Рішення № 63685812, 21.12.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/4030/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді Астахової О.О.,

при секретарях: Швидкій Л.В., Зимницькій М..

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та моральної шкоди,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 боргу за розпискою у розмірі 1100,00 євро, що станом на 01.02.2016 року еквівалентно 30 697, 00 грн., моральної шкоди - 2000,00 грн. та понесених судових витрат по оплаті судового збору та витрат на правову допомогу.

Під час судового розгляду представник позивача збільшив позовні вимоги та просив суд стягнути із відповідача на користь позивача 1100,00 євро, що станом на 01.02.2016 року еквівалентно 30 697, 00 грн., індекс інфляції - 736,73 грн., 3% річних - 560,12 грн., моральну шкоду - 2000,00 грн., а також понесені судові витрати по оплаті судового збору - 551,20 грн. та витрати на правову допомогу - 6 650,00 грн.

Мотивуючи вимоги позивач зазначає, що 28.12.2010 року між нею і відповідачем було укладено договір позики, відповідно до умов якого відповідач отримав від неї грошові кошти у розмірі 1100,00 євро, що еквівалентно 30 697, грн. та зобов»язувався повернути борг у строк до 28.12.2015 року. Проте, не виконав умови укладеного договору, що призвело до порушення її прав. Оскільки в розписці кінцевою датою повернення грошових коштів визначено 31.12.2015 року, то період прострочення виконання зобов»язань розраховано ОСОБА_1 з 01.01.2016 року. За невиконання відповідачем грошових зобов»язань позивачем здійснено розрахунок 3% річних за 222 дня прострочення, який складає 560,12 грн. та у період з січня місяця по липень 2016 року розмір інфляційних витрат у сумі 736,73 грн.

Крім того, ОСОБА_1 вказує, що в результаті порушення її прав на своєчасне отримання грошових коштів їй завдано діями відповідача моральних страждань, які вона оцінює у 2000,00 грн. Судові витрати позивач також просить стягнути із відповідача.

Оскільки досудове врегулювання спору виявилось не можливим, позивач просить суд про задоволення позову.

Представник позивача у судовому засіданні позов з урахування збільшення позовних вимог підтримав у повному обсязі. Додатково пояснив, що між сторонами 28.12.2014 було укладено договір позики, на підтвердження якого позичальником пред»явлена розписка, зі змісту якої убачається, що ОСОБА_1 оплатила проживання відповідача у Німеччині на загальну суму 2400,00 євро, а ОСОБА_2 зобов»язувався повернути вказані грошові кошти частинами до 31.12.2015 року. Проте відповідач повернув борг частково, а саме у розмірі 1300 євро, у результаті чого у нього утворилась заборгованість - 1100 євро, які останній відмовляється повертати. Позивач наразі проходить лікування від онкології, що вимагає грошових коштів. За неналежне виконання боржником своїх обов»язків ОСОБА_1 перенесла емоційне напруження, що тягне за собою в своїй сукупності психологічний дискомфорт і моральні переживання, які вона оцінює у 2000,00 грн.

З огляду на означене, представник позивача просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову про що надав письмові заперечення та пояснив, що з 05.11.2011 року відповідач ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3, яка являється донькою позивача.

На час підписання розписки від 28.12.2015 року відповідач проживав однією сім»єю із ОСОБА_3 у Німеччині де він намагався працевлаштуватись. Враховуючи, що працевлаштуватись йому не вдавалось у сім»ї виникали конфлікти. Грошові кошти у розмірі 2 400,00 євро були сплачені позивачем за оренду квартири, в якій відповідач проживав разом із дружиною. А відтак, вважає, що даний договір позики було укладено в інтересах сім»ї та грошові кошти у сумі 2400,00 євро були спільною сумісною власністю подружжя. Підтвердив, що їх дійсно надала позивач проте, своїй доньці - ОСОБА_3 з метою допомогти відповідачу із дружиною в оплаті квартири.

Крім того, відповідач вказані грошові кошти особисто від позивача не отримував, вони були сплачені ОСОБА_1 орендодавцю за умовами договору оренди квартири.

Також відповідач зазначає про відсутність у розписці прийнятого ним зобов»язання повернути вказану суму саме позивачу.

З урахуванням наведеного представник відповідача зазначає, що є підстави вважати договір позики від 28.12.2014 року неукладеним.

Вимоги про стягнення моральної шкоди представник відповідача також вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах ЦК України, як вид цивільної відповідальності за неналежне виконання чи невиконання зобов»язань за договором позики.

З урахуванням наведеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідка ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28 грудня 2014 року ОСОБА_2 написав розписку, відповідно до умов якої взяв на себе зобов»язання повернути до 31.12.2015 року грошові кошти сплачені ОСОБА_1 за його проживання у квартирі в Німеччині в сумі 2 400,00 євро. (а.с.7).

