Рішення № 63956059, 27.12.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/317/16

В справі №760/5028/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря Бугайчука О.Р.

представника позивача - Климової Д.В.

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Державного підприємства «Київський автомобільний ремонтний завод» до ОСОБА_3, 3-і особи: Київська військова прокуратура Київського гарнізону, Державний концерн «Укроборонпром» про виселення,суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач у березні 2016 року звернувся до суду з позовом і просив визнати відповідачку такою, що втратила право користування жилим приміщенням у гуртожитку підприємства АДРЕСА_1 та виселити її з займаного житлового приміщення.

Ухвалою суду від 27 грудня 2016 року позов у частині вимог про визнання відповідачки такою, що втратила право користуватися жилим приміщенням за клопотанням представника позивача був залишений без розгляду.

Звертаючись до суду, позивач посилається на те, що постановою Господарського суду м. Києва від 13 лютого 2014 року ДП «Київський автомобільний ремонтний завод» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

За результатом аналізу документів ліквідатором підприємства встановлено, що державою на праві повного господарського відання за підприємством закріплений гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок проживання робітників державного підприємства «Київський автомобільний ремонтний завод» у гуртожитку, гуртожиток призначається для проживання одиноких громадян, які не перебувають у сімейних стосунках у період роботи на підприємстві.

Згідно з Актом інвентаризації гуртожитку станом на 16 грудня 2013 року відповідачка проживає в кімнаті №317 гуртожитку на підставі ордера №018415 серії Б, виданого Солом'янською районною в м. Києві державною адміністрацією 15 липня 2011 року.

Припинивши трудові відносини з підприємством, відповідачка продовжує проживати в гуртожитку та займати житлове приміщення.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов та виселити відповідачку з займаного приміщення з підстав, передбачених ст. 124 ЖК України.

Представник відповідачки в судовому засіданні проти позову заперечувала.

Зазначила, що на 3-му поверсі будинку по АДРЕСА_1 раніше був розмішений готель «Усмішка», який належав позивачу, де працювала відповідачка.

Після припинення його діяльності в 2009 році відповідачка уже проживала та була зареєстрована в квартирі № 317, на яку їй у 2011 році Солом»янською районною в м. Києві державною адміністрацією був виданий ордер.

Рішенням №494 XXIV сесії V скликання Солом'янської районної у м. Києві ради від 07 квітня 2010 року було затверджено програму передачі гуртожитків у власність територіальної громади Солом'янського району м. Києва на 2010-2014 роки, до якої увійшов і будинок по АДРЕСА_1.

Лише з 2009 року Розпорядженням Солом»янської районної в м. Києві державної адміністрації будинок був включений до переліку будинків, які використовувалися під гуртожиток.

Тобто, на момент поселення сім»ї відповідачки в спірне житло будинок не мав статусу гуртожитку.

За таких обставин вважає, що квартира, в якій мешкає відповідачка, не відповідає юридичним поняттям помешкання в гуртожитку, а є окремою ізольованою квартирою.

Крім того, розпорядженням Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації від 12 лютого 2015 року житловий будинок по АДРЕСА_1 виключено з переліку гуртожитків, тобто, на даний час будинок є багатоквартирним житловим будинком для постійного проживання.

Зазначила також, що ордер Солом'янської РДА №018415 серії Б від15 липня 2011 року був виданий відповідачці не на кімнату в гуртожитку, а на окреме житлове приміщення - квартиру, і надавалося їй дане житло не в зв»язку з трудовими відносинами з позивачем.

Виходячи з цього, просить у позові відмовити.

Представники 3-х осіб - Військової прокуратури Київського гарнізону та ДК »Укроборонпром» у судовому засіданні позов підтримали.

Представник 3-ї особи - Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації подав пояснення, згідно з яким частина будинку, в якому знаходиться спірна квартира АДРЕСА_1, не належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва та не передана до сфери управління Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації.

Покладається на розсуд суду.

Заслухавши пояснення сторін, свідка, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 9 Житлового кодексу УРСР ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше, ніж з підстав і в порядку, визначених законом.

Згідно зі ст. 127 ЖК Української РСР для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.

За правилами ст. ст.128 та 129 ЖК Української РСР жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу.

На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення.

Судом встановлено, що будинок по АДРЕСА_1 знаходився на балансі ДП »Київський автомобільний ремонтний завод» як гуртожиток.

Встановлено та підтверджено сторонами, на 3-му поверсі будинку з 1992 року до 2009 року був розташований готель ДП»КАРЗ» «Усмішка».

Наказом № 46-к від 28 липня 2009 року відповідачка була прийнята на роботу оператором автоматизованого розрахунку готелю ДП « КАРЗ» « Усмішка» з 01 серпня 2009 року.

Наказом директора підприємства № 56/1 від 01 вересня 2009 року прийнято рішення про припинення функціонування готелю та передачу гуртожитку до комунальної власності територіальної громади Солом»янського р-ну м. Києва.

Наказом керуючого санацією підприємства №11-к від 23 травня 2012 року відповідачка була звільнена з посади двірника, яку вона на той час займала, за ст.38 КЗпП України.

/ т.1, а.с. 162 - 163; 214 - 219; т.2, а.с. 18 - 28 /

Рішенням №494 XXIV сесії V скликання Солом'янської районної у м. Києві ради від 07 квітня 2010 року було затверджено програму передачі гуртожитків у власність територіальної громади Солом'янського району м. Києва на 2010-2014 роки.

До об»єктів, які підлягали передачі, був віднесений гуртожиток по АДРЕСА_1, і на даний час відбувається процес передачі житлового будинку до комунальної власності.

Рішенням Київської міської ради від 15 грудня 2011 року №844/7080 надано згоду на прийняття відомчого житлового фонду, гуртожитків, інженерних мереж та об'єктів соціальної інфраструктури до комунальної власності територіальної громади м. Києва та їх передачу до сфери управління відповідних районних в місті Києві державних адміністрацій.

Наказом ДК «Укроборонпром» від 09 січня 2014 року №5 «Про передачу в власність об'єктів соціальної сфери» зобов'язано керівника ДП «КАРЗ» передати гуртожиток у комунальну власність територіальної громади міста Києва.

Розпорядженням Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації №74 від 10 лютого 2014 року «Про затвердження реєстру будівель, які використовуються під гуртожитки у Солом'янському районі міста Києва» було затверджено реєстр житлових будинків, які використовуються під гуртожитки у Солом'янському районі міста Києва.

Згідно витягу з даного реєстру будинок складається з 24 окремих квартир з повним сантехнічним обладнанням окремих квартир.

Розпорядженням Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації від 5 лютого 2015 року №78 «Про утворення робочої групи з комплексного обстеження частини будівлі за адресою: АДРЕСА_1» була створена робоча група по комплексному обстеженню технічного стану частини будівлі.

Відповідно до Акту комплексного обстеження частини будівлі за адресою: АДРЕСА_1 від 6 лютого 2015 року на 2-му та 3-му поверхах будівлі розташовані окремі житлові приміщення: одно-, дво- та трикімнатні квартири, обладнані санвузлом, ванною кімнатою, кухнею та передпокоєм.

Дані обставини встановлені постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 березня 2016 року за адміністративним позовом жильців будинку до арбітражного керуючого ОСОБА_7 про визнання незаконною та протиправною бездіяльності та зобов»язання вчинити дії, а тому, з точки зору ч.3 ст.61 ЦПК України, дані обставини повторному доказуванню не підлягають.

Даним судовим рішенням визнано незаконною та протиправною бездіяльність арбітражного керуючого ОСОБА_7 щодо погодження проекту розпорядження виконавчого органу Київської міської ради « Про прийняття безоплатно житлового будинку, магістральної теплової мережі, об»єкту електропостачання та газорегулюючого пункту ДП «Київський автомобільний ремонтний завод» та передачі у комунальну власність житлового будинку по АДРЕСА_1 та зобов»язано його погодити даний проект.

/ т.1, а.с. 29 - 44; 84 - 89; т.2, а.с.86 - 87; /

В п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз'яснено, що вирішуючи спори про виселення з гуртожитків, судам слід з'ясовувати, чи є гуртожитком приміщення, яке займає відповідач та чи видавався відповідно до Положення про гуртожиток ордер на зайняття жилої площі в гуртожитку.

З копії паспорта відповідачки вбачається, що вона зареєстрована в будинку по АДРЕСА_1 з 31 липня 2006 року як у квартирі №317.

15 липня 2011 року відповідно до Розпорядження Солом»янської районної в м. Києві державної адміністрації №462 від 14 липня 2011 року відповідачці на сім»ю з 3-х осіб: вона, чоловік, донька видано ордер № 018415 серії Б на право зайняття жилого приміщення жилою площею 33,50 кв.м., яке складається з двох кімнат в ізольовані квартирі за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно довідки форми №3 відповідачка з сім»єю з 3-х осіб зареєстрована в даній квартирі.

/ т.1, а.с. 140; 145 - 146; т. 2, а.с.14-15; 109 /

Представник відповідачки в с удовому засіданні пояснила, що саме з 2006 року сім»я відповідачки проживає в даному жилому приміщенні, на яке в подальшому Солом»янською районною в м. Києві державною адміністрацією був виданий ордер.

Судом також встановлено, що будинок по АДРЕСА_1 набув статусу гуртожитку на підставі Розпорядження Солом»янської районної в м. Києві державної адміністрації №361 від 24 березня 2009 року.

Відповідно до ч.2 ст.127 ЖК України жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

З Інвентаризаційної справи КП »Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна» №31406 будинку по АДРЕСА_1 вбачається, що до БТІ був наданий акт про здачу в експлуатацію будинку, згідно з яким будівля є гуртожитком.

На даний час спірне житлове приміщення є квартирою посімейного, спільного заселення.

Будь-які інші документи про віднесення будівлі до гуртожитків в Інвентаризаційній справі відсутні.

/ т.2, а.с. 9 - 13; 90 - 108 /

Згідно з ч.ч.2,3 ст.132 ЖК України працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв'язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину. Осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в частині другій цієї статті, а також осіб, перелічених у статті 125 цього Кодексу , може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.

Огрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається як на норми Глави 4 ЖК України щодо користування гуртожитками, так і на ст.124 ЖК України, якою регулюються підстави виселення з службового жилого приміщення.

За змістом ч.1 ст.118 ЖК України жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

В зв»язку з такою позицією, зайнятою позивачем та його представником у судовому засіданні, на виконання вимог ч.4 ст.10 ЦПК України в справі неодноразово оголошувалася перерва для визначення позиції представником позивача та підстав виселення відповідачки з займаного приміщення, однак остання наполягала на вирішенні спору з підстав, викладених у позові.

Так, будинок по АДРЕСА_1 набув статусу гуртожитку в порядку, визначеному законом, на підставі Розпорядження Солом»янської районної в м. Києві державної адміністрації №361 від 24 березня 2009року.

Відповідно до Розпорядження №89 від 12 лютого 2015 року будинок по АДРЕСА_1 виключено з переліку об»єктів, які використовуються під гуртожитки.

/т.2, а. с.35 /

Представник відповідача та свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснили, що квартира №317 була номером у готелі і була виключена з числа номерів готелю для надання в користування відповідачці.

Тобто, на час вселення відповідачки в спірне жиле приміщення, як саме приміщення не мало статусу приміщення в гуртожитку, так і сам будинок не мав статусу гуртожитку.

Жиле приміщення в будинку відповідачці в порядку, визначеному ст.ст.127, 129 ЖК України, не надавалося.

Таким чином, на правовідносини сторін не поширюються положення статей 128, 129 ЖК УРСР.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в ухвалі №6-191 цс15 від 24 червня 2015 року при перегляді судового рішення у конкретній справі в порядку ст.355 ЦПК України.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Згідно зі ст.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ч.1 ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів висновків експертів.

Будь-яких доказів, які б спростовували встановлені судом обставини та твердження представника відповідачки, а також надані нею письмові докази, які б відповідали вимогам ст. 57 ЦПК України, представником позивача суду не надано.

В свою чергу твердження представника відповідачки підтверджені належними та допустимими доказами, в тому числі і письмовими.

За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 9, ч.1 ст.118, 124,127, 128, 129, 131, ч.ч.2,3 ст.132 Житлового кодексу України, ст. ст. 3-4, 10-11, 57-61, 88, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

В позові Державного підприємства «Київський автомобільний ремонтний завод» до ОСОБА_3 про виселення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.

Суддя