Ухвала суду № 63984881, 21.12.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТАКИЄВА

Справа № 11-сс/796/4317/2016 Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: Щебуняєва Л.Л.

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: Рибак І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Рибака І.О.

суддів Дзюбіна В.В., Лашевича В.М.,

за участю прокурора Антонець О.В.

секретаря судового засідання Проаспет К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу представника ТОВ «Неман Україна» - адвоката Росавіцької В.П. на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 25 листопада 2016 року,

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС 1-го відділу кримінальних проваджень СУ ФР Офісу з обслуговування великих платників податків ДФС, ОСОБА_3, погоджене прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Управління нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Генеральної прокуратури України Антонець О.В., про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016100110000172 від 27 липня 2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, та накладено арешт на майно, а саме тютюнові вироби у кількості 33 180 пачок, які виявлено та вилучено на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 23 вересня 2016 року під час проведення обшуку 05 жовтня 2016 року за адресою: АДРЕСА_1.

Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя зазначив, що існують підстави, передбачені ст. 170 КПК України для накладення арешту на вказане у клопотанні майно, оскільки майно, а саме - зазначені тютюнові вироби, містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та є предметами, що були об`єктом кримінально протиправних дій, тобто відповідають критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України. З огляду на викладене, з метою недопущення приховання, зникнення, передачі та відчуження вказаного майна, слідчий суддя прийняв за необхідне задовольнити клопотання старшого слідчого.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, представник ТОВ «Неман Україна» - адвокат Росавіцька В.П. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 25 листопада 2016 року, постановити нову, якою у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна відмовити.

Оскаржуючи вказане рішення слідчого судді, апелянт зазначає, що воно є необґрунтованим та незаконним, таким, що винесене внаслідок невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, а також прийняте з порушенням вимог кримінально- процесуального закону. Мотивуючи свої доводи, викладені в апеляційній скарзі, апелянт вказує, що на час проведення обшуків, у складському приміщенні ТОВ «Неман Україна» знаходилися тютюнові вироби, які було придбано на підставі договірних взаємовідносин у основних постачальників, про що представниками Товариства надавалися для ознайомлення документи, що підтверджують законність знаходження товару у вказаному приміщенні. При цьому, слідчим вказаний факт було проігноровано та, як наслідок, було вилучено тютюнові вироби, які не входять до переліку майна, дозвіл на вилучення якого надавався, а тому, відповідно до положень ч. 7 ст. 236 КПК України, вважаються тимчасово вилученим майном.

Апелянт зазначає, що слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва від 15 листопада 2016 року було прийнято рішення про задоволення скарг представника ТОВ «Неман Україна» на бездіяльність слідчого, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, а також визнано майно, виявлене та вилучене під час проведення обшуку 05 жовтня 2016 року за адресою: АДРЕСА_1, тимчасово вилученим майном. Однак, на думку апелянта, вказані судові рішення, при розгляді клопотання слідчим суддею, було проігноровано.

Крім того, представник зазначає, що під час проведення обшуку був порушений порядок відібрання зразків з речей і документів, згідно ст.ст. 160-166 КПК України.

Разом з тим, апелянт зазначає, що слідчим під час розгляду клопотання, не було надано підтвердження причетності ТОВ «Неман Україна» до вчинення кримінального правопорушення, досудове розслідування якого проводиться в рамках даного кримінального провадження, а саме Товариство не є стороною кримінального провадження та не має жодного відношення до діяльності ТОВ «ТК «Мегаполіс Україна» (з 24 травня 2016 року - ТОВ «Тедіс Україна») щодо ухилення від сплати податків та здійснення безтоварних операцій.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, дослідивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів провадження,слідчим управлінням фінансових розслідувань Офісу великих платників податків ДФС здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №32016100110000172 від 27.07.2016 року, щодо службових осіб ТОВ «ТК «Мегаполіс Україна», за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

18.11.2016 року старший слідчий з ОВС 1-го відділу кримінальних проваджень СУ ФР Офісу з обслуговування великих платників податків ДФС ОСОБА_3, за погодженням із прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Управління нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Генеральної прокуратури України Антонець О.В., звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме тютюнові вироби у кількості 33 180 пачок, які було виявлено та вилучено під час проведення обшуку 05 жовтня 2016 року за адресою: АДРЕСА_1, з посиланням на те, що вказане майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

25.11.2016 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва вказане клопотання слідчого задоволено, накладено арешт на вказане в клопотанні слідчого майно.

Задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, слідчий суддя, дослідивши матеріали додані до клопотання, прийшов до висновку, що існують достатні правові підстави для накладення арешту на майно зазначене в клопотанні, оскільки це майно у відкритому кримінальному провадженні є об'єктом кримінальних протиправних дій.

З таким рішенням слідчого судді погодитись неможливо з огляду на такі обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та слідчий не дотрималися.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

При цьому слідчий суддя та слідчий вказаної норми закону не дотрималися, оскільки будь-яких даних, що вироблена у 2016 році тютюнова продукція, яка була вилучена під час проведення обшуку, має якесь відношення до подій, викладених в клопотанні, ні в оскаржуваній ухвалі, ні в самому клопотанні про накладення арешту на майно, не наведено. Не надано таких доказів, як вважає апеляційний суд, і в судовому засіданні.

Разом з тим, на думку колегії суддів, заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про те, що ухвалами слідчих суддів Шевченківського районного суду м. Києва від 15.11.2016 року задоволено скарги представника ТОВ «Неман Україна» і зобов'язано слідчого повернути товариству тютюнову продукцію, вилучену під час проведення обшуків. Наведе свідчить про те, що органи досудового розслідування проігнорували пряму норму закону, а саме абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України, яка зобов'язує в разі невнесення протягом 48 годин клопотання про арешт майна, яке було тимчасово вилучене під час обшуку, негайно повернути це майно особі, у якої воно було вилучено. Отже, до часу виконання зазначених ухвал слідчих суддів органи досудового розслідування безпідставно утримували вилучені під час обшуку тютюнові вироби ТОВ «Неман Україна».

В свою чергу, як встановлено матеріалами провадження, на час розгляду 25.11.2016 року слідчим суддею клопотання, вже був відсутній об'єкт, на який слідчий просив накласти арешт.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідності такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

Враховуючи викладені вище обставини, за об'єктивним переконанням колегії суддів, ні слідчим, ні слідчим суддею, на підставі наданих матеріалів, не доведено необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України, щодо конкретного майна, у зв'язку з чим ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга представника ТОВ «Неман Україна» - адвоката Росавицької В.П. - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 309, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-

П о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу представника ТОВ «Неман Україна» - адвоката Росавіцької В.П. - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 25 листопада 2016 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС 1-го відділу кримінальних проваджень СУ ФР Офісу з обслуговування великих платників податків ДФС, ОСОБА_3, погоджене прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Управління нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Генеральної прокуратури України Антонець О.В., про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32016100110000172 від 27 липня 2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, та накладено арешт на майно, а саме тютюнові вироби у кількості 33 180 пачок, які виявлено та вилучено на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 23 вересня 2016 року під час проведення обшуку 05 жовтня 2016 року за адресою: АДРЕСА_1 - скасувати.

В задоволенні клопотання старшого слідчого з ОВС 1-го відділу кримінальних проваджень СУ ФР Офісу з обслуговування великих платників податків ДФС, ОСОБА_3, погодженого прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Управління нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Генеральної прокуратури України Антонець О.В., про арешт майна, а саме тютюнових виробів у кількості 33 180 пачок, які виявлено та вилучено на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 23 вересня 2016 року під час проведення обшуку 05 жовтня 2016 року за адресою: АДРЕСА_1 - відмовити.

Ухвала Апеляційного суду м. Києва оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

____ _____ _____

Рибак І.О. ДзюбінВ.В. Лашевич В.М.