Ухвала суду № 63939487, 07.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

Апеляційний суд міста Києва

Справа № 753/13552/15-ц Головуючий у суді першої інстанції: ШклянкаМ.П.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/6951/16 Доповідач у суді апеляційної інстанції: ВолошинаВ.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Котули Л.Г., Слюсар Т.А.

при секретарі Крічфалуши С.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 березня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Скайд» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.

Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

23 липня 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 22 818,82 грн., з яких: матеріальна шкода - 20 818,82 грн., моральна шкода - 2 000,00 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 22.10.2014, о 15-30 год. на перехресті вул. Гмирі та пр-ту. Бажана, відповідач, керуючи автомобілем «КІА» д.н.з. НОМЕР_1 не дала дорогу автомобілю «Рено» д.н.з. НОМЕР_2, яким керував позивач та який рухався по головній дорозі, чим порушила вимоги п. 16.11 ПДД України, внаслідок чого відбулося зіткнення даних транспортних засобів, що призвело до пошкодження автомобіля позивача.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 20.11.2014 відповідач визнана винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. З вини відповідача належний йому автомобіль зазнав механічних ушкоджень. Вартість матеріального збитку визначений звітом спеціаліста про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 14.11.2014 № 1590, відповідно до якого матеріальний збиток становить 41 964,78 грн. та на квитанції і акти виконаних робіт, як на підтвердження реального розміру нанесених збитків в сумі 17 676,09 грн. Також просив стягнути нараховані інфляційні втрати в сумі 3 000,35 грн. та три проценти річних за користування коштами в сумі 142,38 гривень.

Окрім того, у зв'язку з пошкодженням належного йому транспортного засобу, він зазнав моральної шкоди, яка полягає в душевних стражданнях, порушенні звичайного способу життя, витрачанні вільного часу та яку він оцінює в 2 000,00 грн.

Ухвалою суду, за клопотанням позивача, до участі у справі в якості третьої особи було залучено ПАТ «СК «СКАЙД». А клопотанням представника позивача, третю особу ПАТ «СК «СКАЙД» до участі у справі було залучено в якості співвідповідача. В подальшому, позивач уточнив позовні вимоги, з урахуванням нової редакції позовних вимог, В уточнених позовних вимогах позивач просив стягнути солідарно з відповідачів матеріальну шкоду в сумі 5 193,09 грн., з відповідача ОСОБА_5 матеріальну шкоду в сумі 15 139,05 грн., з яких 1 000,00 грн. - франшиза, 11 483,00 грн. - втрата товарної вартості автомобіля, 2 389,29 грн. - інфляційні втрати, 266,76 грн. - розмір 3% річних, моральну шкоду в сумі 2 000,00 грн.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 11 березня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «СКАЙД» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в сумі 1 237 грн. 37 коп.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 700,00 грн.

В іншій частині позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 відмовлено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «СКАЙД» на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в сумі 5 173,80 грн.

В іншій частині позову ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «СКАЙД» відмовлено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «СКАЙД» на користь ОСОБА_4 витрати по сплаті судового збору в сумі 56,03 грн.

Не погодившись із рішенням суду ОСОБА_3 - представник ОСОБА_4 подала на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необгрутованість, ухваленого без всебічного дослідження матеріалів та обставин справи. Просила рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду оскаржується в частині відмовлених позовних вимог про стягнення втрати товарного виду автомобіля у розмірі 11 483,00 грн. та 500 грн. за проведення експертного дослідження. Інша частина апеляційної скарги не містить підстав та мотивів до скасування рішення суду в частині задоволених позовних вимог.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого в цій частині рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч.3 п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» від 24.10.2008 року у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Рішення суду в частині задоволених позовних вимог сторонами не оскаржується, тому відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України не є предметом апеляційної перевірки.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін ( ч.1 п.1 ст. 307 ЦПК України).

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача ОСОБА_4 11 483,00 грн. втрати товарної вартості автомобіля суд першої інстанції виходив з того, що наданий позивачем доказ розміру втрати товарної вартості автомобіля Звіт №1590 від 14.11.2014 містить ряд порушень та невідповідностей, які унеможливлюють його використання за призначенням, в тому числі й для визначення величини втрати товарної вартості автомобіля, а тому не є належним доказом.

З такими висновками суду слід погодитись виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 22.10.2014 року, о 15 год. 30 хв., відповідач ОСОБА_6, керуючи автомобілем «КІА», д.н.з. НОМЕР_1 в м. Києві на перехресті вул. Гмирі та пр-ту. Бажана, не дала дорогу автомобілю, який рухався по головній дорозі, що призвело до зіткнення та пошкодження автомобіля «Рено» д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4

Положенням ч. 3 ст. 61 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до постанови Дарницького районного суду м. Києва від 20.11.2014 по справі № 753/20042/14-п, відповідач ОСОБА_6 визнана винною у скоєнні вказаної дорожньо-транспортної пригоди.

Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок вказаної ДТП автомобіль позивача зазнав механічних ушкоджень.

Оцінка зібраних по справі доказів має здійснюватися за правилами, передбаченими ст.212 ЦПК України з врахуванням положеньст.57-66 ЦПК України.

Відповідно до вимог частини першої ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Пред'являючи позов до суду про стягнення з відповідача ОСОБА_5 на свою користь 11 483,00 грн. втрати товарної вартості автомобіля позивач ОСОБА_4 посилався, як на доказ Звіт №1590 від 14 листопада 2014 року.

Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Дотримання вказаного принципу є надзвичайно важливим при розгляді справ, оскільки він гарантує, що сторона незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства матиме змогу забезпечити захист своїх інтересів шляхом отримання допомоги суду у вирішенні тих питань, які вона сама з об'єктивних причин не може вирішити, як у випадку наявності в матеріалах справи Звіту та рецензії на нього, що потребує певних знань та навиків спеціалістів в галузі цінової політики.

Судом апеляційної інстанції позивачу були роз'яснені вимоги ч.4 ст. 10 ЦПК України при розгляді апеляційної скарги.

В процесі розгляду справи представником позивача ОСОБА_3, яке було підтримано її довірителем, було заявлено клопотання про призначення по справі автотоварознавчої експертизи для визначення розміру втрати товарної вартості автомобіля «Рено» д.н.з. НОМЕР_2 станом на 14 листопада 2014 року. В задоволенні цих позовних вимог судом першої інстанції було відмовлено. В цій частині рішення суду і оскаржується стороною позивача.

Ухвалою від 22 серпня 2016 року клопотання було задоволено. Призначено у справі автотоварознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання щодо розміру втрати товарної вартості автомобіля «Рено» д.н.з. НОМЕР_2 станом на 14 листопада 2014 року. Оплату вартості проведення експертизи покладено на ОСОБА_4, так як відповідно до вимог ст. 86 ЦПК України з урахуванням роз'яснень, наведених у п. 45 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», оскільки саме позивачем заявлено клопотання про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи. Роз'яснено положення ст.146 ЦПК України про наслідки ухилення від участі в експертизі. Проведення експертизи доручено експертам Черкаського відділення КНДІСЕ.

Черкаське відділення КНДІСЕ листом від 19.09.2016 року повернуло матеріали цивільної справи з ухвалою суду без виконання, посилаючись на те,що рахунок на сплату вартості експертизи не був оплачений.

В судовому засіданні позивач відмовився від проведення експертизи та її оплати.

Згідно ч. 1 ст. 146 ЦПК України у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Відповідно до змісту ст. ст. 10,11,58-60 ЦПК України суд слухає цивільні справи на засадах змагальності сторін, в межах заявлених вимог і на підставі доказів наданих сторонами та їх представниками, докази повинні подаватись належні, тобто містити інформацію щодо предмета доказування, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Як убачається з матеріалів справи, як на підставу своїх вимог позивач посилався на Звіт №1590 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу НОМЕР_2 (а.с.16-28).

На зазначений Звіт було проведено рецензію (а.с.92-95). Відповідно до загального висновку про достовірність, об'єктивність та професійність оцінки майна, рецензент зазначив, що Звіт не в повній мірі відповідає вимогам нормативно-правових актів по оцінці майна та має суттєві недоліки, які вплинули на достовірність оцінки, але може бути використаний в цілях, визначених звітом, після виправлення вказаних недоліків.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи доведені.

Висновки суду щодо підстав для відмови у задоволені позовних вимог в частині втрати товарної вартості та витрат на проведення дослідження відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. При цьому суд вірно зазначив, що звіт містить ряд порушень та невідповідностей, які унеможливлюють його використання за призначенням, в тому числі й для визначення величини втрати товарної вартості автомобіля.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.

Доводи апеляційної скарги щодо незаконності та необгрутованості ухваленого в частині оскаржуваного рішення та без всебічного дослідження матеріалів та обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення в частині враховуючи наступне.

Всі висновки суду першої інстанції щодо правових підстав відмови в частині заявленого позову про стягнення втрати товарної вартості автомобіля повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга представника позивача не містить, в ході апеляційного розгляду позивач та його представник також не навели таких обставин. Від проведення автотоварознавчої експертизи позивач відмовився.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Оскільки рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального закону, колегія суддів вважає, що підстав до його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: