Ухвала суду № 63718860, 20.12.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року № 876/8699/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Буської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,Карпатські мінеральні води до Буської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В :

01 серпня 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,Карпатські мінеральні води звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протравним та скасувати податкове повідомлення-рішення Золочівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області за № НОМЕР_1 від 25.02.2016 року.

Відповідно до ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України сул першої інстанції провів заміну відповідача на Буську обєднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області (надалі - Буська ОДПІ).

Постановою від 24 жовтня 2016 року Львівський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив повністю.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Буська ОДПІ подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою ті обставини, що позивач допустив заниження обсягів використаної води на виробництво готової продукції, завищивши при цьому обсяги використаної на господарські потреби. Вказані обставини призвели до заниження збору за спеціальне використання води на загальну суму 112741,31 грн..

З огляду на викладене, відповідач вважає правомірним оскаржене податкове повідомлення-рішення, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги поданої апеляційної скарги та просить задовольнити їх в повному обсязі.

Представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що за наслідками проведеної Головним управлінням ДФС у м.Києві планової виїзної документальної перевірки ТзОВ ,,Карпатські мінеральні води з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, оформленої актом за № 28/26-15-14-01-03/31778022 від 04.02.2016 року, Золочівська ОДПІ винесла податкове повідомлення-рішення за №0001322200 від 25.02.2016 року, яким збільшила позивачу грошове зобовязання за платежем ,,збір за спеціальне використання води на загальну суму 140926,64 грн, в тому числі 112741,31 грн основного платежу та 28185,33 грн штрафних фінансових санкцій.

За наслідками розгляду скарги в порядку адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишене без змін.

Висновки податкового органу базуються на тому, що підприємство позивача допустило порушення вимог п. 326.10 ст. 326 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобовязання по збору за спеціальне використання води на суму 112741,31 грн.

Таких висновків контролюючий орган дійшов на підставі встановлених під час перевірки фактів заниження обсягів води, використаної на виробництво напоїв та завищення обсягів води, використаної на господарські потреби, оскільки фактичний обсяг використаної води на виробництво підприємством обчислено відповідно до обсягів виготовленої товарної продукції, а не за показниками лічильника свердловин.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав належних доказів на підтвердження фактів заниження позивачем обсягів використаної на виробництво напоїв води, а тому висновок податкового органу про заниження позивачем податкових зобов'язань по сплаті збору за спеціальне використання води є необґрунтованим.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.

Так, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 323.1 статті 323 Податкового кодексу (ПК) України ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками збору за спеціальне використання води є водокористувачі - субєкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних обєктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Згідно з пункту 324.1 статті 324 ПК України обєктом оподаткування збором є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.

Пунктом 325.2 статті 325 ПК України була визначена ставка збору за спеціальне використання підземних вод по Львівській області в розмірі 47,63 грн за 100 куб. метрів до 01.04.2014 року та 51,73 грн за 100 куб. метрів у 2-4 кварталах 2014 року.

А підпунктом 325.6.2 пункту 325.2 статті 325 ПК України була визначена ставка збору за спеціальне використання води, яка входить виключно до складу напоїв в розмірі 36,35 грн. за 1 куб. метр підземної води до 01.04.2014 року та 39,48 гривні за 1 куб. метр підземної води у 2-4 кварталах 2014 року.

За змістом ст. 326 ПК України водокористувачі самостійно обчислюють збір за спеціальне використання води та збір за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики і рибництва щокварталу наростаючим підсумком з початку року, а за спеціальне використання води для потреб водного транспорту - починаючи з першого півріччя поточного року, у якому було здійснено таке використання (пункт 326.1).

Збір обчислюється виходячи з фактичних обсягів використаної води (підземної, поверхневої, отриманої від інших водокористувачів) водних обєктів з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, лімітів використання води, ставок збору та коефіцієнтів (пункт 326.2).

Обсяг фактично використаної води обчислюється водокористувачами самостійно на підставі даних первинного обліку згідно з показаннями вимірювальних приладів. За відсутності вимірювальних приладів обсяг фактично використаної води визначається водокористувачем за технологічними даними (тривалість роботи агрегатів, обсяг виробленої продукції чи наданих послуг, витрати електроенергії, пропускна спроможність водопровідних труб за одиницю часу тощо). У разі відсутності вимірювальних приладів, якщо можливість їх встановлення існує, збір сплачується у двократному розмірі (пункт 326.10).

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 21.12.2012 року № 1403 ,,Про затвердження форм податкових декларацій збору за спеціальне використання води окремо виділяється збір за спеціальне використання води, яка входить виключно до складу напоїв, а також окремо виділяється вода, яка використовується з підземних джерел для господарських потреб.

На підставі викладеного апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що законодавством визначена окрема ставка збору за спеціальне використання саме тої води, яка входить виключно до складу напоїв, а не всієї води, яка використовується для виробництва таких напоїв.

Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем при обрахунку суми збору до сплати в бюджет правомірно визначено обсяг води, яка увійшла до складу напоїв, відповідно до даних обліку виробництва готової продукції. При цьому судом враховано, що різницю від загальної кількості добутої води та води, яка увійшла до складу напоїв, позивачем оподатковано за ставкою збору, передбаченою за використання води для господарських потреб.

Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та встановив, що перевіркою встановлена наявність у позивача діючих дозволів на спеціальне водокористування для забезпечення господарсько-питних потреб та виробничих потреб цеху розливу мінеральної природної столової води ,,Карпатська джерельна. Журнали обліку показників лічильників ведуться підприємством належним чином. За результатами перевірки не встановлено розбіжностей щодо загального обсягу добутої води з даними журналів обліку води.

Так, під час перевірки посадові особи контролюючого органу встановили, що підприємство позивача сплачувало ставку за спеціальне використання води на господарсько-питні потреби з 01.01.13р. по 03.01.13р. в розмірі 0,4354 грн./м.куб., з 04.01.13р. по 31.12.13р. - 0,4763 грн./м.куб.; в 1 кварталі 2014 року - 0,4763 грн./м.куб., у 2-4 кварталах 2014 року - 0,5173 грн./м.куб.;

на виробництво напоїв: з 01.01.13р. по 03.01.13р. - 33,23 грн./м.куб., з 04.01.13р. по 31.12.13р. - 36,35 грн./м.куб.; в 1 кварталі 2014 року - 36,35 грн./м.куб., 2-4 квартали 2014 року - 39,48 грн./м.куб..

За період, що перевірявся, підприємство задекларовано суму збору за спеціальне використання води в розмірі 3813227,76 грн. За даними перевірки податковий орган вважає, що така сума повинна становити 3925969,07 грн..

Розбіжність виникла у звязку з тим, що позивач та відповідач по різному визначили кількість води, використаної для виробництва напоїв. А саме: позивач визначав тільки ту кількість води та сплачував збір в розмірах, встановлених підпунктом 325.6.2 пункту 325.2 статті 325 ПК України, на підставі даних бухгалтерського обліку про кількість виготовленої продукції, в тому числі і браку. Тобто, за ставкою 33,23 грн./м.куб, 36,35 грн./м.куб. та 39,48 грн./м.куб. у відповідних звітних періодах підприємство позивача обліковувало тільки ту воду, яка була розлита в пляшки. При цьому решту води, яка фактично використовувалась у процесі виробництва (для миття пляшок, втрат технологічного процесу, тощо) позивач відносив до господарсько-питних потреб та оплачував збором в розмірах, встановлених пунктом 325.2 статті 325 ПК України, а саме в розмірі 43,54 грн., 47,63 грн. та 51,73 грн. за 100 куб. метрів у відповідних звітних періодах.

На думку податкового органу вся кількість води, яка використовувалась позивачем в процесі виготовлення напоїв, повинна обліковуватись та оплачуватись збором в розмірах, визначених підпунктом 325.6.2 пункту 325.2 статті 325 ПК України.

При цьому спору щодо загальної кількості води, використаної позивачем в процесі виготовлення напоїв у сторін не має.

Проаналізувавши наведені вище нормативно-правові акти, колегія суддів визнає вірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції про правомірність дій позивача під час обліку та сплати збору за спеціальне використання води, оскільки виходячи із буквального трактування приписів підпункту 325.6.2 пункту 325.2 статті 325 ПК України підвищена ставка збору застосовується за спеціальне використання води, яка входить виключно до складу напоїв.

Таким чином, обліку за вказаними ставками підлягає виключно тільки та вода, яка розлита у пляшки, тобто використовується як напій. Решта води, яка використовується в технологічному процесі виробництва питної води обліковується та оплачується збором на загальних підставах.

З огляду на викладене, апеляційний суд визнає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо правомірності оскарженого податкового повідомлення-рішення, оскільки воно ґрунтується на помилкових висновках, не підтверджених належними доказами та нормами законодавства.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Буської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року у справі № 813/2664/16 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складенні ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

ОСОБА_3

Ухвала в повному обсязі складена 26 грудня 2016 року.