Рішення № 64054469, 11.01.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 626/2001/16-ц Головуючий суддя І інстанції Рибальченко І. Г.

Провадження № 22-ц/790/781/17 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Спори, що виникають із сімейних правовідносин про стягнення аліментів

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2017 року м. Харків.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді: Яцини В.Б.,

Суддів: Бурлака І.В., Карімової Л.В.,

за участю секретаря: Баранкової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 15 листопада 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини до досягнення повноліття,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зазначеним позовом.

В обґрунтування позову вказала, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 08 серпня 2003 року по 29 серпня 2016 року, шлюб було між ними розірвано за рішенням Красноградського районного суду. Від шлюбу мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з матір'ю та знаходиться на її утриманні. Відповідач надавав кошти на утримання сина, але розмір цієї допомоги не є достатнім для забезпечення та лікування дитини, тому вона просила стягнути з ОСОБА_1 на його утримання 1/3 частину його заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Позивач в судовому засіданні наполягала на задоволенні позовних вимог і просила стягнути аліменти в розмірі 1/3 частини від заробітку відповідача та врахувати, що дитина потребує постійного лікування, внаслідок чого постійно необхідні значні кошти. Її заробітна плата не дозволяє забезпечувати необхідне лікування сина, крім того вона вимушена винаймати житло, що також потребує додаткових витрат.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, просив стягувати з нього аліменти в розмірі 1/4 частини від заробітку, оскільки на його думку, саме в такому розмірі повинні стягуватися аліменти на одну дитину.

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 15 листопада 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1, аліменти на користь ОСОБА_2 в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку відповідача щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03.11.2016 року до досягнення дитиною повноліття.Вирішено питання щодо судових витрат. Рішення в частині стягнення аліментів звернуто до негайного виконання в межах сум платежу за один місяць.

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить його зменшити розмір стягнення аліментів до ? частини заробітку, а в іншій частині рішення залишити без змін. Посилався на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи в частині розміру щомісячної суми, яка підлягає сплаті.

Вказав, що він після розірвання шлюбу не заперечував проти проживання своєї колишньої дружини та сину в будинку, який належить йому, але позивачка його покинула та переїхала до м. Красноград де винаймає житло. Суд першої інстанції не прийняв до уваги та не надав належної оцінки, що його колишня дружина таким вчинком поставила їхнього сина у важке становище, оскільки він продовжує відвідувати школу в с. Першотравневе, вимушений кожного дня їздити до старої школи. ОСОБА_3 має захворювання обох очей, яке унаслідував від батька- діагноз гіперметропія високого ступеню ОД та слабкого ступеню ОS, амбілома слабкого ступеню обох очей, проходить апаратне лікування в ДП Офтальмологічному центрі «Пересвіт» за кошти батька, які він йому перераховує на відриту на його ім'я банківську карту. При цьому його син не відрізняється від інших дітей, носить контактні лінзи і їздить на велосипеді, приймає участь у всіх дитячих шкільних програмах. Вважає, що ? частини від його заробітку, який складає 10 000 гривень, буде достатньо для потреб сина, а визначений судом розмір у 1/3 частини не залишає відповідачу коштів, достатніх для його нормального існування, оскільки він також страждає на хворобу зору, у зв'язку з чим постійно потребує медичної допомоги, винаймає квартиру, фактично створив нову сім'ю з іншою жінкою, з приводу чого відповідач додав до апеляційної скарги довідку з ДП Офтальмологічний центр «Пересвіт», виписку із карткового рахунка на ім'я ОСОБА_3, довідку про проживання ОСОБА_1 за іншою адресою у м. Красноград разом із іншої жінкою та її неповнолітньою донькою.

Зазначив, що в рішенні суду суддя помилково визначила розмір стягнення аліментів 1/3 частини заробітку саме з грудня 2016 року, оскільки ОСОБА_2, на день ухваленні рішення працює та отримує також заробітну плату.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового засідання, відповідно до ст. 303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 141, 180 Сімейний Кодекс України кожний із батьків у рівній мірі зобов'язаний утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За правилами ст.ст. 182, 183, 184 СК України частка заробітку (доходу) батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом із врахування стану здоров'я дитини, стану здоров'я та матеріального становища платника аліментів, наявності у нього інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інших обставин, що мають значення для справи.

