Постанова № 6371399, 21.05.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 122

ПОСТАНОВА

Іменем України

21.05.2009Справа №2-31/532-2008А Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі

судді Привалової А.В.

при секретарі судового засідання Шильнової О.М.

за участю представників сторін :

від позивача Боркунов А.Д., дов. у справі

від відповідача Крекотинь Г.М., дов. у справі

від третьої особи не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства „Феодосійський морський торговельний порт” (98100, м. Феодосія, вул. Горького, 14)

до відповідача Державної податкової інспекції в м. Феодосія (98100, м. Феодосія, вул.Кримська, 82В)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Контрольно-ревізійного управління у Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, вул.Перемоги, 129)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство „Феодосійський морський торговельний порт” звернулось до господарського суду АРК з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м.Феодосія про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення від 30.11.2007р. №001219/0001872301/0 в частині донарахування дивідендів (частини прибутку державних некорпоратизованих підприємств, що підлягає сплаті до Державного бюджету України) в сумі 414280грн., а також визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 30.11.2007р. №001220/0001882301/0, яким донараховано авансових внесків з податку на прибуток, нарахованих на суму дивідендів, на загальну суму 167602,32 грн., у тому числі за основним платежем 114791,01 грн., за штрафними санкціями - 52811,31 грн.

Ухвалою господарського суду АРК від 15.01.2008р. провадження по справі за даним адміністративним позовом відкрито суддею господарського суду АРК Омельченко В.А.

Ухвалою господарського суду АРК від 17.07.2008р. провадження у справі зупинено, у звязку з призначенням судово-економічної експертизи.

Ухвалою господарського суду АРК від 15.10.2008 р., у звязку із припиненням повноважень та переходом до іншого суду судді Омельченка В.А., справа передана на розгляд судді господарського суду АРК Приваловій А.В. Справі привласнено номер - №2-31/532-2008А.

Ухвалою господарського суду АРК від 16.10.2008 р. справа прийнята до свого провадження.

Ухвалою господарського суду АРК від 05.03.2009р. провадження по справі поновлено.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні рішення винесені відповідачем необґрунтовано та в порушення діючого законодавства, на підставі акту перевірки №3523/23-1/01125577 від 19.11.2007р., висновки якого є помилковими та такими, що не відповідають дійсності, оскільки позивачем не було допущено виявлених порушень податкового законодавства. Також вказує на те, що законодавством не встановлена фінансова відповідальність платника податків за не нарахування (або несвоєчасне нарахування, сплату) авансових платежів з податку на прибуток до бюджету.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Просить позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у запереченнях на позов. Вказує, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі достовірних висновків акту перевірки, відповідають діючому законодавству, підставі для їх визнання недійсними відсутні.

Третя особа Контрольно-ревізійне управління в Запорозькій області явку свого представника у судове засідання не забезпечила, надіслала клопотання про розгляд справи без участі свого представника.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, висновок судово-економічної експертизи, суд вважає що, позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

19.11.2007р. ДПІ в м.Феодосія АРК була проведена невиїзна документальна перевірка Державного підприємства «Феодосійський морський торговельний порт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 р. по 30.06.2007 р., про що складений відповідний акт перевірки №3523/23-1/0115577 від 19.11.2007 р. згідно матеріалів ревізії, отриманих від КРУ в Запорізькій області.

Перевіркою встановлені порушення п.1.9 ст.1. п.п.7.8.1 п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.67 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 р.», ст.63 Закону України «Про державний бюджет Україні на 2007 р.», що призвело до заниження суми дивідендів за 2006 р. у розмірі 235,63 тис.грн. (у тому числі за 1 квартал 2006 р. 105,26 тис.грн., за 1 півріччя 2006 р. 17,6 тис.грн., за 3 квартал 2006 р. 70,04 тис.грн.), за 1 півріччя 2007 р. у розмірі 216,45 грн. (у тому числі за 1 квартал 2007 р. встановлено завишення нарахованої суми дивідендів на 5,66тис.грн.); п.п.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження суми авансових внесків по податку на прибуток, нарахованих на суму дивідендів, у сумі 115774,63 грн., у тому числі за 2006 р. у сумі 58907,75 грн. (у тому числі за 1 квартал 2006 р. у сумі 26314,75 грн., за 1 півріччя 2006 р. у сумі 4400,25 грн., за 3 квартали 2007 р. у сумі 17505.25 грн.), за 1 півріччя 2007 р. на суму 56866,88 грн. (у тому числі встановлено завищення авансових внесків по податку на прибуток, нарахованих на суму дивідендів у сумі 1415,37 грн.).

