Постанова № 6371356, 11.06.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2009 № 45/136

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Андрієнка В.В.

суддів:

За участю представників:

від прокуратури: Красножон О.М.

від позивача 2: Довгань В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого обєднання “Львівська залізниця ”

на рішення Господарського суду м.Києва від 02.04.2009

у справі № 45/136 (суддя

за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі:

1. Міністерства транспорту та звязку України,

2. Державного територіально-галузевого обєднання “Львівська залізниця ”

до Підприємства “Укрінвопромінвест”

про визнання договору недійсним та повернення коштів

ВСТАНОВИВ:

Заступник Генерального прокурора України в інтересах держави в особі: Міністерства транспорту та звязку України, Державного територіально-галузевого обєднання “Львівська залізниця ” звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Підприємства “Укрінвопромінвест” про визнання недійсним з моменту укладення договору підряду на проведення оцінки протипожежного стану від 29.04.2004 року №Л/НФ-0412з, укладеного між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" та Підприємством "Укрінвопромінвест" та повернення коштів у сумі 14000000, 00грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.04.2009 р. у справі №45/136 позов задоволено повністю.

Визнано недійсним з моменту укладення договір підряду на проведення оцінки протипожежного стану від 29.04.2004 року №Л/НФ-0412з, укладений між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" (01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код 04713033) та Підприємством "Укрінвопромінвест" (03067, м. Київ, бульвар І. Лепсе, 4, код 32586931).

Стягнуто з Підприємства "Укрінвопромінвест" (03067, м. Київ, бульвар І. Лепсе, 4, код 32586931, pax. 2600918013472 в КРФ ВАТ КБ "Хрещатик", МФО 300830) на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код 04713033, pax. 2600918013472 в АБ "Експрес-Банк", МФО 322959) - 14.000.000 (чотирнадцять мільйонів) грн. 00 коп. - коштів, отриманих по недійсному договору.

Стягнуто з Підприємства "Укрінвопромінвест" (03067, м. Київ, бульвар І. Лепсе, 4, код 32586931, pax. 2600918013472 в КРФ ВАТ КБ "Хрещатик", МФО 300830) до державного бюджету 25585 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. - державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн.. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державне територіально-галузеве обєднання “Львівська залізниця ” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2009 р. у справі № 45/136 в повному обсязі. Прийняти нове рішення у справі № 45/136, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Зокрема заявник посилається на те, судом першої інстанції не був взятий до уваги висновок судової пожежно-технічної експертизи від 24.12.2008р. №6282, виконаний судовим експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Шостаком P.M. у якому було встановлено, що перелік робіт за своїм складом, змістом, характером в комплексі не відносяться до робіт, що пов'язані з оцінкою протипожежного стану об'єкта (об'єктів) за деякими певними ознаками. Фактично виконані роботи за своєю суттю не відносяться до оцінки протипожежного стану, а є узагальненим алгоритмом аналізу протипожежного стану будь-якого об'єкту, тобто є аналізом протипожежного стану за деякими, певними показниками. Також, Господарським судом м. Києва було невірно встановлено, що спірний договір передбачає здійснення відповідачем ліцензованого виду діяльності.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду м. Києва від 14.05.2009 р. Державному територіально-галузевому обєднанню “Львівська залізниця ” було відновлено строк для подання апеляційної скарги відповідно до ст. 53 ГПК України та призначено справу до розгляду на 28.05.2009 р.

28.05.2009 р. з урахуванням того, що позивачі та відповідач чи їх представники в судове засідання не зявились, а також беручі до уваги, що на адресу суду надійшла телеграма від першого заступника Державного територіально-галузевого обєднання “Львівська залізниця ” про відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла до висновку про необхідність відкладення розгляду справи на 11.06.2009 р.

11.06.2009 року в судове засідання в апеляційній інстанції зявились представники прокуратури та позивача 2. Представники позивача 1 та відповідача в судове засідання не зявились.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце слухання справи щодо розгляду апеляційної скарги, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників позивача 1 та відповідача.

Представник Державного територіально-галузевого обєднання “Львівська залізниця ” в судовому засіданні усно підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити: скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у позові відмовити; представник прокуратури усно просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а спірне рішення без змін.

Заслухавши пояснення представників, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Державного територіально-галузевого обєднання “Львівська залізниця ” не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, між Державним територіально-галузевим обєднанням “Львівська залізниця ” та Підприємством “Укрінвопромінвест” було укладено за № Л/НФ-0412з договір підряду на проведення оцінки протипожежного стану (спірний договір) від 29.04.2004 р.

