Ухвала суду № 63956060, 29.12.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/7195/16

В справі №760/22334/16-ц

У Х В А Л А

/ про залишення позову без руху /

29 грудня 2016 року Суддя Солом"янського районного суду м. Києва Шереметьєва Л.А., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Відділу Державної виконавчої служби Солом»янського РУЮ у м. Києві про виключення майна з-під арешту, суддя

В С Т А Н О В И В :

Позивачі звергнулися до суду з позовом і просять скасувати постанову ВДВС Солом»янського РУЮ у м. Києві про арешт майна та звільнити майно з-під арешту.

.

Вимоги до форми і змісту позовної заяви у цивільних справах наведені в ст.119 Цивільного процесуального кодексу України.

Позовна заява не відповідає вимогам ст.119 ЦПК України.

Відповідно до положень ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" і роз'яснень п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 року № 4 "Про судову практику в справах про виключення майна з опису" (зі змінами), особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

За ч. 5 ст. 60 вищеназваного Закону, у випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

В разі відсутності спору про право власності на майно , а стосуються порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то їх слід розглядати за правилами розділу VІІ ЦПК України.

Виходячи з цього, в позові не зазначено:

-який виконавчий документ виконувався відділом Державної виконавчої служби Солом»янського РУЮ у м. Києві, в межах якого накладався арешт на майно;

-який матеріально-правовий спір виник чи міг виникнути між позивачами та відповідачем при виконання виконавчого документа і яким чином права позивачів порушені з боку відповідача виходячи з приведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України;

-чи складався Акт опису та арешту майна і якщо так, коли саме;

-чи вручалася копія Акту позивачам у справі чи боржнику виконавчого провадження;

-на яке саме майно накладався арешт державним виконавцем у межах виконавчого провадження;

-чим підтверджується накладення арешту на майно позивачів;

-що позивачі просять суд вчинити щодо постанови про арешт майна, оскільки цього не зазначено у п.2 прохальної частини;

-яке саме майно позивачі просять звільнити з-під арешту та на підставі чого воно належить їм;

-з ким у позивача існує спір з приводу права власності на майно, на яке накладено арешт постановою державного виконавця, посилаючись на ст.60 Закону України « Про виконавче провадження»;

-якщо так, які існують підстави для звернення до суду з даним позовом, виходячи з положень ст.60 Закону України « Про виконавче провадження»;

-чи оскаржувалися позивачем дії чи бездіяльність державного виконавця в зв»язку з невиконанням виконавчою службою постанови про зняття арешту з майна, накладеного постановою державного виконавця, в порядку гл. 7 ЦПК України;

-чим підтверджується право власності позивачів на майно, з якого вони просять зняти арешт;

Крім того, відповідно до ч.5 ст. 119 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

З точки зору ст. 80 ЦПК України пред'явлений позивачем позов є позовом немайнового характеру.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

За подання позову немайнового характеру, поданого фізичною особою, сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, що становить 551,20 гр.

При зверненні до суду позивачем подана квитанція про сплату судового збору в розмірі 551, 20 гр.

В той же час, предметом позову є дві вимоги немайнового характеру.

Згідно з ч.3 ст.6 Закону України « Про судовий збір» у разі,коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з частиною третьою статті 6 Закону № 3674-VIпідлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

При цьому судовий збір може бути сплачений окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» з 01 січня 2016 року встановлено розмір мінімальної заробітної плати в сумі 1 378 гривень.

Таким чином, двох вимог немайнового характеру, позивачами має бути сплачено, за вирахування сплачених 551, 20 гр., додатково 551, 20 гр. судового збору на:

-р/р №31212206700010, утримувач коштів ГУДКСУ у Солом`янському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38050812, банк отримувача: ГУ ДК у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу: 22030001; 050, «судовий збір».

При таких обставинах, керуючись ст.119 ЦПК України, суддя

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Відділу Державної виконавчої служби Солом»янського РУЮ у м. Києві про виключення майна з-під арешту залишити без руху, надавши їм строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п»яти днів з дня отримання ухвали.

Недоліки позовної заяви, викладені в даній ухвалі, мають бути усунуті шляхом подання належно оформленої позовної заяви.

Ухвала в частині визначення розміру судового збору може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції протягом п»яти днів з дня отримання її копії.

В решті ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя