Постанова № 63716063, 19.12.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2016 р. Справа№ 910/8955/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Мартюк А.І.

Ткаченка Б.О.

при секретарі Волуйко Т.В.

представники сторін:

від позивача : Бондаренко М.Г. (довіреність №36 від 31.08.2016 р.)

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: Самборська Г.М. (довіреність б/н від 04.10.2016 р.)

від третьої особи 1: не з'явився;

від третьої особи 2: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" Пантіної Л.О.

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2016

у справі № 910/8955/16 (головуючий суддя Лиськов М.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" Пантіної Л.О.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК АУРУМ ФІНАНС" (відповідач 1) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ПРАКТИКА" (відповідач 2)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Національний банк України

про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" Пантіної Л.О. звернулось у Господарський суд міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК АУРУМ ФІНАНС" про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - Договору відступлення прав вимоги від 27.05.2015, укладеного між ПАТ "УПБ" та ТОВ "ФК Аурум Фінанс", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. 27.05.2015 та зареєстрованого в реєстрі за № 6361, зобов'язання відповідача повернути на користь позивача права майнової вимоги за вказаним договором, оригіналів документів, отриманих згідно Акту приймання-передачі від 27.05.2015.

В процесі розгляду справи у суді першої інстанції позивачем було подано заяву про зміну предмету позову, у якій він просив застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину - Договору відступлення прав вимоги від 27.05.2015, укладеного між ПАТ "УПБ" та ТОВ "ФК Аурум Фінанс", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. 27.05.2015 та зареєстрованого в реєстрі за № 6361, зобов'язати ТОВ "ФК Аурум Фінанс" та ТОВ "КУА "Практика" повернути на користь позивача права майнової вимоги за вказаним договором, оригінали документів, отримані згідно Акту приймання-передачі від 27.05.2015.

15.06.2016 ухвалою суду залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ПРАКТИКА" в якості співвідповідача, залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Національний банк України, прийнято до розгляду заяву про зміну предмету позову.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.08.2016 у справі №910/8955/16 відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" Пантіної Л.О. звернулось із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного судового рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2016 (колегія суддів у складі головуючого судді Зеленіна В.О., суддів Зубець Л.П., Ткаченко Б.О.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, призначено розгляд справи на 10.10.2016.

07.10.2016 від відповідача 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін.

07.10.2016 від відповідача 2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін.

07.10.2016 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із участю представників у інших судових засіданнях.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 відкладено розгляд справи на 31.10.2016.

28.10.2016 третьою особою 2 подані письмові пояснення, у яких вона підтримала апеляційну скаргу позивача, просить її задовольнити, також просить справу розглянути за відсутності представника НБУ.

28.10.2016 позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

31.10.2016 третя особа 1 подала письмові пояснення, у яких підтримала апеляційну скаргу позивача.

31.10.2016 розгляд апеляційної скарги не відбувся в зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді - доповідача) Зеленіна В.О. у відпустці.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 розгляд справи призначено на 21.11.2016.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.11.2016 р., у зв'язку із участю судді Зубець Л.П. у підготовці суддів апеляційних господарських судів в Національній школі суддів, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №910/8955/16 колегію суддів у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Коршун Н.М., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2016 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2016 витребувано у позивача копію повного звіту про оцінку, копія висновку з якого надана із клопотанням від 28.10.2016, відкладено розгляд справи на 05.12.2016.

28.11.2016 відповідач 2 подав додаткові письмові пояснення у справі.

05.12.2016 позивач, на виконання вимог ухвали суду, надав копію витягу зі звіту про незалежну оцінку вартості активів позивача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 розгляд справи відкладено на 19.12.2016.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 16.12.2016 р., у зв'язку із припиненням повноважень судді Коршун Н.М., сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/8955/16 колегію суддів у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Мартюк А.І., Ткаченка Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження.

Відповідач 1 та треті особи явку представників у судове засідання не забезпечили, не повідомивши про причини, хоча були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання.

З метою не порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку, керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами та за відсутності представників відповідача 1 та третіх осіб.

Представник позивача (апелянта) у судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити, скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги, просила залишити оскаржуване рішення без змін.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 2, дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

24.07.2012 між позивачем - Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк", як Банком, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Піонер", як позичальником, було укладено Договір про відкриття траншевої кредитної лінії № 641 (далі - кредитний договір), згідно з умовами якого Банк надав позичальнику кредит у вигляді відкличної кредитної лінії, що поновлюється, у розмірі на строк та умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов'язався отримати і повернути грошові кошти, одержані в рахунок кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором.

У пункті 1.2 кредитного договору визначено, що зобов'язання банку щодо надання кредитів та зобов'язання щодо повернення коштів та сплати процентів, а також інші права та зобов'язання сторін, передбачені цим договором, виникають з дати укладення сторонами додаткових договорів про надання кредитів, які є невід'ємними частинами цього договору в сумах, зазначених в таких додаткових договорах. Строк користування кожним окремим кредитом в межах загальної суми, встановленої в п.1.1 цього договору, визначається додатковими договорами.

В межах траншевої кредитної лінії на підставі відповідних заяв позичальника, за додатковим договором від 25.07.2014, банк надав позичальнику кредит у розмірі 11 000 000,00 грн. терміном до 26.12.2014 зі сплатою 18% річних; за додатковим договором від 29.07.2014 банком надано кредитні кошти у сумі 11 250 000,00 грн. терміном до 26.12.2014 зі сплатою 18% річних, що підтверджується меморіальними ордерами № 20686872 від 25.07.2015 на суму 11 000 000 грн. та № 20702610 від 26.07.2014 на суму 11 250 000,00 грн.

27.05.2015 між позивачем - Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк", як первісним кредитором, та відповідачем 1 - Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс", як новим кредитором, укладено договір про відступлення прав вимоги № б/н (далі - договір про відступлення), за умовами якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до ТОВ "Видавництво "Піонер" (боржник), а новий кредитор сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, визначеній в п.5 цього договору, та набуває права вимоги первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існують на момент переходу права вимоги за Договором про відкриття траншевої кредитної лінії №641 від 24.07.2012 з усіма додатковими угодами. До нового кредитора переходять всі права первісного кредитора за Кредитним договором, в тому числі, але не виключно, права вимоги сплати заборгованості за кредитом, несплачених процентів, комісій та штрафних санкцій за кредитним договором в розмірі, який буде існувати на момент переходу прав вимоги, вказаний в п.3 цього договору.

Вказаний договір було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом КМНО Чуловським В.А та зареєстровано в реєстрі за № 6361.

Згідно з п. 3. договору про відступлення заборгованість за кредитним договором становить 22 601 123,29 грн.

У пункті 4 договору про відступлення зазначено, що підстави виникнення, зазначених в п.1 цього договору прав вимоги до боржника, на момент підписання цього договору підтверджуються Договором про відкриття траншевої кредитної лінії № 641 від 24.07.2012.

Відповідно до п. 5. договору про відступлення за відступлення прав вимоги за кредитним договором новий кредитор сплачує первісному кредитору кошти в українських гривнях в розмірі 1 100 000,00 грн., які сплачуються новим кредитором первісному кредитору протягом 2-х банківських днів з дня укладення цього договору. Ціна продажу сплачується шляхом перерахування коштів на рахунок первісного кредитора за реквізитами, вказаними у договорі.

Відповідно до пунктів 6 та 8 договору про відступлення права вимоги за кредитним договором є такими, що передані новому кредитору з моменту підписання акту приймання-передачі права вимоги. Акт приймання-передачі права вимоги підписується виключно після отримання первісним кредитором ціни продажу в повному обсязі. Первісний кредитор зобов'язаний при підписанні акту приймання-передачі права вимоги, передати новому кредиторові за цим актом оригінали документів, зазначених у п.4 даного договору, а також розрахунок заборгованості за кредитним договором.

На виконання умов договору про відступлення, 27.05.2015 ТОВ "ФК Аурум Фінанс" на підставі платіжного доручення № 72 сплатило на рахунок ПАТ "УПБ" суму 1 100 000,00 грн. плати за відступлення права вимоги за кредитними зобов'язаннями.

По акту приймання-передачі від 27.05.2015 позивач передав, а відповідач 1 прийняв права вимоги за зобов'язаннями низки боржників та документи, зокрема, за боржником Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Піонер" (Договір про відкриття траншевої кредитної лінії № 641 від 24.07.2012). В Акті зазначено, що сторони підтверджують, що розрахунки за вищевказаним договором проведені в повному обсязі і сторони не мають претензій одна до одної.

Повідомленням № 2905/15-08 від 29.05.2015 новий кредитор повідомив боржника - ТОВ "Видавництво Піонер" про відступлення права грошової вимоги, що виникло згідно з договором про надання кредиту № 641 від 24.07.2012 та договором про відступлення прав вимоги від 27.05.2015 із зазначенням, що сума боргу боржника станом на 27.05.2015 за договору про надання кредиту № 641 від 24.07.2012 складає 22 601 123,29 грн.

В подальшому, 02.07.2015 між відповідачем 1 - ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС", як первісним кредитором, та відповідачем 2 - ТОВ "Компанія з управління активами "Практика", як новим кредитором, був укладений договір відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор відступив, а новий кредитор в повному обсязі набув право вимоги до ТОВ "Видавництво Піонер" (боржник) за договором про відкриття траншевої кредитної лінії № 641 від 24.07.2012, зокрема, право вимоги сплати боргу замість первісного кредитора по кредитному договору.

Згідно п.2.1 вказаного договору сторони домовились, що вартість права вимоги на дату укладення цього договору складає 1 102 000 грн.

На виконання умов договору від 02.07.2015, по акту приймання-передачі від 02.07.2015 відповідач 1 передав, а відповідач 2 прийняв оригінали документів, а саме: Договір про відкриття траншевої кредитної лінії №641 від 24.07.2012 р. з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього, які були укладені між ПАТ "Український професійних банк" та ТОВ "Видавництво "Піонер"; довідка від 02.07.2015 р.; копія платіжного доручення №72 від 27.05.2015.

25.07.2015 відповідач 2 за вих.№05/07-2015 направив боржнику - ТОВ "Видавництво "Піонер" повідомлення про відступлення права вимоги із зазначенням реквізитів для сплати заборгованості за кредитом.

Згідно довідки відповідача 2 від 07.09.2015 №02/09-2015 станом на 07.09.2015 заборгованість ТОВ "Видавництво "Піонер" по договору про відкриття траншевої кредитної лінії №641 від 24.07.2012 погашена повністю.

Постановою Правління Національного банку України № 348 від 28.05.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" до категорії неплатоспроможних" Банк було віднесено до категорії неплатоспроможних.

На підставі постанови Правління Національного банку України виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення № 107 від 28.05.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Український професійний банк". Даним рішенням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації з 29.05.2015 по 28.08.2015 включно. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було призначено Пантіну Л.О.

Постановою Правління Національного банку України № 562 від 28.08.2015 відкликано банківську ліцензію ПАТ "Український професійний банк" та прийнято рішення про ліквідацію Банку .

На виконання вказаної постанови Правління Національного банку України виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняте відповідне рішення № 158 від 28.08.2015 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Український професійний банк" та делегування повноважень ліквідатора банку" .

Даним рішенням Фонду було припинено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Український професійний банк" і розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Український професійний банк" з 31.08.2015 по 30.08.2016. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Український професійний банк" призначено Пантіну Л.О.

Здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків регулюється Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який набув чинності 22.09.2012.

Так, статтею 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначені повноваження уповноваженої особи Фонду.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті (в редакції чинній на дату введення тимчасової адміністрації у ПАТ"УПБ").

На виконання своїх обов'язків, передбачених ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Уповноваженою особою, згідно наказу № 26/ТА від 29.05.2015 було створено комісію з перевірки договорів (інших правочинів), укладених ПАТ"УПБ".

За результатами роботи комісії складено протокол № 3 від 30.06.2015 та встановлено, що:

- договір про відступлення прав вимоги укладено з порушенням вимог Постанови Національного банку України № 293/БТ від 30.04.2015, яка забороняє Банку передавати в забезпечення третім особам майно та активи;

- прийнявши виконання (платежі) за договором відступлення від кредитора з його поточного рахунку в Банку, Банком було порушено вимоги постанови Національного банку України № 293/БТ від 30.04.2015, відповідно до якої всі розрахунки в національній валюті повинні проводитися через кореспондентський рахунок Банку, відкритий у Національному банку України;

- умови договору відступлення, укладеного між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК АУРУМ ФІНАНС", прямо передбачають передачу контрагенту, що є одночасно кредитором Банку, майнових прав за кредитним договором (по ціні значно нижчою, ніж вартість відступлених майнових прав), отже надають кредитору - ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС" переваги перед іншими кредиторами, не встановлені для нього законодавством чи внутрішніми документами Банку, що зазначено у п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" як ознака нікчемності правочину.

Частина 2 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлює, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів, укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (договорів), що є нікчемними з підстав визначених частиною 3 цієї статті.

В ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" наведені підстави нікчемності правочинів.

Отже, позивачем було прийнято рішення про виявлення нікчемних правочинів, зокрема, спірного договору відступлення прав вимоги, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А 27.05.2015 та зареєстрованого в реєстрі за № 6361, а також доручено юридичному департаменту та департаменту корпоративного бізнесу банку здійснити дії щодо направлення повідомлення про нікчемність правочинів згідно ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС", всім позичальникам, поручителям, заставодавцям, іптекодавцям; в разі необхідності розпочати претензійно-позовну роботу щодо застосування наслідків нікчемності правочину; в разі необхідності розпочати роботу щодо поновлення/накладання нового обтяження та заборони відчуження всього забезпечення за вищевказаними кредитними договорами, майнові права за якими були відступлені на умовах нікчемності правочинів.

Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Український професійний банк" від 16.07.2015 № 70/ТА було зафіксовано факт виявлення комісією з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями нікчемного договору, а саме - договору про відступлення прав вимоги, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А 27.05.2015 та зареєстрованого в реєстрі за № 6361.

Повідомлення від 21.07.2015 вих. № 01-10/2842 про нікчемність вказаного договору відступлення прав вимоги, було відправлено ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС" 27.07.2015 та отримано ним 04.08.2015, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідач 1, у відповідь на вказане повідомлення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Український професійний банк", направив позивачу лист від 14.08.2015 р. вих.. № 1408/15-04, у якому повідомив про те, що не погоджується з визнанням договору нікчемними та вважає його дійсним та укладеним із дотриманням вимог чинного законодавства України.

З огляду на зазначене, позивач стверджує, що Договір про відступлення є нікчемним з наступних підстав:

- договір про відступлення був укладений з порушенням вимог Постанови НБУ 30.04.2015 №293/БТ, яка забороняла банку здійснювати будь-які розрахунки через прямі банківські рахунки та передавати в забезпечення третім особам майно та активи банку без погодження з куратором банку;

- банк уклавши договір про відступлення безоплатно здійснив відчуження майна (активів банку), прийняв на себе зобовёязання без встановлення обовёязку контрагента щодо вчинення відповідних дій, відомивився від власних майнових вимог, оскільки фактично грошові кошти до банку не надходили, натомість були проведені штучні банківські транзакції;

- банк, до дня визнання його неплатоспроможним, взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

- банк, уклавши договір, здійснив відчуження майна (майнових прав) за ціною, нижчою від звичайною, внаслідок чого банк отримав збитки;

- банк уклав правочин, умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання відповідачу 1, що є одночасно кредитором банку, переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду із позовом, у якому позивач просив суд (з врахуванням заяви про зміну предмету позову) на підставі ст. 216 Цивільного кодексу України застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину - Договору відступлення прав вимоги від 27.05.2015, укладеного між ПАТ "УПБ" та ТОВ "ФК Аурум Фінанс", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. 27.05.2015 та зареєстрованого в реєстрі за № 6361, зобов'язати відповідачів повернути на користь позивача права майнової вимоги за вказаним договором, оригіналів документів, отриманих згідно Акту приймання-передачі від 27.05.2015.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин, з якими закон пов'язує нікчемність (недійсність) правочинів, оскільки при укладенні договору про відступлення прав вимоги від 27.05.2015 року було дотримано всіх вимог, встановлених чинним законодавством України та жодна з підстав нікчемності правочину, передбачена ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" за цим договором не настала.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктом 2.5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013 року визначено, що за змістом ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.

Спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Положеннями ст.ст. 215 та 216 Цивільного кодексу України передбачено, що суди розглядають справи за позовами про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності та про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За змістом п. 2.5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013 року необхідно з урахуванням приписів ст. 215 Цивільного кодексу України та ст. 207 Господарського кодексу України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, ч. 1 ст. 220, ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 207 Господарського кодексу України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора.

Оскільки правочин, перевірка якого здійснюється в порядку ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", може вважатись нікчемним лише з підстав, передбачених цим законом, в справі про застосування наслідків нікчемних правочинів суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує їх нікчемність і настання певних юридичних наслідків.

Частинами 1, 2, 4, 5 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів, вчинених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 цієї статті. Уповноважена особа Фонду: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у ч. 2 ст. 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням. У разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених ч. 3 цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

У повідомленні № 01-10/2842 від 21.07.2015 про нікчемність договору про відступлення прав вимоги, направленому уповноваженою особою ФГВФО на тимчасову адміністрацію в банку позивача на адресу ТОВ "ФК Аурум Фінанс", банк послався на пункти 3, 7 частини 3 ст. 38 вказаного Закону, та зазначив, що правочин є нікчемним з тієї підстави, що банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Однак, у позовній заяві позивач також зазначив, що спірний договір було укладено з порушенням вимог постанови Національного банку України від 30.04.2015 № 293/БТ, яка забороняє банку передавати в забезпечення третім особам майно та активи та відповідно до якої всі розрахунки в національній валюті повинні проводитись через кореспондентський рахунок банку, відкритий у Національному банку України, крім того, позивач також посилався на пункти 1 та 2 частини 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

За приписами статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків. (п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013 р.).

Нормами ч. 6 ст. 67 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та п. 5.1. глави 5 розділу 1 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.08.2012 № 346, передбачено право Національного банку України запровадити особливий режим контролю за діяльністю банку та призначити куратора в разі потреби у посиленні контролю за діяльністю банку з метою уникнення можливості невиконання ним своїх зобов'язань перед клієнтами та кредиторами.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Правління Національного банку України від 30.04.2015 року № 293/БТ ПАТ "Український професійний банк" було віднесено до категорії проблемних строком до 180 днів; із дня прийняття цієї постанови та до кінця строку, визначеного в п. 1 цієї постанови, встановлено для ПАТ "Український професійний банк" обмеження, зокрема, не передавати в забезпечення майно та активи. Пунктом 6 даної постанови зобов'язано ПАТ "Український професійний банк" під час здійснення особливого режиму контролю здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України (крім операцій за розрахунками з міжнародними платіжними системами Українською міжбанківською платіжною системою (УкрКарт) згідно з укладеними договорами та за правочинами щодо цінних паперів з кореспондентським рахунком у ПАТ "Розрахунковий центр").

