Рішення № 63686893, 13.12.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/38288/15-ц

Провадження № 2/761/2876/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.

при секретарі Голопич Н.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк професійного фінансування», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецькпроммонтаж» про визнання договору поруки припиненим,

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, мотивуючи свої вимоги наступним. 22.04.2013 р. між ПАТ «Банк професійного фінансування» та Акціонерним товариством закритого типу Донецькпроммонтаж» було укладено кредитний договір № 9/КЛ/2013 (відновлювальна лінія). Обсяг кредитного ліміту - 2 000 000,00 грн.. відсоткова ставка за договором - 25% річних. Цього ж дня між відповідачем, третьою особою та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 10/2013 щодо забезпечення виконання за кредитним договором. Як з»ясувалось в подальшому до договору поруки та кредитного договору укладались додаткові угоди. Договором № 1 від 22.04.2014 р. про внесення змін договору поруки збільшився обсяг відповідальності позивача, як поручителя. Проте, ОСОБА_1 не укладав додаткову угоду 22.04.2013 р., таким чином поручитель не надавав згоду на збільшення зобов»язання. Дана обставина підтверджується експертним дослідженням. Викладене є в розумінні положень ст. 559 ЦК України підставою для визнання договору поруки припиненим.

В подальшому представником позивача було подано уточнення до вимог і зазначено, що він просить визнати припиненою поруку ОСОБА_1 на підставі договору № 10/ 2013 припиненою.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1, третьої особи підтримав заявлені вимоги, просив задовольнити.

Представник ПАТ «Банк професійного фінансування» заперечував щодо задоволення вимог, оскільки надане представником позивача експертне дослідження не є належним доказом. Крім того, ОСОБА_1 є посадовою особою ТОВ «Донецькпроммонтаж» і не міг не знати про внесення змін до кредит нього договору, а отже і надав згоду на збільшення свої відповідальності як поручитель.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленим наступне.

Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

22.04.2013 р. між Публічним акціонерним товариством «Банк професійного фінансування» та Акціонерним товариством закритого типу Донецькпроммонтаж» було укладено кредитний договір № 9/КЛ/2013 (відновлювальне кредитна лінія) за умовами якого банк взяв на себе зобов»язання відкрити Товариству відновлювальну кредитну лінію із наданням кредиту з кінцевим терміном повернення 21.04.2014 р. із установленням ліміту у сумі 2 000 000,00 грн., відсоткова ставка - 25,0% річних.

Згідно до положень ст. 546 ЦК України виконання зобов»язання може забезпечуватися неустойкою,порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов»язання.

Згідно положень ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Також встановлено. що 22.04.2013 року з метою забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором між ОСОБА_1, третьою особою та банком було укладено договір поруки № № 10/2013 за умовами якого позивач взяв на себе зобов»язання солідарно відповідати перед кредитором за виконання позичальником за виконання позичальником в повному обсязі зобов»язань за кредитним договором № 9/КЛ/2013.

Також, як свідчать матеріали справи 22.11.2014 р. між сторонами та третьою особою було укладено договір № 1 про внесення змін і доповнень до договору поруки № 10/2013 від 22.04.2013 р.

Як свідчать умови договору № 1 і не заперечується представниками сторін, за умовами зазначеного договору відповідальність поручителя була збільшена у зв»язку із збільшенням процентної ставки за кредитним договором з 25% до 32% річних.

Представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 не укладав договір № 1, н ставив свій підпис під договором, а отже не надавав згоду на збільшення зобов»язання за договором поруки, що є підставою для визнання договору поруки припиненим.

В свою чергу представник відповідача зазначає, що позивач. як керівник ТОВ «Донецькпроммонтаж» знав про зміни до кредитного договору та надав свою згоду на збільшення своєї відповідальності, як поручителя. Висновок же почеркознавчого дослідження щодо підпису, не може бути пріоритетом над іншими доказами, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Згідно до приписів ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Належними, відповідно до ст. 58 ЦПК України, є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За заявою представника позивача, Київською незалежною судово-експертною установою 17.12.2016 р. проведено дослідженні та складено висновок № 1619 почеркознавчого дослідження підписів від імені ОСОБА_1 де зазначено, що підписи від імені ОСОБА_1. Зображення яких міститься в графах : «Позичальник» та «Поручитель» в пункті6 «Реквізити та підписи сторін» електрофотокопії договора № 1 про внесення змін до договору поруки № 10/2013 від 22 квітня 2013 року, виконані не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_1.

Як свідчать матеріали справи, 25.04.2016 р. судом задоволено заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення доказів, а саме оригіналу договору № 1 про внесення змін і доповнень до договору поруки № 10/2013 від 22.04.2013 р.

27.05.2016 р. від представника ПАТ «Банк професійного фінансування» щодо неможливості виконати ухвалу суду у зв»язку із тим, що оригінали договорів, укладених в тому числі і ОСОБА_1, зокрема, договору № 1 про внесення змін і доповнень до договору поруки № 10/2013 від 22.04.2013 р. залишилась у м. Донецьк, за адресою: пр.. Ілліча, 100а.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ст. 11 ЦПК України.

В свою чергу положеннями ч. 4 ст. 60 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях відповідно до п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних відносин» 30.03.2012 № 5 Відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

Зважаючи на викладене, суд не може прийняти до уваги твердження представника відповідача. що підписання ОСОБА_1, як керівником третьої особи, доповнень до кредитного договору, свідчить про те, що він надав згоду на збільшення відповідальності і поручителя, оскільки така згода, відповідно до положень чинного законодавства України є обов»язковою.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що в розумінні ч. 1 ст. 559 ЦК України порука ОСОБА_1 є припиненою у зв2язку із відсутністю його згоди на збільшення зобов»язань за договором поруки № 10\2013 від 22.04.2013 р.

З іншого боку в розумінні приписів ст.ст. 546,547 ЦК України порука є спосіб забезпечення виконання основного зобов»язання і є правочином щодо забезпечення виконання зобов»язання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до вимог ст. 16 ЦК України, можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) припинення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання зобов'язання в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення, 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової шкоди; 10) визнання незаконним рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

В свою чергу приписами Глави 53 ЦК України Укладання, зміна і розірвання договору передбачені обставини, які дають підстави сторонам договору розірвати угоду в тому числі і в судовому порядку.

Також чинним законодавством України передбачені підстави для визнання правочинів недійсними.

Представник ОСОБА_1 просить суд захистити право позивача шляхом припинення договору поруки.

Вимогами ст.. 11 ЦПК України встановлено обов»язок суду розглядати цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Зважаючи на те, що спосіб захисту обраний представником позивача не може бути застосований у даних правовідносинах, беручи до уваги положеннями ст. 559 ЦК України передбачено припинення зобов»язання, приписи ст. 11 ЦПК України, суд вважає за можливе відмовити у задоволенні позову.

Розподіляючи судові витрати, суд керується положеннями ст. 88 ЦПК України.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 3,11,57,69,88,169,212-215 ЦПК України, ст.ст. 16,559 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили в разі закінчення вищезазначених строків, або якщо його не скасовано після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Суддя