Рішення № 63684205, 20.12.2016, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/16880/15-ц

провадження № 2/753/1029/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2016 р.Дарницький районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Лужецької О.Р.,

при секретарі - Кубіву С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання кредитного договору недійсним

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 (далі по тексту - Позивач, ОСОБА_2Ю.) звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі по тексту - Відповідач, ПАТ «Альфа-Банк») про визнання кредитного договору № 2706/0708/71-454 від 22.07.2008 року недійсним на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 230 ЦК України.

В обґрунтовування позову зазначає, що 22 липня 2008 року між ним та ВАТ «Сведбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк») був укладений кредитний договір № 2706/0708/71-454, відповідно до якого банк прийняв на себе обов'язати щодо надання грошових коштів у вигляді кредиту у розмірі 97 000 доларів США з 22 липня 2008 року по 22 липня 2023 року. Перед укладанням та під час укладення договору про надання споживчого кредиту банк не надав позичальнику повної та достовірної інформації про умови кредиту, навмисно приховав фактичні дані відносно значення реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту, які суттєво відрізняються від тієї реальної процентної ставки за кредитом, що обумовлена між сторонами кредитного договору та його розміру абсолютного подорожчання кредиту, які узгоджені між сторонами кредитного договору в його умовах; у змісті оспорювального кредитного договору встановлені несправедливі для позичальника умови договору. Тобто, під час укладання кредитного договору відповідачем було порушено вимоги ст.11 ст. ЗУ «Про захист прав споживачів», у зв'язку з чим він не мав достовірної та повної інформації про істотні умови кредитування про сукупну вартість кредиту, що є підставою для визнання правочину недійсним. Факт приховування важливої інформації від позивача перед підписанням договору та невідповідність встановлення між сторонами умовам до фактично встановлених з метою отримання прихованого прибутку, в даному випадку є умислом банку та свідчить про нечесну підприємницьку практику.

В судове засідання позивач не з'явився, направив на адресу суду заяву з проханням слухати справу без їх участі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином. Причини неявки в судове засідання не відомі, направив на адресу суду заперечення та просив відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 16 березня 2016 року призначено по справі судово-економічну експертизу.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 20 вересня 2016 року відновлено провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 22 липня 2008 року між ним та ВАТ «Сведбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк») був укладений кредитний договір № 2706/0708/71-454, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику грошові кошти у розмірі 97 000 доларів США на строк з 22 липня 2008 року по 22 липня 2023 року включно, а позичальник зобов'язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання в повному обсязі у терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п.1.2 Договору кредит надається банком у готівковій формі через касу банку або у безготівковій формі на підставі заяви позичальника з метою подальшої конвертації суми отриманого кредиту у національну валюту України та/внесення коштів в національній валюті України на користь ОСОБА_3 в оплату за Договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до п.1.3 Договору позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 11,9 % річних за весь строк фактичного користування кредитом. Сторони за взаємною згодою, досягнутою при укладенні цього договору установили, що розмір визначеної у цьому пункті процентної ставки може змінюватись без укладання додаткового правочину до цього договору, у випадку та порядку, встановленому п.6.12 цього договору.

Відповідно до п.1.5 Договору до складу сукупної (загальної) вартості кредиту для позичальника (його витрат) у зв'язку з отриманням кредиту на умовах цього договору включаються суми, необхідні для погашення кредиту, суми передбачених цим договором процентів, комісій, можливих неустойок, а також вартість витрат, пов'язаних з укладенням іпотечного договору, передбаченого п.2.1 цього договору, у тому числі будь-яких змін та доповнень до нього, та вартість страхування предмету іпотеки за іпотечним договором відповідно до п.5.1.8 договору. Витрати, пов'язані з укладенням/зміною іпотечного договору, страхування предмету іпотеки сплачуються позичальником самостійно безпосередньо особам, що надають відповідні нотаріальні послуги/послуги страхування.

Відповідно до п.6.1.2 Договору сторони досягли згоди вважати факт настання наступних обставин істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при визначенні розміру процентної ставки при укладенні цього договору:

-Зміна економічних умов та вартості ресурсів на ринку позикового капіталу; або

-Неподання позичальником до банку у строки і у порядку, визначені п.п.5.1.8 цього договору, документів, що підтверджують укладання у встановлений строк відповідного договору страхування.