Відповідно до п. 1.1. спірного договору виконавець (відповідач) зобов'язувався провести оцінку протипожежного стану комплексів, територій та об'єктів промислового та непромислового призначення замовника (позивача 2), а замовник зобов'язувався прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно п. 3.1. спірного договору вартість робіт за договором визначається на підставі кошторису, який є невід'ємною частиною спірного договору.

У кошторисі вартості людино-дня проведення протипожежного аудиту Львівської залізниці (додаток № 1 до спірного договору) визначено, що загальна вартість по договору складає 14.000.004,50 грн.

30.08.2004 р. між позивачем 2 та відповідачем складено акт приймання-передачі звіту за спірним договором згідно якого виконавець (відповідач) передав, а замовник (позивач 2) прийняв роботи з оцінки протипожежного стану комплексів, територій та об'єктів промислового та непромислового призначення замовника. В цьому ж акті зазначено, що замовником сплачено вартість робіт повністю в сумі 14.000.000,00 грн.

Як було встановлено судом першої інстанції, спір виник внаслідок того, що прокурор вважає, що спірний договір є недійсним, оскільки останній не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України). Також прокурор стверджує, що для виконання відповідачем робіт за спірним договором, останній повинен був мати спеціальний дозвіл (ліцензію), що є підставою для визнання спірним договору недійсним на підставі ст. 227 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, а саме предмету договору, спірний договір передбачає здійснення відповідачем ліцензованого виду діяльності, а тому є підстави для визнання спірного договору недійсним на підставі ст. 227 Цивільного кодексу України.

Правовою підставою для визнання правочину недійсним ЦК визнає факт недодержання однією стороною чи всіма сторонами вимог, встановлених частинами 3, 5, 6 ст. 203 ЦК, тобто вимог щодо волевиявлення учасника правочину, щодо настання реальних правових наслідків правочину.

Відповідно п. 41 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензуванню підлягає діяльність з оцінки протипожежного стану об'єктів.

Дія Ліцензійних умов поширюється на всіх суб'єктів господарювання незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність з проведення випробувань на пожежну небезпеку речовин, матеріалів, будівельних конструкцій, виробів і обладнання, а також пожежної техніки, пожежно-технічного озброєння, продукції протипожежного призначення на відповідність встановленим вимогам (у відповідності до ліцензійних умов «Провадження господарської діяльності з проведення випробувань на пожежну небезпеку речовин, матеріалів, будівельних конструкцій, виробів і обладнання, а також пожежної техніки, пожежно-технічного озброєння, продукції протипожежного призначення на відповідність встановленим вимогам»).

При розгляді справи в першій інстанції була призначена судова пожежно-технічна експертиза.

У відповідності до висновку №6282 судової пожежно-технічної експертизи від 24.12.2008 р. що передбачений спірним договором "перелік робіт за своїм складом, змістом та характером в комплексі не відноситься до робіт, що повязані з оцінкою протипожежного стану обєкту. Вказані роботи характерні для робіт, що повязані з проведенням аналізу протипожежного стану обєкту (обєкту) за деякими певними показниками.

Фактично виконані до договором підряду від 29.04.2004 р. № Л/НФ-0412з, укладеним між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" і Підприємством "Укрінвопромінвест" роботи за своєю суттю є узагальненим алгоритмом аналізу протипожежного стану будь якого об'єкту, тобто є аналізом протипожежного стану за деякими певними показниками".

Статтею 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Крім того, відповідно до ст. 11Закону України „Про пожежну безпеку", п.41 ст.9 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності", п.5.14 спільного наказу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства внутрішніх справ України „Про затвердження ліцензійних умов провадження господарської діяльності з оцінки протипожежного стану об'єктів" № 14/51 від 23.01.01, діючого на момент укладення договору, підприємства, які виконують роботи по здійсненню оцінки протипожежного стану, повинні мати ліцензію.

Підсумовуючи вищенаведене, можна зробити висновок, що спірний договір передбачає здійснення відповідачем ліцензованого виду діяльності, а тому є підстави для визнання спірного договору недійсним на підставі ст. 227 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, обовязок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Проте, в даному випадку, апелянтом всупереч вимог вказаної норми закону, не було надано суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

З урахуванням викладеного судова колегія вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 02.04.2009 р. у справі № 45/136 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.

У зв`язку з цим підстав для скасування прийнятого рішення Київський апеляційний господарський суд не вбачає, а отже апеляційна скарга Державного територіально-галузевого обєднання “Львівська залізниця ” підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду м. Києва від 02.04.2009 р. у справі № 45/136 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого обєднання “Львівська залізниця ” - без задоволення.

2. Справу № 45/136 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя

Судді

18.06.09 (відправлено)