Ухвала суду № 63661398, 21.12.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/2185/16

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Запорожана Д.В., Романішина В.Л.,

при секретарі - Ханділян Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Арцизський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, зобов'язання поновити на роботі, стягнення заробітної плати та грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2016 року ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ №535 від 25.03.2016 року тимчасово виконуючого обов'язки начальника ГУ НП в Одеській області про притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції; визнати протиправним та скасувати наказ тимчасово виконуючого обов'язки начальника ГУ НП в Одеській області від 12.04.2016 р. №211 о/с про звільнення зі служби в поліції ОСОБА_2, старшого інспектора Татарбунарського відділення поліції Арцизського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області; зобов'язати відповідача поновити ОСОБА_2 на посаді старшого інспектора Татарбунарського відділення поліції Арцизського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області у звані майора поліції; стягнути з відповідача на корись ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 19 квітня 2016 року та до моменту фактичного поновлення на публічній службі, а також інші виплати, премії та кошти, які були встановлені та підлягають виплаті у зв'язку із його незаконним звільненням із служби в поліції; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 грошове забезпечення, яке було утримане відповідно до п.2 наказу №535 від 25.03.2016 року; зобов'язати відповідача внести виправлення до трудової книжки серії АХ № 673308 щодо недійсності запису № 6 про звільнення з 19.04.2016 року; стягнути з відповідача моральну шкоду заподіяну внаслідок незаконного звільнення зі служби в поліції в розмірі 10 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що відповідно до наказу ГУ НП в Одеській області № 87 о/с від 07.11.2015 року, позивач прийнятий на службу до поліції на посаду старшого інспектора Татарбунарського відділення поліції Арцизського ВП ГУ НП в Одеській області зі спеціальним званням майор поліції.

Позивач зазначав, що 21.04.2016 року йому стало відомо про те, що відповідно до Закону України «Про національну поліцію» його звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби), про що було винесено відповідний наказ № 211 о/с від 12.04.2016.

На підставі наказу ГУ НП в Одеській області від 25.03.2016 року № 535, за підписом тимчасово виконуючого обов'язки начальника ГУ НП в Одеській області генерал поліції З рангу Лорткіпанідзе Г.Г., 25.04.2016 року позивач отримав витяг з вищезазначеного наказу № 211 о/с від 12.04.2016. та трудову книжку.

З вищевказаними наказами ОСОБА_2 не згоден та вважає їх незаконними, протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Так, відповідно до наказу ГУ НП в Одеській області від 10.02.2016р. № 221, відносно ОСОБА_2 було призначене службове розслідування за фактом відсутності на службі без поважних причин 29 та 30 грудня 2015 року, а також 19 та 25 січня 2016 року.

На думку позивача, він дисциплінарного проступку не вчиняв та зазначив, що в ході проведення службового розслідування надав письмове пояснення з цього приводу, в якому вказано, що заступав на добові чергування в слідчо-оперативну групу (СОГ) Татарбунарського відділення поліції Арцизського ВП ГУ НП в Одеській області 21.11.2015 року, 19.12.2015 року, 26.12.2015 року, 16.01.2016 року та 22.01.2016 року на підставі наказу МВС від 22.10.2012 року № 940 «Про організацію реагування на повідомлення про кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події та забезпечення оперативного інформування в органах і підрозділах внутрішніх справ України», яким затверджено Інструкцію з організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події (далі - Інструкція).

Позивач вважав, що 29 та 30 грудня 2015 року, а також 19 та 25 січня 2016 року, як зазначено у наказі, був відсутній на службі законно, у зв'язку з тим, що: 26.12.2015 року (у суботу - вихідний день) він перебував на добовому чергуванні у складі СОГ Татарбунарського відділення поліції Арцизського ВП ГУ НП в Одеській області, 27.12.2015 року (неділя) є загальнодержавним вихідним днем, тому відповідно до ст. 91 Закону України № 580-VIIІ, 28.12.2015 року та 29.12.2015 року відпочивав на підставі п. 6.17 Інструкції, так як фактично перебував на службі понад 20 годин; 30.12.2015 року (середа), у зв'язку із сімейними обставинами на підставі п.5 ст. 91 Закону України № 580-VIIІ, у позивача виникла гостра необхідність у використанні компенсації часу відпочинку у зв'язку з виконанням службових обов'язків у вихідний день (за суботу 21.11.2015 року, так як раніше ОСОБА_2 не використав компенсаційний день), про що він письмово сповістив керівництво 29.12.2015 року; 16.01.2016 року (у суботу - вихідний день) ОСОБА_2 знаходився на добовому чергуванні у складі СОГ Татарбунарського відділення поліції Арцизського ВП ГУ НП в Одеській області, 17.01.2016 року (неділя) є загальнодержавним вихідним днем, відповідно до ст. 91 Закону України № 580-VIIІ, а 18.01.2016 року (понеділок) та 19.01.2016 року (вівторок) відпочивав на підставі п. 6.17 Інструкції, так як фактично перебував на службі понад 20 годин; 22.01.2016 року позивач також перебував на добовому чергуванні у складі СОГ Татарбунарського відділення поліції Арцизського ВП ГУ НП в Одеській області, 23.01.2016 року (субота) та 24.01.2016 року (неділя) є загальнодержавними вихідними днями, відповідно до п. 3 ст. 91 Закону України № 580-VIIІ, тому 25.01.2016 року відпочивав на підставі п. 6.17 Інструкції,так як фактично перебував на службі понад 20 годин.

