Ухвала суду № 63651691, 12.12.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

12 грудня 2016 року

справа № 804/6515/15

Суддя Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду Ясенова Т.І. перевіривши на відповідність вимогам КАС України апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Підприємство Жовтоводської виправної колонії Управління Державної Пенітенціарної служби України в Дніпропетровській області № 26» до Верхньодніпровської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року адміністративний позов Державного підприємства «Підприємство Жовтоводської виправної колонії Управління Державної Пенітенціарної служби України в Дніпропетровській області № 26» задоволено частково.

Дніпродзержинська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звернулась до суду з апеляційною скаргою на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року причини пропуску строку звернення з апеляційною скаргою до суду визнані неповажними, апеляційну скаргу Дніпродзержинської ОДПІ залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом направлення до суду апеляційної інстанції оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 3369грн. 27коп. та заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку встановленого для апеляційного оскарження.

29 листопада 2016 року податковим органом надано до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та клопотання про звільнення від сплати судового збору.

В обґрунтування поданого клопотання про звільнення від сплати судового збору посилається на те, що кошторисом видатків на 2016 рік закладено кошти, у тому числі на оплату судового збору. Однак, сума виділених коштів згідно плану асигнувань розподілена розпорядником бюджетних коштів нерівномірно. Виділені бюджетні асигнування направляються на першочергові потреби у сплаті судового збору, а саме: стягнення податкового боргу та заявлення кредиторських вимог у справах про банкрутство, що ускладнює можливість контролюючого органу у виділенні коштів на сплату судового збору по поточним судовим справам предметом спору яких є надання правової оцінки правомірності винесення податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» та статті 88 КАС України суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не пізніше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати враховуючи майновий стан сторони.

Пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 22 травня 2015 року №484-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», яким скасовано встановлені раніше для органів державної фіскальної служби пільги щодо його сплати, Кабінет Міністрів України було зобов’язано забезпечити відповідне фінансування державних органів.

Відповідно до положень статті 129 Конституції України та статті 7 КАС України однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Звільнення ж судом суб’єкта владних повноважень від сплати судового збору, при тому, що державою скасовано такі пільги для вказаних державних органів, фактично може свідчити про надання йому певних переваг перед іншими сторонами у справі (юридичними та фізичними особами) на яких законодавством покладено обов’язок сплати судового збору, та фактично ними сплачується при поданні адміністративного позову. Зокрема, позивачем при зверненні до суду з позовом, судовий збір було сплачено. Отже, в такому випадку, звільнення відповідача звільнення відповідача – суб’єкта владних повноважень від сплати судового збору при зверненні з апеляційною скаргою фактично порушує принцип рівності сторін, що є неприпустимим.

Саме з цим законодавець пов’язує закріплення на законодавчому рівні обов’язку сплати судового збору для суб’єктів владних повноважень та виключення їх з переліку осіб, які звільнені від сплати судового збору.

Водночас, як зазначив Вищий адміністративний суд України у постанові Пленуму від 05.02.2016 року №2 «Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22 травня 2015 року 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», якщо бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Таким чином, підстави для звільнення від сплати судового збору, що наведені в клопотанні не можуть бути визнані поважними, в зв'язку з чим клопотання задоволенню не підлягає.

Також, відповідачем повторно подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

В обґрунтування заявленого клопотання податковий орган посилається на те, що вперше з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції ОДПІ звернулась в межах строку встановленого для звернення з апеляційною скаргою та з клопотанням про звільнення від сплати судового збору, проте судом апеляційної інстанції було відмовлено у задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору та ухвалою суду апеляційної інстанції повернуто апеляційну скаргу заявнику з підстав не виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Оскільки відповідальним працівником у відділі претензійно-позовної роботи було порушено процедуру передачі ухвали про повернення апеляційної скарги до ГУ ДФС у Дніпропетровській області, дана обставина унеможливила прийняття відповідного процесуального рішення щодо повторного звернення до суду апеляційної інстанції.

Частиною 2 статті 186 КАС України передбачено, що апеляційна скарга, подана на постанову суду першої інстанції, подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Зважаючи на наявність доказів вручення Верхньодніпровській ОДПІ ухвали від 29.01.2016 про залишення апеляційної скарги без руху та не усунення недоліків апеляційної скарги у встановлений судом строк, апеляційна скарга ухвалою від 18.02.2016 повернута скаржнику. Ухвала про повернення апеляційної скарги відповідачем не оскаржена.

В разі повернення апеляційної скарги особа має право повторно подати апеляційну скаргу, але в межах строку звернення до суду з апеляційною скаргою встановленого статтею 186 КАС України, або у разі поновлення пропущеного строку з причин, які будуть визнані судом поважними.

Зважаючи на принцип диспозитивності та встановлений частиною 1 статті 71 КАС України обов’язок доведення обставин, на яких ґрунтуються вимоги особи, а в даному випадку доведення поважності причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою покладається на особу, яка звертається з апеляційною скаргою.

Долинською ОДПІ не було реалізовано право на касаційне оскарження ухвал суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху та про повернення апеляційної скарги.

При цьому, податковий орган обґрунтовуючи поважність причин пропущення строку на апеляційне оскарження також посилається на необізнаність працівника податкового органу із супроводженням справи, що призвело до неможливості своєчасного повторного звернення до суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску встановленого законодавством строку на апеляційне оскарження судом враховується наступне.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Європейський суд з прав людини також наголошував на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод також гарантується право на розгляд справи судом у «розумні строки». У своїй практиці Європейським судом з прав людини встановлені певні критерії, відповідно до яких слід оцінювати тривалість провадження це: складність справи; поведінка заявника; дії відповідних органів. Ці питання аналізувались судом у справі «Странніков проти України», де Суд дійшов висновку, що тривалість оскаржуваного процесу була надмірною та не відповідала вимозі «розумності строку».

У рішеннях у справі «Девеер проти Бельгії» та у справі «Стаббігс та інші проти Великобританії» Європейський Суд з прав людини зазначив, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав.

У силу закону, поважними причинами пропуску строку можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, які не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Необізнаність працівника ГУ ДФС у Дніпропетровській області, у тому числі і щодо його посадових обов’язків, що вказано відповідачем в клопотанні, як на поважну причину пропущення строку на апеляційне оскарження, до таких причин не відноситься та не може бути визнана судом поважною.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Враховуючи термін пропущення строку на апеляційне оскарження, який становить більше восьми місяців, а також ненадання відповідачем жодних належних та допустимих доказів наявності об’єктивних обставин які б унеможливлювали та перешкоджали зверненню до суду в межах встановлених КАС України, суд не може визнати вказані податковим органом причини пропуску строку поважними.

Інших підстав для поновлення строку апеляційного оскарження Дніпродзержинською ОДПІ не зазначено.

Враховуючи вказане, та у відповідності до пункту 2 частини 4 статті 189 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Таким чином, оскільки вказані відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження є неповажними, суд на підставі пункту 2 частини 4 статті 189 КАС України відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Керуючись ст. 160, 165, ч. 4 ст. 189 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити Дніпродзержинській об'єднаній Державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Підприємство Жовтоводської виправної колонії Управління Державної Пенітенціарної служби України в Дніпропетровській області № 26» до Верхньодніпровської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Суддя Т.І. Ясенова