Ухвала суду № 63600170, 20.12.2016, Гуляйпільський районний суд Запорізької області

Справа № 315/1609/14-ц

Номер провадження № 4-с/315/15/16

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року м. Гуляйполе

Гуляйпільський районнийсуд Запорізької області у складі:

головуючого судді Романько О.О.,

за участю секретаря Притули Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Гуляйполе скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРАВЕКС-БАНК» через представника товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Консалтинг» на дії державного виконавця Гуляйпільського районного ВДВС Головного територіального управління юстиції Запорізької області ОСОБА_1,

ВСТАНОВИВ:

25.11.2016 року до суду через представника товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Консалтинг» надійшла скарга публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРАВЕКС-БАНК» на неправомірні дії державного виконавця Гуляйпільського районного ВДВС Головного територіального управління юстиції Запорізької області ОСОБА_1 щодо скасування повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 13.10.2016 року та зобовязання державного виконавця відкрити виконавче провадження за виконавчим листом № 315/1609/14-ц виданим Гуляйпільським районний судом Запорізької області від 19.05.2015 року, без стягнення авансового внеску.

В обґрунтування скарги зазначив, що 04.10.2016 року ТОВ "Вердикт Консалтинг" направлено до Гуляйпільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції заяву про відкриття виконавчого провадження з доданим виконавчим листом № 315/1609/14-ц виданого 19.05.2015 року, щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості, що підтверджується реєстром поштових відправлень. Стягувачем отримано повідомлення про повернення стягувачу виконавчого документу без прийняття до виконання на підставі відсутності сплати авансу за виконавче провадження відповідно до ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», який вступив в дію 05.10.2016 р. Станом на 04.10.2016 діяв Закон України «Про виконавче провадження», відповідно до якого, авансу щодо виконавчого провадження не вимагалося. Відповідно до статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі. Наведений принцип закріплений у статті 58 Конституції України.

Далі у скарзі вказав, що у ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» вказано, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до 70 ЦПК України, строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку. У ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Таким чином, Законом України «Про виконавче провадження» не встановлено строк в який виконавчий документ повинен надійти саме до державного виконавця, а вказано лише про строки пред'явлення такого документа до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Як вказав заявник у скарзі, стягувачем 04.10.2016 було подано виконавчий лист до Гуляйпільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції № 315/1609/14-ц виданого 19.05.2015 року, щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості та Гуляйпільський РВДВС ГТУЮ не має правових підстав не прийняти до виконання і не відкрити виконавче провадження за вказаним листом у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження», що діяв на дату 04.10.2016 року.

Прохає визнати неправомірними дії державного виконавця Ткаченко О.В. та скасувати повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 13.10.2016 року та зобовязати державного виконавця відкрити виконавче провадження за виконавчим листом № 315/1609/14-ц виданого 19.05.2015 року, без стягнення авансового внеску.

06.12.2016 року через канцелярію суду надійшли письмові заперечення державного виконавця Гуляйпільського РВДВС ГТУЮ Запорізької області Ткаченко О.В., в яких зазначено, що 12.10.2016 року до Відділу надійшла заява стягувача про прийняття на примусове виконання виконавчого листа № 315/1609/14-ц виданого 19.05.2015 року Гуляйпільським районним судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Правекс Банк» коштів у сумі 39 942,37 грн.

Щодо визнання дій неправомірними та скасувати повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 13.10.2016 року, зобов'язати державного виконавця Відділу Ткаченко О.В. відкрити виконавче провадження за виконавчим листом № 315/1609/14-ц від 19.05.2015 року, без стягнення авансового внеску зазначили наступне: згідно відмітки в журналі реєстрації вихідних документів про відкриття виконавчого провадження Відділу вищевказаний виконавчий документ надійшов на виконання 12.10.2016 року. Тому, як вказав державний виконавець він зобов'язаний керуватися Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року, який набрав чинності 05.10.2016 року.

Керуючись п.8 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», 13.10.2016 року державним виконавцем винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, так виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття, якщо стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим. Повідомлення та виконавчий лист направлено стягувачу.

Згідно п.1 ч.2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» - до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, коли авансування є обовязковим.

Крім того ,ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», передбачає , що рішення , дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду , який видав виконавчий документ, у порядку передбаченому законом.

Частиною 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено , що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня , коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Частина 1 статті 385 ЦПК України передбачає строки для звернення із скаргою , а саме скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Дивлячись на те, що повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу було направлено 25.10.2016 року за вих. № 6903, а скарга на дії державного виконавця подана до суду 21.11.2016 року, вважають, що стягувачем пропущено строк оскарження, встановлений Законом України «Про виконавче провадження».

Прохають відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі та розглянути справу без їх участі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Судом встановлено наступне.