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ в м.Феодосія винесене податкове повідомлення-рішення №001219/0001872301/0 від 30.11.2007р., яким визначено позивачу суму дивідендів (частини прибутку державних некорпоратизованих підприємств, що підлягає сплаті до державного бюджету України) в сумі 448150,00грн., яке оскаржується позивачем частково - в сумі 414280 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ в м.Феодосія також винесено податкове повідомлення-рішення №001220/0001882301/0 від 30.11.2007р., яким визначено позивачу суму податкового зобовязання у загальній сумі 167602,32грн. за платежем авансові внески з податку на прибуток, нарахованих на суму дивідендів, у сумі 114791,01 грн. за основним платежем та 52811,31 грн. за штрафними санкціями.

Незгода позивача із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями в спірній частині стала підставою для звернення до суду із даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняти (вчинені) ці рішення на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

З метою зясування відповідних питань, які потребують спеціальних знань, суд відповідною ухвалою призначив за власною ініціативою судово-економічну експертизу.

Висновком №69/08 судово-економічної експертизи від 05.03.2009 р. встановлено, що висновки про заниження суми дивідендів (частини прибутку державних не корпоратизованих підприємств, що підлягають сплаті у Державний бюджет України) за рахунок заниження чистого прибутку на загальну суму 452080,00 грн., викладені в акті невиїзної документальної перевірки ДПІ в м.Феодосія №3523/23-1/01125577 від 19.11.2007 р. первинними бухгалтерськими документами ДП «Феодосійський морський торговельний порт» підтверджуються у сумі 33870,00 грн. та не підтверджуються в сумі 418210,00 грн. (414280,00 грн. + 3930,00 грн.).

Висновки про заниження сум авансових внесків з податку на прибуток, нарахованих на суму дивідендів, в розмірі 115774,63 грн., викладені в акті невиїзної документальної перевірки ДПІ в м.Феодосія №3523/23-1/01125577 від 19.11.2007р., документами бухгалтерського та податкового обліку ДП «Феодосійський морський торговельний порт» підтверджуються в сумі 8467,50 грн. та не підтверджується в сумі 107307,13 грн.

Як стверджує ДПІ в м.Феодосія, встановлене актом перевірки заниження сум дивідендів та авансових внесків з податку на прибуток, нарахованих на суму дивідендів, було допущено в результаті порушення платником податків норм п.1.9 ст.1 та п.п.7.8.1 п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно п.1.9 ст.1 вказаного Закону, дивіденд - платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства, платіж, який виплачується власнику сертифіката фонду операцій з нерухомістю в результаті розподілу доходу фонду операцій з нерухомістю. При цьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів.

Статтею 67 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 р.» встановлено, що у 2006 р. господарські організації, зокрема, державні підприємства та їх обєднання, сплачують у Державний бюджет України частину прибутку (доходу). Норматив відрахувань державними підприємствами частини прибутку у загальній фонд Державного бюджету на 2006 р. був встановлений постановою Кабінету міністрів України №678 від 17.05.2006 р. в розмірі 50% прибутку, розрахованого згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку. На 2007 р. такий норматив був встановлений статтею 63 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 р.» в розмірі 15%.

Сума заниження частини прибутку, що підлягає сплаті до загального фонду Держаного бюджету України, була встановлена актом перевірки відповідача в сумі 452084,50грн. на підставі висновків про заниження у фінансової звітності прибутку підприємства, викладених в акті №050/918 від 12.09.2007р. ревізії фінансово-господарської діяльності ДП «Феодосійський морський торговельний порт» за період з 01.01.2006 р. по 30.06.2007 р., проведеної Головним КРУ у Запорізької області, якою були встановлені порушення, зокрема:

- безпідставне нарахування резерву відпусток за період з 01.01.2006р. по 30.06.2007р. у загальній сумі 1763,0тис.грн.;

- зайве нарахування амортизації при зміні податкового методу її нарахування на прямолінійній на суму 634,33тис.грн.;

- зайве нарахування амортизації у звязку з безпідставним збільшенням балансової вартості портального крану «Сокол-Україна» на суму винагороди за комерційне представництво (400,00 тис.грн.) на загальну суму 26,66 тис.грн. за перевіряємий період.

