0 години; порожні на піввагони для навантаження концентрату залізорудного, обкотишів - через інтервал часу 2,5 години; вагони з небезпечними вантажами класу "1ВМ" - не пізніше, ніж через 2 години з моменту їх прибуття на станцію примикання; інші вагони - за повідомленнями, які передає відповідальний працівник Залізниці прийомоздавальнику Власника колії не пізніше, ніж за 2 години до фактичного здавання вагонів, із реєстрацією у книзі повідомлень форми ГУ-2. У разі здавання вагонів Залізницею Власнику колії за його згодою раніше встановленого інтервалу передача вагонів здійснюється поза інтервалом.

Згідно п. 6 Договору вагони, що прибули на станцію ОСОБА_3 залізниці для ПАТ "ПІВНГЗК", подаються локомотивом Залізниці на одну з колій №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 13 станції ОСОБА_3, за вказівкою чергового по станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом Власника колії.

Вагони, що прибули на станцію Рядова ОСОБА_3 залізниці для ПАТ "ПІВНГЗК", подаються локомотивом Залізниці на одну з колій №№ 3А, 3Б, І, ІІ, 4, 5, VІ, 7, 8, 9, 10 станції Рядова, за вказівкою чергового по станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом Власника колії.

Пунктом 7 Договору встановлено, що вагони на під'їзні колії ПАТ "ПІВНГЗК" передаються у кількості не більше 240 осей і не менше 60 осей. Передача вагонів під навантаження з меншою кількістю осей дозволяється тільки за згодою Власника колій.

В п. 8 Договору передбачено, що про готовність вагонів до забирання Власник колії повідомляє Залізницю: повідомлення передає начальник зміни цеху зовнішнього залізничного транспорту (диспетчер зміни, черговий по станції) або диспетчер виробничого відділу УЗТ по телефону відповідальному працівнику станції примикання вагонів до здачі, з наступним наданням письмового повідомлення за формою, встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999р. №113.

В п. 11 Договору сторонами узгоджено, що час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці.

Відповідно до пункту 15 Договору, Власник колії сплачує Залізниці: за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами за ставками, наведеними у розділі V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги (Тарифного керівництва №1); за зберігання вантажів у вагонах - разі затримки їх з причин, залежних від Власника колії, після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується не залежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів; інші збори і плати за додаткові роботи та послуги, які виконує залізниця для власника колії - згідно з діючими нормативними документами.

Цей договір укладається терміном на 5 років і діє з моменту його підписання сторонами. Термін дії з 29.10.2012р. до 28.10.2017р. (п. 20 Договору).

В січні 2016 року залізницею за накладними №№51365005, 50771500, 50734748, 45275104, 45342631, 45342524, 45295078, 45342532, 45342581, 45321528, 45342581, 45342490, 45342508, 45361326, 45380821, 45380839, 45382058, 45418399, 45375243, 45422243, 45381084, 45375300, 45375250, 453753318, 45380813, 45397841, 45344116, 45377314, 45381464, 45293826, 45375383 було прийнято до перевезення на адресу одержувача - ПАТ "Північний ГЗК" та доставлено цій особі порожні власні вагони (а.с. 52-87 т.1).

По прибутті вагонів на станцію призначення позивач своєчасно повідомив відповідача про готовність залізниці передати вагони, про що зроблено відповідні записи у книгах повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження форми ГУ-2 (а.с.125-167 т.1).

Однак на шляху прямування дані вагони були затримані, у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником ПАТ "Північний ГЗК" на свою під'їзну колію по причині скупчення вагонів на станції Рядова і несвоєчасного вивільнення колій від вантажу, що прибув на його адресу, на наступних станціях:

- Чортомлик (за наказом №97 від 20.01.2016р. о 2 год. 55 хв. були затримані вагони №№ голова 59128173 хвіст 58827973 у кількості 73 вагонів індекс поїзда 4600-131-4572, вантаж на своїх осях, поїзд №2721);

- Марганець (за наказом №101 від 20.01.2016р. о 23 год. 25 хв. були затримані вагони №№ голова 58843129 хвіст 58818725 у кількості 58 вагонів індекс поїзда 4856-32-4572, вантаж на своїх осях, поїзд №2685);

Про затримку вагонів відповідачу були вручені відповідні повідомлення про затримку вагонів:

- за наказом №97 повідомлення №45, отримане відповідачем 20.01.2016р. о 4:05 год. (а.с.93 т.1);

- за наказом №101 повідомлення №2, отримане відповідачем 20.01.2016р. о 23:55 год. (а.с.97 т.1).

Вказані повідомлення підписані представниками відповідача із зауваженням про затримку вагонів на шляху прямування з незалежних від ПАТ «ПівнГЗК» причин та про готовність прийняти вагони, оскільки на момент видачі наказів про затримку вагонів були вільні колії по станції Рядова.

За фактом затримки станціями Чортомлик та Марганець у порядку передбаченому пунктами 9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами, складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а №7 від 20.01.2016р. (а.с.91 т.1), №2 від 20.01.2016р. (а.с.95 т.1), акти загальної форми ГУ-23 №45 від 20.01.2016р. (а.с.92 т.1), №44 від 20.01.2016р. (а.с.96 т.1).

Відповідно до акту про затримку вагонів форми ГУ-23а №7 від 20.01.2016р., затримані вагони, що прибули поїздом №2721 20.01.2016р. о 15 год. 07 хв. відправлені поїздом №2721 23.01.2016р. о 11 год. 50 хв.; відповідно до акту про затримку вагонів форми ГУ-23а №2 від 20.01.2016р., затримані вагони, що прибули поїздом №2685 20.01.2016р. о 11 год. 53 хв. відправлені поїздом №2685 23.01.2016р. о 11 год. 07 хв.

За час затримки вагонів з вини вантажовласника позивачем було нараховано плату за користування спірними вагонами у розмірі 109014,36 грн. та збір за зберігання вантажу у розмірі 4748,40 грн. за відомостями форми ГУ-46 №№ 25019067, 24019066, 26019069, 27019076, 24019070 (а.с.40-49 т.1) та накопичувальним карткам форми ФДУ-92 26019005, 26019006 (а.с.50-51 т.1).

Відомості плати за користування вагонами та накопичувальні картки працівниками відповідача було підписано з зауваженням, що вагони затримані на шляху перевезення по незалежним від ПАТ "ПГЗК" причинам, з нарахованою сумою не згодні, є вільні колії для приймання затриманих вагонів.

Відтак, предметом спору є вимога Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "ОСОБА_3 залізниця" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України та статті 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Положеннями абзацу 1 статті 42 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998р., залізниця зобов'язана повідомити одержувача про вантажі, які прибули на його адресу в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня.

Статтею 46 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу; терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами; вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби; цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача; за зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Статтею 71 Статуту залізниць України визначено, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Згідно зі статтею 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та увільнення від зазначеної плати у разі затримки вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. Плата за користування вагонами не є мірою відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини у сторони у зобов'язанні.

Пунктом 6.4. Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів встановлено, що порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких у графі "найменування вантажу" вказується: "Власник вагона (найменування власника). Направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)". Порядок та розмір нарахування плати за перевезення власних приватних порожніх вагонів встановлений у пункті 17 розділу 1 Тарифного керівництва №1. Отже, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці чи на станціях підходу, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом №1, а також інші права та обов'язки, які має одержувач відносно вантажу, що прибув на його адресу.

Згідно з п. 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Відповідно до абз. 3 п. 2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

За приписами п. 3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №113 від 25.02.1999р., облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів ф.ГУ-45, Актів про затримку вагонів ф.ГУ-23а, Актів загальної ф.ГУ-23.

Пунктом 4 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями.

Відповідно до п. 6 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами, час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

За приписами п. 8 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Згідно з п. 9 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці.

Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення.

Пунктом 10 розділу ІІІ Правил встановлено, що акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).

Відповідно до п. 12 розділу ІІІ Правил загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.

Згідно п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002р., акти загальної форми складаються (окрім іншого), як у випадку затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства, так і в інших випадках для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.

Задовольняючи позовні вимоги повністю, місцевий господарський суд виходив із того, що підставою для нарахування плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу є доведений залізницею факт затримки на підходах до станції призначення Рядова, порожніх власних вагонів, які прямували на адресу ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" по перевізним документам (п.6.4. Збірника №16 Правил перевезень і тарифів залізничного транспорту України), через скупченість вагонів на зазначеній станції призначення по причині несвоєчасного забирання з колій станції одержувачем ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" вантажів, які вже прибули на його адресу.

Місцевим господарським судом встановлено, що зазначені платежі були нараховані станцією призначення Рядова на підставі актів ф.ГУ-23а, ф.ГУ-23 складених станціями затримки Чортомлик та Марганець на підставі відомостей ф.ГУ-46 №№ 25019067, 24019066, 26019069, 27019076, 24019070 та накопичувальних карток за формою ФДУ-92 №26019005, 26019006. Акти складені у відповідності до вимог п.8 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України 25.02.1999р. №113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999р. за №165/3458, п.3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. №334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за №567/6855, містять інформацію про причину затримки вагонів на станції призначення та час початку і закінчення затримки з вини ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" та без заперечень підписані представниками сторін.

В силу ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

В поданій апеляційній скарзі, відповідач цитує свої письмові заперечення, які зроблені його представниками при підписанні відомостей плати за користування вагонами форми ГУ-46, де за твердженням відповідача в одній відомості було зазначено "З нарахованою сумою по актам форми ГУ-23а №7 не згодні. Вагони затримані на шляху прямування з незалежних від ПрАТ "Північний ГЗК" причин. Згідно наказу №97 вагони затримані по станції Чортомлик з 20.01.2016р. о 02:55, а по станції примикання - Рядова були вільні колії № 3,4,5,І, ІІ", а в іншій зазначено "З нарахованою сумою по актам форми ГУ-23а №2 не згодні. Вагони затримані на шляху прямування з незалежних від ПрАТ "Північний ГЗК" причин. Згідно наказу №101 вагони затримані по станції Чортомлик з 20.01.2016р. о 23:25, а по станції примикання - Рядова були вільні колії № 3,5,І, ІІ,7".

Але, як вбачається з матеріалів справи, зауваження зроблені до відомостей плати за користування вагонами форми ГУ-46, на які посилається відповідач, а крім того і до накопичувальних карток форми ФДУ-92 не містять конкретного зазначення які саме колії були вільними на час затримки вагонів.

Отже, відповідач не надав жодного документального доказу в обґрунтування відсутності вини в затримці вагонів на станціях підходу та викладених у відомостях ф. ГУ-46 та накопичувальних картках зауважень, які не підпадають під жоден з випадків звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами, передбачених пунктом 16 Правил користування вагонами та контейнерами. Письмові зауваження представників відповідача, викладені ними при підписанні відомостей плати за користування вагонами та накопичувальних карток, не свідчать самі по собі, без підтвердження належними та допустимими доказами викладених в цих зауваженнях обставин, про недоведеність позивачем позовних вимог.

Несвоєчасне забирання з колій станції відповідачем вантажів, які прибули на його адресу, є порушенням вимог п.33 Правил видачі вантажів та ст.ст. 46,47 Статуту залізниць України, якими визначено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом, договором, контрактом, замовленням тощо.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів на підтвердження повідомлення залізниці прямим телефонним зв'язком відповідно до умов договору або іншим чином щодо готовності забрати на свою під'їзну колію вагони та доказів на підтвердження прийняття заходів до залізниці з приводу порушення нею умов договору в частині дотримання строку здачі вагонів на під'їзну колію вантажовласника скаржник зі свого боку не надав.

Що стосується доводів скаржника про те, що затримка вагонів відбулася з вини залізниці, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки зайнятість приймально-відправних колій на станції призначення згідно з технологічним процесом роботи станції планує поїзний диспетчер залізниці з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку "Укрзалізниці" і власних вагонів з вантажем на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції. При цьому, підпунктом 14.2.1. пункту 14.2. Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язків України від 30.08.2005р. за №5076 визначено, що приймання поїздів на станцію має проводитись тільки на вільні колії, які призначені для цього технічно - розпорядчим актом станції.

Таким чином, наявність тимчасово вільних колій на станції - це звичайний виробничий процес роботи станції, передбачений нормами Статуту залізниць України, положеннями ЄТП.

Жодним нормативним актом чи будь-яким іншим документом не передбачено, що за умов проведення технологічних операцій по прибуттю та відправленню поїздів всі колії станції повинні бути вільними. Визначеної Договором домовленості між залізницею та ПрАТ "Північний ГЗК" про незайнятість всіх або певних колій також не існує.

Отже, на станції призначення окрім зайняття колій під технологічними операціями з вагонами, має бути забезпечено і наявність вільних колій для своєчасного приймання поїздів, у т.ч. поїздів відповідача.

Крім того, наявність вільних під'їзних колій на станції Рядова, з урахуванням відсутності з боку відповідача доказів на підтвердження вживання ним передбачених договором заходів до забирання вагонів зі станції призначення, що прибули на його адресу, є свідченням саме вини останнього у такому скупченні, внаслідок допущеної бездіяльності у забиранні вагонів зі станції призначення за наявності вільних під'їзних колій.

Щодо доводів апелянта про те, що позивач зі станцій затримки у першу чергу не відправив вагони, які були вказані у листі від 21.01.2016р. №294/63 та листі від 22.01.2016р. №308/63 щодо готовності забрати відповідачем на свою під'їзну колію раніше затримані вагони за наказами №97 від 20.01.2016р., №101 від 20.01.2016р., судова колегія зазначає наступне.

Визначення можливості або неможливості доставити на станцію призначення затримані вагони відноситься до технології роботи залізниці, для чого необхідні спеціальні знання.

В матеріалах справи наявні пояснення поїзного диспетчера залізниці, відповідно до яких поїзний диспетчер при наявності вільних колій на станції призначення надає пріоритет у перевезенні вантажів, які їдуть за графіком з метою уникнення відповідальності залізниці від штрафу за прос рочку в доставці вантажу. Затримані вагони є не графікованими. Для їх відправлення необхідні одночасно такі умови: 1) вільні колії на станції призначення; 2) наявність вільного локомотиву і локомотивної бригади; 3) вільні колії попутних станцій для пропуску даних вагонів. Враховуючи вказані умови, у разі відсутності заявки одержувача про доставку в першу чергу затриманих вагонів, доставити затриманий вантаж з його вини у вільний проміжок часу при наявності вільних колій на станції призначення Рядова не завжди виявляється можливим (а.с.50-51 т.2).

Судова колегія також вважає правомірною відмову місцевим господарським судом в задоволенні клопотання відповідача про витребування у позивача графіку руху поїздів по вузлу Рядова на дату затримки вагонів, графіку виконаного руху по вузлу Рядова, у тому числі зайнятість приймально-відправних колій, витягу з журналу форми ДУ-3 на момент прийняття поїзду, оскільки акти загальної форми ГУ-23, акти про затримку вагонів форми ГУ-23а, витяги із Книг повідомлення про прибуття вантажу форми ГУ-2, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, накопичувальна картка форми ФДУ-92 та накладні, додані до матеріалів справи є достатніми доказами правомірності нарахування позивачем плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.

При цьому, згідно наказу ДП "ОСОБА_3 залізниця" №99-К від 17.12.1999р. графіки руху поїздів входять до переліку відомостей, що мають гриф "конфіденціально".

Також, з огляду на встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, колегія суддів відхиляє решту доводів відповідача, наведених в обґрунтування апеляційної скарги, які зводяться до оцінки дій диспетчерів з руху поїздів Серебрякової та Тисяцького під час затримки означених вагонів та визначення графіку їх доставки вантажоодержувачу після усунення причин, які викликали таку затримку, оскільки, як зазначено вище, для аналізу таких дій необхідно враховувати не лише наявність вільних колій на станції призначення в момент видання наказу про затримку вагонів на підходах до такої станції, а й низку інших чинників, які впливають на рух усіх поїздів та технологічних операцій як спірній та суміжній ділянках залізниці загального користування, так і на підїзних коліях відповідача, без встановлення яких неможливо дослідити та встановити факт «штучної затримки» вагонів з вини відповідача.

Вплив погодних умов, як одна із можливих причин затримки означених вагонів, не відображена в складених сторонами документах, повязаних із спірними перевезеннями, тому цей факт також не підлягає врахуванню судом.

Таким чином, відповідачем наявними матеріалами справи не доведена відсутність своєї вини у спричиненні скупчення вагонів на станції призначення Рядова ОСОБА_3 залізниці та не доведено факту подальшої затримки цих вагонів з вини залізниці після звільнення колій на станції призначення. Тому наданий відповідачем контррозрахунок плати за користування вагонами, в основу якого покладено тільки час затримки вагонів, який визнається ним як допущений з вини вантажоотримувача, підлягає відхиленню, як необгрунтований.