Крім того, в порушення п. 3 ст. 14 Статуту, відповідачем було доручено проведення службового розслідування начальнику сектору Татарбунарського ВП Арцизського ВП ГУ НП в Одеській області підполковнику поліції ОСОБА_5, який зацікавлений у наслідках розслідування, тому як має упереджене ставлення та неприязні відносини до ОСОБА_2

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, не з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує увагу на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуємого судового рішення:

- всупереч бажання позивача бути присутнім в судовому засіданні, справа розглянута в порядку письмового провадження;

- не була надана оцінка доводам щодо позитивної характеристики на службі;

- у позивача склалися неприязні відносини з членом комісії, яка проводила службове розслідування;

- у вступній частині висновку за результатами службового розслідування не вказані всі члени службового розслідування, які підписали висновок.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Суд першої інстанції встановив, що згідно послужного списку № М-185523, наказом № 84 о/с від 07.11.2015 року ОСОБА_2 прибув з Міністерства внутрішніх справ на службу до Татарбунарського ВП Арцизського ВП ГУ НП в Одеській області; підстава: заяви позивача від 07.11.2015 року, пункт 9 та 12 розділу Х Закону України «Про Національну поліцію».

Відповідно до графіків несення служби в складі слідчо-оперативної групи співробітниками Татарбунарського ВП Арцизського ВП ГУ НП в Одеській області, ОСОБА_2 перебував на добовому чергуванні 14.12.2015 року, 19.12.2015 року, 26.12.2015 року, 16.01.2016 року, 22.01.2016 року та 31.01.2016 року.

29.12.2015 року, 30.12.2015 року, 19.01.2015 року, 25.01.2015 року начальником сектору Татарбунарського ВП АВП ГУ НП в Одеській області підполковником поліції ОСОБА_5 складалися акти у присутності свідків про відсутність на службі старшого інспектора Татарбунарського ВП АВП НУ НП в Одеській області майора поліції ОСОБА_2

Згідно наказу ГУ НП в Одеській області від 10.02.2016 року № 221, призначено службове розслідування по факту відсутності на службі без поважних причин старшого інспектора Татарбунарського ВП Арцизського ВП ГУНП в Одеській області майора поліції ОСОБА_2 29 та 30 грудня, а також 19 та 25 січня 2016 року.

Відповідно до висновку за результатами службового розслідування від 09.03.2016 року, комісією запропоновано службове розслідування за фактом грубого порушення дисципліни старшим інспектором Татарбунарського відділення поліції Арцизького відділу поліції ГУ НП в Одеській області майором поліції ОСОБА_2 вважати закінченим; за грубе порушення вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-ІУ, п. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію України», що виразилось у невиході на службу без поважних причин протягом чотирьох робочих днів, старшого інспектора Татарбунарського відділення поліції Арцизького відділу поліції ГУНП в Одеській області майора поліції ОСОБА_2 звільнити зі служби в поліції за п. 8 ст. 12 Дисциплінарного статуту ОВС; УФЗБО (ОСОБА_1.) утримати грошове забезпечення старшого інспектора Татарбунарського відділення поліції Арцизького відділу поліції ГУНП в Одеській області майора поліції ОСОБА_2 за 29 та 30 грудня 2015 року, а також 19 та 25 січня 2016 року.

Відповідно до наказу т.в.о начальника генерал поліції третього рангу Г. Лорткіпанідзе від 25.03.2016 року № 535, передбачено звільнення позивача зі служби в поліції за п. 8 ст. 12 Дисциплінарного статуту та утримання грошового забезпечення старшого інспектора Татарбунарського відділення поліції Арцизького відділу поліції ГУНП в Одеській області майора поліції ОСОБА_2 за 29 та 30 грудня 2015 року, а також 19 та 25 січня 2016 року.

12.04.2016 року згідно Наказу № 211 о/с від12.04.2016 року, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) майора поліції ОСОБА_2, старшого інспектора Татарбунарського відділення поліції Арцизського відділу поліції Головного управління національної поліції в одеській області, з 19.04.2016 року звільнено зі служби, виплативши грошову компенсацію за 10 діб невикористаної відпустки за період роботи з 01 січня 2016 року по день звільнення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спірний наказ винесений в межах компетенції та у спосіб, що передбачений законодавством, що регулює спірні правовідносини та обґрунтовано.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Закону України «Про Національну поліцію».

За змістом частини 1 статті 17 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини; надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

На підставі пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

За правилами частини 2 статті 19 Закону України «Про Національну поліцію України, підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

У відповідності до статті 91 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що особливий характер служби в поліції містить такі спеціальні умови для певних категорій поліцейських: службу у святкові та вихідні дні; службу позмінно; службу з нерівномірним графіком; службу в нічний час.

Розподіл службового часу поліцейських визначається розпорядком дня, який затверджує керівник відповідного органу (закладу, установи) поліції.

Для поліцейських установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, а для курсантів (слухачів) вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які готують поліцейських, - шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем.

Вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всіх поліцейських, крім залучених до виконання службових обов'язків.

Поліцейським, які виконували службові обов'язки у вихідні, святкові та неробочі дні, крім поліцейських, які працюють у змінному режимі, відповідний час для відпочинку в порядку компенсації надається протягом двох наступних місяців.

Згідно статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, що затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (далі - Дисциплінарний статут), службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

За правилами статті 2 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Згідно положень статі 5 Дисциплінарного статуту, за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За змістом статті 7 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту встановлено перелік видів дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Згідно статті 14 Дисциплінарного статуту, при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

На підставі пункту 6.17 Інструкції, членам СОГ та ОГ (у разі їх створення), які фактично перебували на службі менше 16 годин, надається 12 годин відпочинку, до 20 годин - 32 години відпочинку, понад 20 годин - 48 годин відпочинку.

В ході судового розгляду встановлено, що позивач перебув на добовому чергуванні 26.12.2015 року та 16.01.2016 року у суботу, йому було надано 48 годин або 2 доби відпочинку 27.12.2015 року, 28.12.2015 року, 17.01.2016 року та 18.01.2016 року, проте позивач не прибув на службу і на третю добу після чергування 29.12.2015 року та 19.01.2016 року. 22.01.2016 року чергування позивача припало на п'ятницю, 23.01.2016 року та 24.01.2016 року йому надано 48 годин або 2 доби відпочинку, проте позивач не прибув на службу і на третій день 25.01.2016 року, обґрунтовуючи відсутність на службі тим, що час відпочинку припадав на загальнодержавні вихідні дні. 30.12.2015 року позивач не прибув на службу у зв'язку із сімейними обставинами, та зазначив, що повідомив керівництво відділення про це 29.12.2015 року.

Проте, до суду доказів на підтвердження факту попередження третьої особи не надано, крім того 29.12.2015 року ОСОБА_2 на службі не перебував.

Таким чином, позивач не прибув на службу 29.12.2015 року, 30.12.2015 року, 19.01.2016 року та 25.01.2016 року без поважних причин, оскільки Інструкцією не передбачено, що 48 годин відпочинку, які надаються поліцейському, що перебував на службі понад 20 годин, повинні припадати саме на робочі дні, а не вихідні.

При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки положеннями спеціального законодавства з питань проходження служби в поліції, тобто, Законом України "Про Національну поліцію" не врегульоване питання щодо звільнення осіб зі служби через прогул, до спірних правовідносин мають бути застосовані окремі положення Кодексу законів про працю України.

За змістом пункту 4 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Водночас у даному випадку застосування такого крайнього заходу як звільнення, колегія суддів вважає прийнятним з огляду на принцип безперервності служби, закріплений статтею 12 Закону України "Про Національну поліцію".

Вирішуючи спір, колегія суддів також зважає, що в силу вимог ч.2 ст.49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, що з огляду на запроваджений ст.8 Конституції України принцип верховенства права та в кореспонденції з приписами ч.1 ст.71 КАС України означає абсолютний і безумовний обов'язок кожної особи, яка бере участь в адміністративній справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку ст.11 КАС України доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами ч.2 ст.71 КАС України в порядку, що встановлений ст.86 цього кодексу.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про відсутність будь-яких фактичних даних, які б спростували висновки контролюючого органу.

З огляду на викладене, на підставі ст. 10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стосовно доводів апелянта, що справа була розглянута в порядку письмового провадження, колегія суддів зазначає, що ця обставина виправлена судом апеляційної інстанції, оскільки справа вирішена у відкритому судовому засіданні.

Водночас з приводу посилання на те, що не була надана оцінка доводам щодо позитивної характеристики на службі, колегія суддів зазначає, що службове розслідування проводилось з урахуванням позитивної характеристики позивача.

Крім того, доводи позивача стосовно неприязних відносин з членом комісії, яка проводила службове розслідування не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Щодо посилання на те, що у вступній частині висновку за результатами службового розслідування не вказані всі члени службового розслідування, які підписали висновок, колегія суддів зазначає, що у вступній частині висновку зазначені 2 члена службового розслідування - ОСОБА_5 та ОСОБА_6, водночас іншими членами службового розслідування було лише погоджено висновок.

Інші доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року у справі № 815/2185/16 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення судового рішення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення у повному обсязі і підписання рішення суду - 26 грудня 2016 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: Д.В. Запорожан

Суддя: В.Л. Романішин