За епізодом нарахування резерву відпусток за період з 01.01.2006р. по 30.06.2007р. у загальній сумі 1763,00 тис.грн.: у тому числі за 2006р. - 400,00 тис.грн., за 1 півріччя 2007 р. 1363,00 тис.грн., суд вважає висновки відповідача щодо заниження позивачем чистого прибутку в цієї частині помилковими з огляду на наступне.

Такі висновки були зроблені відповідачем на підставі акту ревізії КРУ в запорізькій області на підставі того, що наданими для ревізії наказом «Про облікову політику» та фінансовими планами підприємства на 2006 та 2007 р.р. резервування коштів для здійснення наступних витрат та платежів не передбачено.

Фактично, пунктом 12 наказу по Державному підприємству «Феодосійський морський торговельний порт» №201а від 26.07.2000 р. дійсно було встановлене, що резервування коштів для здійснення наступних витрат та платежів не провадити. Проте, 28.03.2005 р. був виданий наказ по підприємству №105а, пункт 4 якого анулював дію п.12 вказаного наказу №201а від 26.07.2000р. Виходячи з цього, передбачена наказом №201а від 26.07.2000р. норма про не нарахування резерву наступних витрат на момент проведення ревізії КРУ була анульована, однак стала підставою для вказаного донарахування.

Відповідно до п.1, п.8 ст.75 Господарського кодексу України державне комерційне підприємство зобовязане, зокрема, складати і виконувати річний та з поквартальною розбивкою фінансовий план на кожен наступний рік. Державні комерційні підприємства утворюють за рахунок прибутку (доходу) спеціальні (цільові) фонди, призначені для покриття витрат, повязаних з їх діяльністю.

Відповідно до п.13 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №11 «Зобовязання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №20 від 31.01.2000р. (зі змінами, внесеними наказом Міністерства фінансів України №989 від 10.12.2002р.) та зареєстрованого у Мінюсті України 11.02.2000р. за №85/4306, забезпечення зобовязань виникає для відшкодування наступних операційних витрат, зокрема, на час відпустки працівників. Вказаним положенням також визначено, що суми створених забезпечень визнаються витратами.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до вказаного Положення, у фінансових планах ДП «Феодосійський морський торговельний порт» на 2006 р. та 2007р.р. нарахований резерв відпусток, що відображено у строці «Витрати на оплату праці» у складі витрат на оплату праці працівників.

Проведеною судово-економічною експертизою встановлено, що висновок відповідача про завищення інших витрат та заниження прибутку ДП «Феодосійський морський торговельний порт» за 2006 р. на 400,00 тис.грн., за 1 півріччя 2007 р. на 1363,00 тис.грн., викладений в акті №050/918 від 12.09.2007 р. ревізії фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2006 р. по 30.06.2007 р. не підтверджується бухгалтерськими документами ДП «Феодосійський морський торговельний порт».

Стосовно встановленого порушення за епізодом зайвого нарахування амортизації при зміні податкового методу її нарахування на прямолінійний на суму 634,33 тис.грн. за перевіряємий період, суд зазначає, що заниження чистого прибутку в цієї частині позивачем не оспорюється, вказана помилка в частині зайво нарахованої амортизації за 1 півріччя 2007р. на суму 26230,00грн. була виправлена платником самостійно у 3 кварталі 2007р., тому податкове повідомлення-рішення №0001872301/0 від 30.11.2007р. було винесено ДПІ в м.Феодосія на суму 448150,00 грн., а не на суму 452084,00 грн., як визначено у акті перевірки.

Щодо встановленого відповідачем заниження чистого прибутку за епізодом зайвого нарахування амортизації у звязку з необгрунтованим збільшенням балансової вартості портального крану «Сокол-Україна» на суму винагороди за комерційне представництво (400,00 тис.грн.) на загальну суму 26,66 тис.грн. за перевіряємий період, суд зазначає наступне.

Згідно договору комерційного представництва №ДО-273 від 18.02.2004р., укладеному Державним обєднанням “Укрморпорт» з рядом морських торгових портов України, у тому числі і ДП «Феодосійський морський торговельний порт», Обєднання “Укрморпорт» є комерційним представництвом усіх портів, що підписали вказаний договір. Згідно п.1.3 договору, комерційне представництво це, за даним договором, здійснення Обєднанням, за дорученням Підприємств внедріння та набуття науково-технічних розробок та нових технологій, набуття основного виробничого обладнання для Підприємств, а також розширення та модернізації їх виробничої інфраструктури, від свого імені та за рахунок Підприємств. Пунктом 2.1 вказаного договору передбачене, що за здійснення юридичних дій, вказаних у п.1.3 цього договору, Підприємства зобовязуються виплатити Обєднанню винагороду в розмірі 3% від загальної суми перерахованих коштів.

Згідно акту прийому-передачі від 16.01.2006 р., підписаному представниками ГО «Укрморпорт», ДП «Феодосійський морський торговельний порт» та 3 підрядних організацій, виготовлений підрядниками портальний кран «Сокол-Україна» змонтований у ДП «Феодосійський морський торговельний порт». Загальна вартість портального крана «Сокол-Україна» складає 16,0 млн.грн. Згідно матеріалів справи, балансова вартість портального крана «Сокол-Україна» складає 16480,00 тис. грн.. за обліком винагороди ГО «Укрморпорт» в розмірі 3%. Згідно інвентарної картки обліку №3543 основних коштів, портальний кран «Сокол-Україна» зарахований на баланс на підставі наказу №49 від 08.02.2006р. первісною вартістю 13734084,16грн., строк експлуатації 20 років.

Відповідно до п.8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №92 від 27.04.2000р. та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 18.05.2000р. за №288/4509, первісна вартість обєкта основних засобів складається, у першу чергу, із сум, сплачених постачальниками активів та підрядником за виконання будівельно-монтажних робіт. При цьому, вказаний пункт не забороняє включати у первісну балансову вартість основних засобів суми будь-яких винагород постачальнику, якщо вони були йому сплачені. Винагорода постачальнику ГО «Укрморпорт» згідно договору комерційного представництва №ДО-273 від 18.02.2004 р. була сплачена у 2005 р.

Отже включення суми винагороди постачальнику в розмірі 400,00 тис. грн. (480тис.грн. без ПДВ) у первісну балансову вартість портального крана «Сокол-Україна» засновано на нормах вищевказаного Положення.

Висновком судово-економічної експертизи по даній справі встановлено, що висновок про зайве нарахування амортизації на суму 26,66 тис.грн. у звязку з необґрунтованим збільшенням балансової вартості портального крану «Сокол-Україна», викладений в акті ревізії від 12.09.2007р., не підтверджується бухгалтерськими документами позивача.

Таким чином, судом вбачається, що висновки про заниження позивачем суми дивідендів (частини прибутку державних некорпоратизованих підприємств, що підлягає сплаті до Державного бюджету України) на загальну суму 414280,00грн. є необґрунтованими і не підтверджуються матеріалами справи. Тому донарахування позивачу частини прибутку в сумі 414280,00грн. податковим повідомленням-рішенням №001219/0001872301/0 від 30.11.07р. неправомірно, що є підставою для скасування рішення в цієї частині .

Позивач оспорює податкове повідомлення-рішення №001220/0001882301/0 від 30.11.2007р. в повному обсязі і просить визнати його недійсним мотивуючи тим, що у підприємства не виникло обовязку нараховувати авансові внески на суму дивідендів, нарахованих податковим органом. Також позивач вважає, що законодавством не встановлена фінансова відповідальність платника податків за не нарахування (або несвоєчасне нарахування, сплату) авансових платежів з податку на прибуток до бюджету. Тому , на думку позивача, податковий орган не мав підстав донараховувати підприємству спірним податковим повідомленням-рішенням авансові внески на дивіденди в сумі 114791,01грн. та застосувавати штрафні санкції в сумі 52811,31грн.

Проте така позиція позивача є помилковою.

Згідно акту перевірки відповідачем донараховано спірним податковим повідомленням-рішенням податкове зобовязання з авансового внеску з податку на прибуток на суму дивідендів в розмірі 114791,01грн.

Однак, експертним висновком судово-економічної експертизи по даній справі підтверджено факт заниження чистого прибутку в сумі 98400,00грн.., у тому числі за 2006р. 54600,00грн., за 2007р. 43800,00грн. Відтак сума дивідендів ДП «Феодосійський морський торговельний порт», що підлягає сплаті до державного бюджету, складає 33870,00 грн. = (54600,00 грн. х 50%) + (43800,00 грн. х 15%), а сума авансового внеску, нарахованого на суму дивідендів, що підлягає сплаті позивачем складає 8467,50грн. (33870,00грн.х 25%). В інший частині висновок відповідача про заниження податкового зобовязання з авансового внеску не підтверджено документами бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Підпунктом 7.8.2 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» встановлено, що емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток в розмірі 25%, який нарахований на суму дивідендів, які належать до сплати, без зменшення суми такої виплати на суму податку. Вказаний авансовий внесок повинний бути внесений до бюджету одночасно з виплатою дивідендів. Це правило також розповсюджується на державні некорпоратизовані підприємства.

Відповідно до п.п.7.8.3 п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податків - державне не корпоратизоване підприємство має право зменшити суму нарахованого податку на прибуток звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у звязку із нарахуванням із донарахуванням дивідендів.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судово-економічною експертизою ДП «Феодосійський морський торговельний порт» авансові внески в сумі 8467,50грн. з податку на прибуток, нараховані на суму дивідендів в розмірі 33870,00грн., не були сплачені, тому підприємство не має права зменшити суму нарахованого податку на прибуток звітного періоду на суму донарахованого авансового внеску.

Таким чином, судом вбачається, що податкове повідомлення-рішення №001220/0001882301/0 від 30.11.2007р. є обґрунтованим в частині визначення позивачу податкового зобовязання в сумі 8467,50грн. авансових внесків з податку на прибуток, нарахованих на суму дивідендів.

Відтак, оскільки позивачем було допущено заниження податкового зобовязання в сумі 8467,50грн. у різних податкових періодах, то відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідач вправі застосувати до підприємства штрафні санкції у розмірі, передбаченому цією статтею.

Згідно п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Отже зі змісту наведеної норми закону слідує, що сума штрафу обраховується від суми недоплати (заниження податкового зобовязання) за кожний з податкових періодів, але з встановленням граничного розміру таких штрафних (фінансових) санкцій: максимального (п'ятдесяти відсотків) та мінімального (десять неоподаткованих мінімумів доходів громадян).

Пунктом 1.2 статті 1 Закону №2181 визначено, що податкове зобовязання - це зобовязання платника податків заплатити в бюджет або державні цільові фонди відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Інструкцією про порядок застосування і стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої Наказом ДПА України від 17.03.2001р. №110 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.02.2001р. за №268/5459, визначено, що недоплата це заниження суми податкового зобовязання за відповідні базові податкові (звітні) періоди (п.2.8 п.2).

Підпунктом 6.1.3 пункту 6 зазначеної Інструкції встановлено, що у разі коли за даними документальних перевірок результати діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, і контролюючий орган виявляє суму недоплати платника податків, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми недоплати та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Якщо за результатами перевірки виявлено в окремих податкових періодах суми недоплат, то за кожний з таких податкових періодів нараховуються штрафні (фінансові) санкції у порядку та в розмірах, визначених цим пунктом.

З акту перевірки та розрахунку штрафних санкцій до акту перевірки, наданого відповідачем за висновками судово-економічної експертизи по даній справі вбачається, що розмір штрафних санкцій від суми недоплати позивачем (заниження податкового зобовязання) за кожний з податкового періоду у періоді, що перевірявся з 01.10.2006р. по 30.06.2007р., складає 20918,13грн. з урахуванням максимального розміру штрафу від суми заниження податкового зобовязання.

Таким чином, з наведеного вбачається, що спірним податковим повідомленням-рішенням №001220/0001882301/0 від 30.11.2007р. ДПІ у м.Феодосії обґрунтовано застосувала до позивача штрафні санкції лише в сумі 20918,13грн. В іншій частині застосування штрафних санкцій неправомірно.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового скасування спірних податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Феодосії.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд у разі задоволення адміністративного позову приймає постанову про визнання протиправним і одночасно про скасування рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень.

Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може вийти за межі позовних тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін у справі чи третіх осіб.

