Рішення № 63613602, 14.12.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ[1]

14 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - судді Кирилюк Г.М.

суддів: Рейнарт І.М., Музичко С.Г.

при секретарі Ігнатьєву Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» про стягнення сум депозитних вкладів, процентів та пені, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 16 травня 2016 року,

встановила:

17.11.2015 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 14.01.2014 р. між нею та Публічним акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк» ( далі - ПАТ АБ «Укргазбанк») у відділенні №317/04 АБ «Укргазбанк» м. Макіївка Донецької області було укладено депозитний договір №001/01/14/0317 (строковий банківський вклад), у відповідності до умов якого вона внесла, а банк прийняв грошові кошти в сумі 66 000 доларів США на депозитний рахунок НОМЕР_1 на строк 233 календарних днів, з 14.01.2014 року по 04.09.2014 року, зі сплатою вкладнику процентів із розрахунку 8,5 % річних.

Крім цього, 20.01.2014 р. вона уклала з відповідачем депозитний договір №004/01/14/0317 (строковий банківський вклад), відповідно до умов якого сума вкладу (депозиту) складає 190 000 грн., які вона внесла, а банк прийняв на депозитний рахунок НОМЕР_2 на строк 227 календарних днів, з 20.01.2014 р. по 04.09.2014 р. зі сплатою вкладнику процентів із розрахунку 18,3% річних.

За умовами вказаних договорів сторони домовились у випадку не витребування вкладником свого депозиту, не раніше 7 банківського дня та не пізніше 2 банківського дня до закінчення строку зберігання коштів, вважати договір щоразу продовженим на визначений строк зберігання коштів.

14.09.2015 р. вона звернулась до відповідача з письмовою заявою про повернення вкладів, які до цього часу повернуто не було.

З урахуванням викладеного, а також заяви про уточнення позовних вимог від 21.04.2016 р., просила зобов'язати ПАТ АБ «Укргазбанк» належним чином виконувати умови депозитного договору №001/01/14/0317 від 14.01.2014 р. та №004/01/14/0317 від 20.01.2014 р.

Стягнути з ПАТ АБ «Укргазбанк» на користь ОСОБА_1 по договору №001/01/14/0317 від 14.01.2014 р. за період з 14.01.2014 р. по 14.09.2015 р.: суму депозитного вкладу з відсотками в сумі 1 714 212, 50 грн., пеню в сумі 2 571 318,75 грн., 3% річних в сумі 7 044,53 грн., інфляційну складову боргу в сумі 15 427,91 грн.

Стягнути з ПАТ АБ «Укргазбанк» на користь ОСОБА_1 по договору №004/01/14/0317 від 20.01.2014 р. за період з 20.01.2014 р. по 14.09.2015 р.: суму депозитного вкладу з відсотками - 247 950 грн., пеню в сумі 391 500 грн., 3% річних в сумі 1018,97 грн., інфляційну складову боргу в сумі 2231,55 грн.

Всього просила стягнути 4 950 704 грн. 21 коп. та відшкодувати судові витрати по справі.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 16 травня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 16 травня 2016 року та ухвалити нове про задоволення позову.

Свої доводи обґрунтовує тим, що позивач, як вкладник банку, у 2014 році не приймала рішення (розпорядження) про списання грошових коштів зі своїх рахунків (депозитних, поточних), про переведення грошових коштів з депозитних на поточні рахунки, про видачу коштів з рахунків (депозитних, поточних), що у відповідності до вимог ст. 1073 ЦК України є підставою для зарахування банком відповідної суми на рахунок клієнта, сплати процентів та відшкодування завданих збитків.

Судом з незрозумілих причин було відмовлено в задоволенні клопотання про витребування оригіналів заяв про дострокове повернення депозитів, які нібито були підписані позивачем, копії яких були надані відповідачем на підтвердження своїх заперечень.

Оскільки позивач у березні 2014 року не писала жодної заяви про дострокове повернення депозиту, не здійснювала зняття коштів у банківських відділеннях, не отримувала банківської картки, підписи, які містяться на копіях заяв про дострокове повернення депозиту від 04.03.2014 р. відрізняються від підпису позивача, позивачем було заявлено клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, в задоволенні якого судом було безпідставно відмовлено.

Факт перебування позивача у м. Ялта та написання нею заяв про дострокове повернення депозиту спростовуються довідкою з роботи позивача про її перебування 04.03.2014 р. на робочому місті в м. Макіївці Донецької області, табелем робочого часу, показаннями свідка.

Надані позивачем виписки не підтверджують факт отримання позивачем зі своїх депозитних рахунків грошових коштів, а лише відображають операції по рахунках.

В судовому засіданні представники ОСОБА_1 - ОСОБА_3, ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Представник ПАТ АБ «Укргазбанк» - Шкурат О.М. просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь по справі, пояснення осіб, що беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 14.01.2014 р. між ОСОБА_1 та ПАТ АБ «Укргазбанк» укладено депозитний договір №001/01/14/0317 (строковий банківський вклад), у відповідності до умов якого позивач внесла, а банк прийняв грошові кошти в сумі 66 000 доларів США на депозитний рахунок НОМЕР_1 на строк 233 календарних днів, з 14.01.2014 року по 04.09.2014 року, зі сплатою вкладнику процентів із розрахунку 8,5 % річних на зазначений строк (а.с.9 -10).

Крім цього, 20.01.2014 р. між ОСОБА_1 та ПАТ АБ «Укргазбанк» укладено депозитний договір №004/01/14/0317 (строковий банківський вклад), відповідно до умов вкладник розмістив тимчасово вільні кошти в сумі 190 000 грн. на депозитному рахунку банку НОМЕР_2 на строк 227 календарних днів, з 20.01.2014 р. по 04.09.2014 р., зі сплатою вкладнику процентів із розрахунку 18,3% річних (а.с.11-12).

Відповідно до п. 3.7 вказаних договорів банк зобов'язується повернути вкладнику депозит в день закінчення строку зберігання коштів, зазначеного в п.1.1, або в день закінчення продовженого строку зберігання коштів, зазначеного в п.1.3 договору шляхом видачі готівки з каси банку або шляхом безготівкового перерахування на поточний (картковий) рахунок вкладника відкритий в АБ «Укргазбанк» за умови отримання від вкладника відповідного повідомлення не раніше 7 банківського дня та не пізніше 2 банківського дня до дня закінчення строку зберігання коштів або до дня закінчення продовженого строку зберігання коштів, визначених в 1.1 або п.1.3 договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 вересня 2015 р. ОСОБА_1 звернулася до відповідача письмовою заявою з приводу неотримання сум банківських вкладів, на яку отримала відповідь, що строк депозитних договорів припинено, а грошові кошти з депозитних рахунків отримано (а.с.7, 8).

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову про стягнення сум банківських вкладів з урахування процентів, пені, 3% річних та інфляційної складової боргу, суд першої інстанції виходив з доведеності факту отримання ОСОБА_1 грошових коштів та виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань.

При цьому суд першої інстанції вважав встановленою ту обставину, що ОСОБА_1 04 березня 2014 року звернулася до відділення №332/11 АБ «Укргазбанк», що знаходиться в м. Ялта, з заявами про дострокове повернення депозитів.

Згідно виписки по рахунку НОМЕР_1 12 березня 2014 року банком було перераховано грошові кошти в сумі 66000 доларів США на поточний рахунок позивача НОМЕР_1 у відділенні м. Херсон.

Згідно виписки по рахунку № 26301002218849.980 банк повернув позивачу грошові кошти у сумі 190 000 грн. через касу відділення №332/11, розташовану у м. Ялта.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст. ст. 212-213 ЦПК України рішення суду має бути законним і обґрунтованим.

Згідно ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ немає для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Виходячи із положень ст. ст. 57-64 ЦПК України, належними письмовими доказами є будь-які документи, що містять фактичні дані, які містять інформацію щодо предмета доказування, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, при цьому письмові докази подаються в оригіналі.

На підтвердження своїх заперечень відповідачем надано копії заяв про дострокове повернення депозиту (частини депозиту), поданих до відділення №332/11 АБ «Укргазбанк» м. Ялта, на яких міститься підпис, вчинений від імені ОСОБА_1 (а.с.60, 62). На вимогу суду оригіналів вказаних заяв відповідачем надано не було.

Відмовляючи у задоволенні клопотання позивача про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи підпису, вчиненого від імені ОСОБА_1 на копіях вказаних заяв, суд першої інстанції виходив з того, що саме відповідач повинен довести обставини отримання позивачем грошових коштів.

Відповідно до ч.2 ст.303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

З огляду на порушення судом першої інстанції принципів змагальності цивільного судочинства, передбачених ст.10 ЦПК України, неправомірної відмови суду в реалізації особою права довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, враховуючи те, що з приводу належності підпису позивача у заявах про дострокове повернення депозиту між сторонами виник спір, а також принципове значення експертного висновку для прийняття рішення по суті, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення клопотання позивача та призначення у справі судової почеркознавчої експертизи.

Відповідно до висновку №8691 судово-почеркознавчої експертизи, складеного експертом Незалежного інституту судових експертиз 26 жовтня 2016 року, підписи від імені ОСОБА_1, електрографічні зображення яких містяться у графах : «(підпис)», проти друкованого запису : «ОСОБА_1» в електрофотокопії заяви ОСОБА_1 до ПАТ АБ «Укргзбанк» про дострокове повернення депозиту (частини депозиту)» з депозитного рахунку НОМЕР_1 від 07.03.2014 р. та в електрофотокопії заяви ОСОБА_1 до ПАТ АБ «Укргзбанк» про дострокове повернення депозиту (частини депозиту)» з депозитного рахунку НОМЕР_2 від 04.03.2014 р., виконані не ОСОБА_1, а іншою особою з ретельним наслідуванням якимось справжнім підписам ОСОБА_1 (а.с.185-191).

Сумніви представника відповідача щодо належності вказаного доказу колегія суддів відхиляє з таких підстав.

Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_5, якій було доручено виконання вказаної експертизи, підтримала свій висновок та пояснила, що рішенням Експертно-кваліфікаційної комісії Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 27 квітня 2011 року було підтверджено її кваліфікацію судового експерта з правом проведення почеркознавчих експертиз за спеціальністю 1.1 - дослідження почерку і підписів, про що видано відповідне свідоцтво (а.с.212).

Відповідно до п.1.4 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 р. №53/5 (у редакції від 26.12.2012 р. №1950/5) ( далі - Інструкція), під час проведення експертиз (експертних досліджень) з метою виконання певного експертного завдання експертами застосовуються відповідні методи дослідження, методики проведення судових експертиз, а також нормативно-правові акти та нормативні документи (міжнародні, національні та галузеві стандарти, технічні умови, правила, норми, положення, інструкції, рекомендації, переліки, настановчі документи Держспоживстандарту України), а також чинні республіканські стандарти колишньої УРСР та державні класифікатори, галузеві стандарти та технічні умови колишнього СРСР, науково-технічна, довідкова література, програмні продукти тощо.

Визначення способу проведення експертизи (вибір певних методик, (методів дослідження)) належить до компетенції експерта.

Відповідно до п. 3.5 вказаної Інструкції, коли об'єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об'єкта (крім об'єктів почеркознавчих досліджень), його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз. Про проведення експертизи за такими матеріалами вказується в документі про призначення експертизи (залучення експерта) або письмово повідомляється експерт органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).

