Постанова № 63903830, 08.12.2016, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/7423/16-а

Провадження № 2-а/635/164/2016

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

08 грудня 2016 року Харківський районний суд Харківської області в складі:

Головуючого - судді Шинкарчука Я.А.,

при секретарі судового засідання - Желізовій О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с. Покотилівка Харківського району Харківської області адміністративний позов ОСОБА_1 до інспекторів патрульної поліції м.Харкова лейтенанта поліції ОСОБА_2 та лейтенанта поліції ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в:

21 жовтня 2016 року ОСОБА_1 надав до суду адміністративний позов, в якому просить суд визнати протиправними дії інспекторів патрульної поліції м.Харкова лейтенанта поліції ОСОБА_2 та лейтенанта поліції ОСОБА_3 щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу 11 жовтня 2016 року за адресою: м.Харків, вул. Танкопія, 9а, а також скасувати постанову Інспектора патрульної поліції м.Харкова лейтенанта поліції ОСОБА_2 АР №107200 від 11.10.2016 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та ч.1 ст. 126 КУпАП.

В обґрунтування позову вказує, що 11 жовтня 2016 року інспектором патрульної поліції м. Харкова лейтенантом поліції ОСОБА_2 було винесено постанову серії АР2 № 107200 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 425 грн. Відповідно до змісту постанови, ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом ВАЗ 111740, д/н НОМЕР_1, не виконав вимогу дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена» та не мав при собі поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. При складанні постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності був присутній також інспектор патрульної поліції м. Харкова лейтенант поліції ОСОБА_3. Позивач вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності є незаконною та підлягає скасуванню, а дії інспекторів патрульної поліції м.Харкова лейтенанта поліції ОСОБА_2 та лейтенанта поліції ОСОБА_3 щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення відносно нього на місці зупинки транспортного засобу 11 жовтня 2016 року за адресою: м.Харків, вул. Танкопія, 9а, є незаконними з огляду на наступне. Відповідно до ст.283 КУпАП - розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, а згідно ст. 276 КУпАП - справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Згідно з рішенням Конституційного суду України від 26 травня 2015 року №5-рп/2015 - «… словосполучення "за місцем його вчинення", застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України». Відтак, позивач вказує, що в силу норм ст.276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, тобто - за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення, що в даному випадку, за адресою: 61033, м. Харків, вул. Шевченка, 315а, де розташоване Управління патрульної поліції м. Харкова. Між тим, як зазначає в позовній заяві позивач, ні інспектор ОСОБА_3, ні інспектор ОСОБА_2 не попередили його про початок розгляду справи. Інспектором ОСОБА_3 йому було зачитано частину прав, після чого було заявлене клопотання про залучення захисника або законного представника, на яке інспектор відповів відмовою, а також на клопотання про написання заяви про відвід особі, яка проводить розгляд справи, на що інспектор також відповів відмовою. Далі, до автомобіля підійшов інспектор ОСОБА_2 і почав вимагати від позивача посвідчення водія, талон про реєстрацію транспортного засобу та поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Своє посвідчення натомість показувати відмовлявся. Разом з тим, у нього в руках вже була постанова про притягнення позивача - ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності із заповненими пунктами 1, 2, 3, 5, 6. В процесі розмови інспектор ОСОБА_2 пояснив позивачу, що справу вже розглянуто, тобто хто і коли розглядав справу, так і було не зрозуміло, а відтак своїми діями інспектори ввели в оману позивача. Після того, до ОСОБА_1 підійшов його знайомий ОСОБА_4, який мешкає: АДРЕСА_1, який в подальшому був присутній при всіх діях. Про порушення, яке полягає у відсутності полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ОСОБА_1 повідомили, коли принесли для ознайомлення йому постанову про притягнення до адміністративної відповідальності. Постанова складалася в патрульній машині за відсутності притягуваного. Будь-якої підготовки до розгляду справи не було, як і не було оголошення посадової особи, яка розглядає справу, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не були вирішені клопотання, не були дослідженні докази, не були заслухані особи, які беруть участь у розгляді справи. Навіть після того, коли позивач показав інспектору страховий поліс у присутності свідка ОСОБА_4 за наявності фіксуючого відеопристрою, всупереч ст. 19 Конституції України ОСОБА_2, не зважаючи на це покинув місце розгляду справи. Своїми діями, ОСОБА_2 грубо порушив вимоги ст.ст.278, 279 КУпАП, у зв'язку з чим, ОСОБА_1 звернувся до суд з відповідним адміністративним позовом.

В судове засідання позивач не з'явився, надав до суду заяву, в якій просив розглядати справу у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд задовольнити.

