Ухвала суду № 63664332, 13.12.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1885/16 Справа № 199/4640/16-к Головуючий у 1 й інстанції - Дяченко І. В. Доповідач - Іванова А.П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді - Іванової А.П.

суддів: Мудрецького Р.В., Слоквенка Г.П.

за участю секретаря с/з - Бондаренко К.О.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12016040630001777 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2016 року щодо

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Дніпропетровськ (м. Дніпро), українця, громадянина України, із середньою технічною освітою, офіційно не працюючого, проживаючого цивільним шлюбом, маючого на утриманні неповнолітнього сина: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

- 24.06.2009 Кіровським районним судом міста Дніпропетровська (м. Дніпро) за ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185, ст.ст. 70, 72, 75, 76 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки;

- 10.03.2010 Бабушкінським районним судом міста Дніпропетровська (м. Дніпро) за ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 70, ст.ст. 75, 76 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки;

- 08.12.2010 Кіровським районним судом міста Дніпропетровська (м. Дніпро) за ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі. Звільнення: 15.11.2012 умовно-достроково, невідбута частина покарання складає 1 рік 8 місяців 4 дні,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.186 КК України;

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Грамма О.А.

захисника - ОСОБА_3

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2016 року ОСОБА_4 визнано винним та призначено покарання за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі.

Вирішено питання речових доказів та судових витрат на залучення експерта по кримінальному провадженню.

Згідно з вироком суду, обвинуваченого ОСОБА_4 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення за наступних обставинах.

ОСОБА_4, маючи непогашені судимості за злочини проти власності, знову вчинив умисний корисливий злочин проти власності на території Амур-Нижньодніпровського району міста Дніпро за наступних обставин.

Так, 08.06.2016 близько 12:00 години ОСОБА_4 йшов по пішохідному тротуару в бік вул. Каруни поблизу Дніпропетровської дитячої міської клінічної лікарні № 1 по пр. Мануйлівському № 29-а в місті Дніпро, де побачив раніше незнайому йому ОСОБА_6, яка йшла йому назустріч, на шиї у якої перебував золотий ланцюжок з золотим хрестиком. В цей час у ОСОБА_4 раптово виник злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, а саме: золотого ланцюжка з золотим хрестиком, яке належить потерпілій ОСОБА_6

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, в той же самий день приблизно о 12:02 годині ОСОБА_4, продовжуючи йти по пішохідному тротуару в бік вул. Каруни поблизу Дніпропетровської дитячої міської клінічної лікарні № 1 по пр. Мануйлівському № 29-а в місті Дніпро, порівнявшись з потерпілою ОСОБА_6, розуміючи, що його дії очевидні для потерпілої, а також для інших перехожих осіб, скоюючи злочин повторно, діючи умисно, із корисливих спонукань, підійшов до потерпілої спереду і своєю правою рукою, шляхом ривку, зірвав з її шиї золотий ланцюжок із золотим хрестиком.

Виконавши вищевказані злочинні дії, ОСОБА_4 побіг у двори пр. Мануйлівського в м. Дніпро, де поблизу будинку № 13 по вул. Баглея був затриманий співробітниками патрульної поліції, які почали переслідування останнього, почувши крики потерпілої про допомогу. Тим самим ОСОБА_4 вчинив закінчений замах на злочин, тобто виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення свого злочинного умислу до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.

Своїми умисними діями ОСОБА_4 спричинив потерпілій ОСОБА_6, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 6/12.1/1454 від 29.06.2016р., матеріальний збиток на загальну суму 31985 грн. 09 коп.

Не погоджуючись з судовим рішенням, захисник обвинуваченого ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду змінити та пом'якшити призначене покарання із застосуванням положень ст.69 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги захисник зазначає про неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через його суворість.

Захисник зазначає, що суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_4 не дотримався принципів справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Так, на думку захисника, суд, обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 залишив поза увагою ту обставину, що обвинувачений свою вину визнав повністю, щиро розкаявся в скоєному злочині, активно сприяв розкриттю злочину. Адвокат звертає увагу, що в ході допиту обвинуваченого ОСОБА_4 під час судового розгляду кримінального провадження останній пояснив, що вчиняв злочин у зв'язку із скрутним матеріальним становищем.

