Постанова № 63648759, 21.12.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 грудня 2016 р. № 820/5946/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Самігулліній К.В.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_3 до Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Харкова Харківської області, Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення суми, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області №00234-1706 від 22.05.2015 року;

- стягнути з Держави України в особі Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, код ЄДРПОУ 39859805, 61166, Харківська обл., м.Харків, пр-т Науки, буд.9 помилково сплачені кошти в розмірі 25000 грн. на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, 61137, Харківська обл., м.Харків, вул. Колонна, буд.94 А, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, паспорт: МК 311301, виданий Жовтневим РВ при ХМУ ГУМВС України в Харківській області, 28.10.1996 року;

- стягнути з Держави України в особі Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, код ЄДРПОУ 39859805, 61166, Харківська обл., м.Харків, пр-т Науки, буд.9 матеріальну шкоду - витрати на правову допомогу, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, 61137, Харківська обл., м.Харків, вул. Колонна, буд.94 А, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, паспорт: МК 311301, виданий Жовтневим РВ при ХМУ ГУМВС України в Харківській області, 28.10.1996 року у розмірі 6400 грн.;

- зобов'язати Центральну об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, код ЄДРПОУ 39859805, 61166, Харківська обл., м.Харків, пр-т Науки, буд.9 направити подання до Управління державної казначейської служби Жовтневого району у м.Харкові, код ЄДРПОУ 37999612, 61052, Харківська обл., м.Харків, вул. Полтавський шлях, буд.11 щодо повернення помилково сплачених коштів в розмірі 25000 грн. на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, 61137, Харківська обл., м.Харків, вул. Колонна, буд.94 А, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, паспорт: МК 311301, виданий Жовтневим РВ при ХМУ ГУМВС України в Харківській області, 28.10.1996 року;

- зобов'язати Центральну об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, код ЄДРПОУ 39859805, 61166, Харківська обл., м.Харків, пр-т Науки, буд.9 направити подання до Управління державної казначейської служби Жовтневого району у м.Харкові, код ЄДРПОУ 37999612, 61052, Харківська обл., м.Харків, вул. Полтавський шлях, буд.11 щодо щодо відшкодування матеріальної шкоди на правову допомогу в розмірі 6400 грн. на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, 61137, Харківська обл., м.Харків, вул. Колонна, буд.94 А, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, паспорт: МК 311301, виданий Жовтневим РВ при ХМУ ГУМВС України в Харківській області, 28.10.1996 року;

- зобов'язати Управління державної казначейської служби Жовтневого району у м.Харкові, код ЄДРПОУ 37999612, 61052, Харківська обл., м.Харків, вул. Полтавський шлях, буд.11 здійснити виплату помилково сплачених коштів в розмірі 25000 грн. та матеріальної шкоди на правову допомогу в розмірі 6400 грн. (разом 31400 грн.) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, 61137, Харківська обл., м.Харків, вул. Колонна, буд.94 А, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, паспорт: МК 311301, виданий Жовтневим РВ при ХМУ ГУМВС України в Харківській області, 28.10.1996 року на поточний рахунок ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023. ОКПО №00039019, транзитний рахунок №29240805000069 для поповнення СКР №26254851016096, ОСОБА_4, номер картки №5571019491094270.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення - рішення форми "Ф" від 22.05.2015 року № 00234-1706, яким безпідставно, як вважає позивач, йому нараховано транспортний податок у сумі 25000, 00 грн. на транспортний засіб, який знаходиться у власності позивача, а саме: Land Rover, марки Range Rover, 2011 року випуску, легковий універсал В, чорного кольору, об'єм двигуна - 4999 куб.см., державний знак НОМЕР_2. Позивач стверджує, що ним сплачено суму податку у відповідності до норм діючого законодавства. Так, згідно з нормами Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовуються до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб.см. Базовий податковий період дорівнює календарному року.

Пунктом 5 додатка №2 до Рішення Харківської міської ради 36 сесії 6 скликання від 21.01.2015 року встановлено ставку транспортного податку з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000, 00 грн. за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 ст. 267 ПК України. Однак, згідно пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюються до 15 липня, що передує кожному бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлюваних податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. Таким чином, на думку позивача, контролюючим органом неправомірно нарахований податок за 2015 рік, оскільки таке нарахування має здійснюватися лише з 2016 року. Таким чином, за судженням позивача, податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам Податкового кодексу України та чинному законодавству України, у зв'язку із чим підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги та доводи позову підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідачів - Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, позов не визнав.