Відтак, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме своєчасного повідомлення відповідача про готовність залізниці подати вагони, які прибули на його адресу, неприйняття цих вагонів відповідачем, що призвело до їх затримки на підходах до станції призначення, апеляційний господарський суд вважає, що місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку про правомірність нарахування залізницею плати за користування вагонами на суму 109014,36 грн. та збору за зберігання вантажу у сумі 4748,40 грн.

Колегія суддів також погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що ПАТ "Українська залізниця" стала правонаступником ДП "ОСОБА_3 залізниця" в особі регіональної філії "ОСОБА_3 залізниця".

Відповідно до частини 4 статті 87 Цивільного кодексу України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" утворено постановою Кабінету Міністрів України №200 від 25.06.2014р., Додатком 1 до якої затверджено перелік підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворено позивача. До переліку, зокрема, увійшло Державне підприємство "ОСОБА_3 залізниця" (код ЄДРПОУ 01073828).

Постановою Кабінету Міністрів України №735 від 02.09.2015р. "Питання публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" був затверджений статут Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця", відповідно до пункту 2 якого товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014р. №200. Пунктом 12 Статуту визначено, що товариство є юридичною особою з дня державної реєстрації.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.

21.10.2015р. відповідно до чинного законодавства відбулася державна реєстрація Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815). До даних "про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа" увійшло й Державне підприємство "ОСОБА_3 залізниця". Регіональна філія "ОСОБА_3 залізниця" (код ЄДРПОУ ВП 40081237) значиться як відокремлений підрозділ юридичної особи - Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця".

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України визначено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

18.08.2015р. Міністерством інфраструктури України відповідно до статті 107 Цивільного кодексу України був затверджений передавальний акт Державного підприємства "ОСОБА_3 залізниця", згідно з яким правонаступництво щодо всього майна, усіх прав та обов'язків підприємства після його реорганізації шляхом злиття переходять до Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця".

01.12.2015р. було складено заключний передавальний акт, відповідно до якого Публічне акціонерне товариство "Укрзалізниця" прийняло майно, правонаступництво щодо якого, у тому числі всі права та обов'язки, переходило до останнього. Тобто, нова юридична особа - Публічне акціонерне товариство "Укрзалізниця" була створена та набула право/дієздатності, зокрема, й у спірних правовідносинах, за визначеною законодавчими приписами процедурою.

Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, в тому числі й ті, що засвідчують право особи на звернення до суду з позовом. У спірних відносинах саме факт створення, реєстрації та набуття Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" прав та обов'язків за передавальними актами, як одна з підстав для звернення до суду з цим позовом, має значення для вирішення спору, тоді як внесення до ЄДР відомостей про припинення Державного підприємства "ОСОБА_3 залізниця" не впливає на визначення моменту матеріального правонаступництва Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", адже зі змісту Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" та Цивільного кодексу України вбачається, що створення нової юридичної особи в результаті злиття, набуття нею прав та обов'язків правопопередників, є складовими процесу цього виду реорганізації, які за часом виникнення, передують моменту державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття, визначеного нормою частини 3 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань". Тобто, у разі злиття, поділу, приєднання підприємств момент переходу майна та відповідних прав і обов'язків до нових підприємств визначається днем підписання передавального або розподільного акта чи балансу, і тому може не співпадати у часі з моментом включення запису про припинення юридичної особи до державно реєстру.

Відтак, оскільки приписи зазначених вище нормативних актів не визначають іншого моменту для набуття юридичною особою право/дієздатності, реалізація суб'єктом господарювання прав, фактично набутих у визначений законом спосіб, є безумовною підставою, зокрема і для їх судового захисту в порядку визначеному Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що господарським судом повно, всебічно та об'єктивно досліджені всі обставини справи в їх сукупності, їм надана належна правова оцінка, оскаржене рішення місцевого господарського суду повністю відповідає вимогам законодавства, тому передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у справі судового рішення немає.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2016р. у справі №904/6071/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови складено 16.01.2017р.

Головуючий суддяІ.М. Подобєд

СуддяЛ.П. Широбокова

СуддяЕ.В. Орєшкіна