Рішення № 6392434, 12.05.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.09 Справа№ 32/81

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Палюх Г.І., розглянувши матеріали справи

за позовом: Закритого акціонерного товариства Виробничо-комерційної компанії «Еталон», м.Городок Львівської області

до відповідача: Суб»єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, смт.Добротвір Кам»янка-Бузького району Львівської області

про: стягнення 8183,82 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Вус А.П. представник (довіреність № 246/02 від 15.04.2009р.).

від відповідача: не з»явився

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Закрите акціонерне товариство Виробничо-комерційна компанія «Еталон», м.Городок Львівської області звернулось з позовом до Суб»єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, смт.Добротвір Кам»янка-Бузького району Львівської області про стягнення 8183,82 грн., з яких 7725,00 грн. основний борг, 268,44 грн. пеня, 190,38 грн. інфляційні нарахування.

Ухвалою суду від 30.03.2009р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 12.05.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

В судове засідання відповідач участі повноважних представників не забезпечив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, відзиву на позовну заяву не скерував, а відтак справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, суд встановив:

28.11.2007р. між ЗАТ ВКК «Еталон»(орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди приміщення, згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користання приміщення загальною площею 100 кв.м. (другий поверх), яке розміщене на території АС Кам»янка-Бузька, за адресою: АДРЕСА_1 (надалі майно) , що перебуває на балансі ЗАТ ВКК «Еталон».

Вищевказане майно передавалось в оренду з метою торгівельної діяльності.

26.12.2008р. даний договір пролонговано на новий термін шляхом укладення договору № 117-2009 з аналогічними умовами.

Згідно пункту 3.1. договору орендар повинен сплачувати місячну плату за оренду приміщення в розмірі 2 875 грн., по договору від 26.12.2008р. в розмірі - 3000 грн. Крім того, орендар зобов»язаний відшкодовувати комунальні та експлуатаційні витрати.

За умовами до пункту 3.2 договору орендна плата сплачується у безготівкову порядку на банківський рахунок орендодавця не пізніше 10 числа за поточний місяць або готівкою через касу орендодавця в ті ж самі строки.

У відповідності до пункту 4.2. договору орендар зобов'язується своєчасно і повному обсязі сплачувати орендну плату.

Однак, відповідачем систематично порушуються та не виконуються умови вказаного вище договору, в зв»язку з чим станом на 20.03.2009р. виникла заборгованість у розмірі 7 725,00 грн.

Відповідачу було направлено лист-повідомлення від 19.02.2009р. № 133/02 з вимогою звільнити орендоване приміщення до 01.04.2009р. та передати його по акту прийому-передачі і сплатити заборгованість за оренду.

Позивачем було надано суду акт прийому-передачі приміщення від 01.04.2009р., згідно якого відповідач повернув позивачу орендоване ним майно загальною площею 100,00 м.кв., яке розміщене на АС Кам»янка-Бузька, за адресою: АДРЕСА_1, претензій щодо стану та вартості орендованого майна зі сторони орендодавця немає.

Заборгованість в сумі 7725,00 відповідачем не сплачена, заходів щодо погашення не вжито.

Позивач на підставі умов п.3.6 договору нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого ним розрахунку становить 268,44 грн.

Крім того, керуючись ст.625 ЦК України позивач нарахував 190,38 грн. втрат від інфляції.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Положеннями ст.ст.627,628,629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов»язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов»язковим для виконання сторонами.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов»язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, ст.202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Факт невиконання відповідачем зобовязань по договору підтверджується доданими до матеріалів справи доказами.

Суд, враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення в сумі 7 725,00 грн. основного боргу.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов”язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов”язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов”язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов”язання мало бути виконано.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що у випадку порушення строку оплати, покупець зобов”язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені, від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Відтак позивач правомірно нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого ним розрахунку становить 268,44 грн.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, з відповідача на користь позивача правомірно підлягає стягненню згідно поданого ним розрахунку 190,38 грн. інфляційних нарахувань.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Сплата судових витрат підтверджується платіжними дорученнями № 659 від 18.03.2009р. 102,00 грн. держмита і № 658 від 18.03.2009р. - 118,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які відповідно до ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.11, 525, 526, 530, 610, 612, 627-629, 759 ЦК України, ст.ст.193,202, 230-232, 283 ГК України, ст.ст. 33, 43, 49, 82-84,115,116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Суб»єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2, АДРЕСА_2 (ідент. код НОМЕР_1) на користь Закритого акціонерного товариства Виробничо-комерційної компанії «Еталон», вул.Стуса, 7 м.Городок Львівської області (р/р 260017148 в ЛОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» м.Львів, МФО 325570, ЗКПО 32115051) 7 725,00 грн. основного боргу, 268,44 грн. пені, 190,38 грн. інфляційних нарахувань, 102,00 грн. держмита, 118,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя