Вирок № 63726530, 27.12.2016, Чигиринський районний суд Черкаської області

Справа № 708/1005/16-к

Номер провадження № 1-кп/708/74/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2016 року

Чигиринський районний суд, Черкаської області в складі:

головуючого судді - Іавхненко О.Г.

при секретарі Пасічній Л.А.,

з участю:

прокурора Бордуніс О.П.,

потерпілої - ОСОБА_1,

представника потерпілої - ОСОБА_2,

обвинуваченої- Великої Т.І.

захисника обвинуваченої - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чигирині кримінальне провадження № 12016250290000246 відносно

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, українки, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючої, одруженої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

23 червня 2016 року близько 10 години 00 хвилин, обвинувачена ОСОБА_4, перебуваючи на перехресті вулиць Черкаської та Садової що в с.Рацеве Чигиринського району Черкаської області, в ході великої сварки із ОСОБА_1, на грунті неприязних відносин, стоячи навпроти неї, умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, нанесла потерпілій один удар кулаком правої руки в обличчя в районі верхньої щелепи, чим спричинила тілесні ушкодження у вигляді забою м"яких тканин виличної та верхньо-щелепної ділянки справа, забою верхньої щелепи та правого вуха, вестибулярні розлади, ЧМТ (струс головного мозку), які, згідно висновку експерта від 15.07.2016 року № 02-01/1353 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров"я.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину за наведених вище обставин не визнала у повному обсязі та дала показання про те, що 23 червня 2016 року близько 10 год. 00 хвилин на перехресті вулиць Черкаської та Садової що в с.Рацеве Чигиринського району Черкаської області у неї з потерпілою ОСОБА_1 виник конфлікт з приводу курника, оскільки у них різні позиції щодо його існування, де під час сварки до них на машині під»їхала ОСОБА_5, яка втрутилась у їх конфлікт, після чого вона та потерпіла роз»їхались на велосипедах, будь-яких тілесних ушкоджень вона потерпілій не заподіювала, зазначивши, що у неї з потерпілою дійсно неприязні відносини і вона хоче, щоб потерпілу виселили із села, щоб та їхала звідки приїхала. Цивільні позови як прокуратури так і потерпілої не визнає у повному обсязі.

Незважаючи на невизнання обвинуваченою ОСОБА_4 своєї вини у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.125 КК України, її вина у вчинені цього злочину у повному обсязі доведена під час судового розгляду кримінального провадження та підтверджується наступними доказами.

Так, у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 суду дала показання про те, що 23 червня 2016 року близько 10 год. 00 хвилин на перехресті вулиць Черкаської та Садової що в с.Рацеве Чигиринського району Черкаської області у неї з обвинуваченою ОСОБА_4 виник конфлікт з приводу курника, де у ході сварки обвинувачена нанесла їй один удар кулаком правої руки в обличчя в районі верхньої щелепи, чим спричинила тілесні ушкодження. Ініціатором даного конфлікту була обвинувачена. Цивільний позов підтримує у повному обсязі.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду дав показання по те, що 23 червня 2016 року близько 10 години він перебуваючи 15-20 метрів від перехрестя вулиць Черкаської та Садової що у с. Рацеве, на якому були обвинувачена та потерпіла, помітив, як останні сварились, чи наносили вони один одній тілесні ушкодження не бачив.

Свідок ОСОБА_5 дала суду показання про те, що 23 червня 2016 року, близько 10 години, проїжджаючи на автомобілі перехрестя вулиць Черкаської та Садової що у с. Рацеве, почула та побачила, що обвинувачена та потерпіла сварились, бачила як обвинувачена трусила велосипед потерпілої, де вона почала їх розбороняти, після чого вони сіли на свої велосипеди і роз"їхалися. Вона не бачила як обвинувачена наносила удари потерпілій, оскільки не була очевидцем початку конфлікту.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_7 дав показання по те, що 23 червня 2016 року десь близько 10 години , оскільки у нього ні телефону ні годинника не було, він став свідком сварки потерпілої та обвинуваченої на перехресті вулиць Черкаської та Садової в с.Рацеве , під час якої чітко бачив, що обвинувачена ОСОБА_4 нанесла один удар своїм кулаком правої руки по обличчю потерпілої ОСОБА_1

У судовому засіданні свідок ОСОБА_8 дав показання суду про те, що дійсно, 23 червня 2016 року після 10 години, він підвозив потерпілу до ОСОБА_9 ЦРЛ та бачив, що у неї на правій щоці було тілесне ушкодження, прибувши до лікарні, він провів потерпілу до лікаря, оскільки остання погано себе почувала.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні дав показання про те, що він є головним лікарем ОСОБА_9 ЦРЛ, де дійсно, зранку десь о 09 годині 23.06.2016 року, оглядав потерпілу у зв»язку із тим, що та скаржилася на своє здоров»я не пов»язане із черепно-мозковою травмою чи з приводу будь-яких тілесних ушкоджень, яких, під час її огляду, на потерпілій не було як і ознак черепно-мозкової травми.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні дала показання суду про те, що 23.06.2016 року після 09.год 30 хв у с. Ранцеве бачила ОСОБА_12, який їхав на велосипеді.

У судовому засіданні зі сторони захисту свідок ОСОБА_13 дав показання суду про те, що він дійсно був присутнім у якості понятого при проведенні слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_14, де порушень процесуального порядку не було.

Зі сторони захисту свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні дала показання суду про те, що вона дійсно була присутньою у якості понятої при проведенні слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_14, де порушень процесуального порядку не було.

У судовому засіданні зі сторони захисту свідок ОСОБА_16 дав показання про те, що він був присутнім у якості понятого при проведенні такої процесуальної діі як пред»явлення особи для впізнання за фотокартками, порушень якої не було, де свідкові ОСОБА_12 дійсно пред»являлись фото, та який дійсно розповідав про те, що він був очевидцем вчинення злочину.

Також вина обвинуваченої ОСОБА_4 у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.125 КК України окрім її показань, показань потерпілої та свідків підтверджується наступними доказами:

- заявою ОСОБА_1 від 23.06.2016 року, прийнятою Чигиринським ВП Смілянського відділу поліції о 14 год.15 хв., з якої вбачається, що 23.06.2016 року близько 10:00 у с. Рацево їй було нанесено тілесні ушкодження ОСОБА_4, де саме повідомлення про вчинення злочину, надійшло від потерпілої до Чигиринського ВП Смілянського відділу поліції ще о 10 год. 21 хв. 23.06.2016 року;

- висновком експерта № 02-01/1353 від 15.07.2016 року, відповідно до якого травма голови зі струсом головного мозку у ОСОБА_1, могла виникнути від одного удару кулаком правої руки в область обличчя зо обставин, на які вказала ОСОБА_1 у протоколі проведення слідчого експерименту від 06.07.2016 року та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили корткочасний розлад здоров"я;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 06.07.2016 за участю потерпілої ОСОБА_1, відповідно до якого остання підтвердила та відтворила вищезазначені обставини вчинення відносно неї злочину обвинуваченою ОСОБА_4 Обставини, встановлені під час проведення даного слідчого експерименту, відповідають показанням потерпілої, наданим нею у судовому засіданні щодо місця вчинення злочину відносно неї та механізму нанесення їй тілесних ушкоджень обвинуваченою ОСОБА_4;

- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 20.07.2016 року відповідно до якого, свідок ОСОБА_12 серед пред'явлених йому для впізнання фотознімків осіб впізнав ОСОБА_4 як особу, яка 23.06.2016 близько 10 год. 00 хв. у с. Рацеве Чигиринського району, перебуваючи на перехресті вулиць Черкаської та Садової, нанесла потерпілій ОСОБА_1 тілесні ушкодження;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 25.10.2016 року (за клопотанням сторони захисту) за участю потерпілої та обвинуваченої, свідка ОСОБА_12 де перевірено і уточнено показання свідка ОСОБА_7, шляхом відтворення дій, обстановки і обставин події, які відбувалися 23.06.2016 року близько 10 год. 00 хв.;