У письмових запереченнях на позов (а.с.66-68) відповідач зазначив, що податкове повідомлення - рішення від 22.05.2015 року №00234-1706 прийняте контролюючим органом на підставі ст.267 Податкового кодексу України цілком обґрунтовано та правомірно. Відповідач стверджує, що автомобіль позивача відноситься до об'єкта оподаткування та враховуючи, що автомобіль зареєстровано у 2011 році, позивач повинен сплатити транспортний податок за легковий автомобіль, який використовується до 5 років і має об'єм циліндра двигуна понад 3000 куб.см. Отже, спірне рішення прийнято контролюючим органом цілком обґрунтовано та правомірно.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи заперечень, просив суд прийняти рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача - Управління Державної казначейської служби у Жовтневому районі м. Харкова у судове засідання не прибув, про дати, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в порядку передбаченому ст. 33-35 Кодексу адміністративного судочинства, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 63).

У письмових запереченнях на позов зазначив, що в територіальних органах Державної казначейської служби не передбачені бюджетні призначення на відшкодування шкоди, а тому рахунки на зазначені цілі в управлінні Державної казначейської служби України у Новобаварському районі м. Харкова не відкривалися. Крім того, просив розглядати справу без участі представника управління (а.с. 56-58).

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено, що у власності позивача ОСОБА_3, перебуває легковий автомобіль Land Rover, марки Range Rover, 2011 року випуску, легковий універсал В, чорного кольору, об'єм двигуна - 4999 куб.см., державний знак НОМЕР_2, котрий зареєстрований в органах ДАІ.

Відповідачем - Західною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, прийнято спірне податкове повідомлення-рішення форми "Ф" 22.05.2015 року № 00234-1706 про визначення суми грошового зобов'язання по транспортному податку з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн. (а.с. 21) та надіслано на адресу позивача.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною особою за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до статті 265 Податкового кодексу України, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

01.01.2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким шляхом викладення в новій редакції ст. 267 Податкового кодексу України, було введено транспортний податок.

Так, відповідно до п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України, в новій редакції, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. (пп. 267.2.1 п.267.2 ст. 267 Податкового кодексу України). Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування (п.267.4 ст. 267 ПК України). Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (пп. 267.5.1 п.267.5 ст. 267 ПК України).

Отже, об'єктом оподаткування є автомобілі, що використовуються до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

За змістом пп. 267.6.1 пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Податкового кодексу України, в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. Транспортного податку немає у переліку загальнодержавних податків та зборів (стаття 9 Податкового кодексу). Поміж тим, відповідно до п. 9.4 ст. 9 Податкового кодексу України установлення загальнодержавних податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.

Суд звертає увагу, що приписами статті 10 Податкового кодексу України, передбачено перелік місцевих податків, транспортний податок прямо не вказаний. Натомість, є податок на майно (пп.10.1.1), який складається із 3 (трьох) різних податків, кожен із різними елементами податку як їх визначено п. 7.1 ст. 7 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до ст. 265 Податкового кодексу України (у редакції Закону України від 28.12.2014 року № 71-\/ІІІ, що діє з 01.01.2015 року), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Отже, транспортний податок згідно з Податковим кодексом України є місцевим податком.

Суд зазначає, що особливість місцевих податків полягає в тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України. Верховна Рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків, а власне, встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв - є компетенцією відповідних місцевих рад.

Так, відповідно до п. 8.3 ст. 8 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття оспюрюваного податкового повідомлення-рішення), до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Між тим, відповідно п. 4.4 ст. 4 Податкового кодексу України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Таким чином, аналізуючи норми закону, суд приходить до висновку, що безпосереднє встановлення місцевих податків (а, отже, і транспортного податку) віднесено Податковим кодексом до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 143 Конституції України.

Отже, Верховна Рада України не наділена повноваженнями безпосередньо своїм рішенням запровадити такі податки як місцеві на відповідних територіях.

Так, відповідно до п. 10.3 статті 10 Податкового кодексу України, місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Згідно п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 12.3.1 п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України).

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (пп. 12.3.2 п.12.3 ст. 12 ПК України).

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (пп. 12.3.3 п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України).

При цьому, згідно з п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України, офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп. 12.3.4 ст. 12 цього кодексу.

Відповідно пп. 12.3.4 П..12.3 ст. 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду що настає за плановим.

Таким чином, місцеві ради за Податковим кодексом України мають обов'язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) транспортний податок і вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок (і в яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду що настає за плановим.

Згідно зі ст. 3 Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Отже, 2015 - це плановий період, а 2016 рік - вже бюджетний період.

Тобто, виходячи з наведених вище норм Кодексу, нові податки практично не можуть бути визнані обов'язковими до сплати в 2015 році, адже місцеві ради не приймали і не могли прийняти і офіційно оприлюднити до 15 липня 2014 року рішення про встановлення таких податків і зборів.

У той же час, пунктом 12.3.5 п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Щодо посилання позивача про виникнення обов'язку сплати цього податку з 2016р., з посиланням на рішення Харківської міської ради 36 сесії 6 скликання від 21.01.2015 року, суд зазначає наступне.

20.01.2015 року Харківською міською радою 36 сесії 6 скликання прийнято рішення №1793/15 "Про внесення змін до 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 року №126/22 "Про врегулювання питання справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України".

Даним рішенням затверджено Положення про транспортний податок у місті Харкові, яким встановлено ставку податку з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 грн. за кожен легковий автомобіль, якій використовувався до 5 років і має об'єм циліндра двигуна понад 3000 куб. см.

Згідно з п. 2 рішення № 1793/15 це рішення набирає чинності з 01.01.2015 року.

Відповідно до підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу, податкове законодавство ґрунтується на принципі стабільності - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Так, згідно вказаної норми зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

За наведених обставин та особливостей правового регулювання, суд дійшов висновку, що застосування контролюючим органом положень статті 267 Податкового кодексу України з метою оподаткування транспортним податком не може мати місце у 2015 році.

В іншому випадку, таке застосування не відповідало б положенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Дана позиція суду узгоджується з рішенням Вищого адміністративного суду України від 30 серпня 2016 року № К/800/8077/16.

Додатково суд зазначає, що у рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 акцентується увага на тому, що вищевказана конституційна норма допускає зворотну дію в часі лише нормативно-правових актів, які стосуються скасування чи пом'якшення відповідальності за правопорушення фізичних осіб.

У спірних правовідносинах суд застосує рішення Європейського суду з прав людини у справах "Серко проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.

Цими рішеннями встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем неправомірно прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.05.2015 року № 00234-1706 про нарахування транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік у розмірі 25000 грн.

Тому, вимога позивача в частині скасування податкового повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області №00234-1706 від 22.05.2015 року є такою, що підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з бюджету безпідставно сплачених коштів в сумі 25 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань унормовано ст.43 Податкового кодексу України.

Частиною 1 статті 43 Податкового кодексу України визначено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до ч.3 ст. 43 Податкового кодексу України, обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Порядком взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року №1146 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за № 1679/28124, регламентовані взаємовідносини територіальних органів Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС) з місцевими фінансовими органами та територіальними органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань за платежами, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, з метою належного виконання положень статей 43, 102 Податкового кодексу України, частини другої статті 45 та частини другої статті 78 Бюджетного кодексу України.

Пунктом 5 вказаного порядку передбачено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом ДФС на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення.

Судом встановлено, що на час розгляду справи відсутній факт подання позивачем до відповідача заяви про повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання та про відсутність підстав для надання такої заяви до набрання законної сили судовим рішенням про скасування спірного податкового повідомлення - рішення.

Також, згідно з вимогами ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 24.11.2015 року у справі №816/1229/14 позовні вимоги в частині стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених сум податкових зобов'язань є помилковим з огляду на те, що така вимога позивача не є правильним способом захисту прав платника податків. У цьому випадку правильним способом захисту позивача є вимога про зобов'язання відповідача до виконання покладених на нього Законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку про повернення відповідних сум коштів із відповідного бюджету.

Колегія суддів Верховного Суду України зазначила, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Таким чином, суд приходить до висновку про передчасність позовної вимоги щодо стягнення з бюджету безпідставно сплачені кошти в сумі 25 000,00 грн., невідповідності обраного способу захисту та відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо позовних вимог про стягнення з бюджету судових витрат на правову допомогу у розмірі 6400 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено рішення судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 % встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Позивач має право на відшкодування витрат тільки, якщо встановлено, що вони були фактично і необхідно понесені та є розумними.

Суд відзначає, що з договору про надання юридичних послуг № 14/2016 від 22.09.2016 року та додатку №1 до договору № 14/2016 (а.с. 42-44) не можливо встановити дійсність надання правової допомоги у даній справі та саме у зазначеному обсязі.

Таким чином, позивачем та його представником не доведено обставин та підстав, з якими наведені вище норми процесуального закону зумовлюють можливість відшкодування витрат на правову допомогу, у зв'язку з чим у задоволенні цієї вимоги слід відмовити.

Суд зазначає, що вимоги позивача щодо направлення подання та здійснення виплату помилково сплачених коштів є похідними, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши обґрунтованість доводів позивача, з'ясувавши обставини спірних правовідносин та перевіривши їх добутими доказами, суд доходить висновку, що в ході розгляду справи суб'єкт владних повноважень за правилами ч.2 ст.71 КАС України не довів правомірність та обґрунтованість мотивів, на підставі яких винесено спірне податкове повідомлення-рішення, що, в свою чергу вказує на порушення прав та законних інтересів позивача у сфері публічно - правових відносин.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 22 травня 2015 року № 00234-1706 такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

В іншій частині позовних вимог відсутні підстави для задоволення.

Керуючись ст..ст.11, 12, 51, 71, ст.158, ст.159, ст.160, ст.161, ст.162, ст.163. ст.167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Харкова Харківської області, Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення суми, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 22 травня 2015 року № 00234-1706.

В решті позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 23 грудня 2016 року.

Суддя О.В. Панченко