Ухвала суду № 63633148, 23.12.2016, Апеляційний суд Рівненської області

Апеляційний суд Рівненської області

__________

У Х В А Л А

Іменем України

23 грудня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області у складі:

судді-доповідача - ОСОБА_1

суддів Сачука В.І., Маринича В.К.

за участю секретаря Вегери М.М.

розглянула у відкритому дистанційному судовомузасіданні в м. Рівне справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Здолбунівського районного суду Рівненської області від 12 грудня 2016 року.

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4,який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, не працюючого, одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4, жителя ІНФОРМАЦІЯ_5, в силу ст. 89 КК України не судимого, підозрюваного за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016180130001013 від 09.12.2016 року у вчиненні злочину, передбаченого ч.3ст.185 КК України.

з участю: прокурора Соколовської О.В.,

слідчої ОСОБА_5,

захисника ОСОБА_2,

підозрюваного ОСОБА_4

Органами досудового розслідування ОСОБА_3 інкримінується те, що він 09 грудня 2016 року, приблизно о 18 год. таємно викрав дитячу коляску марки «Тамі» вартістю 2500 грн., яка знаходилася в підїзді будинку 11, по вул. Л.Українки в м. Здолбунів та яка належить ОСОБА_6

В поданій на ухвалу суду апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 вважає ухвалу необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню. Звертає увагу, що прокурор не довів того, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченихстаттею 177 КПК України. Вказав про те, що ОСОБА_3 має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні малолітню дитину, вину у вчиненому визнав та співпрацює з органами досудового слідствата не має на меті уникати правосуддя. Просить ухвалу суду скасувати та обрати для його підзахисного запобіжний захід - домашній арешт.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи ОСОБА_2 про скасування ухвали судді та обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту, думку прокурора, який просив залишити ухвалу без зміни, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною 2 ст.29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст.ст.177-179,183,184,194, 199 КПК Українита п.«е» ч.1ст.5 Європейської конвенції з прав людинита основоположних свобод (Рим, 1950 року) міра запобіжного заходу у вигляді взяття під варту або його продовження обирається підозрюваному, обвинуваченому судом при наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, що вказана особа може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників кримінального провадження, перешкоджати провадженню іншим чином, а також вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення.

У відповідності дост.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»колегія суддів застосовуєКонвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод»(далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

В рішенні від 3 лютого 2009 року в справі «Каучор проти Польщі» (Kauczor v Poland) №45219/06 Європейський суд вказав, що на думку органів влади, ймовірне призначення заявникові суворого вироку спричинило виникнення твердження про те, що заявник перешкоджатиме провадженню. Однак Суд постійно повторює, що хоч суворість можливого покарання є значущим елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи скоєння нових злочинів, тяжкість обвинувачення сама по собі не може бути виправданням тривалих строків попереднього увязнення.

В рішенні від 12 березня 2009 року в справі «ОСОБА_7 проти Росії» (Aleksandr Makarov v Russia) №15217/07 Європейський суд вказав, що в декількох ордерах на арешт внутрішньодержавні суди згадували ймовірність того, що заявник знову вчинятиме правопорушення, як додаткову підставу для продовження тримання заявника під вартою. У цьому звязку Суд вважає, що органи судової влади не навели жодних конкретних фактів на підкріплення своїх висновків про наявність небезпеки вчинення заявником нових правопорушень. Окрім того, Суд не поділяє думки внутрішньодержавних органів про те, що в ситуації, коли всі обвинувачення проти заявника, за винятком одного, стосувалися його дій як мера Томська, а він був від цієї посади відсторонений, була реальна загроза того, що заявник вчинить нові правопорушення.

Таку ж позицію Європейський суд послідовно займав і по багатьох інших справах.

Відповідно до ч.1ст.183 КПК Українитримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів провадження ОСОБА_4 повідомлено про підозру в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3ст.185 КК України.

Приймаючи рішення щодо ОСОБА_4 слідчим суддею належним чином не перевірено доведеність наявності ризиків, передбаченихст.177 КПК України.

Так, встановлено, що ОСОБА_4 одружений, на утриманні має малолітню дитину, має постійне місце проживання, свою вину у вчиненому злочині визнав, співпрацює з органами досудового слідства. Під час апеляційного розгляду, запевнив суд, що немає наміру ухилятися від проведення слідчих дій та перешкоджати встановленню істини у справі.

Зазначене спростовує висновки, щодо того, що у ОСОБА_4 є підстави переховуватись від органів досудового розслідування або суду.

Висновки слідчого судді, що ОСОБА_4 може чинитинезаконний тиск на свідків та потерпілих, вчиняти нові корисливі злочини, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також, що обрання більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимст.177 КПК Українине знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення слідчого судді підлягає скасуванню .

Враховуючи те, що наявність ризиків, зазначених уст.177 КПК Українине доведено, оцінюючи в сукупності обставини, які відповідно дост.178 КПК Українивраховуються при обранні запобіжного заходу, суд апеляційної інстанції вважає за доцільне обрати відносно нього запобіжний захід у виді домашнього арешту цілодобово з покладенням певних обовязків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України..

Керуючись ст. ст. 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Здолбунівського районного суду Рівненської області від 12 грудня 2016 року щодо ОСОБА_4 - скасувати.

Клопотання слідчого СВ Здолбунівського ВП в Рівненській області ОСОБА_5 задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4,який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, не працюючого, одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4, жителя ІНФОРМАЦІЯ_5, в силу ст. 89 КК України не судимого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту цілодобово з покладенням на нього обовязків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України:

-прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду;

-носити електронний засіб контролю.

Вказані обовязки покладено на ОСОБА_4 строком до 06 лютого 2017 року.

Термін дії ухвали до 06 лютого 2017 року.

Виконання ухвали покласти на Здолбунівський відділ поліції ГУНП в Рівненській області.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_8 ОСОБА_9