Постанова № 63648751, 07.12.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07 грудня 2016 р. № 820/5938/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Самігулліній К.В.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_3 до Прокуратури Харківської області, третя особа: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії прокуратури Харківської області щодо відмови у наданні доступу до публічної інформації на запит ОСОБА_3 від 27.09.2016 року;

- зобов'язати прокуратуру Харківської області надати доступ до публічної інформації на запит ОСОБА_3 від 27.09.2016 року, а саме: зобов'язати прокуратуру Харківської області надати ОСОБА_3 або його представнику належним чином завірену копію листа Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 07.12.2015 року за вих.№07-16/07-24/6754 та додатків до нього, а також завірену належним чином копію відповіді на цей лист;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд.4, код ЄДРПОУ 02910108) на користь ОСОБА_3 судові витрати за надання правової допомоги у розмірі 6380,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся із інформаційним запитом від 27.09.2016 року до прокуратури Харківської області, в якому просив надати публічну інформацію. Запит містив вимоги про надання позивачу публічної інформації щодо надходження на адресу прокуратури Харківської області за період з 07.12.2015 і по день надання відповіді на цей запит листи, подання, звернення будь-якої форми за підписом начальника Головного територіального управління юстиції у Харківській області, у яких би мова йшла про можливе вчинення старшим державним виконавцем Жовтневого ВДВС ХМУЮ ОСОБА_4 корупційного правопорушення (зокрема, не вжиття заходів щодо врегулювання конфлікту інтересів), зокрема лист Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 07.12.2015 за вих. №07-16/0724/6754). Крім того, позивач просив надати йому завірену (і) належним чином копію (і) таких звернень та додатків до них (в разі наявності) та копію(і) відповідей на них.

Окрім того, позивачем до запиту надано заяву ОСОБА_1А від 27.09.2016, якою надано згоду на використання його персональних даних, які містяться у листі Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 07.12.2015 за вих. №№07- І 6/07-24/6754, а також про його участь у виконавчих провадженнях №№47986140, 44266770, 44403067, 47005751, 47005895, 47005961 в якості стягувача та/або представника сторін або в якості іншого учасника виконавчого провадження в межах і обсягах, які містяться у листі Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 07.12.2015 за вих. № №07-16/07-24/6754 та додатках до нього, під час надання відповіді на запит на отримання публічної інформації ОСОБА_3 від 27.09.2016.

Відповідач надав відповідь на інформаційний запит листом № 19-5238вих17 від 05.10.2016 року, якою відмовив позивачу у наданні публічної інформації. Позивач вважає такі дії відповідача незаконними та такими, що порушують норми чинного законодавства, зокрема Закону України "Про доступ до публічної інформації". Вказане слугувало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві та просив суд ухвалити рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідач - прокуратура Харківської області, позов не визнав.

У письмових запереченнях та додаткових письмових запереченнях (а.с.39-43,57-59) на позов відповідач вказав, що не відмовляв ОСОБА_3 в наданні інформації, а надав її в межах компетенції прокуратури Харківської області, оскільки відповідно до ст.296 Цивільного кодексу України, п.1.8 наказу Генерального прокурора України "Про організацію інформування суспільства щодо діяльності органів прокуратури України" від 18.09.2015 № 218 не допускається поширення даних про особу, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, або особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, до набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо неї або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення та в інших випадках, передбачених законом. Представник відповідача стверджує, що надання запитуваної інформації з наведених у запиті підстав унеможливлюється, оскільки на цей час відомості про набрання законної сили будь-яким судовим рішенням про притягнення до відповідальності особи, зазначеної у запиті, за вчинення корупційного правопорушення відсутні.

Поряд із цим відповідач вказав, що представник прокуратури в Харківській області не погоджується з вимогою позивача щодо стягнення з бюджетних асигнувань прокуратури Харківської області судових витрат за надання правової допомоги у розмірі 6380 грн., оскільки відповідно до ч. 1 ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката чи іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом, а тому позовні вимоги в частині відшкодування позивачеві витрат на правову допомогу в розмірі 6380 грн. на думку представника прокуратури, задоволенню не підлягає. Крім того, зазначив, що згідно ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено стягнення з відповідача суб'єкта владних повноважень судових витрат за надання правової допомоги, а калькуляція -рахунок, надана позивачем до позову, на думку представника відповідача, не може вважатися належним доказом розрахунку начебто то витраченого представником ОСОБА_3 часу за вчинення дій поза судовими засіданнями, оскільки зазначені у ньому дані документально не підтверджені.

Також, просив суд взяти до уваги той факт, що запитуванні ОСОБА_3 документи слугували підставою для внесення 17.12.2015 відомостей до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №1201522050.0.002284 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст.364 Кримінального кодексу України, а згідно ст.222 Кримінально - процесуального кодексу України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим, у необхідних випадках слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв'язку з участю в ньому. про їх обов'язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом. Враховуючи викладене, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у запереченнях на позов, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, в порядку передбаченому ст.ст. 33-35 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 77). Причини неявки суду не повідомив. Клопотань про перенесення розгляду справи або розгляд справи в порядку письмового провадження суду не надавав.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, які прибули у судове засідання, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судовим розглядом встановлено, що 27 вересня 2016 року представник позивача подав до прокуратури Харківської області інформаційний запит щодо надходження на адресу прокуратури Харківської області за період з 07.12.2015 і по день надання відповіді на цей запит листи, подання, звернення будь-якої форми за підписом начальника Головного територіального управління юстиції у Харківській області, у яких би мова йшла про можливе вчинення старшим державним виконавцем Жовтневого ВДВС ХМУЮ ОСОБА_4 корупційного правопорушення (зокрема, не вжиття заходів щодо врегулювання конфлікту інтересів), зокрема лист Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 07.12.2015 за вих.. №07-16/0724/6754). Крім того, позивач просив надати йому завірену (і) належним чином копію (і) таких звернень та додатків до них (в разі наявності) та копію(і) відповідей на них.

Позивачем до запиту надано заяву ОСОБА_1А від 27.09.2016, якою він надав згоду на використання його персональних даних, які містяться у листі Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 07.12.2015 за вих. №№07- І 6/07-24/6754, а також про його участь у виконавчих провадженнях №№47986140, 44266770, 44403067, 47005751, 47005895, 47005961 в якості стягувача та/або представника сторін або в якості іншого учасника виконавчого провадження в межах і обсягах, які містяться у листі Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 07.12.2015 за вих. № №07-16/07-24/6754 та додатках до нього, під час надання відповіді на запит на отримання публічної інформації ОСОБА_3 від 27.09.2016 (а.с.11-12).

Листом прокуратури Харківської області № 19-5238вих17 від 05.10.2016 року позивача повідомлено про факт надходження від 07.12.2015 за № 07-16/07-24/6753 на адресу Прокуратури Харківської області зазначеного у запиті листа Головного територіального управління юстиції у Харківській області та відмовлено у наданні копій запитуваних документів, у звязку з тим, що запитувана інформація є матеріалами службового розслідування стосовно службової особи та містить конфіденційну інформацію стосовно інших осіб (а.с. 13-14).

Під час підготовки відповіді на запит відповідачем встановлено, що 08 грудня 2015 року до прокуратури Харківської області надійшов лист Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 07 грудня 2015 року № 07-16/07-24/6754. Дані щодо надходження інших листів, зазначених у запиті, відсутні у комп'ютерному програмному комплексі "Єдина система статистики та аналізу роботи органів прокуратури України".

Також відповідачем встановлено, що ці документи є матеріалами службового розслідування, яке проведено Головним територіальним управлінням юстиції у Харківській області, з метою перевірки фактів недодержання одним з керівників управління у складі Головного територіального управління юстиції у Харківській області вимог чинного законодавства України та містять інформацію про персональні дані інших осіб, про їх відносини з юридичними, фізичними особами, про конкретні виконавчі провадження, сторонами у яких є інші, у тому числі фізичні особи, суми стягнення тощо.

Не погодившись із відповіддю прокуратури Харківської області, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні субєктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України "Про доступ до публічної інформації".

Приписами статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації", інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про доступ до публічної інформації", що конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Розпорядники інформації, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до ч.4 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації", усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акту, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Стаття 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" гарантує, що доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме відповіді прокуратури Харківської області від 05.10.2016 року за № 19-5238вих17, підставою для відмови у надані доступу до запитуваної ОСОБА_3 інформації став висновок відповідача, про те, що вказана інформація є інформацією з обмеженим доступом.

Згідно ч. 2 ст. 14 Закону України «Про захист персональних даних», поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Положеннями статті 9 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено, що відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація: 1) що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; 2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

Згідно п. 10 Переліку відомостей, що становлять службову інформацію та можуть міститься в документах органів прокуратури України, та п. 9 Переліку документів, у яких міститься службова інформація,' затверджених наказом Генерального прокурора України №158 від 30 грудня 2014 року, відомості, довідки, матеріали службових розслідувань (перевірок) віднесено до службової інформації.

Відповідно до п. 1.8. наказу Генерального прокурора України «Про організацію інформування суспільства щодо діяльності органів прокуратури України» від 18 вересня 2015 року № 218, не допускається поширення даних про особу підозрюваного, обвинуваченого або підсудного до набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього, а стосовно потерпілого - без його згоди.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

Судовим розглядом встановлено, що в інформаційному запиті 27.09.2016 позивач просив відповідача надати інформацію щодо надходження будь-яких документів, в яких повідомлялося про можливе вчинення старшим державним виконавцем Жовтневого ВДВС ХМУЮ ОСОБА_4 корупційного правопорушення, зокрема не вжиття заходів щодо врегулювання конфлікту інтересів та копії цих документів.

Як вбачається зі змісту листа прокуратури Харківської області № 19-5238вих17 від 05.10.2016, ОСОБА_3 повідомлено про неможливість задоволення його інформаційного запиту від 27.09.2016 року, оскільки запитувана інформація та запитувані документи не містять інформацію щодо особи позивача, а містять інформацію про персональні дані інших осіб та є матеріалами службового розслідування.

Із врахуванням вищевикладеного, суд вважає, що відповідач правомірно відмовив у задоволенні інформаційного запиту ОСОБА_3 від 27 вересня 2016 року, відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації", оскільки з відмови відповідача вбачається яким інтересам відповідає обмеження доступу інформації та чому обмеження доступу відповідає цим інтересам, у чому конкретно полягає шкода правомірним інтересам та чому шкода від надання інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Таким чином, суд доходить висновку, що при вирішенні питання щодо відмови у наданні позивачу копій документів, відповідач діяв на підстав діючого законодавства, оскільки зазначені в запиті матеріали, містять конфіденційну та службову інформацію, яка відповідно до ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" є інформацією з обмеженим доступом, що відповідно до ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації "є підставою для відмови у задоволенні запиту.

Щодо позовної вимоги про стягнення з бюджетних асигнувань прокуратури Харківської області судових витрат за надання правової допомоги у розмірі 6380 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов' язані з оплатою допомоги адвоката чи іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Водночас, ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, не передбачено стягнення з відповідача суб'єкта владних повноважень судових витрат за надання правової допомоги.

Суд погоджується з твердженням представника прокуратури, що калькуляція - рахунок, надана позивачем до позову, не може вважатися належним доказом розрахунку витраченого представником ОСОБА_5 часу за вчинення дій поза судовими засіданнями, оскільки зазначені у ньому дані документально не підтверджені.

Таким чином, суд доходить висновку, що дона вимога також задоволенню не підлягає.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд зазначає, що позивачем, під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вищезазначеними діями відповідача було порушено права та охоронювані законом інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин.

Натомість, відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, довів правовірність власних дій.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160-163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до прокуратури Харківської області, третя особа: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії - відмовитию

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 12 грудня 2016 року.

Суддя О.В. Панченко