Як убачається із письмових пояснень позивача, відповідач частково повернув борг, а саме у розмірі 1300,00 євро.

Те, що ОСОБА_2 свої зобов»язання не виконав належним чином та не повернув борг у повному обсязі, свідчить наявний у позивача оригінал розписки від 28.12.2014 року.

Згідно зі ст. 1047 ЦК України підтвердженням укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

А тому, суд не приймає до уваги доводи представника відповідача, що у розписці відсутнє зобов»язання ОСОБА_2 повернути кошти саме позивачу та відсутня дата отримання цих коштів.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до наданого представником позивача розрахунку, правильність якого перевірена судом сума 3% річних за 222 дні прострочення складає - 560,12 грн., індекс інфляції за період січень-липень 2016 року - 736,73 грн.

Згідно із ст.ст. 10,60 ЦПК України, саме на сторони покладено обов»язок по доведенню тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача, в обґрунтування наданих ним заперечень проти позову, що дані грошові кошти належать до спільної сумісної власності подружжя, так як були надані у період перебування відповідача у шлюбі з ОСОБА_3, що передбачає рівні права чоловіка та дружини на їх розпорядження, зокрема і повернення. Оскільки за умовами розписки, відповідач прийняв на себе зобов»язання по поверненню грошових коштів, сплачених позивачем за житло у розмірі обумовленому сторонами і у визначені ними строки.

За правилами ст. 1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

З огляду на означене, покази допитаного у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 не місять доказового значення у розрізі даного спору, з урахуванням і того, що він не був очевидцем під час укладання договору позики, та оплати позивачем оренди квартири у Німеччині.

За правилами ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідач не звертався до суду із зустрічним позовом, щодо оспорювання укладання договору позики або його дійсності, а відтак його твердження, що є підстави вважати договір позики від 28.12.2014 року неукладеним, - не заслуговують на увагу.

Як зазначає Верховний Суд України у постановах від 18.03.2013 року № 6-63цс13 та від 11.11.2015 року справа № 6-1967цс15, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

За договором позики позичальник зобов»язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Розписка, як документ, що підтверджує боргове зобов»язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов»язанням її повернення та дати отримання коштів.

Суд приймає до уваги твердження представника відповідача, що позивачем було сплачено 2500,00 євро за оренду квартиру в якій проживав відповідач, при цьому останній вказані грошові кошти особисто не отримував. Разом з тим, суд не вважає дану обставину такою, що дає підстави для звільнення відповідача від обов»язку з виконання прийнятого ним зобов»язання по поверненню цих грошових коштів частинами у строк до 31.12.2015 року, як було передбачено умовами розписки від 28.12.2014 року.

Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов"язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов"язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно даних офіційного курсу Національного Банку України станом на день ухвалення судом рішення 1100,00 євро, еквівалентно 30177,40 грн.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума боргу за розпискою від 28.12.2014 року в розмірі 1100,00 євро, що еквівалентно 30177,40 грн., 736,73 грн. - індекс інфляції, 560,12 грн. - 3% річних та 551,20 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, то суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, оскільки позивачем та її представником в порушення вимог ст. 23 ЦК України не доведено душевних страждань ОСОБА_1 в результаті неправомірних дій відповідача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд звертає увагу, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами понесені нею витрати на правову допомогу у сумі 6 650,00 грн. Так, з угоди про надання консультативно-інформаційних послуг у сфері права від 02.12.2015 року укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 предметом є надання юридичних послуг ОСОБА_5 у цивільних справах про розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2; стягнення коштів за борговою розпискою з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 та стягнення коштів за борговою розпискою з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 (а.с.61-63). Інтереси позивача під час судового розгляду справи представляв на підставі нотаріально посвідченої довіреності ОСОБА_6 виданої ОСОБА_1 Крім того, долучена до матеріалів справи квитанція про оплату за правову допомогу у розмірі 6 650,00 грн., (а.с.59) не є належним доказом (розрахунковим документом) на підтвердження фактично понесених позивачем витрат у даній справі за надану правову допомогу.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума сплаченого позивачем судового збору у розмірі 551,20грн. за вимогою майнового характеру.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 61, 88, 209, 212-215, 293,294 ЦПК України, ст.ст. 526,533,1047,1049,1050, ЦК України суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1100,00 євро, що еквівалентно 30177,40 грн., 736,73 грн. - індекс інфляції, 560,12 грн. - 3% річних та 551,20 грн. судового збору, а всього 32 025,45 грн.

В іншій частині - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва, шляхом подання апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя

Повний текст рішення виготовлено 23.12.2016 року.