Приписами ч. 1 ст. 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено перелік критеріїв, за умови відповідності банку хоча б одному з таких критеріїв Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення його до категорії проблемних.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" проблемному банку забороняється використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки в національній та іноземній валюті. Проведення розрахунків здійснюється виключно через консолідований кореспондентський рахунок у Національному банку України. Ця норма не поширюється на операції щодо виконання зобов'язань у міжнародних та внутрішньодержавних платіжних системах і системах розрахунків та на операції з цінними паперами, що здійснюються згідно із законодавством.

Інших юридичних наслідків приписами наведеної норми не визначено.

Як вбачається з п. 5 Договору, за відступлення права вимоги за Кредитним договором Новий кредитор має сплатити Первісному кредитору кошти протягом 2 банківських днів з дня укладення цього договору в українських гривнях в розмірі 1 100 000 грн. без ПДВ, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Первісного кредитора за наступними реквізитами: отримувач платежу: ПАТ "Український професійний банк"; банк отримувача - ПАТ "Український професійний банк"; № рахунку: 29099343790909; ідентифікаційний код: 19019775; МФО: 300205; призначення платежу: "оплата за договором відступлення права вимоги від 27.05.2015 р.". Зазначений платіж фактично є внутрішньобанківським.

Тобто, обмеження, встановлені у постанові Правління Національного банку України від 30.04.2015 року № 293/БТ, а саме заборона використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки та необхідність здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий в Національному банку України, стосується лише здійснення ПАТ "Український професійний банк" міжбанківських переказів і не поширюються на внутрішньобанківські операції.

Положеннями ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що кореспондентський рахунок - рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів.

ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС" не є банківською установою, не має можливості відповідно до вимог чинного законодавства України відкривати кореспондентський рахунок в іншому банку, у тому числі в Національному банку України, а також здійснювати міжбанківські перекази.

Грошові кошти за Договором про відступлення прав вимоги від 27.05.2015 року були перераховані відповідачем 1 позивачу саме з власного поточного рахунку, відкритого в ПАТ "Український професійний банк", а тому розрахунки між юридичною особою-клієнтом і банком за спірним правочином не є міжбанківськими переказами і не можуть здійснюватись через кореспондентський рахунок в іншому банку, у тому числі через кореспондентський рахунок Позивача в НБУ. При цьому, за доводами відповідача 1, відповідний рахунок був відкритий у ПАТ "Український професійний банк" за декілька днів до укладення договору про відступлення права вимоги виключно з метою сплати коштів за отримане право вимоги.

Таким чином, обмеження, встановлені у постанові Правління Національного банку України від 30.04.2015 року № 293/БТ, не застосовуються до вказаних правовідносин сторін за Договором про відступлення прав вимоги від 27.05.2015 року.

Також безпідставними є доводи позивача щодо встановлення у постанові Правління Національного банку України від 30.04.2015 року № 293/БТ обмежень для ПАТ "Український професійний банк", зокрема, не передавати в забезпечення майно та активи, оскільки за своєю правовою природою Договір про відступлення прав вимоги від 27.05.2015 року не відноситься до договорів, що забезпечують виконання зобов'язань, а отже, його укладення не могло порушити встановленого абз. 10 п. 3. Постанови НБУ від 30.04.2015 обмеження щодо передачі в забезпечення майна та активів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Національний банк України, відповідно до ст. 2 Закону України "Про Національний банк України", є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

У відповідності до ч. ч. 2, 3 ст. 56 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, та розпорядчі акти індивідуальної дії, які не є нормативно-правовими актами.

Згідно п. 1.4 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 34/5 від 12.04.2005 року нормативно-правовий акт - це офіційний документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законом формі та порядку, який встановлює норми права для неозначеного кола осіб і розрахований на неодноразове застосування.

В силу положень п. 1.2 Інструкції про порядок підготовки, видання, реєстрації, надсилання та систематизації нормативних документів Національного банку України, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 313 від 20 грудня 1995 року (далі - Інструкція), нормативний акт Національного банку України - це офіційний документ, юридична форма правотворчої діяльності Національного банку України. Він містить правові норми з основних питань банківської діяльності, регулює відносини в межах банківської системи та містить у собі певні правила її діяльності. Нормативний акт є обов'язковим для виконання всіма банками, а також юридичними і фізичними особами під час здійснення банківських операцій.

Пунктом 1.3 Інструкції визначено вичерпний перелік видів нормативно-правових актів, які приймає Національний банк України, а саме: положення, інструкції, правила довгострокового чи короткострокового застосування; спільні з іншими міністерствами та відомствами правові акти.

У свою чергу, постанови, накази, розпорядження, листи, телеграми є правозастосовуючими документами розпорядчого характеру і видаються на виконання законодавства та нормативних актів Національного банку України, у відповідності до п. 1.2 Інструкції.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що постанова Правління Національного банку України № 293/БТ від 30.04.2015 року "Про віднесення ПАТ "Український професійний банк" до категорії проблемних", на яку посилається позивач як на одну з підстав недійсності Договору про відступлення прав вимоги, є правовим актом індивідуальної дії та має чітко виражений організаційно-розпорядчий характер, оскільки, на відміну від нормативно-правового акта, спрямована на реалізацію заходів впливу стосовно конкретного проблемного банку - ПАТ "Український професійний банк", а не щодо невизначеного кола осіб, а відтак, не може мати юридичних наслідків для ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС". А тому, вказана Постанова Правління Національного банку України, в силу своєї правової природи, не є актом цивільного законодавства, в розумінні ст. 4 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України до спірного правочину в розрізі невідповідності спірного договору вказаній постанові НБУ як акту законодавства.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 22.06.2016 року по справі № 910/14741/15.

Крім зазначеного слід звернути увагу, що постанова Правління Національного банку України № 293/БТ від 30.04.2015 року містить гриф "банківська таємниця", та не може встановлювати обов'язки та обмежувати права інших осіб, на яких дія такого акту не поширюється (в тому числі з огляду на те, що він не міг бути відомий інший особам, крім самого банку).

Наслідком порушення акту індивідуальної дії може бути лише застосування Національним банком України до Позивача заходів впливу за порушення банківського законодавства відповідно до ст. 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та Постанови Правління НБУ від 17.08.2012 року № 346 "Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу", а не визнання правочину недійсним.

Тобто, порушення вимог постанови Правління Національного банку України № 293/БТ від 30.04.2015 року є підставою для відповідальності самого банку і не може бути підставою для визнання недійсним договору через невідповідність дій самого банку вказаній постанові.

Позивач також посилався на те, що умови Договору про відступлення прав вимоги від 27.05.2015 року прямо передбачають передачу відповідачем, який є одночасно кредитором Банку, майнових прав за Кредитним договором та надає кредитору Банку - ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС" переваги перед іншими кредиторами, а також банк безоплатно здійснив відчуження майна, відмовився від власних майнових вимог; банк взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого став неплатоспроможним; .

Проте, судова колегія не може погодитися з даними посиланнями, оскільки Договір про відступлення прав вимоги від 27.05.2015 року за своєю правовою природою є оплатним та його умовами передбачено оплату 1100000 грн. за відступлення права вимоги. Крім того, в матеріалах справи міститься платіжне доручення № 72 від 27.05.2015 року про оплату 1 100 000 грн.

Вказане спростовує доводи позивача про те, що ним безоплатно відчужено право вимоги за кредитним договором у зв'язку з прийняттям на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента на вчинення відповідних майнових дій.

