Ухвала суду № 63886468, 28.12.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/7833/16;

№22ц/790/7834/16 Головуючий 1 інст. - Штих Т.М.

Справа № 638/16922/16-ц Доповідач -Яцина В.Б.

Категорія: забезпечення позову

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2016 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Яцини В.Б.

суддів: - Бурлака І.В., Карімової Л.В.,

за участю секретаря: Баранкової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 на ухвалу Дзержинського районного суду м.Харкова від 02 листопада 2016 року та на ухвалу Дзержинського районного суду м.Харкова від 15 листопада 2016 року за заявою представника позивача ОСОБА_4 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Луніної Тетяни Анатоліївни про скасування рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2016 року ОСОБА_5 звернулася до суду із зазначеним позовом до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Луніної Тетяни Анатоліївни про скасування рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що вона є власницею квартири АДРЕСА_1. 15 грудня 2006 року вона уклала з АКБ « Форум» кредитний договір. В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 15 грудня 2006 року було укладено іпотечний договір, за яким ОСОБА_5 передала в іпотеку вказану квартиру. У подальшому права на іпотечне майно були декілька разів відступлені, про що позивачка не повідомлялась, та 13 вересня 2016 року приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Луніною Т.А. було винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про реєстрацію за ОСОБА_3 права приватної власності на вказану квартиру. Як стверджує позивачка, дії нотаріуса є незаконними, та такими, що порушують права позивачки.

01.11.2016 року до суду надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом заборони вчиняти певні дії та накладення арешту.

В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначала, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав позивача. Позивачка зазначала, що у іпотекодержателя наразі існує право, не зважаючи на фактичне припинення відповідних правовідносин, на реалізацію предмета іпотеки шляхом продажу від свого імені.

03.11.2016 року до суду надійшла уточнена заява про вжиття заходів забезпечення позову.

В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав позивача. Позивачка зазначає, що у іпотекодержателя існує право, не зважаючи на фактичне припинення відповідних правовідносин, на реалізацію предмета іпотеки шляхом продажу від свого імені. Крім того, відповідач ОСОБА_3 може в будь-який час передати вказану квартиру в іпотеку, користування, найм (оренду), іншим особам, вселитися у вказану квартиру чи дозволити вселення у квартиру іншим особам, зареєструвати місце проживання у вказаній квартирі, виселити з квартири та зняти з реєстраційного обліку осіб, які мешкають та зареєстровані у квартирі.

Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 02 листопада 2016 року заяву про забезпечення позовних вимог позивача - задоволено частково. Заборонено відчуження та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 60,7 кв.м., яка належить ОСОБА_5, відповідно до договору купівлі- продажу від 15.12.2006 року. В іншій частині у задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовлено.

Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 15 листопада 2016 року заяву позивача про забезпечення позовних вимог задоволено. Заборонено відчуження та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_3. Заборонено ОСОБА_3 та будь-яким іншим особам, які будуть діяти від його імені чи в його інтересах, передавати квартиру АДРЕСА_3 в іпотеку, користування, найм (оренду), іншим особам, вселятися у вказану квартиру чи дозволяти вселення у квартиру іншим особам, реєструвати місце проживання у вказаній квартирі, виселяти з квартири та знімати з реєстраційного обліку осіб, які мешкають та зареєстровані у квартирі. Роз'яснено заявнику, що у разі відмови судом в задоволенні його позовних вимог відповідач має право звернутися до неї за відшкодуванням збитків, заподіяних в результаті забезпечення позовних вимог згідно даного визначення.

Не погоджуючись з такими ухвалами. ОСОБА_3 в апеляційних скаргах просить їх скасувати, посилаючись на те, що вони незаконні, необгрунтовані, постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та - постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні заходів забезпечення позову.

