Ухвала суду № 63981711, 10.01.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

10.01.2017 Справа № 904/10079/16

За позовом: Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод", м. Авдіївка

До: Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м. Нікополь

Про: стягнення 860 099,40 грн. (розгляд заяви про розстрочку виконання рішення суду)

Суддя Васильєв О.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ :

Від позивача : не зявився;

Від відповідача: ОСОБА_1 ( дов.№48-4016 від 01.03.16р.)

СУТЬ СПОРУ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.16р. у справі №904/10079/16 позов задоволено в повному обсязі, стягнуто з відповідача ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» на користь позивача - ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» : 730 256, 34 грн. пені; 52 103, 23 грн. 3% річних ; 77 739, 83 грн. інфляційних втрат та 12 901,49 грн. витрат на сплату судового збору. 27.12.16р. після набрання рішенням чинності було видано відповідний наказ.

28.12.16р. до канцелярії господарського суду від ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» (відповідач) надійшла заява про розстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.16р. по справі №904/10079/16 строком на 5 місяців. Заява обґрунтована посиланням на складне фінансове становище боржника ; наявністю великої кредиторської заборгованості перед постачальниками.

Ухвалою суду від 03.01.17р. розгляд заяви було призначено на 10.01.17р.

ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» (позивач) письмових пояснень щодо заяви відповідача не надав, явку повноважного представника до судового засідання не забезпечив. Представник відповідача під час судового засідання 10.01.17р. наполягав на задоволенні своєї заяви.

Згідно до приписів ст.121 ГПК України : при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. При відстрочці або розстрочці виконання рішення, ухвали, постанови господарський суд на загальних підставах може вжити заходів до забезпечення позову. Про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

Відповідно до п.7.2. Постанови Пленуму ВГСУ №9 від 17.10.12р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно до положень «Конвенції про захист прав людини та основних свобод» (Рим, 4.XI.1950) ( ратифіковано Законом України N 475/97-ВР ( 475/97-ВР ) від 17.07.97 ): Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом ( стаття 6(1).Кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правого захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи ( Стаття 13 (1). Ніщо в цій Конвенції не може тлумачитися як таке, що надає будь-якій державі, групі або особі будь-яке право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, що викладені в цій Конвенції, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж передбачено в Конвенції ( Стаття 17 (1). Відповідно до Першого Протоколу до «Конвенції про захист прав і основних свобод людини» ( який ратифіковано Законом України N 475/97-ВР ( 475/97-ВР ) від 17.07.97 ) : кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права ( ст.1 ).

Європейський Суд з прав людини неодноразово в низці своїх рішень за заявами громадян проти України зазначав , що в Україні заявники на протязі значного терміну часу не можуть домогтися виконання судових рішень, винесених на їх користь .Так у рішенні по Справі «Войтенко проти України» (Заява N 18966/02,Страсбург, 29 червня 2004 року) суд знову повторює, що «...ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок (див. «ОСОБА_2 проти Італії», заява N 22774/93) . Суд нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу N 1 (див. серед інших джерел, «Бурдов проти Росії» , заява N 59498/00; «Ясіуньєне проти Латвії», заява N 41510/98, 6 березня 2003 року).Тому у цій справі Суд вважає, що неможливість заявника домогтися виконання його рішення протягом чотирьох років становить втручання у його право на мирне володіння майном у сенсі пункту першого статті 1 Протоколу N 1 ...»

Враховуючи вищезазначені фактичні обставини та приписи чинного законодавства України , не виконання відповідачем навіть частково судового рішення ; суд дійшов до висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення заяви відповідача , оскільки він не довів належними доказами , що наявні обставини ( виняткові випадки) , які б ускладняли виконання рішення або робили його неможливим у спосіб , встановлений цим рішенням шляхом стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів.

Окрім того відмовляючи в задоволенні заяви відповідача про розстрочку виконання рішення, суд також бере до уваги ту обставину, що сторони здійснюють свою діяльність в одному економічному просторі і негативні явища в економіці мають вплив на обидві сторони, але ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» територіально знаходиться безпосередньо в зоні проведення АТО на лінії розмежування і потерпає не лише внаслідок негативних економічних явищ, а насамперед від бойових дій з незаконними військовими формуваннями країни окупанта ( Росії ). Про це судом вже було раніше зазначено у мотивувальній частині рішення по справі під час розгляду аналогічного клопотання відповідача , викладеного у відзиві на позов .

На підставі вищезазначеного , керуючись вимогами ст.ст. 86, 121 ГПК України , господарський суд , -

УХВАЛИВ :

Відмовити в задоволенні заяви відповідача про розстрочку виконання судового рішення.

Суддя ОСОБА_3