Постанова № 63648750, 13.12.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

13 грудня 2016 р. №820/5509/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Мар'єнко Л.М.,

при секретареві судового засідання - Принцевській Ю.В.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Харківській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції України в Харківській області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд: стягнути з Головного управління Національної поліції України в Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14.07.2016 по 15.09.2016 у сумі 14420,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у судовому порядку було скасовано рішення (висновок) Атестаційної комісії №10 Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді та наказ Головного управління Національної поліції України в Харківській області від 14.07.2016 № 229 о/с про його звільнення, як реалізація цього рішення та поновлено підполковника поліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника слідчого відділу Московського відділу поліції ГУНП в Харківській області з 14.07.2016. Проте, з дати, з якої позивач мав бути поновлений на посаді - з 14.07.2016, як визначено постановою Харківського окружного адміністративного суду по справі № 820/3843/16, до дати фактичного винесення наказу про поновлення його на посаді - 16.09.2016, ОСОБА_1 не було виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі, що складає 14420,00 грн.

У судове засідання представник позивача не прибув, надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, надав клопотання про перенесення розгляду справи.

Суд, на підставі ст. 128 КАС України, вважає можливим розглянути дану справу без участі представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2016 р. по справі№ 820/3843/16 , адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, Атестаційної комісії №10 Головного управління Національної поліції в Харківській області, про визнання дій незаконними задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо включення ОСОБА_1 до списку поліцейських, які підлягають атестуванню.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції України в Харківській області від 14.07.2016 № 229 о/с, відповідно до якого підполковника поліції ОСОБА_1, заступника начальника слідчого відділу Московського відділу поліції ГУНП в Харківській області, звільнено із займаної посади.

Визнано протиправним та скасовано рішення (висновок) Атестаційної комісії №10 Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді та звільнення його зі служби в поліції через службову невідповідність, оформлене протоколом від 30.06.2016 року.

Поновлено підполковника поліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника слідчого відділу Московського відділу поліції ГУНП в Харківській області.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2016, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2016р. по справі № 820/3843/16 - залишено без змін.

Тобто, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2016р. по справі № 820/3843/16 є такою, що 03.11.2016 набрала законної сили.

ГУНП в Харківській області було виконано вказане судове рішення та 16.09.2016 видано наказ № 341 о/с, яким скасовано наказ Головного управління Національної поліції України в Харківській області від 14.07.2016 № 229 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції згідно з п.5 (через службову невідповідність) ч. 1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» та поновлено підполковника поліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника слідчого відділу Московського відділу поліції ГУНП в Харківській області з 14.07.2016 ( а.с.12).

В подальшому, позивач звернувся на адресу начальника ГУНП в Харківській області з рапортом від 21.11.2016 в якому повідомив, що за період вимушеного прогулу з 14.07.2016 ( дати звільнення) по 15.09.2016 ( дати, яка передує винесенню наказу про поновлення на посаді) він не отримав відповідне грошове забезпечення та не отримує його також наразі, а тому просив вчинити йому належні виплати ( а.с.30).

Крім того, як встановлено судом, уповноважена особа позивача звернулась до ГУНП в Харківській області з запитом стосовно обставин, які викладені ОСОБА_1 у вищевказаному рапорті, у відповідь на який, відповідачем надано лист від 07.12.2016 № 29/32аз, в якому повідомлено, що з моменту винесення наказу про поновлення позивача на посаді з 16.09.2016 по кінець листопада, йому було нараховано та виплачено належні суми грошового забезпечення, на підтвердження чого було надано розрахунковий лист. Поряд з цим, відносно періоду вимушеного прогулу з 14.07.2016 по 15.09.2016, грошове забезпечення ОСОБА_1 не нараховувалось та не виплачувалось, оскільки зазначене не було передбачено судовим рішенням (а.с.34-35).

Вказана обставина стала підставою звернення позивача до суду з зазначеним позовом.

По суті позовних вимог, суд зазначає наступне.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується ( стаття 43 Конституції України).

Приписами ч.1 та 2 ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію" унормовано, що Поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Відповідно до п. 10,12 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114 та є чинний на даний час, визначено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням. Особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ одержують грошове і речове забезпечення за нормами, встановленими законодавством.

При вирішенні заявленої позовної вимоги, суд акцентує увагу, що у даних спірних правовідносинах повинні застосовуватись не тільки норми спеціального законодавства, але й трудового.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 за № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

Таким чином, трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду України від 05.03.2012 у справі №21-42а12.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Крім того, листом Вищого адміністративного суду України від 26.05.2010 року № 753/11/13-10 "Про розв'язання спорів, що виникають з відносин публічної служби" зазначено, що під час вирішення спорів зазначеної категорії пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України "Про оплату праці", держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників.

Відповідно до ч.2 статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, законодавцем встановлено межі періоду виплати середнього заробітку, а саме: весь час вимушеного прогулу.

Постановою кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100, затверджено порядок обчислення середньої заробітної плати, який, в силу пп."з" п.1 розділу 1 застосовується, зокрема у випадках вимушеного прогулу.

З відповідної довідки відповідача вбачається, що середньоденна заробітна плата позивача складає 236,39 грн. ( а.с.25).

Поряд з цим, беручи до уваги той факт, що оскільки незаконне звільнення позивача, що було встановлено в рамках розгляду справи № 820/3843/16, спричинило вимушений прогул, останній підлягає стягненню на користь позивача.

Щодо періоду вимушеного прогулу, суд погоджується з позицією позивача відносно того, що його початком є дата 14.07.2016, коли позивача було звільнено з посади внаслідок невідповідності займаній посаді, а кінцем - 15.09.2016, дата, яка передує винесенню наказу про поновлення позивача на посаді на виконання судового рішення по справі № 820/3843/16, а також з сумою належного до сплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 14420,00 грн. До того ж аналогічна сума міститься у довідці відповідача про доходи ОСОБА_1 за період вимушеного прогулу ( а.с.25).

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Водночас, суд, задовольняючи позовну вимогу ОСОБА_1, в силу приписів ч.2 ст.11 КАС України, виходить за межі позовних вимог щодо формулювання виду належних виплат, оскільки спеціальними нормами законодавства, що регулюють діяльність органів Національної поліції, передбачено отримання поліцейськими оплати праці у вигляді грошового забезпечення.

Таким чином, відновлення порушених прав позивача суд вбачає шляхом стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 14.07.2016 по 15.09.2016 у сумі 14420,00 грн.

Крім того, постанову суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, слід звернути до негайного виконання відповідно до статті 256 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71,128, 160-163, 167, 186, 254, 256 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Харківській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області ( код ЄДРПОУ 40108599, вул. Жон Мироносиць,5 м.Харків, 61002) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, 61001, АДРЕСА_1) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 14.07.2016 по 15.09.2016 у сумі 14420,00 грн. ( чотирнадцять тисяч чотириста двадцять гривень 00 копійок).

Допустити негайне виконання постанови суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 20 грудня 2016.

Суддя Мар'єнко Л.М.