Рішення № 63683681, 21.12.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2168/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 19, 27 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

з участю: представника позивача ОСОБА_6 та відповідача ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_7 на заочне рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 18 лютого 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до суду з позовом зазначивши, що є правонаступником акціонерного комерційного банку «Укрсоцбанк» між яким та ОСОБА_7 27.09.2005 року було укладено кредитний договір №

895/06-034-725, на підставі якого позичальнику було видано кредит в розмірі 34 000,00 доларів США зі сплатою 13,00 % річних. Строк дії договору до 20 вересня 2020 року.

В цей же день, для забезпечення взятих позичальником на себе за умовами договору зобов'язань, між банком та ОСОБА_8 було укладено договір поруки. Згідно якого поручитель зобов'язується перед кредитором у повному обсязі, солідарно відповідати за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків та можливих штрафних санкцій.

27.12.2010 року додатковою угодою № 2, укладеною між банком та відповідачем № 1 було змінено відсоткову ставку за умовами договору з 13 % річних на 13,69 %, а термін погашення кредиту продовжено до 20 вересня 2025 року.

Крім того 27.07.2007 року між сторонами було укладено ще один договір кредиту № 895/06-034-519 відповідно до змісту якого ОСОБА_7 було надано в кредит ще 6 000,00 доларів США під 13,5%, з кінцевим поверненням кредитних коштів до 26.04.2022 року.

Додатковою угодою № 1 від 29.07.2009 року до даного договору, сторони збільшили розмір кредиту та встановили нову відсоткову ставку в розмірі 15,00% річних з кінцевим поверненням коштів до 26.04.2027 року.

Додатковою угодою № 2 від 27.12.2010 року, сторони встановили нову відсоткову ставку по даному договору на рівні 15,88% річних.

Взяті на себе фінансові зобов'язання ОСОБА_7 належним чином не виконував, не здійснював погашення наявного кредиту та допустив на час пред'явлення позову заборгованість на суму 34 139,27 доларів США.

Позивач просив суд:

- стягнути солідарно з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором № 895/06-034-725 від 27.09.2005 року в сумі 34 139,27 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 742 790,78 гривень та заборгованість за кредитним договором № 895/06-034-519 від 27.07.2007 року в сумі 8 681,10 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 188 880,49 гривень, а всього 42 820,37 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 931 671,27 гривень;

- стягнути з ОСОБА_7 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» витрати по сплаті судового збору в сумі 13 975,07 гривень.

Заочним рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 18 лютого 2016 року позов задоволено повністю.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором № 895/06-034-725 від 27.09.2005 року в розмірі - 34 139,27 доларів США та заборгованість за договором кредиту № 895/06-034-519 від 27.07.2007 року в розмірі - 8 681,10 доларів США. та 13 975,07 грн. судового збору /а.с. 91-94/.

У серпні 2016 року ОСОБА_7 звернувся з заявою про перегляд заочного рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 18 лютого 2016 року /а.с.106-108/.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 16 серпня 2016 року відмовлено ОСОБА_7 в скасуванні заочного рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 18 лютого 2016 року /а.с.127-128/.

Не погодившись з заочним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_7 звернувся з апеляційною скаргою.

Вимоги якої обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.

Вказує, що суд першої інстанції не звернув уваги та не витребував і не дослідив оригінали заяв про видачу кредитних коштів (готівки), унаслідок чого дійшов передчасного висновку щодо задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк».

Будь-яких інших належним чином завірених копій первинних документів чи їх оригіналів, окрім наявних в матеріалах справи копії заяви на видачу готівки № 009-17 від 27 вересня 2005 року на видачу кредиту на придбання квартири за договором кредиту № 895/06-034-725 від 27.09.2005 року та копії заяви на видачу готівки № 009-52 від 27 липня 2007 року на видачу кредиту на споживчі цілі за договором кредиту № 895/06-034-519 від 27.07.2007 року, які б підтверджували факт надання ОСОБА_7 кредитних коштів шляхом видачі готівки через касу чи/або перерахування коштів на рахунок , банком надано не було.

Також позивачем не надано до суду оригіналів документів, які б підтверджували факт сплати заборгованості по кредитним договорам № 895/06-034-725 від 27.09.2005 року та № 895/06-034-519 від 27.07.2007 року (касових або інших розрахункових первинних документів).

Апелянт зазначає, що розрахунок заборгованості, що був наданий в суді першої інстанції не є документом, який підтверджує чи спростовує фактичні обставини справи так як він не є неналежним доказом.

Судом першої інстанції не було досліджено порядку видачі кредитних коштів позичальнику та вимоги законодавства щодо моменту укладення кредитного договору.

В Договорі кредиту № 895/06-034-725 від 27.09.2005 року та Договорі кредиту № 895/06-034-519 від 27.07.2007 року передбачено, що видача кредиту проводиться шляхом видачі Позичальнику готівкових грошей.

З копій заяв на видачу готівки № 009-17 від 27 вересня 2005 року та № 009-52 від 27 липня 2007 року вбачається, що видано готівку загальної суми 34 000,00 доларів США та готівку 6 000,00 доларів США з рахунку №22030895982681 через касу відділення банку (рахунок № 10019895100). На думку апелянта, договір в цій частині не відповідає вимогам діючого законодавства.

Порядок і вимоги щодо здійснення банками, їх філіями та відділеннями касових операцій (в тому числі видачу готівки) у національній та іноземній валютах, зокрема виплати готівки іноземної валюти з поточних, вкладних (депозитних) рахунків або фізичним особам за переказами без відкриття поточних рахунків визначено положеннями Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337, чинної у 2007 році.

Видача готівкової іноземної валюти, відповідно до актів цивільного законодавства та нормативно-правових актів НБУ, можлива лише з банківського рахунку клієнта банку (банківського рахунку, клієнтського рахунку, поточного рахунку, балансового рахунку 2620). Такий порядок встановлено законодавцем для контролю за виданими кредитами в іноземній валюті і для запобігання валютних махінацій: оборот іноземної валюти на території України обмежений і регламентований цілим рядом законів та нормативно-правових актів України.

Відповідно до нормативно-правових актів НБУ вказані рахунки повинні містити дані про ідентифікаційний код клієнта і відображатися в бухгалтерській звітності банку для декларування банком своїх доходів з подальшою сплатою податків з цих доходів.

У даному випадку поточний рахунок клієнту ОСОБА_7 банком не відкривався, а в кредитному договорі банком застосована схема видачі кредитних коштів, передбачена для видачі кредитів в національній валюті.

Отже, ОСОБА_7 наголошує, що видача фізичній особі кредиту (грошових коштів) з каси банку в іноземній валюті мала здійснюватись на підставі заяви про видачу готівки з поточного рахунку, відкритого позичальнику на договірних засадах.

Проте, заява на видачу готівки за кредитними договорами свідчать, що готівка іноземної валюти апелянту була видана з внутрішнього банківського рахунку 2203 без відкриття поточного клієнтського рахунку 2620.

Також ОСОБА_7 не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині солідарного стягнення заборгованості за кредитним договорам з поручителя.

ОСОБА_8 як поручитель за кредитним договором № 895/06-034-725 від 27.09.2005 року не надавала згоди на збільшення відповідальності за даним договором, оскільки у Додатковій угоді до договору поруки від 29 липня 2009 року датою останнього платежу зазначено вересень 2025 року, а у додатковій угоді № 2, укладеною між ОСОБА_7 датою останнього платежу зазначено вересень 2026 року.

Також ОСОБА_8 як поручитель за кредитним договором № 895/06-034-519 від 27.07.2007 року не надавала згоди щодо збільшення обсягу своєї відповідальності, яке виразилось у підвищенні процентної ставки.