- матеріалами кримінального провадження (за клопотанням сторони захисту) №12016250290000244 від 22.06.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України за зверненням ОСОБА_12А, щодо крадіжки його телефону марки «Самсунг» , де постановою слідчого від 31.10.2016 року закрито кримінальне провадження за відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України - які підтвердили про правдивість та достовірність показань свідка ОСОБА_12 у судовому засіданні та спростували сумніви сторони захисту.

Так, оцінюючі різні версії подій, які повідомили потерпіла та обвинувачена на предмет їх достовірності, суд визнає достовірною версію потерпілої, показання якої відповідають наведеним вище і встановленим судом фактичним обставинам вчинення ОСОБА_4 злочину, оскільки вищевказані показання потерпілої ОСОБА_1 є логічними, послідовними, узгоджуються з письмовими доказами, дослідженими в ході судового розгляду, не суперечать один одному. Тому, вищеказані докази є належними, допустимими та достовірними, у зв'язку з чим суд кладе їх в основу вироку.

Невизнання обвинуваченою своєї вини у вчиненні злочинних дій відносно потерпілої ОСОБА_1 суд розцінює як захисну позицію, що має на меті уникнення покарання за вчинене. Доводи сторни захисту про ненадання досутпу обвинуваченій до матеріалів кримінального провадження не підтверджено матеріалами, де сама обвинувачена , не заперечує, що 23.06.2016 року близько 10 год.00 хв. вона, знаходилась на перехресті вулиць Черкаської та Садової що в с.Рацеве Чигиринського району Черкаської області та мала конфлікт із потерпілою, з якою у неї неприязні відносини.

Потерпіла ж під час допиту, а також під час проведення слідчого експерименту зазначила, що тілесні ушкодження їй заподіяла обвинувачена ОСОБА_4 умисно, на грунті сварки та детально показала на місці як все відбувалося.

Показання свідка ОСОБА_17 про те, що з боку обвинуваченої не було завдано потерпілій тілесних ушкоджень спростовуються показаннями свідка ОСОБА_12, який був очевидцем даних подій, показання якого підтвердилися проведеним, за клопотанням сторони захисту, слідчим експериментом, а тому показання свідка ОСОБА_17 суд відкидає.

Суд не бере до уваги показання свідка ОСОБА_18 про те, що свідок ОСОБА_12 23.06.2016 року о 9 год. 30 хв. був у м. Чигирині, оскільки вони спростовуються показаннями свідка ОСОБА_11, яка бачила останнього після 09.год 30 хв. того ж дня у с. Рацеве., що й підтвердив свідок ОСОБА_12 При цьому суд зазначає, що покази в цій частині свідка ОСОБА_18 не спростовують фактичних обставин справи, оскільки він не був очевидцем подій конфлікту. А показання свідка ОСОБА_12 який був прямим очевидцем подій , узгоджуються між собою, є послідовними, логічними, взаємопов'язаними та об'єктивно підтверджуються висновком судово-медичної експертизи, а тому підстави ставити під сумнів твердження потерпілої про те, що саме від дій обвинуваченої в неї виникли тілесні ушкодження - відсутні.

Показання свідка ОСОБА_19 про те, що 23.06.2016 року у с. Рацеве, йшовши з магазину після 10 години ранку, вона не бачила на потерпілій тілесних ушкоджень, коли та проїжджала повз неї на велосипеді, не є доказом невинуватості обвинуваченої оскільки це могло бути очевидним так як потерпіла їхала на швидкості, що й підтвердила сама ж свідок ОСОБА_20, показання якої також спростовуються показаннями свідка ОСОБА_8, який чітко бачив наявні у потерпілої тілесні ушкодження на правій щоці після 10 години 23 червня 2016 року, підвозивши останню до лікарні.

У відповідності ж до висновку експерта № 02-01/1353 від 15.07.2016 року травма голови зі струсом головного мозку у ОСОБА_1, могла виникнути від одного удару кулаком правої руки в область обличчя зо обставин, на які вказала ОСОБА_1 у протоколі проведення слідчого експерименту від 06.07.2016 року, показання якої не суперечать об'єктивним судово-медичним даним, отриманим в ході проведення даної експертизи . Суд відкидає дані у висновку експерта про те, що дана травма могла виникнути і внаслідок падіння з висоти власного росту на площину, оскільки ця версія ніякими доказами не підтвердилася, де сумнівів у невідповідності даного висновку експерта обставинам кримінального провадження у суду не має. Будь яких доказів, що потерпіла ОСОБА_1 мала ще конфлікт 23 червня 2016 року зі сторонніми особами, крім обвинуваченої ОСОБА_4, та отримала тілесні ушкодження не за обставин, викладених в обвинувальному акті, матеріали кримінального провадження не мають, і сторонами кримінального провадження суду вони не надані.

Таким чином, оцінюючи зібрані докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку прийняття процесуального рішення, суд приходить до висновку про те, що винуватість обвинуваченої ОСОБА_4 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження.

Суд вважає, що умисні дії ОСОБА_4, вчинені нею з прямим умислом, які виразилися в умисному легкому тілесному ушкодженню, що спричинило короткочасний розлад здоров'я та кваліфікує дії обвинуваченої за ч. 2 ст. 125 КК України

Обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченій, згідно ст. 66 КК України, судом не встановлені.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченій, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлені.

Згідно ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Так, при призначенні виду та міри покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею злочину проти життя та здоров'я особи, особу обвинуваченої, а саме те, що вона раніше не судима, до кримінальної відповідальності притягується вперше, свою вину у вчиненні злочину, який їй інкриміновано не визнала, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, не працює, але позитивно характеризується за місцем проживання.

За таких обставин, відповідно до вимог ст. 65 КК України щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", згідно з яким суди повинні призначати покарання менш суворе - особам, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, а обвинувачена ОСОБА_4 провину не визнала, то з метою перевиховання та виправлення обвинуваченої, попередження вчинення нею нових злочинів, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій покарання у виді громадських робіт. Дана міра покарання відносно обвинуваченого є необхідною і достатньою для виправлення та попередження скоєння нею нових злочинів.

Обмежень для застосування такого виду покарання судом не встановлено.

Підстав для призначення обвинуваченій покарання нижче нижчої межі або більш м'якого, суд не вбачає.

Заявлений у даному кримінальному провадженні ОСОБА_1 цивільний позов, зі збільшеними позовними вимогами, до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди в сумі 3835 гривень та моральної шкоди у сумі 10000 гривень, суд вважає за необхідне задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, якщо вона не доведе, що шкода завдана не з її вини.

Відповідно до ч.1 ст.1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, протезування, стороннього догляду тощо.

Як встановлено, у зв'язку з отриманими ушкодженнями, нанесеними обвинуваченою Великою.Т.І., потерпіла ОСОБА_1 перебувала на лікуванні в медичній установі, надавши докази докази про час і місце лікування, внаслідок чого понесла витрати на лікування внаслідок придбання ліків за призначенням лікарів, що підтверджена фіскальними чеками за мінусом придбаних пакетів: на суму 0,58 грн. (фіксальний чек № 57174 від 24.06.2016р.), 0,58грн. (фіксальний чек № 57349 від 26.06.2016р.) 0,58 грн. (фіксальний чек № 57599 від 29.06.2016р.) та 0,57 грн. (фіксальний чек № 61961 від 25.08.2016р.) та 0,08грн (фіксальний чек № 21844 від 01.09.2016р.). Крім того, доказів того, що потерпіла потребувала застосування ліків, зазначених фіскальному чеку №57288 від 25.06.2016 року на суму 20,46 та що ці ліки були придбані за призначенням лікарів відсутні, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню частково, а саме на загальну суму 3028,92 гривень, які підлягають відшкодуванню обвинуваченою ОСОБА_4

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, то суд вважає наступне.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Статтею 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування судом враховуються вимоги розумності і справедливості..