У зв'язку з викладеним захисник вбачає можливість застосування положень ст.69 КК України відносно обвинуваченого ОСОБА_4, оскільки вважає, що наявні пом'якшуючі покарання обставини, а саме знаходження на утриманні у останнього малолітнього сину - ОСОБА_5, 2016 року народження, щире каяття у вчиненому та активне сприяння у розкритті злочину.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Дніпропетровської області Іванової А.П., доводи захисника ОСОБА_3, який просив задовольнити апеляційну скаргу, вирок суду змінити та пом'якшити призначене покарання ОСОБА_4 із застосуванням положень ст.69 КК України, прокурора Грамма О.А., яка вважала вирок суду законним та обґрунтованим, а тому просила апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, підтверджена сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів, що правильно оцінені та обґрунтовано покладені судом в основу вироку суду та ніким в апеляційному порядку не оскаржуються.

Так як висновки суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у закінченому замаху на відкрите викрадення чужого майна, вчиненому повторно, за обставин, встановлених судом і викладених у вироку, та правова кваліфікація його дій ніким з учасників кримінального провадження не оскаржуються, визнавались самим обвинуваченим в ході судового розгляду в суді першої інстанції, то апеляційний суд не провадить перевірку вказаних обставин.

Аналізуючи доводи захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 щодо невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого через свою суворість, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до змісту ст. ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Колегія суддів погоджується з встановленими судом першої інстанції обставинами, які впливають на вид і розмір покарання та вважає, що суд належним чином врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, який належить до небезпечних корисливо-насильницьких злочинів, що вказує на зухвалу поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 та визначає відсутність в нього моральних цінностей, що становлять систему загальних правил поведінки людини.

Відповідно до даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4, останній офіційно не працював та не мав офіційного джерела доходу, раніше неодноразово судимий, в тому числі за злочини проти власності, у лікарів психіатра та нарколога на обліку не перебуває.

Судом першої інстанції визнано обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 щире каяття у вчиненому правопорушенні, активне сприяння у розкритті злочину та знаходження на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_5, а обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено.

Таким чином, враховуючи характер вчиненого злочину та його підвищений рівень суспільної небезпеки, а також враховуючи дані про особу обвинуваченого, та інші обставини кримінального провадження, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що виправлення обвинуваченого та досягнення інших цілей покарання, можливо, виключно за умови ізоляції ОСОБА_4 від суспільства, і правильно призначив останньому покарання у виді позбавлення волі.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, колегія суддів суду апеляційної інстанції не вбачає наявності двох або більше пом'якшуючих покарання обставин та що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а тому доводи захисникавикладені в апеляційній скарзі є необґрунтовані з урахуванням наступного.

Відповідно до ч.1 ст.69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього кодексу за цей злочин.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до положень п.1 ч.1 ст.66 КК України, з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину можуть враховуватися як окремо так і в сукупності як обставина, що пом'якшує покарання обвинуваченого, оскільки такий порядок визначено кримінальним процесуальним законом та випливає із цих фактичних обставин, як ознак суб'єктивної сторони кримінального правопорушення.

А тому висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування положень ст.69 КК України або можливості перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, за вчинення закінченого замаху на вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України є обґрунтованими.

У зв'язку з вищевикладеним доводи захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 про невідповідність призначеного покарання особі обвинуваченого внаслідок його суворості, колегія суддів вважає необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.

Інших підстав, які б свідчили про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, згідно ст. 412 КПК України, під час апеляційного перегляду, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2016 року щодо ОСОБА_4 - залишити без змін.

На підставі ч.5 ст.72 КК України, зарахувати ОСОБА_4 строк його попереднього ув'язнення в межах даного кримінального провадження у строк відбування покарання за вироком суду, з 08 червня 2015 року по 13 грудня 2016 року включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалені рішення судів першої та апеляційної інстанції щодо ОСОБА_4 може бути подана касаційна скарга у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з дня вручення йому копії ухвали суду апеляційної інстанції.

Судді:

____ _____ _____

А.П. Іванова Р.В. Мудрецький Г.П. Слоквенко