Вирок № 64009247, 12.01.2017, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/69/16-к

В И Р О К

Іменем України

12 січня 2017 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Буткевича М.І.,

з участю секретаря Яцюрук С.В.,

прокурора Вальчука Р.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження стосовно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, неодруженого, із середньою освітою, військовослужбовця за призовом за мобілізацією військової частини - польова пошта В3516, не судимого,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,

в с т а н о в и в:

27 березня 2015 року ОСОБА_1 на підставі указу Президента України "Про часткову мобілізацію" від 14 січня 2015 року № 15/2015 було призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період, яку він проходить у військовій частині В3516 з 24.04.2015, а з 18.06.2015 - у посаді номер обслуги 4 розрахунку 2 гаубичного самохідно-артилерійського взводу 3 гаубичної самохідно-артилерійської батареї названої військової частини.

7 серпня 2015 року близько 21 години солдат ОСОБА_1 в порушення вимог ст.ст. 17 та 65 Конституції України, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в умовах особливого періоду умисно з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби без дозволу відповідних командирів та поважних причин самовільно залишив місце розташування військової частини польова пошта В3516 (с. Перлявка Житомирського району та області), обов'язки за посадою не виконував та проводив час на власний розсуд до 5 січня 2016 року.

Обвинувачений ОСОБА_1 вину в інкримінованому злочині визнав повністю, підтвердив обставини справи, у вчиненому кається.

Беручи до уваги, що зазначені обставини ніким не оспорювалися, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнав їх встановленими в судовому засіданні та вважав недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин. Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_1 відмовився давати показання, суд обмежився дослідженням доказів, що характеризують його особу.

Суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину доведена і кваліфікує його діяння за ч. 4 ст. 407 КК України як самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, вчинене в умовах особливого періоду.

При призначенні покарання відповідно до ст. 65 КК України суд враховує, що злочин, передбачений ч. 4 ст. 407 КК України, є умисним тяжким військовим злочином.

Обвинувачений ОСОБА_1 не судимий, неодружений, є військовослужбовцем військової служби за призовом за мобілізацією, по службі характеризується посередньо.

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_1, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, що обтяжують йому покарання, не встановлено.

Враховуючи наведене, особу обвинуваченого ОСОБА_1, відсутність обтяжуючих та наявність двох пом'якшуючих покарання обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, позицію прокурора, суд дійшов висновку про можливість на підставі ст. 69 КК України перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не передбаченого санкцією ч. 4 ст. 407 КК України, та призначає покарання у виді арешту. Суд вважає, що саме такого покарання буде достатньо для виправлення та перевиховання обвинуваченого, а також для запобігання вчиненню ним нових злочинів.

Цивільний позов не пред'явлений, дані щодо судових витрат відсутні.

Приймаючи до уваги призначене покарання, враховуючи те, що обвинувачений під час судового розгляду перебував у розшуку, що свідчить про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили залишити в силі обраний раніше обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Керуючись ст. ст. 369-371, 373-374 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді п'яти місяців арешту на гауптвахті.

Початок строку відбування покарання обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.

До набрання вироком законної сили обраний раніше обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити в силі.

Зарахувати ОСОБА_1 в строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення з моменту його затримання 3 січня 2017 року до дня набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні арешту на гауптвахті.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Житомирської області через Житомирський районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення копії вироку. Вирок не може бути оскаржено з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися, і дослідження яких визнано судом недоцільним.

Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя М.І. Буткевич