Місцевим господарським судом також вірно надано оцінку доводами позивача та вказано, що підстава нікчемності правочину, зазначена в п.2 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", не має місця у даному випадку, оскільки укладення договору 27.05.2015 не призвело до визнання банку неплатоспроможним, адже ще 30.04.2015 банк було віднесено до категорії проблемних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.11.2015 у справі №910/20644/15, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Піонер", Товариства з обмеженою відповідальністю "Миргородський сироробний комбінат", Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМІНЬ НІК" про стягнення 23 389 921,76 грн., та встановлено, що Договір відступлення права вимоги за кредитом відповідає вимогам статтям 512-519 Цивільного кодексу України і є дійсним.

Отже, відповідно до ст.35 ГПК України, вказані обставини не потребують повторного доказування.

Крім того, позивачем не надано суду належних, достатніх та допустимих доказів, що підтверджують прийняття на себе зобов'язання внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим, оскільки за умовами спірного правочину банк отримав від відповідача грошові кошти у розмірі 1100000 грн., що мало на меті сприяти підвищенню рівня платоспроможності банку.

Щодо підстави нікчемності договору, передбаченої п.7 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", то у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що інші кредитори банку, крім позивача, виявили бажання укласти договір про відступлення вимоги за Договором р про відкриття траншевої кредитної лінії № 641 від 24.07.2012 і саме ТОВ "ФК Аурум Фінанс" було надано перевагу в укладенні спірного договору.

Посилання на пов'язаність даної спірної угоди з іншими угодами сторін, які призвели до виведення активів з банку колегією відхиляються, оскільки спірний договір не містить вказаних позивачем ознак. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що спірний договір не може бути визнано недійсним через наявність обставин нікчемності інших договорів між даними сторонами.

Частина 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" містить вичерпний перелік підстав нікчемності правочинів, проте позивачем не було доведено порушення вимог вказаної норми, а отже при укладанні Договору про відступлення прав вимоги від 27.05.2015 року було дотримано всіх вимог, передбачених чинним законодавством України.

Згідно зі ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514, ч.1 ст. 517 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом; первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Спірний договір відступлення прав вимоги за кредитним договором відповідає вимогам статтям 512-519 Цивільного кодексу України.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.07.2015 № 6-301цс15).

Таким чином, з урахуванням ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони були вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що доводи позивача щодо нікчемності Договору відступлення прав вимоги від 27.05.2015, укладеного між ПАТ "УПБ" та ТОВ "ФК Аурум Фінанс", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. 27.05.2015 та зареєстрованого в реєстрі за № 6361 у зв'язку з наявністю підстав, визначених п. п. 1, 2, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції чинній станом на 27.05.2015 р., є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Окрім цього, позивачем було також заявлені вимоги до відповідача 2 - ТОВ "Компанія з управління активами "ПРАКТИКА", яке отримало право вимоги на підставі договору від 02.07.2015.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 Цивільного кодексу України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма частини першої статті 216 Цивільного кодексу України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

Відповідно до частини п'ятої статті 12 Цивільного кодексу України добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

Проте, договір про відступлення права вимоги від 02.07.2015 укладений відповідачами до направлення позивачем повідомлення про нікчемність договору від 27.05.2015, виконаний відповідачами, не визнаний в судовому порядку недійсним, тому відповідач 2 за вказаним договором є добросовісним набувачем.

Отже, оскільки відповідач 2 не є стороною договору, який позивач вважає нікчемним і по якому просив суд застосувати наслідки недійсності, вимоги про зобов'язання відповідача 2 повернути позивачу права майнової вимоги за договором від 27.05.2015, оригінали документів, отримані згідно Акту приймання-передачі від 27.05.2015, є необґрунтованими і не підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дійшов правомірного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 01.08.2016 у справі № 910/8955/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" Пантіної Л.О. залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 01.08.2016 у справі № 910/8955/16 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/8955/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді А.І. Мартюк

Б.О. Ткаченко