Приймаючи до уваги, що позивач просив суд визнати недійсними спірні податкові повідомленні-рішення, суд враховуючи викладене вище, вважає можливим в цій частині вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін у справі, і визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м.Феодосія АРК від 30.11.2007р. №001219/0001872301/0 в частині донарахування позивачу дивідендів (частині прибутку державних некорпоратизованих підприємств, що підлягає сплаті до державного бюджету України) в сумі 414280,00грн. і податкове повідомлення-рішення від 30.11.2007р. №001220/0001882301/0 в частині визначення позивачу податкового зобовязання з авансового внеску з податку на прибуток, нарахованого на суму дивідендів, в розмірі 106323,51грн. за основним платежем, 31893,18грн. за штрафними санкціями.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, доказів обґрунтованості спірних податкових повідомлень-рішень в зазначених частинах відповідачем суду не надано.

Таким чином, викладене вище є підставою для часткового задоволення позовних вимог ДП «Феодосійський морський торговельний порт». В частині скасування податкового повідомлення-рішення №001220/0001882301/0 від 30.11.2007р. про донарахування позивачу податкового зобовязання з авансового внеску з податку на прибуток, нарахованого на суму дивідендів, в сумі 8467,50грн. за основним платежем та 20918,13грн. за штрафними санкціями у задоволенні позову слід відмовити через обґрунтоване їх донарахування.

Судові витрати, понесені позивачем, зі сплати судового збору підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,23грн. з Державного бюджету України на підставі ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до задоволених вимог.

Відповідно до ст.92 Кодексу адміністративного судочинства України якщо призначення експертизи здійснено за ініціативою суду відповідні витрати компенсуються за рахунок Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. При цьому граничний розмір компенсації витрат, повязаних із проведенням судових експертиз встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.06р. №590 «Про граничні розміри компенсації витрат, повязаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» встановлено граничний розмір компенсації витрат повязаних з проведенням судової експертизи, який не може перевищувати нормативну вартість проведення відповідних видів судової експертизи у науково-дослідних установах Мінюсту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.96р. №710 із змінами, внесеними Постановою КМУ від 26.06.2007р. №870, встановлена нормативна вартість однієї експертогодини у науково-дослідних установах судової експертизи Міністерства юстиції.

Отже, відповідно до ст.92 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, повязані із проведенням судово-економічної експертизи по даній справі, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь ТОВ «Кримське експертне бюро» в сумі 13000грн.

У судовому засіданні 21.05.2009р. оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови підписано 25.05.2009р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 11, 17, 69, 70, 71, 86, 92, 94, ст.ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м.Феодосія від 30.11.2007р. №001219/0001872301/0 в частині донарахування Державному підприємству «Феодосійський морський торговельний порт» дивідендів (частини прибутку державних некорпоратизованих підприємств, що підлягає сплаті до Державного бюджету України) в сумі 414280,00грн.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м.Феодосія від 30.11.2007р. №001220/0001882301/0 в частині донарахування Державному підприємству «Феодосійський морський торговельний порт» податкового зобовязання за платежем авансові внески з податку на прибуток, нарахованих на суму дивідендів, у сумі 106323,51грн. за основним платежем та 31893,18грн. за штрафними санкціями.

4.В іншій частині позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ в м.Феодосія від 30.11.2007р. №001220/0001882301/0 в частині донарахування податкового зобовязання за платежем авансові внески з податку на прибуток, нарахованих на суму дивідендів, у сумі 8467,50грн. за основним платежем та 20918,13грн. за штрафними санкціями у задоволенні позову відмовити.

5.Стягнути з Державного бюджету України на користь ДП «Феодосійський морський торгівельний порт» (98100, м.Феодосія, вул.Горького, 14, р/р 26009301351279 в Феодосійському відділенні Промінвестбанку, МФО 324388, ОКПО 01125577) 3,23грн. судового збору.

6.Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Кримське експертне бюро» (95300, м.Сімферополь, вул.К.Маркса, 44 к.20, р/р 26007000130855 в АКБ «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» МФО 384577, ОКПО 31937105) 13000,00грн. витрат за проведення судово-економічної експертизи.

Виконавчий лист видати у встановленому ст.254 КАС України порядку після набрання постановою законної сили.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку і строки, передбачені пунктом 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі неподання відповідної заяви постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі з дня складення у повному обсязі). Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Копію постанови надіслати на адреси сторін та експертної установи рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримПривалова А.В.