Ухвала суду № 64044164, 11.01.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Справа № 22-1404 Головуючий у 1-й інстанції - Леонтюк Л.К.

Доповідач - Пікуль А.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2017 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого Пікуль А.А.

суддів Гаращенка Д.Р.

НевідомоїТ.О.

секретар Ільченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 15 листопада 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 15 листопада 2016 року задоволено позовні вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Суд стягнув з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість за кредитним договором №380/1821/08-А від 11 липня 2008 року станом на 28 квітня 2016 року в розмірі 17 900,21 доларів США, що еквівалентно 451 355 грн. 56 коп.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с.56-63).

В суд апеляційної інстанції представник ПАТ "Укрсоцбанк" не з'явився, про місце та час апеляційного розгляду позивач повідомлений належним чином, про що свідчить завірене штемпелем поштового відділення та підписом начальника відділення зв'язку зворотне повідомлення про вручення судової повістки уповноваженій особі Банку 15 грудня 2016 року (а.с.69-70).

Суд ухвалив розглядати справу у відсутність представника позивача, оскільки відповідно до положень ч.2 ст. 305 ЦПК неявка сторони, належним чином повідомленої про час і місце розгляду справи, не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення представника відповідача, ОСОБА_4, яка підтримала подану апеляційну скаргу та просила суд її задовольнити, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

При ухваленні рішення суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини.

11 липня 2008 року між сторонами було укладено кредитний договір №380/1821/08-А на суму 15 142 доларів США строком до 10 липня 2017 року з відсотковою ставкою за користування кредитними коштами у розмірі 11,95 річних.

Відповідач належним чином не виконує свої зобов'язання за кредитним договором.

Станом на 28 квітня 2016 року за відповідачем наявна заборгованість в сумі 17 900,21 доларів США, що складає 451 355 грн. 56 коп., в тому числі: сума основного боргу - 262 647 грн. 98 коп.; заборгованість за відсотками - 87 907 грн. 96 коп.; пеня за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків - 100 799 грн. 62 коп.

Відповідачу неодноразово направлялися листи-попередження про погашення боргу за кредитним договором, проте відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання перед позивачем.

За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи доведені.

Висновки суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ПАТ "Укрсоцбанк" відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.

Всі висновки суду першої інстанції, мотиви, з яких суд вважав встановленою наявність правових підстав для задоволення заявленого ПАТ "Укрсоцбанк" позову, нормативно-правові акти, якими керувався суд при ухваленні рішення, повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення (а.с.50-52).

Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга ОСОБА_3 не містить.

Доводи апеляційної скарги про те, що районним судом безпідставно покладено в основу рішення по справі наданий позивачем розрахунок заборгованості, який не може вважатися таким, що містить інформацію щодо предмета доказування, відхиляються апеляційним судом як безпідставні з огляду на таке.

Однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. З ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно положень ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до положень ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Крім того, у відповідності до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень цивільного процесуального законодавства, якщо при дослідженні письмових доказів особою, яка бере участь у справі, буде подана заява про те, що доданий до справи або поданий іншою особою для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є фальшивим, особа, яка подала цей документ, може відповідно до частини другої статті 185 ЦПК просити суд виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів. При відсутності з її боку таких процесуальних дій, особа, яка подала заяву, має згідно із загальними правилами доказування (стаття 60 ЦПК) подати відповідні докази, що спростовують значення відомостей оспорюваного документа і могли бути підставою неприйняття його до уваги під час оцінки доказів.

У даному конкретному випадку на підтвердження заявленого позову ПАТ "Укрсоцбанк" надав суду розрахунок заборгованості за кредитним договором станом на 28 квітня 2016 року, виконаний на підставі умов договору, який узгоджується із встановленим у договорі графіком погашення кредиту (а.с.4-12).

Доказів на спростування значення відомостей цього розрахунку відповідач у встановленому процесуальним законом порядку суду не надав.

Крім того, як убачається із журналу судового засідання від 15 листопада 2016 року (а.с.48-49) та технічного запису судового засідання, відповідач фактично визнав пред'явлені до нього позовні вимоги, зазначивши при цьому суду, що він не має коштів на повернення заборгованості, тому не може виконати своїх зобов'язань за кредитним договором.

Доводи апеляційної скарги про те, що договір кредиту було укладено із порушенням Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки його умови є несправедливими по відношенню до споживача, також відхиляються апеляційним судом як безпідставні з огляду на таке.

Відповідно до встановленого в цивільному судочинстві принципу диспозитивності, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1 ст.11 ЦПК України).

Згідно з положеннями ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За правилом ч.2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Ураховуючи, що кредит на значну суму у іноземній валюті - 15 142 доларів США, надавався споживачу на тривалий термін - 9 років, у суду немає підстав вважати, що умови кредитного договору в зазначеній відповідачем частині призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду споживача - боржника ОСОБА_3

Той факт, що з моменту укладення кредитного договору істотно змінився курс гривні відносно долара США, і саме ця обставина є істотною, не можуть бути прийняті в якості підстав вважати умови договору несправедливими, оскільки незмінність курсу Української гривні до іноземних валют, у тому числі долара США, законодавчо не закріплена, а тому при укладенні договору сторони повинні були врахувати об'єктивну можливість коливання курсу гривні до долара, у тому числі, в сторону його збільшення.

Посилання апеляційної скарги на те, що при укладанні спірного правочину не дотримано положень ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" також є безпідставними.

З наявних у справі письмових доказів убачається, що в укладеному між сторонами кредитному договорі та наступних договорах про внесення змін до кредитного договору у письмовій формі чітко визначені всі умови кредитування, зокрема, мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений, розмір наданого кредиту, строк, на який наданий кредит, порядок його надання та повернення, графік погашення заборгованості, розмір плати за користування кредитними коштами, права та обов'язки позикодавця (ПАТ "Укрсоцбанк") і позичальника (ОСОБА_3), відповідальність сторін. Вищенаведені умови не можна вважати несправедливими до позичальника, як споживача у договорі про надання кредиту.

В рамках даної справи відповідачем не було заявлено вимоги про визнання кредитного договору №380/1821/08-А недійсним.

Доводи апеляційної скарги щодо допущених районним судом порушень процесуального права також відхиляються апеляційним судом як безпідставні, оскільки жодним чином не стосуються суті даного спору, фактичного перебігу його розгляду та правильності вирішення даної справи.

Інших доводів щодо неправильності оскаржуваного рішення апеляційна скарга відповідача не містить.

Подана під час апеляційного розгляду справи усна заява ОСОБА_4 про застосування позовної давності у спорі не може бути задоволена апеляційним судом ураховуючи наступне.

За змістом частини третьої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності й обґрунтованості рішення суду (стаття 303 ЦПК України), тому заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Апеляційним судом на стадії апеляційного провадження правомірно та у межах наданих повноважень застосовується позовна давність за заявою, зробленою стороною у спорі під час розгляду справи в суді першої інстанції, до ухвалення рішення по суті спору.

Така правова позиція Верховного Суду України, висловлена у справі за № 6-246цс14 від 11 лютого 2015 року, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Враховуючи наведену правову позицію Верховного Суду України у контексті тієї обставини, що ОСОБА_3 приймав участь у судовому засіданні під час розгляду справи районним судом та, діючи на власний розсуд, не заявив про сплив позовної давності в суді першої інстанції, підстави для застосування позовної давності апеляційним судом відсутні.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підставдля скасування оскаржуваного рішення немає.

Керуючись ст.303, 307-308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 15 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: А.А. Пікуль

Судді: Д.Р. Гаращенко

Т.О. Невідома