Рішення № 63696911, 08.12.2016, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

ОСОБА_1 ____________________

Справа №521/19724/15-ц

Номер провадження №2/521/1463/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 грудня 2016 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста ОСОБА_1 в складі:

судді Маркарової С.В.,

за участю секретаря судового засідання Славової К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»,третя особа ОСОБА_3 про визнання недійсним умови кредитного договору,-

ВСТАНОВИВ:

11.12.2015 року ОСОБА_2 звернувся із вищезазначеним позовом.

В обгрунтування своїх вимог позивач послався на те, що 26.01.2007 року між ним та АКІБ «УкрСиббанк» був укладений кредитний договір №11110754000, за умовами якого банк надав йому кредитні кошти в іноземній валюті у розмірі 92 300 дол. США на строк до 26.01.2028 року.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором №11110754000 від 26.01.2028 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладений договір поруки №89665.

Підставою позову позивач визначив Закон України «Про захист прав споживачів».

Позивач стверджував, що п.8.1. кредитного договору про нарахування пені є таким, що порушує його права як споживача, оскільки відповідач фактично нараховує пеню в іноземній валюті, після чого визначає гривневий еквівалент, що є несправедливими умовами договору а також суперечить ст.553 ЦК України, за якою грошове зобовязання має бути виконано в гривнях.

ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, повідомлявся про розгляд справи, представник надав заяву, згідно якої позовні вимоги підтримав, просив розглядати справу без його участі.

Представник відповідача ПАТ «УкрСиббанк» в судовому засіданні позов не визнав.

Зясувавши обставини справи, дослідивши наявні докази, надані учасниками цивільного процесу, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

26.01.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 був укладений споживчий кредитний договір №11110754000, за умовами якого банк надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 92 300 дол. США., що дорівнює 466 115 грн. за курсом НБУ на день укладання договору на строк до 26.01.2028 року.

В забезпечення виконання зобовязань за споживчим кредитним договором №11110754000 від 26.01.2028 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладений договір поруки №89665.

Відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» №514-VI від 17.09.2008 року до статуту АКІБ «УкрСиббанк» внесені зміни, згідно з якими найменування позивача було змінено на ПАТ «УкрСиббанк».

За положеннями ст.ст. 626628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ст.ст.11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обовязкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживача.

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Поряд із тим, Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Зазначена правова позиція узгоджується із Постановою Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 02.12.2015 року.

Так, позивач вважає п.8.1. договору про надання споживчого кредиту несправедливим, таким, що порушує його права як споживача.

Згідно з п.8.1. договору про надання споживчого кредиту, пеня нараховується в наступному порядку, а саме:

-в розмірі подвійної ставки НБУ від суми простроченого платежу, якщо сума такої заборгованості виражена у гривні;

-в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені , якщо сума такої заборгованості виражена у іноземній валюті;

- пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості, і розраховується методом «факт/360» (метод «факт/360 передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів), але в будь якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України на момент її нарахування.

Відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обовязковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобовязання має бути виконане у гривнях.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частина 3 статті 533 ЦК України).

Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93, дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»).

Таким чином, максимальний розмір пені повязаний із розміром облікової ставки Національного банку України; оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України гривні.

Виходячи з аналізу спірної умови договору про надання споживного кредиту вбачається, що у випадку порушення зобовязань за договором, пеня нараховується у гривневому еквіваленті, що не суперечить нормам діючого законодавства.

Позивач не довів та не послався на обставини того, що банк нарахував йому пеню у розмірі більшому подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, як і не відбувається ніякого стягнення за судовим рішенням.

Крім того, судом встановлено, що спірний договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору; позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору; договір підписаний позивачем та містить повну інформацію стосовно умов кредитування.

Враховуючи, що розмір пені встановлений п.8.1 договору про надання споживчого кредиту у відповідності до облікової ставки НБУ, тобто у гривневому еквіваленті, доказів перевищення подвійної ставки НБУ при нарахуванні пені позивачем не надано, порушень порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору, судом не встановлено, вимоги ОСОБА_2 про визнання недійсним пункту договору про надання споживчого кредиту є безпідставними.

Істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживача всупереч принципу добросовісності (несправедлива умова оспорюваного пункту договору) судом не встановлений.

Керуючись ст.ст. 60, 61, 88, 209, 213, 214, 215, 218, ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»,третя особа ОСОБА_3 визнання недійсним умови кредитного договору - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Малиновський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення.

Суддя С.В. Маркарова