Ухвала суду № 63670335, 26.12.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

26.12.2016 Справа № 904/9428/13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія", м. Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю "МІК", с. Надеждівка, Криворізький район, Дніпропетровська область

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю "ІК Актив", м. Дніпропетровськ

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Криворізька міська рад, м. Кривий Ріг

про стягнення 1 600 000,00 грн.

Суддя Бондарєв Е.М.

Представники:

Від позивача (заявника): ОСОБА_1, довіреність №б/н від 26.12.2016 року, представник

Від відповідача: не з'явився

Від третьої особи-1: не з'явився

Від третьої особи-2: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

У грудні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому посилаючись на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "МІК" своїх договірних зобовязань за договором суборенди № 04/01/10-01 від 04.01.2010 року та № 04/01-10 від 04.01.2010 року щодо своєчасного повернення обєкту оренди, просило суд стягнути з відповідача на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України неустойки в сумі 1 600 000,00 грн. за період прострочення з 01.08.2013 по 01.12.2013 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2014 року (суддя Дубінін І.Ю.) позов задоволено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.10.2014 року апеляційну скаргу задоволено частково, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2014 року у справі № 904/9428/13 змінено: присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія" неустойку в розмірі 1 287 040,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 25 740,80 грн., в решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014 року постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.10.2014 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

За результатами нового розгляду справи постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 року рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2014 року у справі № 904/9428/13 змінено, а саме зменшено суму стягнення неустойки з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія" 1 600 000,00 грн. до 800 000,00 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.07.2015 року постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 року в частині відмови в стягненні неустойки в розмірі 800 000,00 грн. скасовано, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2014 року в цій частині залишено в силі.

19.12.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія" звернулося до суду із заявою про розяснення рішення в частині того, чи є заборгованість, стягнена за рішенням суду у даній справі неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою статтею 549 Цивільного кодексу України чи іншим видом господарсько-правової відповідальності.

У звязку з тим, що суддя Дубінін І.Ю. у відставці, відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів справи по вх. № 77842/16 справи № 904/9428/13.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2016 року заява передана на розгляд судді Бондарєву Е.М.

За приписами ст. 89 Господарського процесуального кодексу України, суддя за заявою сторони чи державного виконавця, приватного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту, а також за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення.

Роз'яснюючи рішення, ухвалу, господарський суд не вправі змінювати зміст рішення, ухвали, тобто не має права змінювати:

-відомостей, викладених у рішенні відповідно до вимог ст. 84 ГПК;

-відомостей, викладених в ухвалі відповідно до вимог ст. 86 ГПК.

-Тож у вирішенні питання про межі, в яких суд вправі діяти, надаючи роз'яснення рішення, ухвали, слід виходити з приписів ст. ст. 84, 86 ГПК щодо змісту рішення, ухвали.

Отже, роз'яснення рішення, ухвали - це викладення рішення, ухвали у більш ясній і зрозумілій формі.

При розгляді даної справи судом встановлено, що Договір суборенди № 04/01/10-01 від 04.01.2010 року, закінчив свою дію (припинений) з 01.01.2013 року.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відшкодування збитків є одним із видів господарсько-правової або цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки; шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності, хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Звертаючись з позовом у даній справі, позивач вказує на протиправну поведінку відповідача, а саме використання об'єктів оренди після закінчення дії Договору та не повернення їх за актом приймання-передачі у строк визначений договором.

У п. 5.4. Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" зазначено про те, що застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (пеня). Крім того, слід враховувати, що передбачені статтею 785 ЦК України наслідки пов'язані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині другій статті 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Отже, законодавство у сфері орендних правовідносин пов'язує припинення обов'язків орендаря з фактом повернення об'єкта договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі. У разі не виконання обов'язку, передбаченого ч. 1 ст. 785 ЦК України, цивільним законодавством передбачена можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди.

Таким чином, право на стягнення неустойки, встановленої нормою ч. 2 ст. 785 ЦК України, пов'язується з простроченням орендарем виконання зобов'язання з повернення орендованого приміщення за актом приймання-передачі.

Враховуючи вищевикладене, заборгованість стягнена за рішенням суду у даній справі не є неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою статтею 549 ЦК України, а є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Керуючись ст. ст. 86, 89 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія" про роз'яснення рішення господарського суду від 20.02.2014 року у справі № 904/9428/13 задовольнити.

Роз'яснити, що заборгованість стягнена за рішенням суду у даній справі не є неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою статтею 549 ЦК України, а є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення і є різновидом збитків.

Суддя ОСОБА_2