Рішення № 63622566, 02.01.2016, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Яремка В. В.

суддів: Кулянди М. І., Половінкіної Н. Ю.,

секретар Тодоряк Г. Д.

з участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення коштів за договором строкового банківського вкладу за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 жовтня 2015 року,

ухвалила:

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі Фонд) про захист прав споживачів та стягнення недоданих коштів за договором строкового банківського вкладу.

Зазначав, що 1 грудня 2014 року між ним та ПАТ «Комерційний банк «Надра», який є учасником Фонду, укладено договір строкового банківського вкладу № 2077607, відповідно до умов якого він передав банку грошові кошти в розмірі 8 000 доларів США.

9 січня 2015 року у зв'язку з неможливістю видачі готівкою грошових коштів за вказаним договором він уклав новий договір банківського вкладу №2100922, на який грошові кошти у розмірі 6 000 доларів США було переведено з попереднього договору, а решту 2 000 доларів США розмістили на рахунку №3136049 «ПУ» Перший» поточного рахунку №82373418. Відповідно до п. 2.3 вказаного договору, датою повернення вкладу є 9 лютого 2015 року.

На підставі Постанови Правління Національного банку України від 5 лютого 2015 року № 83 «Про віднесення ПАТ «КБ «Надра» до категорії неплатоспроможних - виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення від 5 лютого 2015 року № 26 щодо запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Надра» та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію.

Тимчасову адміністрацію в банку запроваджено з 6 лютого 2015 року.

Фонд виплатив йому відшкодування як вкладнику за курсом 1799,9763 грн за 100 доларів США, замість курсу 2313,0580 грн станом на 6 лютого 2015 року.

Посилаючись на вказані обставини, порушенням його прав та пункту 5 статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», просив стягнути з Фонду на його користь недоотримані грошові кошти за договором №2100922 від 9 січня 2015 року та за рахунком №3136049 «ПУ» Перший» поточного рахунку №82373418 з процентами в сумі 40 665 грн.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від19 жовтня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Фонду на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором строкового банківського вкладу в розмірі 40 465 грн.

В апеляційній скарзі Фонд просить оскаржуване заочне рішення скасувати, провадження у справі закрити.

Посилається на неповне зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним нормам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог, порушення відповідачем прав позивача, передбачених нормами Закону України статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Проте з таким висновком погодитись не можна, оскільки суд дійшов його внаслідок порушення норм матеріального права, що згідно п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким у позові слід відмовити.

У справі встановлено, що 1 грудня 2014 року між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено договір № 2077607 про строковий банківський вклад, згідно якого вкладник передав, а банк прийняв на депозитний рахунок кошти в розмірі 8000 доларів США, зі строком розміщення 1 місяць, тобто до 1 січня 2015 року (т. 1, а.с .29).

9 січня 2015 року між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено договір №2100922 про строковий банківський вклад, внаслідок укладення якого грошові кошти у розмірі 6 000 доларів США було переведено з попереднього договору вкладу (т. 1, а.с. 31).

На підставі Постанови Правління Національного банку України від 5 лютого 2015 року № 83 «Про віднесення ПАТ «КБ «Надра» до категорії неплатоспроможних - виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення від 5 лютого 2015 року № 26 щодо запровадження тимчасової адміністрації в «КБ «Надра» та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію.

Тимчасову адміністрацію в банку запроваджено з 6 лютого 2015 року.

Встановлено і це визнається сторонами, що 5 травня 2015 року Фонд виплатив позивачеві відшкодування як вкладнику за курсом 1799,9763 грн за 100 доларів США.

Позивач вважає, що відшкодування йому Фонд має виплатити за курсом 2313,0580 грн за 100 доларів США, який було встановлено станом на 6 лютого 2015 року.

Такі вимоги позивача є безпідставними та не ґрунтуються на нормах матеріального права.

Згідно з пунктом 16 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі Закон) тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону є спеціальними, і він є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Статтею 36 Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно з підпунктами 1, 2 частини п'ятої статті 36 Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Відповідно до частини другої статті 46 Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.

Згідно з ч. 5 ст. 26 Закону відшкодування коштів за вкладом в іноземній валюті відбувається в національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до статті 36 цього Закону.

Відповідно до п. 9 Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 496 (в редакції, що була чинною на 06 лютого 2015 року), офіційний курс гривні до іноземних валют та банківських металів діє з часу його встановлення.

У справі встановлено, що офіційний курс гривні до долара США, встановлений Національним банком України з 14 години 5 лютого до 14 години 6 лютого 2015 року становив 1799,9763 грн за 100 доларів США, а з 14 години 6 лютого 2015 року - 2313,0580 грн за 100 доларів США (т. 1, а.с.62).

Отже, оскільки на момент запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Надра», тобто на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації у розумінні норми ч. 5 ст. 26 Закону, діяв офіційний курс НБУ 1799,9763 грн за 100 доларів США, то саме із вказаного курсу валют Фондом обґрунтовано виплачено позивачеві відшкодування як вкладнику.

Подальше збільшення з 14 години 6 лютого 2015 року офіційного курсу гривні не є підставою для виплати позивачеві відшкодування за новим курсом 2313,0580 грн за 100 доларів.

Указаного суд першої інстанції до уваги не взяв та безпідставно задовольнив позов.

Тому, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким у позові слід відмовити.

Щодо доводів апелянта про те, що провадження у справі підлягає закриттю, оскільки спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства, то вони є необґрунтованими.

У даній справі спірні правовідносини виникли на підставі цивільно-правової угоди й в силу вимог Закону саме на Фонд в указаному спорі покладено обов'язок відшкодувати кошти від імені сторони правочину.

Згідно із частинами першою, другою статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд справ за КАС України або Господарським процесуальним кодексом віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів.

Враховуючи вищезазначене, звернення позивача до суб'єкта владних повноважень не є підставою для розгляду спору у порядку адміністративного судочинства, оскільки, позивач звернувся за захистом порушених прав, що виникли із цивільних відносин, а саме із цивільно-правової угоди, тому такий спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Апелянт посилається на окремі порушення судом першої інстанції норм процесуального права, проте вони не є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення.

На підставі наведеного та керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 жовтня 2015 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення коштів за договором строкового банківського вкладу відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий В. В. Яремко

Судді: М. І. Кулянда

ОСОБА_2