На думку апелянта, це підтверджується тим, що за договором кредиту від 27 липня 2007 року процентна ставка була встановлена на рівні 13,50 %. Додатковою угодою № 1 до Договору поруки від 29 липня 2009 року процентна ставка встановлена на рівні 15 % (дану угоду поручитель підписала). Але 27 грудня 2010 року було укладено Додаткову угоду № 2 ОСОБА_7, якою підвищено процентну ставку до 15,88 % і поручитель не давав згоду на підвищення процентної ставки.

Ухвалюючи рішення та вирішуючи питання про стягнення штрафів та пені у доларах США, суд першої інстанції не з'ясував, чи нараховується неустойка (пеня та штрафи) у іноземній валюті, та не врахував, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом, як передбачено ст. 192 ЦК України, а відтак, не перевірив у якій валюті вона повинна нараховуватись, законність її нарахування у доларах США та правильність її розрахунку, не надав належної оцінки цим обставинам та ухвалив рішення про її зменшення з порушенням норм процесуального права.

Максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України, оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України гривні, що не було враховано при ухвалені оскаржуваного рішення.

Також ОСОБА_7 в свої апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права: не здійснювалися повідомлення відповідача за адресою, що достеменно було відома суду, також під час відкриття провадження по справі суд мав постановити ухвалу про роз'єднання кількох поєднаних в одному провадженні вимог у самостійні провадження, якщо їх спільний розгляд ускладнює вирішення справи.

Апелянт просить суд:

- заочне рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 18 лютого 2016 року скасувати;

- ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитними договорами відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах заявлених позовних вимог та доводів апелянта, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення , виходячи з наступного.

У апеляційній скарзі ОСОБА_7 зазначає, що судом першої інстанції було неправомірно постановлено рішення у заочному порядку та позбавлено його права на подачу заперечень з ти причин, що суд не здійснив належного повідомлення відповідача.

Згідно ч.ч. 1-5 ст. 74 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.

Статтею 224 ЦПК України визначено, що у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у разі неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Відповідно до ст. 27 ЦПК України участь у судових засіданнях це право, а не обов'язок сторін. Тому не можна вважати основою заочного провадження один лише факт неявки відповідача у судове засідання. Необхідним елементом є неповідомлення ним причин неявки або визнання таких причин судом неповажними.

Тобто, обов'язковою умовою заочного розгляду справи є належне повідомлення відповідача про розгляд справи, його неявка і неповідомлення причин такої неявки, а також визнання судом причин неявки неповажними у разі повідомлення суду про них в судове засідання.

Проте відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України уразі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З матеріалів справи вбачається, що, звертаючись до суду з даним цивільним позовом, ПАТ "Укрсоцбанк" зазначив як останню відому адресу проживання обох відповідачів : Черкаська область, м.Чорнобай, вул.Славського, буд.23 /т.1 а.с.2/.

В процесі підготовки справи до розгляду суд ,на виконання вимог ч.3 ст.123 ЦПК України, здійснив запит до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання відповідачів /т.1 а.с.45 /.

Згідно отриманої відповіді суд встановив, що про реєстрацію ОСОБА_7 та ОСОБА_8 інформація відсутня /т.1 а.с.46 /.

У ході розгляду даної цивільної справи суд здійснював неодноразові виклики відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_8, шляхом надсилання повісток та позовної заяви з додатками як на адресу, що була зазначена позивачем :Черкаська область, м.Чорнобай, вул.Славського, буд.23, так і за адресою, що була зазначена в копіях документів ( договорах, копіях паспорту відповідачів) , які були надані позивачем, а саме: АДРЕСА_1 /а.с.48-77/.

Але вказані виклики відповідачами отримані не були та були повернуті до суду підприємством поштового звязку по причині «закінчення терміну зберігання» .

Тому, оскільки на жоден з викликів відповідачі до суду не зявилися і викликати їх не видалося можливим за жодною з відомих суду адрес, то судом на підставі ч.9 ст.75 ЦПК України було здійснено виклик на судове засідання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 через оголошення у пресі /т.1 а.с. 83,88/.

При цьому відповідачі, будучи таким чином належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, в судове засідання, яке було призначено на 18 лютого 2016 року, не зявилися, а від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника, яким позивач також не заперечував проти ухвалення заочного рішення по справі. У звязку з чим суд розглянув справу, ухваливши заочне рішення.

Подавши заяву про перегляд заочного рішення, ОСОБА_7 /т.1 а.с.106-108/ послався на ту обставину, що причиною неявки його до суду була та обставина, що суд здійснював повідомлення за неналежною адресою, оскільки він проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1.

Але доказів про це, зокрема даних про його реєстрацію за вказаною адресою, а також про повідомлення позивача про зміну його місця проживання , як це передбачено умовами п.п.3.3.14 кредитного договору № 895/06-034-725 від 27.09.2005 року та 3.3.13 кредитного договору № 895/06-034-519 від 27.07.2007 року, ОСОБА_7 не надав.

Тому, за вказаних обставин, доводи апелянта про неповідомлення його про час і місце розгляду справи та про відсутність підстав для заочного розгляду справи, не відповідають дійсним обставинам справи, у звязку з чим з цих підстав рішення скасоване бути не може.

Але, поряд з цим, в ході апеляційного розгляду справи колегією суддів було встановлено низку інших порушень норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, ухвалюючи рішення в частині вимог про стягнення на користь позивача пені за порушення умов кредитного договору № 895/06-034-725 від 27.09.2005 року та кредитного договору № 895/06-034-519 від 27.07.2007 року, суд допустив стягнення пені в іноземній валюті, не врахувавши вимог норм матеріального права, якими врегульовано порядок обчислення та стягнення пені за порушення умов договору.

Так, згідно із частиною 1 статті 533 ЦК України грошове зобовязання має бути виконане у гривнях.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частина 3 статті 533 ЦК України).

Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93, дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»).

Таким чином, максимальний розмір пені повязаний із розміром облікової ставки Національного банку України; оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України гривні, а не в доларах США , як ухвалив суд в оскаржуваному рішенні.

Також, задовольнивши позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", суд допустив солідарне стягнення з відповідачів ОСОБА_7 як боржника та з ОСОБА_8 як поручителя заборгованості за кредитними договорами в порядку, що передбачений частиною першою статті 554 ЦК України, якою передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Але при цьому, ухвалюючи рішення, суд не дослідив належним чином надані позивачем докази та не перевірив, чи не була припинена порука ОСОБА_8 по зобовязанням ОСОБА_7 за кредитними договорами № 895/06-034-725 від 27.09.2005 року та № 895/06-034-519 від 27.07.2007 року, зокрема з підстав передбачених ч.1 ст.559 ЦК України, про що вірно вказує ОСОБА_7 в апеляційній скарзі.

Чим суд допустив неповноту розгляду справи, що призвело до ухвалення помилкового рішення в частині солідарного стягнення боргу, порушення прав ОСОБА_7 як основного боржника, враховуючи ту обставину, що відповідно до ч.2 ст.556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Відповідно до вимог ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Тому, за вставлених обставин, зважаючи на допущену судом неповноту розгляду справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ухвалене судом першої інстанції заочне рішення від 18 лютого 2016 року підлягає до скасування , з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Усуваючи допущену судом першої інстанції неповноту розгляду справи, колегія суддів дослідила надані позивачем до суду першої інстанції матеріали, а також додатково, за клопотанням відповідача, дані щодо розміру отриманих ОСОБА_7 в кредит коштів за кредитними договорами № 895/06-034-725 від 27.09.2005 року і № 895/06-034-519 від 27.07.2007 року та розміру і часу повернення відповідачем боргу за цими договорами, співставивши ці докази з запереченнями ОСОБА_7 та наданими ним в ході апеляційного розгляду справи доказами про сплату боргу за цими зобовязаннями /т.2 а.с.11-107/.

При цьому колегією суддів було встановлено, що 27.09.2005 року між акціонерним комерційним банком «Укрсоцбанк», правонаступником якого є позивач ПАТ «Укрсоцбанк», та відповідачем ОСОБА_7 було укладено кредитний договір №

895/06-034-725, на підставі якого позичальнику було видано кредит в розмірі 34 000,00 доларів США зі сплатою 13,00 % річних. Строк дії договору сторонами було встановлено до 20 вересня 2020 року /т.1 а.с.8-11/ .

