Ухвала суду № 63876012, 14.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" грудня 2016 р. м. Київ К/800/10820/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Швеця В.В.,

Олексієнка М.М.,

Рецебуринського Ю.Й.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_4 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Миколаївській області, Кабінету Міністрів України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2016 року,-

в с т а н о в и л а:

У липні 2015 року ОСОБА_4 пред'явила в суд позов, в якому, з урахуванням уточнень, просила:

- визнати неправомірними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Миколаївській області щодо ненарахування та невиплати заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року в розмірі, передбаченому Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції з 26 жовтня 2014 року), та за період з 28 березня 2015 року відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції від 28 березня 2015 року);

- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Миколаївській області здійснити перерахунок і виплату позивачу заробітної плати починаючи з 26 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року в розмірі, передбаченому статтею 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції з 26 жовтня 2014 року), та за період з 28 березня 2015 року і в подальшому відповідно до статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції від 28 березня 2015 року).

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 січня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано і прийнято нове рішення про задоволення позову.

Визнано неправомірними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області в частині ненарахування та невиплати позивачу заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 31 грудень 2014 року включно відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року) та за період з 29 березня 2015 року по 09 вересня 2015 року, відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд»).

Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області здійснити позивачу перерахунок та виплату заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 31 грудень 2014 року включно відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 144 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (в редакції Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року) та за період з 29 березня 2015 року по 09 вересня 2015 року, відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд») з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу, а також з врахуванням вже виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухваленого ним рішення та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що позивач працює на посаді помічника судді Ленінського районного суду м. Миколаєва з 17 вересня 2010 року. Посада помічника судді місцевого суду відноситься до 5 категорії посад державних службовців.

В розрахункових листах зазначено, що з 28 березня 2015 року позивачу нараховується та виплачується заробітна плата з урахуванням посадового окладу в розмірі мінімальної заробітної плати - 1218,00 грн.

Вважаючи, що нарахування заробітної плати позивача проводилось без урахування норм Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14 жовтня 2014 року, який набрав чинності 26 жовтня 2014 року та яким внесено зміни до статті 144 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» звернулась з цим позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що територіальне управління Державної судової адміністрації, як розпорядник (одержувач) коштів Державного бюджету України, здійснював управління бюджетними асигнуваннями та реалізацію бюджетних зобов'язань та платежів за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет, оскільки нарахування та виплата заробітної плати позивачу за період з 26 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року, виходячи з розміру посадового окладу в 1218,00 грн., здійснена відповідно до норм закону, що регулює оплату праці працівників апаратів судів, зокрема, Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», Закону України «Про державну службу» та постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів».

Задовольняючи частково позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки Законом України «Про судоустрій і статус суддів», який має вищу юридичну силу у порівнянні із постановою Кабінету Міністрів України №268, закріплено інший розрахунок розміру посадового окладу посади позивача, ніж у постанові Кабінету Міністрів України №268, а тому до спірних правовідносин мають застосовуватись саме норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з урахуванням змін, які внесені на підставі Закону України «Про прокуратуру» та змін які внесені на підставі Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд». Крім того, жодних обмежень, які закріплені на рівні закону, щодо нарахування розміру посадового окладу працівника апарату суду у відповідності до Закону України «Про прокуратуру» та Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», якими внесено зміни до частини 1 статті 144 та статті147 Закону України «Про судоустрій ті статус суддів» за спірний період, не встановлено.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

26 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14 жовтня 2014 року, яким внесено зміни до статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VІ від 7 липня 2010 року, зокрема, передбачено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Абзацом другим підпункту 1 і абзацом третім підпункту 2 пункту 13 розділу XIII Закону України «Про прокуратуру» Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

З 28 березня 2015 року Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» №192-VІІІ від 12 лютого 2015 року затверджено нову редакцію Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 147 якого встановлено, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, Державної судової адміністрації, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Наведене узгоджується із положеннями частин сьомої, восьмої статті 33 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-XII «Про державну службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), згідно з якими умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.

Аналогічні положення закріплено також частиною другою статті 8 Закону України «Про оплату праці» №108/95-ВР від 24 березня 1995 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), яка передбачає, що умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (стаття 13 Закону України «Про оплату праці» №108/95-ВР).

За правилами статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції до 28 березня 2015 року) фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює, зокрема, Державна судова адміністрація. Суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (стаття 143 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Аналогічні правила закріплені і у статтях 145, 146 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції з 28 березня 2015 року.

З 1 січня 2015 року пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» №80-VІІІ від 28 грудня 2014 року визначено, що норми і положення, зокрема, частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а з 13 березня 2015 року установлено, що норми і положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

На час виникнення спірних відносин схема посадових окладів працівників апарату суду була закріплена постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» №268 від 9 березня 2006 року, зокрема Додатком 47, який залишався незмінним до 9 вересня 2015 року.

Отже, Кабінет Міністрів України, покладені на нього абзацом другим підпункту 1 пункту 13 розділу XIII Закону України «Про прокуратуру» та підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» обов'язки щодо приведення нормативно-правових актів у відповідність із цими законами у тримісячний строк не виконав.

Згідно з частинами першою та другою статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Враховуючи вищевикладене, оскільки з 26 жовтня 2014 року по 9 вересня 2015 року Кабінетом Міністрів України зміни до постанови №268 щодо умов оплати праці, зокрема розмірів окладів працівників апарату суду, не внесено, а законами України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» №719-VІІ від 16 січня 2014 року та Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» №80-VІІІ видатки на реалізацію положень абзацу другого частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини першої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції з 28 березня 2015 року) не передбачено, ТУ ДСА як головний розпорядник бюджетних коштів та суд не мали правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівників апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

Аналогічна правова позиція визначена у постановах Верховного Суду України від 12 липня 2016 року справа №21-1726а16 та від 20 вересня 2016 року справа №825/2609/15-а.

Виходячи з вищезазначених положень закону, суду першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні позову.

Таким чином рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково, а тому касаційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду апеляційної інстанції скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.

Керуючись статтями 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2016 року - скасувати.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 січня 2016 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Судді В.В. Швець

М.М. Олексієнко

Ю.Й. Рецебуринський