Ухвала суду № 63585713, 21.12.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Шембелян В.С.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року справа №812/1441/16

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Сіваченка І.В.,

суддів Шишова О.О., Чебанова О.О.,

секретар судового засідання Куленко О.Д.,

за участі позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2016 року у справі № 812/1441/16 за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання неправомірним висновку та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

23 листопада 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом щодо оскарження висновку Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі Інспекція) про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини5 статті 5 Закону України від 16 вересня 2014 року № 1682-VII «Про очищення влади» (далі Закон № 1682-VII), №3640-12-09-13-05 від 26.04.2016 в частині невідповідності вартості легкового автомобіля, придбаного за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини 1 статті 2 Закону № 1682-VII, доходам, отриманим із законних джерел.

23 листопада 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з клопотанням про забезпечення адміністративного позову у цій справі.

В судовому засіданні суду першої інстанції позивач надав пояснення стосовно того, що на сьогоднішній день є очевидна небезпека реалізації вказаного висновку шляхом його звільнення на підставі вимог чинного законодавства. Поновлення його прав в такому вигляді потребуватиме матеріальних витрат та певного часу.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2016 року клопотання ОСОБА_2 було задоволено, внаслідок чого, зупинено дію висновку Інспекції про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону № 1682-VII №3640-12-09-13-05 від 26.04.2016.

При винесені оскаржуваного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на сьогоднішній день строк для реалізації оскарженого висновку податкового органу від 26.04.2016 вже настав, тобто існує очевидна небезпека прийняття керівником позивача рішення про його звільнення на підставі вимог ч.14 ст. 5 Закону № 1682-VII, що може статися в будь-який час до постановлення рішення суду в цій справі та викликати настання негативних наслідків для прав позивача.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що суд першої інстанції не повно зясував обставини, що мають значення для справи та виніс ухвалу з порушенням процесуального права. Просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою у задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що ч. 14 ст. 5 Закону № 1682-VII передбачає таке: «Керівник органу, передбачений частиною четвертою цієї статті, на підставі висновку про результати перевірки, яким встановлено не достовірність відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини пятої цієї статті, не пізніше ніж на третій день з дня отримання такого висновку, керуючись положеннями частини третьої або четвертої статті 1 цього Закону, звільняє таку особу із займаної посади або не пізніше ніж на третій день з дня його отримання надсилає такий висновок керівнику органу, до повноважень якого належить звільнення та ініціювання звільнення з посади особи, стосовно якої було здійснено перевірку, для її звільнення з посади у встановленому законом порядку не пізніше ніж на десятий день з дня отримання висновку», - отже, з матеріалів справи вбачається, що в установлені ч.14 ст. 5 Закону № 1682-VII строки до позивача не було застосовано передбачених законом заходів реагування, також з наведених положень вбачається, що звільнення на підставі ч. 14 ст. 5 Закону № 1682-VII можливе лише в межах строків визначених у даному пункті, таким чином висновок суду про можливість застосування до позивача звільнення під час розгляду справи є хибним, через невірне трактування норм матеріального права та призводить до безпідставного застосування заходів забезпечення позову, передбачених ст. 117 КАС України. Додатково звертає увагу суду на те, що роботодавець позивача також є органом державної влади, який у своїй діяльності зобовязаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, таким чином звільнення позивача на підставі висновку №3640-12-09-13-05 від 26.04.2016 можна вважати безпідставним через вихід за межі встановлених законом строків незалежно від того, діє висновок Інспекції чи ні.

В судовому засіданні позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Інші особи, які беруть участь в справі, до апеляційного суду не прибули.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Згідно ч. 3 ст. 118 КАС України питання про забезпечення адміністративного позову, про заміну одного способу забезпечення адміністративного позову іншим або про скасування заходів забезпечення адміністративного позову, крім випадків, встановлених частинами 1 і 2 цієї статті, вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розглядові таких питань.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 6 березня 2008 року, судам необхідно враховувати, що згідно з частинами третьою та четвертою статті 117 КАС України забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: 1) зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; 2) заборони вчиняти певні дії. Наведений перелік підстав забезпечення позову є вичерпним.

Крім того, відповідно до п.17 а.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності субєкта владних повноважень.

Подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до суб'єкта владних повноважень, що прийняв рішення та є обов'язковою для виконання.

Зі змісту заявленого адміністративного позову вбачається, що між сторонами існує спір щодо правомірності складання висновку від 26.04.2016 Інспекції за результатами перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону №1682-VII, а саме, декларації позивача про майновий стан в частині встановлення недостовірних відомостей у цій декларації.

Як на підставу для забезпечення цього позову, позивач в заявленому до суду першої інстанції клопотанні посилається на те, що на підставі оскаржуваного ним висновку Інспекції від 26.04.2016 згідно вимог ч. 14 ст. 5 Закону №1682-VII Управлінням Державної пенітенціарної служби України в Луганській області може буде звільнено його із займаної посади.

Так, правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні визначає Закон №1682-VII.

Проведення перевірки регламентовано ст. 5 Закону №1682-VII.

Відповідно до ч.11 ст. 5 Закону №1682-VII, орган, який проводив перевірку, надсилає висновок про результати перевірки, підписаний керівником такого органу (або особою, яка виконує його обов'язки), керівнику органу, передбаченому частиною четвертою цієї статті, не пізніше ніж на шістдесятий день з дня початку проходження перевірки.

Такий висновок може бути оскаржений особою в судовому порядку.

Згідно з ч.12 ст. 5 Закону №1682-VII, у разі встановлення за результатами перевірки особи недостовірності відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п'ятої цієї статті, орган, який проводив перевірку, надсилає копію висновку про результати перевірки до Міністерства юстиції України для офіційного оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України інформації про надходження такого висновку та внесення до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону №1682-VII, не пізніш як у триденний строк з дня одержання такого висновку.

Відповідно до ч.14 ст. 5 Закону №1682-VII керівник органу, передбачений частиною четвертою цієї статті, на підставі висновку про результати перевірки, яким встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п'ятої цієї статті, не пізніше ніж на третій день з дня отримання такого висновку, керуючись положеннями частини третьої або четвертої статті 1 цього Закону, звільняє таку особу із займаної посади або не пізніше ніж на третій день з дня його отримання надсилає такий висновок керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення та ініціювання звільнення з посади особи, стосовно якої було здійснено перевірку, для її звільнення з посади у встановленому законом порядку не пізніше ніж на десятий день з дня отримання висновку.

З пояснень позивача є наявним той факт, що на сьогоднішній день строк для реалізації оскарженого висновку податкового органу від 26.04.2016 вже настав, тобто існує очевидна небезпека прийняття керівником позивача рішення про його звільнення на підставі вимог ч.14 ст. 5 Закону №1682-VII, що може статися в будь-який час до постановлення рішення суду в цій справі та викликати настання негативних наслідків для прав позивача.

Позиція відповідача, що суд, забезпеченням позову в цій справі фактично вирішує спір по суті є хибною, оскільки спірні правовідносини між сторонами не є трудовими і зупинення дії оскарженого рішення відповідача є правильним способом захисту, оскільки лише обмежує в часі його реалізацію до вирішення питання відносно законності та обґрунтованості такого рішення.

Враховуючи наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам позивача, яка виражена у можливості прийняття керівником позивача рішення про його звільнення на підставі вимог ч.14 ст. 5 Закону №1682-VII, суд першої інстанції обґрунтовано вважав за необхідне зупинити дію висновку Інспекції про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону № 1682-VII №3640-12-09-13-05 від 26.04.2016.

Місцевий суд вірно зазначив, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом задоволення клопотання позивача спроможне забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; невжиття цих заходів може ускладнити виконання рішення суду в наступному в разі задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла до висновку, що ухвала Луганського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2016 року по справі № 812/1441/16 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального права і підстав для її скасування не виявлено.

В повному обсязі ухвалу виготовлено 21 грудня 2016 року.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області - залишити без задоволення.

Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2016 року у справі № 812/1441/16 за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання неправомірним висновку та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий:І.В.Сіваченко

Судді: О.О.Шишов

ОСОБА_3