Хоча в апеляційній скарзі ОСОБА_7 й вказував про недоведеність отримання ним цих коштів, але під час апеляційного розгляду справи визнав, що зазначену в договорі суму ним було отримано як кредит від позивача, тому відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України ця обставина не підлягає доказуванню.

Додатковою угодою №2 від 29.07.2009 року про внесення змін до договору кредиту № 895/06-034-725 від 27.09.2005 року , яку уклали АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_7 , сторони збільшили розмір виданих в борг коштів до 35872,44 дол.США та погодили графік погашення боргу і новий строк дії договору до вересня 2026 року /т.1 а.с.12/.

А 27.12.2010 року додатковою угодою № 2, укладеною між банком та відповідачем ОСОБА_7, було змінено відсоткову ставку за умовами кредитного договору № 895/06-034-725 від 27.09.2005 року з 13 % річних на 13,69 %, та змінено графік погашення боргу /т1 а.с.13/. Цією ж додатковою угодою сторони підтвердили, що залишок заборгованості за вказаним кредитним договором складає 28690,44 долари США, а залишок заборгованості за нарахованими процентами складає 5004,20 доларів США.

Для забезпечення взятих позичальником ОСОБА_7 на себе за умовами кредитного договору № 895/06-034-725 від 27.09.2005 року зобов'язань, між банком та ОСОБА_8 27.09.2005 року було укладено договір поруки № 1-895/06-034-725. Згідно якого поручитель зобов'язується перед кредитором у повному обсязі, солідарно відповідати за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків та можливих штрафних санкцій /т.1 а.с.14-16/.

Додатковою угодою від 29.07.2009 року про внесення змін до договору поруки № 1-895/06-034-725 від 27.09.2005 року , АКБ «Укрсоцбанк» і поручитель ОСОБА_8 погодили обсяг відповідальності поручителя з урахуванням змін , які були внесені до кредитного договору № 895/06-034-725 від 27.09.2005 року , додатковою угодою №2 від 29.07.2009 року про внесення змін до договору кредиту № 895/06-034-725 від 27.09.2005 року.

Але після укладення між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_7 27.12.2010 року додаткової угоди № 2, якою було змінено відсоткову ставку за умовами кредитного договору № 895/06-034-725 від 27.09.2005 року з 13 % річних на 13,69 %, та змінено графік погашення боргу, чим було збільшено обсяг її відповідальності як поручителя, згоди ОСОБА_8 на це отримано не було і змін до існуючих умов за договором поруки №1- 895/06-034-725 внесено не було.

Що визнав представник ПАТ «Укрсоцбанк» , а тому ця обставина відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Також, 27.07.2007 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_7 було укладено договір кредиту № 895/06-034-519, відповідно до змісту якого ОСОБА_7 позивачем було надано кредит в сумі 6 000,00 доларів США зі сплатою 13,5% річних, з кінцевим поверненням кредитних коштів до 26.04.2022 року /т.1 а.с.18-20/ .

Хоча в апеляційній скарзі ОСОБА_7 й вказував про недоведеність отримання ним цих коштів, але під час апеляційного розгляду справи визнав, що зазначену в договорі суму ним було отримано як кредит від позивача, тому відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України ця обставина не підлягає доказуванню.

Додатковою угодою № 1 від 29.07.2009 року до договору кредиту № 895/06-034-519, сторони збільшили розмір кредиту до 6620,19 доларів США та встановили нову відсоткову ставку в розмірі 15,00% річних з кінцевим поверненням коштів до 26.04.2027 року /т.1 а.с.21/

Додатковою угодою № 2 до договору кредиту № 895/06-034-519 від 27.12.2010 року, сторони збільшили відсоткову ставку по даному договору до 15,88% річних та, відповідно, узгодили новий графік погашення кредиту, яким збільшили розмір щомісячних виплат /т.1 а.с.22/.