Зазначає, що згідно ухвали від 02.11.2016 року про забезпечення позову накладено арешт на зазначену квартиру та вказано, що квартира належить ОСОБА_5 відповідно до договору купівлі-продажу від 15.12.2006 року і суд наклав арешт на майно, що належить особі, яка не була залучена до участі у розгляді справи, хоча позивачу відомо, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1, відповідно до довідки про право власності та інші речові права. Крім того, посилався на ст. 41 Конституції України, ст.321 ЦК України, ст.17 Загальної декларації прав людини, згідно до яких судом першої інстанції були грубо порушені права та обмежено право власності, без залучення його до участі у розгляді справи. Вказує, що відповідно до абз. 3 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно або грошові кошти застосовується при розгляді позовних вимог майнового характеру, а позивачем у позовній заяві заявлено виключно одну вимогу немайнового характеру до приватного нотаріуса, як державного реєстратора, - скасування рішення про державну реєстрацію. Накладення арешту на зазначене нерухоме майно, а тим більше обмеження власника такого майна у його використанні, жодним чином не впливає на можливість скасування або не скасування державної реєстрації права власності на вказану квартиру, тобто на можливість виконання рішення суду.Враховуючи той факт, що позивач взагалі не висуває до власника квартири (апелянта) будь-яких вимог, в тому числі майнового характеру щодо вказаної квартири, застосування заходів забезпечення позову згідно оскаржуваних ухвал є неспівмірним та незаконним.

Заслухавши доводи апелянта, перевіривши матеріали справи за відсутності позиача, належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи, що відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи, колегія суддів, вважає за необхідне апеляційні скарги задовольнити з наступних підстав.

Згідно ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до роз'яснень, які викладені у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.06 р. № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Задовольняючи заяви представника позивача про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що вжиті заходи забезпечення позову, а саме накладення арешту на квартиру та одночасно заборона ОСОБА_3 вчиняти такі дії: передавати цю квартиру в іпотеку, користування, найм (оренду), іншим особам, вселятися у вказану квартиру чи дозволяти вселення у квартиру іншим особам, реєструвати місце проживання у вказаній квартирі, виселяти з квартири та знімати з реєстраційного обліку осіб, які мешкають та зареєстровані у квартирі - є необхідними заходами забезпечення позову.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_5 звернулася до суду із зазначеним позовом у жовтні 2016 року, яку подальшому уточнила та просила скасувати рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Луніної Тетяни Анатоліївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер:31454263, про реєстрацію за ОСОБА_3 права приватної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_5, з внесенням запису про скасування державної реєстрації прав та відновленням запису про реєстрацію права власності на вказану квартиру на ім'я ОСОБА_5.

Відповідно до своєї заяви від 01 листопада 2016 року просила вжити заходи забезпечення позову.

Згідно наданої інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 17.10.2016 року, яка надано позивачем до позовної заяви вбачається, що власником квартири АДРЕСА_6 є ОСОБА_3 (а.с.9 на звороті).

Виходячи з навденої норми ч. 3 ст. 152 ЦПК України про співмірність видів забезпечення позову, допустимість і належність застосування засобу, зазначеного позивачем у заяві про забезпечення позову, визначається залежно від: обставин конкретної справи; з урахуванням природи спірних праововідносин та особливостей правоого статусу осіб, які беруть у часть у справі. Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт на майно боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення і накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника або про опис та арешт майна боржника.У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов'язковим.

У даному випадку спір виник лише стосовно дій нотаріуса про реєстрацію права власності на підставі договору іпотеки, тобто має немайновой характер і тому застосовані районним судом види забезпечення позову, які обмежують право власності відповідача, з приводу якого по справі ніяких вимог не заявлено, - є неспівмірними із заявленими позивачем вимогами, що порушує положення ч.3 ст.152 ЦПК України.

Таким чином вказані ухвали районного суду не відповідають вищевказаним нормам цивільного процесуального права, і тому відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 312 ЦПК України підлягають скасуванню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні заяв представника позивача про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 2 ч.2 ст. 307, ст.ст. 309,313, 315, 319, 323-325, 327 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвали Дзержинського районного суду м.Харкова від 02 листопада 2016 року та 15 листопада 2016 року- скасувати.

У задоволенні заяв представника позивача ОСОБА_4 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і касаційному оскарженню не підлягає, як така, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Головуючий суддя

Судді колегії