Рішення № 6377951, 24.09.2009, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.09.2009 Справа № 3/129-09

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Горголь О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "Пластко", м. Київ

до Приватного підприємця ОСОБА_1, м.Херсон

про стягнення 24265 грн. 92 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув.;

від відповідача: ОСОБА_2 дов. Від 12.01.2009 р. ВМА №706392.

Приватне підприємство «Пластко»(позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_1 (відповідач) 11714,00 грн. основного боргу, 304,49 грн. 3% річних, 1646,26 грн. інфляційних втрат,

10601,17 грн. пені та судових витрат.

Відповідач у відзиві проти стягнення основного боргу не заперечує, просить відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені.

Позивач в судове засідання 15 вересня 2009 р. надав клопотання про розгляд справи без його участі.

В судовому засіданні 15 вересня 2009 р. оголошувалась перерва до 24.09.09. до 10-00 для виготовлення повного тексту рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, суд

в с т а н о в и в:

Між Приватним підприємством «Пластко»(позивач) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (відповідач) укладено договір №11П/07 від 23 жовтня 2007 р. (далі Договір), за умовами якого позивач зобов'язується передати, а відповідач прийняти та оплатити пластикову упаковку (далі товар) на умовах, що визначаються Договором.

Договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печаткою. Протягом дії Договору в нього не вносилися зміни та доповнення.

Із огляду на зазначений Договір суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки, правовідносини, які витікають із нього, регулюються ст. 264-271 ГК України.

Вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.

В силу п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За змістом ст.712 ЦК України та ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач свої договірні зобов'язання щодо поставки виконав в повному обсязі, що підтверджено накладною №0374 від 03.09.2008 р. на суму 5600,00 грн. (а.с.12) та накладною №0397 від 11.09.2008 р. на суму 8806,00 грн. (а.с.19) та довіреністю №30 від 02.09.2008 р. (а.с.16).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 2.2. Договору відповідач зобов'язаний оплатити товар протягом 14-ти календарних днів з дати отримання товару. В порушення умов Договору відповідач частково оплатив отриманий товар на загальну суму 2692,00 грн.

Судом встановлено, що відповідач свої грошові зобов'язання не виконав, заборгованість перед позивачем на день розгляду справи становить 11714,00 грн., з яких 2908,00 грн. - борг по накладній №0374 від 03.09.08. та 8806,00 грн. - по накладній №0397 від 11.09.08.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження виконання належним чином своїх зобов'язань щодо добровільної сплати основного боргу.

Таким чином, на день розгляду справи заборгованість по сплаті вартості товару складає суму 11714,00 грн., позовні вимоги щодо стягнення вищевказаної суми є обґрунтованими та доведеними.

Відповідно до п.5.5. Договору у випадку прострочення оплати вартості товару відповідач сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно частини 1 статті 230 ГК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пункт 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. При цьому, незалежно від способу та бази визначення розміру неустойки договором, вона не може перевищувати той розмір, який встановлено законом, як граничний.

Тобто відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною.

За змістом статті 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”№543/96-ВР від 22.11.96. передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу, та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу. Відповідно до п.49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/211 від 07.04.08р. - положення цього закону не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Враховуючи вищевикладене, - суд не погоджується з розрахунками пені, викладеними позивачем в тексті позовної заяви (а.с. 4).

Згідно калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга»(з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ») розрахунок пені має наступний вигляд:

Сума боргу, грн..Період простроченняКількість днів простроченняСума пені за період прострочення, грн..

2908,00з 18.09.08. по 18.03.09.182347,22

8806,00З 26.09.08. по 26.03.09.1821051,56 Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково - в сумі 1398,78 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача індекс інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних з простроченої суми.

Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга»(з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ») перевірив розрахунки позивача в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних. Розрахунок має наступний вигляд:

Сума боргу, грн..Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів, грн..

2908,0018.09.08. по 28.07.09.3143%75,05

8806,0026.09.08 по 28.07.093063%221,48

296,53 Період заборгованостіСума боргу, грн..Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу, грн..

18.09.08. по 28.07.09.2908,001.143415,84

26.09.08 по 28.07.098806,001,1431259,26

1675,10 Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають річні в сумі 296,53 грн. Оскільки відповідно до п.2 ч.1 ст.83 ГПК України від позивача не надходило клопотання про вихід за межі позовних вимог, суд дійшов висновку задовольнити вимоги позивача щодо стягнення інфляційних збитків в сумі 1646,26 грн.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

Позивачу на підставі ст..49 ГПК України відшкодовуються судові витрати за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

На підставі ст.ст.525, 526, 530, ч.2 ст.625 ЦК України, ч.6 с.232 ГК України та керуючись, ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, - суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в філії «Херсон-Трансбанк», МФО 352822, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства «Пластко»(04074, м.Київ, вул..Вишгородська, 28/1, р/р 26007121090101 в ЗАТ «Сведбанк», МФО 320650, код ЄДРПОУ 33783385) 11714,00 грн. боргу, 1398,78 грн. пені, 1675,10 грн. збитків від інфляції, 296,53 грн. 3% річних, в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита в сумі 150,84 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).

Суддя В.В.Людоговська