Як пояснила експерт в судовому засіданні, посилання у вказаній Інструкції щодо проведення експертизи за фотознімками та іншими копіями об'єкта (крім об'єктів почеркознавчих досліджень), не є прямою забороною для проведення такого виду досліджень. При дослідженні зображення підписів в електрофотокопіях заяв вона використовувала науково-дослідну роботу фахівців Одеського НДІСЕ МЮ України на тему «Дослідження рукописних записів та підписів у документах, представлених у вигляді електрофотокопій». При цьому якість наданих фотокопій, об'єм графічного матеріалу в досліджуваному підпису, якість та кількість порівняльного матеріалу дозволяли їй зробити відповідний висновок.

Вказаний висновок експерта не викликає сумнівів в його правильності, оскільки він достатньо обґрунтований, ґрунтується на спеціальних пізнаннях, та не суперечить сукупності інших доказів по справі.

Так, відмінність підписів на заявах, що надані на дослідження, підписам позивача, що містяться в матеріалах справи, можливо встановити навіть за умови відсутності спеціальних знань у галузі графології.

Крім цього, відповідно до довідки Макіївського міського комітету профспілки працівників державних установ України, ОСОБА_1 працювала у вказаній установі, що знаходиться за адресою: 86157 м. Макіївка, вул. Леніна, 54, на посаді голови міського комітету профспілки з 30.12.1996 р. по 31.12.20014 р. В період з 01.03.2014 р. по 15.04.2014 р. ( всі робочі дні) перебувала на робочому місці, що підтверджується табелями робочого часу (а.с.49 -51).

Вказана обставина спростовує доводи представника відповідача про можливість звернення позивача 04.03.2014 р. до відділення АБ «Укргазбанк» №332/11 в м. Ялта з заявами про дострокове повернення депозиту та отримання нею 12.03.2014 р. в касі того ж банківського відділення грошових коштів в сумі 190 000 грн.

При вирішення даного спору колегія суддів враховує і ту обставину, що реалізація позивачем права на захист своїх порушених прав чи інтересів не може ставитись в залежність від можливості надання відповідачем оригіналів документів, необхідних для проведення експертизи.

Неповно встановлені фактичні обставини справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, які суд вважав встановленими в силу ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового про часткове задоволення позову.

Згідно із частиною першою статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідачем не доведено обставину повернення грошових коштів депозитних вкладів та нарахованих процентів, а тому позовні вимоги в частині стягнення суми депозитного вкладу за депозитним договором №001/01/14/0317 від 14.01.2014 р. в розмірі 1 501 500 грн. та за депозитним договором №004/01/14/0317 від 20.01.2014 р. в розмірі 190 000 грн. є законними та обґрунтованими.

Відповідно до п 3.10 вказаних договорів, при достроковому поверненні депозиту (його частини) після закінчення строку зберігання коштів, визначеного в п. 1.1 договору, але до закінчення продовженого строку зберігання коштів, визначеного в п.1.3 договору, банк зобов'язався здійснити перерахунок раніше нарахованих процентів за неповний продовжений строк зберігання коштів, що починається з першого дня неповного строку зберігання коштів відповідно до п. 1.3 договору та закінчується в день який передує дню повернення депозиту (його частини), за зниженою процентною ставкою із розрахунку 1% річних. При цьому не здійснювати перерахунок за зниженою процентною ставкою раніше нарахованих та сплачених процентів за кожний повний строк зберігання коштів /кожний продовжений строк зберігання коштів.

За таких підстав при визначенні суми процентів, що підлягають стягненню за депозитним договором №001/01/14/0317 від 14.01.2014 р. суд виходить з такого розрахунку:

за період з 14.01.2014 р. по 04.09.2014 р. та з 05.09.2014 р. по 25.04.2015 р. = 466 днів; 466 х 15,35 дол. США ( % за один день) = 7 162,42 дол. США;

за період з 26.04.2015 р. по 14.09.2015 р. = 142 дні;

142 х 1,80 дол. США ( % за один день) = 255,60 дол. США.

7162,42 +255,60 =7418,02 дол. США,що за курсом НБУ 22,75 становить 168 759,95 грн.

При визначенні суми процентів, що підлягають стягненню за вказаним депозитним договором №004/01/14/0317 від 20.01.2014 р. суд виходить з такого розрахунку:

за період з 20.01.2014 р. по 04.09.2014 р. та з 05.09.2014 р. по 19.04.2015 р. = 454 дні; 454 х 95,26 (% за один день) = 43 248,04 грн.

за період з 20.04.2015 р. по 14.09.2015 р. = 148 днів;

148 х 5,20 ( % за один день) = 769,60

43 248,04 грн. + 769,60 грн. = 44 017,64 грн.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо повернення сум депозитних вкладів на вимогу вкладника, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума боргу з урахування трьох процентів річних:

за депозитним договором №001/01/14/0317 від 14.01.2014 р. в розмірі 6 864,08 грн. ( 73 418,02 х0,03 х 50/365 =301,72 дол. США х 22.75 грн.);

за депозитним договором №004/01/14/0317 від 20.01.2014 р. в розмірі 961,72 грн. (234017,64 х 0,03х50/365).

З огляду на встановлений індекс інфляції за період з 22.09.2015 р. по 10.11.2015 р. - 100,9, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума боргу по договору №004/01/14/0317 від 20.01.2014 р. з урахуванням індексу інфляції - 2 106,16 грн.

Оскільки індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом депозитного договору №001/01/14/0317 від 14.01.2014 р., індексації не підлягає, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні вказаної частини позовних вимог.

Є обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені за порушення умов договору.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 ЦК України).

Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.

Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме сплату пені у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення.

Згідно із частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов'язання, яка має на меті окрім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов'язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов'язання.

Крім того, до моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію, і навпаки, з моменту порушення - являє собою міру відповідальності.

Враховуючи вищезазначене, можна дійти висновку про поширення положень Закону України «Про захист прав споживачів» на спірні правовідносин.

Вказаний правовий висновок висловлено у постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 р. (справа №2558 цс15).

Розмір пені за депозитним договором №001/01/14/0317 від 14.01.2014 р. становить 2 505 389,93 грн. ( 73 418,02 х0,03 х50 = 110 127,03 дол. США х22,75 грн.)

Розмір пені за депозитним договором №004/01/14/0317 від 20.01.2014 р. становить 351026,46 грн. (234017,64 х0,03 х50).

Частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Враховуючи, що нарахована позивачем пеня за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеними договорами значно перевищує суму боргу за депозитними вкладами, доказів на підтвердження завдання кредитору збитків внаслідок порушення боржником свого зобов'язання суду не надано, а також враховуючи обставини справи, за яких було вчинено порушення зобов'язання, колегія суддів дійшла висновку про можливість зменшення розміру пені за депозитним договором №001/01/14/0317 від 14.01.2014 р. до суми 835 129,97 грн., а за депозитним договором №004/01/14/0317 від 20.01.2014 р. до суми 117 008,82 грн., що становить 50% від суми боргу.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ПАТ АБ «Укргазбанк» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 12 789 грн., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

Вирішила:

Апеляційну скаргу представника скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 16 травня 2016 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» на користь ОСОБА_1 суму депозитного вкладу за депозитним договором №001/01/14/0317 від 14.01.2014 р. в розмірі 1 501 500 грн., проценти в сумі 168 759, 95 грн., 3% річних в сумі 6 864,08 грн., пеню в сумі 835 129,97 грн., а всього на загальну суму 2 512 254 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» на користь ОСОБА_1 суму депозитного вкладу за депозитним договором №004/01/14/0317 від 20.01.2014 р. в розмірі 190 000 грн., проценти в сумі 44 017,64 грн., 3% річних в сумі 961,72 грн., суму боргу з урахуванням інфляції - 2 106,16 грн., пеню в сумі 117 008,82 грн., а всього на загальну суму 354 094,34 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 12 789 грн.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді:

Справа №22-ц/796/9186/2016

Головуючий в суді першої інстанції: Кізюн Л.І.

Доповідач в суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.