Рішення № 63624409, 20.12.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 137/1666/16-ц Провадження № 22-ц/772/3671/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія Доповідач Міхасішин І. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого: Міхасішина І.В.

Суддів: Стадника І.М., Войтка Ю.Б.

За участю секретаря: Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою представника споживчого товариства «Гарант» - ОСОБА_2 на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 31 жовтня 2016 року у цивільній справі за позовом споживчого товариства «Гарант» до публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

встановила:

В серпні 2016 року споживче товариство «Гарант» (далі СТ «Гарант») звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просило визнати виконавчий напис, вчинений 19.12.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 і зареєстрований в реєстрі №8978 таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 19.12.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 було вчинено виконавчий напис , яким звернено стягнення на предмет іпотеки, належний СТ «Гарант» : будівлю кафе «Олень» за адресою: Вінницька область, Літинський район, автошлях б/н загальною площею 590,3 кв.м. для задоволення вимог кредитора ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 про стягнення коштів в сумі 96090,02 дол. США.

Всупереч вимогам ст. 88 Закону України «Про нотаріат» , Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України майновому поручителю не повідомлялась та не узгоджувалась сума заборгованості, вказана у виконавчому написі, позивач не отримував повідомлення приватного нотаріуса про вчинення виконавчого напису і позивач не отримував доказів безспірності заборгованості. Водночас, на момент вчинення виконавчого напису між позичальником і банком існував спір щодо заборгованості щодо заборгованості за кредитним договором , який перебував на розгляді в суді.

З цих підстав, просив задовольнити його вимоги.

Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 31 жовтня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник СТ «Гарант» - ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального справи.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 вимоги апеляційної скарги підтримав, з підстав, зазначених в ній, просив суд її задовольнити.

Інші особи, які беруть участь в справі в судове засідання не зявилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, заяв про розгляд справи у їх відсутність не подавали.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, предявлених в суді першої інстанції, дійшла висновку, що скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було доведено наявності спору щодо розміру заборгованості, а наявність позову в суді це ще не спір про право, а право банку обирати спосіб захисту свого порушеного права. При цьому в подальшому даний позов було залишено без розгляду , а виконавчий лист з виконання виконавчого напису повернуто стягувачу без подальшого примусового виконання.

З такими висновками суду першої інстанції погодитися неможливо.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

По справі встановлено, що 01.11.2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») і ОСОБА_3 було укладено договір про надання споживчого кредиту №1125403000.

З метою забезпечення зобовязання за кредитним договору між АКІБ «УкрСиббанк» та СТ «Гарант» було укладено договір іпотеки, посвідчений держаним нотаріусом Літинської держаної нотаріальної контори ОСОБА_6 20.11.2007 року за реєстровим №3075 , згідно з яким СТ «Гарант» передав банку в іпотеку будівлю кафе «Олень» за адресою: Вінницька область, Літинський район, автошлях, б/н, загальною площею 590, 3 кв.м.

У звязку з порушенням позичальником ОСОБА_3 та поручителем ОСОБА_7 зобовязань за кредитним договором, 12.12.2016 р. ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідачів солідарно суми боргу в розмірі 96090, 02 доларів США, що за курсом НБУ станом на 01.12.2014 року становило 1438397 , 36 грн., з яких 65259, 18 дол. США кредитна заборгованість, 30830, 84 дол. США заборгованість за процентами, а також заборгованість по сплаті пені за порушення термінів повернення кредиту та сплати процентів за кредит розмірі 101346 , 59 грн. (а.с. 7-10).

19 грудня 2014 року ухвалою Літинського рйаонного суду Вінницької області відкрито провадження за позовом ПАТ «УкрСиббанк» (а.с. 56).

19 грудня 2014 року за заявою ПАТ «УкрСиббанк», приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №8978, яким звернено стягнення на предмет іпотеки,аза рахунок коштів від реалізації нерухомого майна запропоновано задовольнити вимоги ПАТ «УкрСииббанк» до ОСОБА_3 за кредитним договором в розмірі 96 090,02 дол. США (а.с. 4).

Стаття 33 Закону України «Про іпотеку» ( в редакції , чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачала, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Згідно ізст. 87 Закону України «Про нотаріат»для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно з пунктом 283 Інструкціїпро порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобовязання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.

Виконавчий напис на іпотечному договорі, що передбачає задоволення вимоги іпотекодержателя за основним зобов'язанням, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами основного зобов'язання, вчиняється нотаріусом за умови подання іпотекодержателем документів, достатніх для встановлення безспірності заборгованості та прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з п. 286 Інструкції при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.

Пунктом 1? постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» встановлений перелік документів, який подається для отримання виконавчого напису за іпотечними договорами, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобовязанням до закінчення строку виконання основного зобовязання :а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобовязання ; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобовязання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового звязку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобовязання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу.

Верховний Суд України в постанові від 4 березня 2015року у справі № 6-27цс15 висловив правову позицію, згідно з якою наявність в суді спору щодо розміру заборгованості за кредитним договором на час вчинення виконавчого напису спростовує висновок суду про безспірність заборгованості боржника.

Висновок суду першої інстанції про те, що наявність позову у суді не означає, що є спір про право, а є способом захисту позивачем свого права є помилковим, оскільки за змістом ст.ст. 3, 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Тобто саме звернення кредитора з позовом до суду про стягнення заборгованості свідчить про наявність спору про право.

Щодо безспірності заборгованості, то з матеріалів справи вбачається, що виконавчим написом пропонується задовольнити вимоги кредитора на суму 96090, 02 доларів США, тоді як позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» включали окрім суми заборгованості 96090, 02 доларів США, ще і заборгованість по сплаті пені за порушення термінів повернення кредиту та сплати процентів за кредит в розмірі 101346 , 59 грн.

Таким чином висновки суду першої інстанції про те, що сума, яку просив стягнути банк за позовом і та, яка зазначена у виконавчому написі, ідентичні, є помилковими.

Залишення ж в подальшому позовної заяви про стягнення заборгованості без розгляду, а також повернення виконавчого документа з виконання виконавчого напису стягувачу, не впливають на обґрунтованість виконавчого напису на момент його вчинення.

Оскільки на час вчинення виконавчого напису нотаріуса на розгляді в суді був позов про стягнення заборгованості за цим же кредитним договором, вимоги СТ «Гарант» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню , є обґрунтованими.

За таких обставин, суд першої інстанції повно встановивши всі обставини справи, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову, а тому відповідно до п.п. 3,4 ст. 309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Враховуючи наведене, керуючись, ст. ст. 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила :

Апеляційну скаргу представника споживчого товариства «Гарант» - ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Літинського районного суду Вінницької області від 31 жовтня 2016 року скасувати, ухвалити нове.

Позов споживчого товариства «Гарант» задовольнити.

Визнати виконавчий напис , вчинений 19 грудня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 , зареєстрований в реєстрі №8978 таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12 ЄДРПОУ 09807750 к/р № 32009102701026 в Національному банку України Код банку 351005 ІПН 098077520391) на користь споживчого товариства «Гарант» 1378 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ ОСОБА_8

Судді: /підпис/ ОСОБА_9

/підпис/ ОСОБА_10

Згідно з оригіналом: