Постанова № 63716394, 02.09.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2016 р. Справа № 804/2608/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі коллегії суддів:

головуючого судді судді суддіОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Екобест" до Державної фіскальної службу України про скасування податкової консультації, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного підприємства «Екобест» до Державної фіскальної служби України в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію, зазначену Державною фіскальною службою України в листі № 7489/6/99-99-15-03-02-15 від 05.04.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що зі змісту індивідуальної податкової консультації відповідач з посиланням на рішення судів, а також лист Новомосковської обєднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області вказував, що після визначення обєкту оподаткування підприємство зобовязано обчислити податкове зобовязання із земельного податку за 2013-2015 роки та подати до контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію без заповнення колонок 3, 4 або 5, 6 та 7, з чим позивач не погоджується та вважає податкову консультацію із її змісту не зрозумілою.

При цьому, як зазначив позивач, він не є ні власником/користувачем, ні орендарем земельної ділянки, що унеможливлює поданням ним податкової декларації з плати за землю за вказані в податковій консультації 2013-2015 роки.

В наданих до суду запереченнях відповідачем зазначено, що лист державної фіскальної служби України від 05.04.2016 року № 7489/6/99-99-15-03-02-15 не є податковою консультацією в розумінні ст. 52-53 Податкового кодексу України, а являється відповіддю на запит платника податків.

Крім того, індивідуальна податкова консультація надавалась ПП «Екобест» листом ДФС України від 21.01.2016 року № 1092/6/99-99-15-03-02-15, а відповідь Державної фіскальної служби України надана листом від 05.04.2016 року за № 7489/6/99-99-15-03-02-15 не містить жодного правового висновку та не відповідає вимогам ст. 52 ПК України, а тому не є індивідуальною податкової консультацією, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, не заперечував проти розгляду справи в письмовому провадженні.

Представник відповідача в судовому засіданні не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Листом від 11.11.2015 року № 20989/10/04-06-15-02-22 Новомосковською ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області з метою уникнення втрат місцевого бюджету та на виконання вимог ст. 287 Податкового кодексу України позивачу запропоновано зясувати питання щодо повноти обчислення та справляння плати за землю (земельного податку) за 2013 рік (починаючи з квітня) - 2015 року та повідомити інспекцію в установлений законодавством строк.

За результатами розгляду листа від 11.11.2015 року № 20989/10/04-06-15-02-22 Приватним підприємством «Екобест» надіслано Голові державної фіскальної служби України запит на консультацію від 21.12.2015 року № 55 в порядку ст. 52 ПК України, в якій позивач просить розяснити порядок застосування норм ПК України, щодо правових підстав для подання та порядку заповнення Податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 560 від 16.06.2015 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03 липня 2015 року за № 783/27228.

Державна фіскальна служба України 21.01.2016 року за №1092/6/99-99-15-03-02-15 надала податкову консультацію з поставлених питань.

Однак, 22.02.2016 року ПП «Екобест» надіслано повторний запит на консультацію.

Листом від 05.04.2016 року № 7489/6/99-99-15-03-02-15 Державною фіскальною службою України надано відповідь «Про сплату земельного податку», в якій зазначено, що після визначення обєкта оподаткування підприємство зобовязано обчислити податкове зобовязання із земельного податку за 2013-2015 роки та подати до контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки Податкову декларацію без заповнення колонок 3, 4 або 5, 6 та 7.

З матеріалів справи вбачається, що за Приватним підприємством «Екобест» (код ЄДРПОУ 35419316) значиться нерухоме майно (магазин), розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Радянська, 19-а, зареєстроване в реєстрі прав власності на нерухоме майно від 12.05.2011 року за № 9736849.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп.14.1.172 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Пунктом п.52.1 ст.52 Податкового кодексу України визначено, що за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Водночас, п.52.2 ст.52 Податкового кодексу України визначено, що податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. Консультації надаються контролюючими органами (п.52.4 ст.52 ПК України).

При цьому, п.52.5 ст.52 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

В п.53.1 ст.53 Податкового кодексу України зафіксовано, що не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Разом з тим, п.53.3 ст.53 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Таким чином, з аналізу вищевикладених норм чинного законодавства вбачається, що платник податків з метою отримання допомоги щодо практичного використання окремих норм податкового законодавства має право звернутися із відповідним запитом про надання податкової консультації до податкового органу, в тому числі й до ДФС України.

Крім того, кодексом не встановлені обмеження щодо кількості звернень за отриманням індивідуальної податкової консультації.

Отже, посилання представника відповідача на той факт, що лист від 05.04.2016 року № 7489/6/99-99-15-03-02-15 Державної фіскальної служби України «Про сплату земельного податку» не є податковою консультацією, оскільки законодавством не передбачено звернення за консультацією з одного й того ж питання, суд не беруться до уваги.

Однак, відповідно до частин першої та другої ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Таким чином, до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

Статтею ст. 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст. 270 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.286.1 ст.286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно із п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

В силу положень п.286.6 ст.286 Податкового кодексу України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Відповідно до п.287.6 ст.287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Нежитлові приміщення згідно реєстраційного посвідчення, яке видане Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, зареєстровано за позивачем на праві приватної власності.

Верховний Суд України вже вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у вирішенні спору цієї ж категорії справ у подібних правовідносинах.

У постанові суду від 07 липня 2015 року (справа № 21-775а15) міститься висновок про те, що особа - власник нежитлового приміщення, будинку, споруди, є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

З огляду на вищевикладене, надана відповідачем позивачу індивідуальна податкова консультація № 7489/6/99-99-15-03-02-15 від 05.04.2016 року не суперечить вимогам Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Суддя Суддя ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3