01.04.2015 року рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк Правекс-Банк заборгованість по кредитному договору №1829-004/07Р від 23.11.2007 року станом на 18.06.2014 року в сумі 35586,50 грн., з якої заборгованість по кредиту в сумі 28065 грн., проценти за користування кредитом в сумі 7521,50 грн., а також витрати на сплату судового збору в сумі 355,87 грн., а всього 35942,37 грн..

На підставі зазначеного 19.05.2015 року було видано виконавчий лист (а.с.9-10) строк предявлення якого був до 19.05.2016 року. 28.12.2015 року вказаний виконавчий лист повертався стягувачу згідно п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

В свою чергу виконавчий лист був повторно направлений стягувачем до виконання Гуляйпільським районним відділом ДВС ГТУЮ Запорізької області 04.10.2016 року (а. с. 11).

Вказаний виконавчий лист був отриманий Гуляйпільським РВДВС ГТУЮ в Запорізькій області 11.10.2016 року, що пітверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та списком № 1833 від 04.10.2016 р. згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих (а. с. 11,12).

13.10.2016 р. державним виконавцем Гуляйпільського РВ ДВС ГТУЮ в Запорізькій області ОСОБА_1 винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання посилаючись на те, що згідно п.1 ч.1 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» до заяви про примусове виконання рішення стягував додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішення немайнового характеру у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника юридичної особи, і так як стягував не надав підтвердження сплати авансового внеску, коли авансування є обовязковим (а.с. 8).

Повідомлення державного виконавця про повернення виконавчого документу від 13.10.2016 року було надіслано на адресу стягувача 25.10.2016 року.

Поштове відправлення було вручено уповноваженій особі стягувача у поштовому відділені Київ 21 за довіреністю 14.11.2016 року.

Задовольняючи скаргу суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

Складовою справедливого судового розгляду згідно даної Конвенції та практики Європейського суду з прав людини є своєчасне та повне виконання судових рішень, з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

Згідно ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ст. 385 ЦПК України скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк, а при оскарженні постанови про відкладення провадження виконавчих дій - у триденний строк, які обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Відповідно до ч. 2 ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Відповідно до вимог п.17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» згідно зі ст. 26 ЦПК України сторона виконавчого провадження, яка звернулася до суду зі скаргою, бере участь в її розгляді як заявник, а інші учасники цього провадження, прав і обов'язків яких безпосередньо стосується розгляд і вирішення цієї скарги, - як заінтересовані особи.

В листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-152/0/4-13 від 28.01.2013 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення у цивільній справі» вказано, що не завжди державний виконавець здійснює передбачену відповідним законом дію або приймає постанову у виконавчому провадженні у визначений строк. У такому разі слід керуватися тим, чи зазначений в законі строк здійснення певної дії державним виконавцем, чи ні.

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК з особливостями, встановленими ст. 386 ЦПК, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються. До участі у справі як заінтересованої особи залучається інша сторона виконавчого провадження, оскільки судовим рішенням може бути вирішено питання про її права чи інтереси.

Відповідно до п.5, 6, 7 розділу ХІІІ ЗУ «Про виконавче провадження», який набрав законної сили 05.10.2016 року виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Таким чином, судом встановлено, що виконавчий лист № 315/1609/14-ц, виданий 19.05.2015 року направлявся 04.10.2016 року стягувачем повторно до Гуляйпільського РВДВС ГТУЮ в Запорізькій області, так як у ньому стоїть відмітка, що 28.12.2015 року виконавче провадження завершено згідно п. 2 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження», тобто виконавчі дії по ньому вже здійснювалися на момент дії Закону в попередній редакції.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» вказано, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до 70 ЦПК України, строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку. У ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Таким чином, Законом України «Про виконавче провадження» не встановлено строк в який виконавчий документ повинен надійти саме до державного виконавця, а вказано лише про строки пред'явлення такого документа до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

За таких обставин суд вважає, що дії державного виконавця необхідно визнати неправомірними, та зобовязати його відкрити виконавче провадження за виконавчим листом № 315/1609/16-ц виданим 19.05.2015 року без стягнення авансового внеску.

Керуючись ст.ст. 210, 386, 387-388 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРАВЕКС-БАНК» через представника товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Консалтинг» на дії державного виконавця Гуляйпільського районного ВДВС Головного територіального управління юстиції Запорізької області ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати дії державного виконавця Гуляйпільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області ОСОБА_1 в частині винесення повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання неправомірними.

Зобовязати державного виконавця Гуляйпільського районного ВДВС Головного територіального управління юстиції Запорізької області ОСОБА_1 відкрити виконавче провадження за виконавчим листом № 315/1609/16-ц виданим Гуляйпільським районним судом Запорізької області від 19.05.2015 року без стягнення авансового внеску.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до апеляційного суду Запорізької області через Гуляйпільський районний суд Запорізької області протягом п'яти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні мають право оскаржити ухвалу протягом пяти днів з дня отримання її копії.

Суддя: ОСОБА_3