Для забезпечення взятих позичальником ОСОБА_7 на себе за умовами договору кредиту № 895/06-034-519 від 27.07.2007 року зобов'язань, між банком та ОСОБА_8 27.07.2007 року було укладено договір поруки № 1-895/06-034-519.

Згідно якого поручитель зобов'язується перед кредитором у повному обсязі, солідарно відповідати за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків та можливих штрафних санкцій /т.1 а.с.23-24/.

Додатковою угодою від 29.07.2009 року про внесення змін до договору поруки № 1-895/06-034-519 від 27.07.2007 року, АКБ «Укрсоцбанк» і поручитель ОСОБА_8 погодили обсяг відповідальності поручителя з урахуванням змін, які були внесені до договору кредиту № 895/06-034-519 від 27.07.2007 року, додатковою угодою № 1 від 29.07.2009 року /т.1 а.с.25/ .

Але після укладення між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_7 додаткової угоди № 2 до договору кредиту № 895/06-034-519 від 27.12.2010 року, яким сторони збільшили відсоткову ставку по даному договору до 15,88% річних та, відповідно, узгодили новий графік погашення кредиту, яким збільшили розмір щомісячних виплат, чим було збільшено обсяг відповідальності ОСОБА_8 як поручителя, - згоди останньої на це отримано не було і змін до існуючих умов за договором поруки № 1-895/06-034-519 внесено не було.

Що визнав представник ПАТ «Укрсоцбанк» , а тому ця обставина відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Ч.1 ст.559 ЦК України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тому, враховуючи, що ПАТ "Укрсоцбанк", уклавши з ОСОБА_7 додаткову угодою № 2 від 27.12.2010 року до кредитного договору №

895/06-034-725 та додаткову угоду № 2 до договору кредиту № 895/06-034-519 від 27.12.2010 року, збільшив обсяг відповідальності поручителя ОСОБА_8 при цьому не погодивши це з останньою та не внісши відповідні зміни до договорів поруки , то з 27.12.2010 року порука ОСОБА_8 є припиненою. Що відповідає правовому висновку Верховного Суду України у справі № 6-2662цс15.

Тому за вказаних обставин у задоволенні вимог ПАТ "Укрсоцбанк" про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 895/06-034-725 від 27.09.2005 року та за кредитним договором № 895/06-034-519 від 27.07.2007 року з ОСОБА_8 належить відмовити.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним

Ч. 1. ст. 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір є консенсуальним, оплатним та двостороннім. Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди по всім істотним умовам договору.

Факт укладання даних кредитних договорів та факт отримання ОСОБА_7 в борг коштів згідно цих договорів визнаний сторонами й не оспорювався.

Ч. 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1052 ЦК України, у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Звернувшись з позовною заявою, ПАТ "Укрсоцбанк" послався на те, що ОСОБА_7 взяті на себе фінансові зобов'язання за кредитними договорами № 895/06-034-725 від 27.09.2005 року та № 895/06-034-519 від 27.07.2007 року належним чином не виконував, не здійснював погашення наявного кредиту відповідно до погодженого графіку за умовами договорів та допустив на час пред'явлення позову заборгованість за тілом кредиту та процентами по кредитному договору № 895/06-034-725 від 27.09.2005 року в сумі 32 155 (тридцять дві тисячі сто пятдесят пять) доларів 85 центів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 699 636 (шістсот девяносто девять тисяч шістсот тридцять шість) гривень 14коп. і за тілом кредиту та процентами по кредитному договору № 895/06-034-519 від 27.07.2007 року в сумі 7939 ( сім тисяч девятсот тридцять девять) доларів 14 центів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 172 737 ( сто сімдесят дві тисячі сімсот тридцять сім) гривень 08 коп. Тому цю заборгованість позивач просив стягнути в повному обсязі.

Ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

На підтвердження заявлених вимог ПАТ "Укрсоцбанк" надав відповідний розрахунок /т.1 а.с.29-33/ , який було додатково перевірно судом апеляційної інстанції в ході перегляду справи , шляхом витребування за клопотанням відповідача ОСОБА_7 кредитних справ за вказаними договорами та додаткового обгрунтування /т.2 а.с.114-122/.

При цьому розбіжностей між розміром заявленої позивачем заборгованості та підставами її виникнення виявлено не було.

Заперечуючи проти заявленого позову, відповідач ОСОБА_7 надав власний розрахунок з первинними документами про сплату боргу /т.2 а.с.11-107/.

При цьому з наданого ОСОБА_7 розрахунку вбачається, що на виконання умов кредитного договору № 895/06-034-725 від 27.09.2005 року ним було сплачено 36 295,38 доларів США, а на виконання умов кредитного договору № 895/06-034-519 від 27.07.2007 року 6 165,92 долари США.

Тоді як за наданими позивачем підрахунками, ОСОБА_7 було погашено по кредитному договору № 895/06-034-725 від 27.09.2005 року 1 1836 доларів США кредиту та 29 443,36 доларів США відсотків, що разом складає 41 279,36 доларів США /т.2 а.с.118/. А по кредитному договору № 895/06-034-519 від 27.07.2007 року погашено по кредиту 1224 доларів США та 4689,72 доларів США , що разом складає 5913,72 доларів США /т.2 а.с.122/.

А всього згідно даних відповідача ним було погашено за вказаними кредитними зобовязаннями 42 461,3 долари США проти 47 193,08 доларів США про погашення яких ним вказав позивач, тобто різниця складає 4 731,78 доларів США, яку добросовісно підтвердив позивач, не зважаючи на ту обставину, що у відповідача з різних причин були відсутні підтверджуючі платіжні документи.

Тому, за таких обставин, та враховуючи, що сторони договорів в ході їх виконання узгоджували розмір заборгованості, шляхом укладення додаткових угод, заперечення ОСОБА_7 про недоведеність розміру його заборгованості не відповідають дійсним обставинам справи та не спростовують доводів позивача.

А враховуючи, що ОСОБА_7 не виконав умов кредитних договорів № 895/06-034-725 від 27.09.2005 року та № 895/06-034-519 від 27.07.2007 року , в порушення узгоджених графіків платежів вчасно та в передбаченому ними розмірі кошти на погашення кредитів не вносив, а з квітня 2015 року перестав вносити кошти взагалі /т.2 а.с.118.122/, що було визнано ним в ході розгляду справи, - то вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" щодо стягнення з відповідача заборгованості по сплаті за кредитними договорами та дострокового стягнення несплаченого тіла кредитів у визначеному банком і не спростованому відповідачем розмірі, підлягає до задоволення.

Оскільки це передбачено умовами договорів кредиту та вказаними вище нормами матеріального права, які регулюють дані правовідносини.

А оскільки умовами п.п.4.4-4.6 кредитному договору № 895/06-034-725 від 27.09.2005 року та договору кредиту № 895/06-034-519 від 27.07.2007 року передбачено стягнення пені за порушення виконання зобов'язань за договором, то є такими, що обґрунтовані на вимогах закону та укладених між сторонами договорах, також і вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" щодо стягнення пені з відповідача за порушення умов договорів, в межах визначеного позивачем річного строку, який передбачений ст.258 ЦК України для даного виду вимог.

Але, з урахуванням згаданих вище норм матеріального права, пеня має бути стягнута не в доларах США, а в національній валюті України гривні по курсу, який вказав позивач на день звернення з позовом, оскільки змін до позовних вимог банк не вносив.

При цьому посилання відповідача на наявність підстав для відмови в позові у звязку з пропущення позивачем строку позовної давності як в частині вимог про стягнення процентів і тіла кредиту, так і в частині вимог про стягнення пені, - є безпідставним. Оскільки 27.12.2010 року, уклавши додаткові угоди до кредитного договору № 895/06-034-725 від 27.09.2005 року та договору кредиту № 895/06-034-519 від 27.07.2007 року, відповідач визнав розмір заборгованості на вказану дату, останній платіж відповідач здійснив за обома зобовязаннями у квітні 2015 року, а провадження за даним позовом було відкрито судом у жовтні 2015 року.

Крім того, в постанові від 2 березня 2016 року у справі за № 6-2307цс15 Верховний Суд України висловив правову позицію, що за змістом частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідно до частини першої статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції. Той факт, що сторона не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції у випадках, передбачених законом може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а не для вирішення апеляційним судом її заяви про застосування позовної давності.

Тому, враховуючи, що відповідач не заявляв про застосування наслідків пропущення строку позовної давності в суді першої інстанції, а також враховуючи зазначені вище обставини щодо підстав ухвалення заочного рішення судом, така заява не може бути предметом розгляду суду апеляційної інстанції.

Таким чином цивільний позов Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором належить задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_7 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за тілом кредиту та процентами по кредитному договору № 895/06-034-725 від 27.09.2005 року в сумі 32 155 (тридцять дві тисячі сто пятдесят пять) доларів 85 центів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 699 636 (шістсот девяносто девять тисяч шістсот тридцять шість) гривень 14коп. Стягнути з ОСОБА_7 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» пеню за порушення умов кредитного договору № 895/06-034-725 від 27.09.2005 року в сумі 43 154 (сорок три тисячі сто пятдесят чотири) гривень 14 коп. Стягнути з ОСОБА_7 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за тілом кредиту та процентами по кредитному договору № 895/06-034-519 від 27.07.2007 року в сумі 7 939 ( сім тисяч девятсот тридцять девять) доларів 14 центів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 172737 ( сто сімдесят дві тисячі сімсот тридцять сім) гривень 08коп. Стягнути з ОСОБА_7 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» пеню за порушення умов кредитного договору № 895/06-034-519 від 27.07.2007 року в сумі 16143 (шістнадцять тисяч сто сорок три ) гривень 41коп.

У задоволенні вимог Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_8 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 895/06-034-725 від 27.09.2005 року в сумі 34 139,27 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 742 790,78 гривень та заборгованість за кредитним договором № 895/06-034-519 від 27.07.2007 року в сумі 8 681,10 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 188 880,49 гривень, а всього 42 820,37 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 931 671,27 гривень належить відмовити.

Відповідно до норм ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Тому , враховуючи, що позов в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_7 підлягає до повного задоволення, то належить стягнути з ОСОБА_7 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 13 975,07 гривень судового збору, сплаченого позивачем за подачу позову / т.1 а.с.1 /.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 на заочне рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 18 лютого 2016 року задовольнити частково.

Заочне рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 18 лютого 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Цивільний позов Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за тілом кредиту та процентами по кредитному договору № 895/06-034-725 від 27.09.2005 року в сумі 32 155 (тридцять дві тисячі сто пятдесят пять) доларів 85 центів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 699 636 (шістсот девяносто девять тисяч шістсот тридцять шість) гривень 14 коп.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» пеню за порушення умов кредитного договору № 895/06-034-725 від 27.09.2005 року в сумі 43 154 (сорок три тисячі сто пятдесят чотири) гривень 14коп.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за тілом кредиту та процентами по кредитному договору № 895/06-034-519 від 27.07.2007 року в сумі 7 939 (сім тисяч девятсот тридцять девять) доларів 14 центів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 172 737 (сто сімдесят дві тисячі сімсот тридцять сім) гривень 08 коп.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» пеню за порушення умов кредитного договору № 895/06-034-519 від 27.07.2007 року в сумі 16 143 (шістнадцять тисяч сто сорок три ) гривень 41 коп.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» витрати по сплаті судового збору в сумі 13 975,07 гривень.

У задоволенні вимог Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_8 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 895/06-034-725 від 27.09.2005 року в сумі 34 139,27 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 742 790,78 гривень та заборгованість за кредитним договором № 895/06-034-519 від 27.07.2007 року в сумі 8 681,10 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 188 880,49 гривень, а всього 42 820,37 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 931 671,27 гривень відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :