Постанова № 63804567, 20.12.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2016 р. Справа№ 910/17905/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Власова Ю.Л.

Корсакової Г.В.

За участі представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2

Від відповідача: Шляховий В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Траст" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2016 у справі № 910/17905/16 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Траст"

про розірвання договору оренди нежилого приміщення GL01012016 від 01.01.2016 року та звільнення приміщення,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.10.2016 у справі №910/17905/16 припинено провадження у справі в частині розірвання договору оренди нежитлового приміщення GL01012016 від 01.01.2016 року. В іншій частині позов задоволено: зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Траст" звільнити належне фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 на праві приватної власності нежитлове приміщення на першому поверсі чотирьохповерхового будинку № 21 (в літ.А) загальною площею 134,1 кв.м., яке розташоване за адресою АДРЕСА_1, а також розподілено судові витрати.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем 13.09.2016 отримано повідомлення про розірвання, таким чином договір вважається розірваним, отже відсутній предмет спору в частині вимог позивача щодо розірвання договору оренди, у зв'язку з чим в цій частині провадження у справі припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Також, суд першої інстанції визнав доведеним факт порушень з боку відповідача та використання орендованого нежитлового приміщення без достатніх правових підстав, у зв'язку з чим дійшов висновку, що позовна вимога позивача про зобов'язання відповідача звільнити належне позивачеві на праві приватної власності нежитлове приміщення на першому поверсі чотирьохповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 134,1 кв.м. (нежитлове приміщення № 21 (в літ.А) є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 25.10.2016 у справі №910/17905/16, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій апелянт просить наведене рішення скасувати та припинити провадження у справі повністю.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення суперечить нормам матеріального та процесуального права, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також судом було зроблено невірні висновки щодо правовідносин сторін спору.

Так, в обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт наголошує на тому, що судом першої інстанції було необгрунтовано відхилено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, чим порушив права та охоронювані інтереси відповідача. Крім того, в порушення вимог процесуального закону судом не було винесено ухвалу про припинення провадження, а безпідставно вказано про таке припинення у рішенні суду.

Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Траст" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2016 у справі № 910/17905/16 розподілено судді - доповідачу Станіку С.Р. для розгляду складом сформованої колегії суддів: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Корсакова Г.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суд від 01.12.2016понвлено апелянту строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2016 у справі №910/17905/16, апеляційну скаргу прийнято до розгляду, порушено апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 20.12.2016.

12.12.2016 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній наголошував на тому, що оскаржуване рішення винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним дослідженням обставин справи і підстави для його скасування - відсутні.

В судове засідання 20.12.2016 з'явились представники позивача та відповідача (апелянта).

Представник відповідача в судовому засіданні 20.12.2016 заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні 20.12.2016 проти заявленого клопотання заперечував, посилаючись на його безпідставність та необгрунтованість.

Суд апеляційної інстанції заслухавши думки представників сторін щодо заявленого клопотання, дослідивши наявні матеріали справи, враховуючи те, що в матеріалах справи наявний обсяг документів, необхідний для вирішення спору, з метою дотримання строків розгляду спору, встановленого ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку, що заявлене клопотання задоволенню не підлягає, оскільки обумовлені законом підстави для відкладення розгляду справи за апеляційною скаргою - відсутні, , у зв'язку з чим вирішила заявлене клопотання відхилити.

В судовому засіданні 20.12.2016 представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення - скасувати та припинити провадження у справі повністю.

Представник позивача в судовому засіданні 20.12.2016 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на його відповідність нормам матеріального та процесуального права.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується наявними матеріалами справи, 01.01.2016 між ФОП ОСОБА_4, як орендодавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Траст", як орендарем, укладено договір оренди нежитлового приміщення GL01012016 (далі - Договір).

Відповідно до розділу 1 договору "предмет договору" орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування нежитлове приміщення на першому поверсі чотирьохповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 134,1 кв.м. (нежитлове приміщення № 21 (в літ.А).

Відповідно до п. 4.1. договору строк оренди складає 35 місяців з моменту підписання цього договору.

Щодо акту приймання передачі приміщення в оренду, позивач зазначає, та матеріалами справи підтверджується, що між позивачем та відповідачем існували договірні відносини щодо оренди вказаного приміщення за договором оренди GL01022012/02 від 01.02.2012 року (відповідно до договору від 01.06.2015 року про заміну сторони в договорі оренди GL01022012/02 від 01.02.2012 року). Після закінчення строку дії договору GL01022012/02 від 01.02.2012 року сторонами не складався акт приймання-передачі щодо повернення майна позивачеві, оскільки сторони підписали новий договір GL01012016 від 01.01.2016 року. Таким чином, приміщення було передано по акту приймання-передачі нежитлового приміщення в оренду від 01.02.2012 року, копія якого є в матеріалах справи. Відповідачем вказане не заперечується.

П. 5.1. Договору передбачено, що за користування приміщенням орендар щомісячно платить орендну плату, починаючи із дня підписання акту приймання-передачі приміщення.

Відповідно до п. 5.2. Договору сторони домовились, що щомісячна орендна плата за користування приміщенням в період з 01.01.2016 року по 30.06.2016 складає 120 000,00 грн.

Згідно п. 5.3. Договору сторони домовились, що щомісячна орендні плата за користування приміщенням в період з 01.07.2016 по 31.12.2016 складає 135 000,00 грн.

П. 5.8. Договору передбачено, що орендна плата сплачується авансом щомісячно за 1 місяць не пізніше 20 числа поточного місяця користування приміщенням яке передане в оренду на протязі всього строку дії договору оренди.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, в період з травня по серпень 2016 року відповідачем не сплачено орендні платежі загалом на суму 405 000,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача, копія якої знаходиться в матеріалах справи, тобто відповідачем допущено порушення своїх зобов'язань, обумовлених п. 5.8 та 9.2 Договору, з оплати орендної плати більше ніж на 1 місяць.

Відповідно до ч. "б" п. 4.5.6 Договору цей договір припиняє свою дію або розривається по ініціативі орендодавця за умови письмового повідомлення (з відміткою про вручення) орендаря про дострокове розірвання цього договору не менш ніж за 1 календарний місяць до передбаченої дати розірвання у випадку прострочки більш ніж на один календарний місяць виконання орендатором свого обов'язку щодо своєчасної сплати орендної плати, передбаченої п. 5.8 и 9.2 цього договору.

У зв'язку з невиконанням умов договору щодо сплати орендних платежів та враховуючи те, щовідповідачем допущено порушення своїх зобов'язань, обумовлених п. 5.8 та 9.2 Договору, з оплати орендної плати більше ніж на 1 місяць, 12.09.2016 позивач направив відповідачеві повідомлення про відмову від договору та проханням звільнити приміщення та повернути його орендодавцеві. Вказане повідомлення отримане відповідачем 13.09.2016, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, та його направлення на адресу відповідача у АДРЕСА_1 підтверджується фіскальним чеком поштової установи № 37 06 від 12.09.2016.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем реалізоване обумовлене Договором право на односторонню відмову від договору оренди внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань з сплати орендної плати більше ніж на 1 місяць, що передбачено п. б) п. 4.5 6 Договору, у зв'язку з чим Договір оренди вважається таким, що припинив свою дію внаслідок розірвання за ініціативою орендодавця 13.10.2016 (тобто через 1 місяць після отримання відповідачем повідомлення позивача).

В свою чергу, згідно вхідного штампу на позовній заяві, позивач звернувся до суду з відповідним позовом 29.09.2016, і за яким ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2016 порушено провадження у справі № 910/17905/16.

Відповідно п. 1-1 ч. 1 статті 80 ГПК господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Пунктом 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Таким чином, на момент звернення позивача з відповідним позовом (29.09.2016) предмет спору в частині розірвання Договору існував між сторонами, проте, внаслідок реалізації позивачем обумовленого Договором права на односторонню відмову від договору оренди внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань з сплати орендної плати більше ніж на 1 місяць, що передбачено п. б) п. 4.5 6 Договору, у зв'язку з чим Договір оренди вважається таким, що припинив свою дію внаслідок розірвання за ініціативою орендодавця 13.10.2016 (тобто через 1 місяць після отримання відповідачем повідомлення позивача), тобто, вже під час розгляду справи, проте, до вирішення спору по суті оскаржуваним апелянтом рішенням (25.10.2016). Таким чином, предмет спору між сторонами стосовно розірвання Договору припинив існування в процесі розгляду справи, що згідно з п. 1-1- ч. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України є підставою для припинення провадження у справі в наведеній частині.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції наслідком припинення провадження зобов'язаний винести відповідну ухвалу - судом апеляційної інстанції відхиляється як безпідставний та необґрунтований, оскільки питання про припинення провадження у справі в частині позовних вимог, а так само про залишення позовних вимог у певній частині без розгляду господарський суд вирішує у резолютивній частині рішення, яке приймається по суті справи, що і було здійснено судом у даному випадку. Відповідні процесуальні дії суд може вчиняти й шляхом винесення відповідної ухвали як окремого процесуального документа, продовжуючи розгляд справи в іншій частині. Наведене зокрема узгоджується і з пунктом 4.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18.

Також, судом першої інстанції було задоволено позовну вимогу позивача про зобов'язання відповідача звільнити належне фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 на праві приватної власності нежитлове приміщення на першому поверсі чотирьохповерхового будинку № 21 (в літ.А) загальною площею 134,1 кв.м., яке розташоване за адресою АДРЕСА_1, і з висновком суду першої інстанції в цій частині суд апеляційної інстанції погоджується, оскільки висновки суду в цій частині в оскаржуваному рішенні відповідають обставинам справи ат наявним матеріалам справи з огляду на наступне.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором найму (оренди), а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Ст.391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Чстиною1 статті 785 Цивільного кодексу України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Розділом 10 Договору передбачено порядок повернення орендованого приміщення.

Зокрема, п 10.1 Договору встановлено, що протягом двох робочих днів після закінчення строку оренди, у відповідності з умовами договору, орендар зобов'язаний провернути приміщення орендодавцю. Про повернення приміщення сторони складають акт прийому-передачі приміщення в оренді.

П. 10.4. Договору передбачено, що після закінчення строку оренди, а також у випадку розірвання або припинення дії договору орендар зобов'язаний звільнити приміщення від любого майна та повернути приміщення орендодавцеві протягом 2-х робочих днів з дня настання одного з вищеперерахованих в цьому пункті обставин. Вказаний в цьому п. двохденний строк надається орендарю виключно для звільнення приміщення, і не може бути використаний для проведення будь-якої підприємницької діяльності в приміщенні.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, оскільки відповідачем станом на дату подачі позову не звільнено нежитлове приміщення на першому поверсі чотирьохповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 134,1 кв.м. (нежитлове приміщення № 21 (в літ.А), тому факт порушень з боку відповідача та використання вказаного нежитлового приміщення без достатніх правових підстав - є доведеним, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що позовна вимога позивача про зобов'язання відповідача звільнити належне позивачеві на праві приватної власності нежитлове приміщення на першому поверсі чотирьохповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 134,1 кв.м. (нежитлове приміщення № 21 (в літ.А) - є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Доводи представника апелянта в судовому засіданні суду апеляційної інстанції про те, що нежитлове приміщення на першому поверсі чотирьохповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 134,1 кв.м. (нежитлове приміщення № 21 (в літ.А) - повернуто відповідачем позивачу - судом апеляційної інстанції відхиляються з огляду на те, що вони не підтверджені апелянтом належними та допустимими доказами в розумінні приписів ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України і відповідні докази не були надані ні суду першої інстанції під час вирішення спору по суті, ні суду апеляційної інстанції під час здійснення апеляційного провадження по справі.

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції було необгрунтовано відхилено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, чим порушив права та охоронювані інтереси відповідача - судом апеляційної інстанції відхиляється як безпідставний та необгрунтований, оскільки відповідача було належним чином повідомлено про порушення провадження у справі (поштове повідомлення про вручення ухвали - 0101413078688), в судовому засіданні 18.10.2016 були присутні представники як позивача, так і відповідача, яким оголошено про перерву в судовому засіданні до 25.10.2016, а неявка представників відповідача не перешкоджала вирішенню спору, що також узгоджується і з приписами пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18, яким визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2016 у справі № 910/17905/16 - у суду апеляційної інстанції відсутні.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Траст" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2016 у справі № 910/17905/16 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2016 у справі № 910/17905/16 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/17905/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Ю.Л. Власов

Г.В. Корсакова