При настанні однієї з зазначених вище обставин сторони досягли взаємної згоди без укладення будь-якої додаткової угоди (правочину) до цього договору встановити наступний порядок змін умов цього договору з відповідною зміною зобов'язань позичальника та прав банку за цим договором щодо розміру процентної ставки або строку виконання позичальником зобов'язань за цим договором.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) інші умови, визначені законодавством.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №15-рп/2011 від 10.11.2011 р. положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 року N 1023-XII з наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (254к/96-ВР ) треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Як на підставу заперечень представник відповідача послався на п.10.1 кредитного договору, згідно якого укладаючи цей договір, позичальник усвідомлює та підтверджує, що умови договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам, є розумними та справедливими. Підписанням цього договору позичальник свідчить, що він до підписання цього договору ознайомився з усіма умовами, на яких ВАТ «Сведбанк» здійснює кредитування фізичних осіб на цілі, не пов'язані з підприємницькою діяльністю, (у тому числі з умовами типових кредитних договорів банку) та загальною сукупною вартістю всіх витрат, пов'язаних з отриманням кредиту в ВАС «Сведабанк» та свідомо умови кредитування, викладені в цьому договорі.

Разом з тим, не надав суду доказ на підтвердження даної обставини, зокрема надання інформації про сукупну вартість кредиту, а саме детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, у тому числі перелік і розмір інших фінансових зобов'язань споживача, які виникають на користь третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами кредитного договору. Крім того, кредитний договір і зокрема, графік платежів не містить відомостей (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі - щомісяця) у розрізі сум погашення основного боргу, вартості сплати вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом. Всупереч вимогам п.3.3 Правил ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в договорі не вказано абсолютного значення подорожчання кредиту, не вказана реальна процентна ставка.

Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Отже, представником відповідача не надано суду доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Пунктом 10 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про: установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає, зокрема: будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Пунктом 14 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30.03.2012 р. при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048 - 1052, 1054 - 1055), статті 18 - 19 Закону України "Про захист прав споживачів".

Відповідно до правової позиції ВСУ викладеної в постанові №6-1341цс15 від 02.12.2015 р. за змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Так, висновком Київської незалежної судово-експертної установи №1355 від 28.08.2015 р. встановлено, що реальна відсоткова процентна ставка та абсолютне значення подорожчання кредиту в кредитному договорі не визначені. Реальна процентна ставка на момент укладення кредитного договору встановлена під час дослідження, фактично становить 14,72 % та є вищою від процентної ставки , передбаченої умовами договору 11,90 %.

Абсолютне значення подорожчання кредиту (тобто фактична переплата за кредитом) за договором встановлене під час дослідження, фактично складає 100628,50 дол. США.

Щомісячні платежі, що передбачені умовами кредитного договору на момент його укладення становили: від 528 дол. США до 2167,97 дол. США.

Внаслідок документального недотримання п.п.3.1,3.2, 3.3, 3.8 «Правил надання банками інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених Постановою Національного Банку України № 168 від 10.05.2007 р. , в межах наявних матеріалів справи встановлено, що кредитний договір та додатки до нього не містять розрахунку реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту, Додаток № 1 «Графік погашення заборгованості» не відображає повної інформації щодо слати сум за кожним платіжним періодом, а також не встановлено попередження позичальника щодо ймовірних валютних ризиків у зв'язку з укладенням кредитного договору і іноземній валюті.

Отже, позивач був ознайомлений лише з тією інформацією, яка була фактично викладена безпосередньо в змісті самого договору, який був розроблений відповідачем. Судом не здобуто доказів про надання йому інших видів документів ознайомлення з усіма умовами кредитування перед підписанням кредитного договору.

Крім того, відповідач всупереч вимог п.3.6 Правил в п.3.11. договору вніс умову щодо обов'язку сплати на користь банку комісії у розмірі 1% від розміру кредиту за перевірку документів.

Разом з тим, несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту та дострокове його погашення. Такого висновку дійшов Верховний Суд України в своїй постанові від 25.09.2013 №6-80ц13.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про доведеність позовних вимог та не доведеність заперечень з боку відповідача, тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.88 ЦПК України суд стягує розмір судового збору 551,20 грн. в дохід держави, оскільки на момент подачі позову до суду позивач звільнена від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 6, 203, 215 ЦК України, ст. 11, 18, 19 ЗУ «Про захист прав споживачів», ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання кредитного договору недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним кредитний договір № 2706/0708/71-454, укладений 22 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_2.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (ідентифікаційний код юридичної особи 23494714) 551,20 грн. судового збору в дохід держави.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення, а рішення яке було ухвалено без участі особи, яка її оскаржує протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва.

СУДДЯ О.Р.ЛУЖЕЦЬКА