Відповідачі у справі інспектори патрульної поліції м.Харкова лейтенант поліції ОСОБА_2 та лейтенант поліції ОСОБА_3 належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, повторно в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, заперечень на позовну заяву чи заяв про розгляд справи у їх відсутність до суду не надавали. У зв'язку з цим, вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалам відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у відсутності відповідачів.

Суд, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалася позивач, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову з таких підстав.

Судом встановлено, що інспектором патрульної поліції м. Харкова лейтенантом поліції ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення серії АР2 № 107200 від 11 жовтня 2016 року.

Відповідно до вказаної постанови, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом ВАЗ 111740, д/н НОМЕР_1, в м.Харків, вул.Танкопія, 9А, не виконав вимогу дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена» та не мав при собі поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 122, ч.1 ст. 126 КУпАП, в зв'язку з чим на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 4 розділу І «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом № 1395 від 07.11.2015 (надалі - Інструкція № 1395) у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, в тому числі передбачених статтями 122 та 126 КУпАП.

Як передбачено п. 2 розділу ІІІ Інструкції № 1395 постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 122 та 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

При цьому варто звернути увагу на те, що словосполучення «на місці вчинення правопорушення», яке містяться у статті 258 КУпАП та словосполучення «за місцем вчинення правопорушення», вжитого у статті 276 КУпАП мають різний правовий зміст. Зазначену проблему аналізував Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.05.2015 № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У пункті 2.4 мотивувальної частини цього рішення зазначено, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення «на місці вчинення правопорушення» і «за місцем його вчинення», які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Зокрема, словосполучення «за місцем його вчинення», застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що словосполучення «за місцем його вчинення», яке міститься в положенні частини першої статті 276 Кодексу, визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції № 1395 передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, користується правами, визначеними у статті 268 КУпАП.

Відповідно до п.п. 1, 2, 5 розділу IV Інструкції № 1395 розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП. Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу ХІІІ цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції .

Згідно ч.ч. 2, 4 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, вона не містить визначених та обов'язкових реквізитів передбачених ч. 3 ст. 283 КУпАП та додатком 5 до Інструкції, а саме: не вказано технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.

Відповідно до вимог ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, відповідачем не з'ясовано всіх обставин відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, не подано до суду доказів, які підтверджують наявність складу правопорушень та спростовують пояснення позивача, які б дозволили вказати на достовірність, що позивачем порушено Правила дорожнього руху України, а тому спростувати пояснення позивача немає можливості, і будь-які сумніви з приводу наявності вини водія транспортного засобу трактуються на користь водія. Наявна у справі постанова не дає підстав для висновку про скоєння позивачем правопорушень, передбачених ч.1 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП.

Тому суд зазначає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень, використовуючи свої повноваження, повинен був зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення та спростували свідчення позивача, однак такі докази в матеріалах справи відсутні. Разом з тим, інспектором ОСОБА_2 не було вжито заходів для встановлення свідків, які б могли підтвердити обставини, викладені у постанові, а саме факту вчинення адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, беручи до уваги встановлені під час розгляду справи обставини та докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість винесеної постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, суд прийшов до висновку, що приймаючи оскаржувану постанову в справі про адміністративне правопорушення, відповідач інспектор патрульної поліції м.Харкова лейтенант поліції ОСОБА_2 дійшов до неправомірного висновку про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, а тому вона є протиправною та підлягає скасуванню.

Разом з тим, щодо заявлених позивачем вимог про визнання дій інспекторів патрульної поліції м.Харкова лейтенанта поліції ОСОБА_2 та лейтенанта поліції ОСОБА_3 протиправними, суд зазначає наступне.

Відповідно положень ст. 293 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови та приймає одне з таких рішень: залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; скасовує постанову і закриває справу; змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Згідно із ч.ч. 4, 5 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про: скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; виконання зупиненої чи невчиненої дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності. Адміністративний позов суб'єкта владних повноважень може містити інші вимоги у випадках, встановлених законом.

Таким чином, з приведених норм вбачається, що вимога про визнання протиправними дій інспекторів патрульної поліції, не віднесена до рішень, які приймає орган, що розглядає скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення, а тому в цій частині вимоги адміністративного позову підлягають залишенню без задоволення.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 1, 2, 7, 69, 71, 105, 158-163 КАС України, ст.ст. 251, 258, 280, 283, 287, 288, 289, 293 КУпАП, суддя, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспекторів патрульної поліції м.Харкова лейтенанта поліції ОСОБА_2 та лейтенанта поліції ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.

Скасувати постанову серії АР2 № 107200 від 11 жовтня 2016 року, що винесена інспектором патрульної поліції м.Харкова лейтенантом поліції ОСОБА_2, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст.122, ч.1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення в розмірі 425 (чотириста двадцять п'ять) грн. 00 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя - Я.А. Шинкарчук