При цьому за змістом ст. 141 СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, не зважаючи на розірвання шлюбу чи проживання окремо від дитини.

Судовим розглядом встановлено, що сторони перебували у зареєстровану шлюбі з 08 серпня 2003 по 29 серпня 2016 року. Від шлюбу мають сина ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та проживає з матір'ю і знаходиться на її утриманні.

Задовольняючи позов районний суд виходив з того, що відповідач не приймає участі в забезпеченні сина хоча має постійне місце роботи і отримує заробітну плату, аліменти іншим особам не сплачує. Дитина хворіє з 2011 року та лікується в ДП Офтальмологічному центрі "Пересвіт", діагноз: гіперметропія високого ступеню ОД та слабкого ступеню ОS, амбліома слабкого ступеню обох очей.

Однак такі висновки в частині того, що відповідач не приймає участі у забезпеченні сина всупереч вимог ст.. 213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення належним чином не вмотивовані та не ґрунтуються на матеріалах справи. Крім того, суд не з'ясував, в якій мірі захворювання очей сина впливає на розмір присуджених аліментів, який стан здоров'я та матеріальне становище батька та матері.

Так, позивач пояснила, і відповідач при цьому не заперечував, що вона працює бібліотекарем та отримує щомісячну зарплатню дві тисячі гривень. Відповідач пояснив, і факт визнала позивач, що він постійно працює машиністом технологічних компресорів Хрестищенської ГКС «Шебелинкагазвидобування» і при цьому отримує щомісяця, без сплати податків та обов'язкових платежів 10 тисяч гривень. Позивач пояснила, що її колишній чоловік отримує більшу суму, на підставі чого колегія суддів відповідно до ч. 3 ст. 60 ЦПК України вважає безспірно встановленим, що відповідач щомісячно отримує не менше 10 000 грн. заробітної плати.

Із наданих відповідачем довідки про його стан здоров'я вбачається, що він страждає на таку ж хворобу, як і їх син ОСОБА_3, при цьому відповідно до роздруківки з картки НОМЕР_1 «Приватбанку» з червня 2016 року по листопад 2016 року на ім'я свого сина ОСОБА_3 добровільно перераховував по 1000 грн. аліментів із заробітної плати (а.с. 39-42).

При таких обставинах та відповідно до ст..ст. 141, 180, 182-183 СК України, з урахуванням майнового стану сторін, кожний з яких зобов'язаний в рівній мірі утримувати дитину, за наявності хвороби зору як у сина, так і у батька - відповідача ОСОБА_1, який залишив своїй колишній дружині та їх сину свій будинок для подальшого проживання і відсутність такої можливості позивач не довела, а сам мешкає за іншою адресою, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, справедливості, добросовісності та розумності, - належний розмір аліментів для сплати відповідачем слід визнати не 1/3, як помилково вирішив суд першої інстанції, а ? частини з усіх видів заробітку відповідача, щомісячно.

При цьому колегія суддів також зважає на те, що позовних вимог про відшкодування додаткових витрат, зумовлених хворобою дитини, що передбачено ст. 185 СК України, у даній справі не заявлялося і судом не розглядалося.

Таким чином, оскільки суд неповністю з'ясував обставини стосовно майнового стану сторін і розумної можливості відповідача сплачувати аліменти у визначеній сумі; помилився у застосуванні норм матеріального права, які визначають розмір аліментів від частки від заробітку (доходу) батька дитини, то відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 309 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про необхідність змінити рішення суду першої інстанції, зменшивши розмір аліментів до ? частини з усіх видів заробітку відповідача, щомісячно.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, п.3 ч.1 ст. 307, ст.ст. 309, 313, 315, 319, 323-325, 327 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Красноградського районного суду Харківської області від 15 листопада 2016 року змінити. Зменшити розмір аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до розміру 1/4 частини з усіх видів заробітку відповідача, щомісячно.

В іншій частині рішення Красноградського районного суду Харківської області від 15 листопада 2016 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя

Судді колегії