Враховуючи, що в результаті вчинення злочину, потерпілій були нанесені тілесні ушкодження легкого ступеня тяжкості, тому суд вважає, що розмір моральної шкоди в сумі 10000 грн. є завищеним.

Так, по справі встановлено, що внаслідок злочинних дій обвинуваченої ОСОБА_4 потерпілій ОСОБА_1 були завдані легкі тілесні ушкодження, внаслідок чого їй було завдано моральну шкоду, яка виразилася у фізичному болю та стражданнях у зв»язку з ушкодженням здоров»я та душевних стражданнях у зв»язку з протиправною поведінкою щодо неї.

З урахуванням характеру, обсягу, тривалості душевних страждань, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану потерпілої ОСОБА_1 внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, а також виходячи із засад розумності та справедливості, враховуючи сімейний та матеріальний стан обвинуваченої, розмір моральної шкоди, заподіяної обвинуваченою потерпілій, суд визначає в розмірі 2000 ( дві тисячі) гривень, а тому цивільний позов підлягає задоволенню частково.

Суд також вважає заявлений цивільний позов прокурора Чигиринського відділу Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: ОСОБА_9 районної ради до ОСОБА_4 про стягнення витрат на лікування в сумі 908,55грн. обгрунтованим та підтверджений доказами, а саме наявним у матеріалах кримінального провадження розрахунком, який підтверджує перебування та лікування потерпілої у терапевтичному відділенні з 23.06.2016 року по 01.07.2016 року, а тому підлягає до повного його задоволення.

При вирішенні питання про відшкодування потерпілій процесуальних витрат на правову допомогу в сумі 8 000 грн., суд враховує наступні норми закону.

Так, відповідно до ст. 118 КПК України витрати на правову допомогу відносяться до процесуальних витрат, які згідно ч.1 ст. 124 КПК України відшкодовуються обвинуваченим.

Відповідно до ч.2 ст. 120 КПК України потерпіла ОСОБА_1 понесла витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого - адвоката ОСОБА_2 який надавав їй правову допомогу за договором від 29.08.2016 року та додатковим договором про надання юридичної допомоги від 08.12.2016 року в даному кримінальному провадженні на загальній сумі 8 000 грн, згідно з наданим суду розрахунком витрат, які відповідно до ч.1 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченої ОСОБА_4

Судові витрати у кримінальному провадженню та речові докази відсутні.

У відповідності до матеріалів кримінального провадження, відносно ОСОБА_4 на досудовому розслідуванні запобіжний захід не обирався, під час судового розгляду підстави для його обрання також відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України і призначити їй покарання у виді громадських робіт строком 150 (сто п'ятдесят) годин.

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 3028,92 (три тисячі двадцять вісім гривень 92 коп.) гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 2000 (дві тисячі) гривень.

В іншій частині цивільного позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 8000 (вісім тисяч) гривень.

Цивільний позов прокурора Чигиринського відділу Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області в інтересах держави в особі ОСОБА_9 районної ради про стягнення витрат на лікування - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_9 районної ради кошти, витрачені на лікування потерпілої ОСОБА_1 ОСОБА_9 центральною районною лікарнею в сумі 908,55 (дев»ятсот вісім гривень 55 копійок) гривень та зарахувати їх на рахунок ОСОБА_9 районної ради р/р 31417544700532, банк одержувач ГУДКСУ у Черкаській області.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги через Чигиринський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору.

Суддя О.Г. Івахненко