Рішення № 6357696, 27.07.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.09 Справа № 4/218/09

Суддя

За позовом Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, (АДРЕСА_1)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Теплозберігаючі технології”, (юридична адреса: 69096, м. Запоріжжя, вул. Штурмова, 3; фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Електрозаводська, 3)

Про стягнення 8 868,66 грн. основного боргу, 1 059,78 грн. пені, 727,23 грн. втрат від інфляції та 142,87 грн. 3 % річних

Суддя Зінченко Н.Г.

секретар судового засідання Шевейко Р.І.

За участю представників:

Від позивача ОСОБА_3 довіреність ВМІ № 403516 від 23.07.2009 р.

Від відповідача не зявився

28.05.2009 р. до господарського суду Запорізької області звернувся Субєкт підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Василівка Запорізької області (СПД ОСОБА_1.) з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Теплозберігаючі технології”, м. Запоріжжя (ТОВ “Теплозберігаючі технології”) про стягнення 8 868,66 грн. заборгованості за поставлений товар згідно накладної, 1059,78 грн. пені, 727,23 грн. витрат від інфляції грошових коштів та 142,87 грн. річних відсотків.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.05.2009 р. порушено провадження у справі № 4/218/09, судове засідання призначено на 02.07.2009 р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення справи.

У звязку із неявкою в судове засідання представника відповідача розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладався до 27.07.2009 р.

В судовому засіданні 27.07.2009 р. справу розглянуто, прийнято рішення та на підставі ст. 85 ГПК України за погодженням з представником позивача оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Відповідач судове засідання 27.07.2009 р. повторно не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувані ухвалами суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки суд жодного разу не попереджав.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

В судовому засіданні 02.07.2009 р. позивачем була надана суду належним чином посвідчена копія довідки Головного управління статистики у Запорізькій області № 15-7/3018 від 25.06.2009 р., згідно якою юридичною адресою ТОВ “Теплозберігаючі технології” (код ЄДРПОУ 31806473) є: 69096, м. Запоріжжя, вул. Штурмова, 3.

У звязку із зясуванням, що за юридичною адресою відповідач не був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, розгляд справи відкладався. Ухвала суду від 02.07.2009 р. про відкладення розгляду справи направлялася за юридичною та фактичною адресами відповідача. Крім того, на вимогу суду позивачем на юридичну адресу відповідача була направлена копія позовної заяви № 1 від 26.05.2009 р., що підтверджується фіскальним чеком № 3944 від 11.07.2009 р. та описом вкладення в цінний лист, який скріплений відбитком календарного штемпелю відділення звязку за 11.07.2009 р.

Згідно п. 26.4.7-1 Розяснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких розяснень президії Вищого арбітражного суду України” з наступними змінами та доповненнями, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, суд вважає, що про дату, час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином ухвалою суду по справі від 28.05.2009 р. про відкриття провадження у справі, яка 05.06.2009 р. отримана уповноваженою особою відповідача, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення № 372404, та ухвалою суду по справі від 02.07.2009 р. про відкладення розгляду справи, яка також отримана відповідачем 14.07.2009 р. та 16.07.2009 р., про що свідчать відмітки уповноваженої особи підприємства на повідомленнях про вручення рекомендованого поштового відправлення відповідно № 5899745 та № 5899753.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, зважаючи на закінчення процесуального строку вирішення спору, встановлено ст. 69 ГПК України, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст., ст. 15, 509, 530, 526, 712 ЦК України, ст. 193 ГК України і полягають в тому, що протягом листопада 2008 року позивачем на користь відповідача здійснювалися поставки листового скла флоат. Отримана продукція відповідачем була оплачена не у повному обсязі, зокрема залишилася неоплаченою продукція, отримана відповідачем за видатковою накладною № РН-0000023 від 11.11.2008 р. на суму 10 868,66 грн. Поставлена за вказаною накладною продукція відповідачем отримана та прийнята, що підтверджується довіреністю № 4 від 11.11.2008 р. 03.03.2009 р., але оплачена частково в сумі 2 000,00 грн. Решту суми боргу відповідач не оплатив. 03.03.2009 р. відповідачем позивачу був наданий гарантійний лист, яким ТОВ “Теплозберігаючі технології” зобовязалося сплатити позивачу заборгованість до 11.03.2009 р. 15.04.209 р. позивачем на адресу відповідача направлялася претензія № 1 про погашення боргу за поставлений товар в сумі 8 868,66 грн. Відповідачем претензія залишена без відповіді та задоволення. Правовідносини, які склалися між позивачем та відповідачем, фактично є відносинами поставки, які регулюються ст. 712 ЦК України. Оскільки отримана продукція у повному обсязі оплачена не була, таким чином, відповідач порушив взяті на себе зобовязання та вимоги чинного законодавства. Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену продукцію становить 8 868,66 грн. Згідно зі ст. 193 ГК України порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором. Майнова відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань передбачена Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, яким встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з ТОВ “Теплозберігаючі технології” 8 868,66 грн. заборгованості за поставлений товар згідно накладної, 1059,78 грн. пені, 727,23 грн. витрат від інфляції грошових коштів та 142,87 грн. річних відсотків.

Крім того, позивачем надана суду належним чином посвідчена копія Акту звірки взаємних розрахунків № 1 від 03.03.2009 р., який скріплений підписами уповноважених осіб та печатками позивача і відповідача, яким відповідач визнав факт наявності заборгованості перед СПД ОСОБА_1 станом на 03.03.2009 р. в розмірі 8 868,66 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Протягом листопада 2008 року на підставі досягнутих домовленостей СПД ОСОБА_1 (позивачем у справі) на користь ТОВ “Теплозберігаючі технології” (відповідача у справі) здійснювалися поставки листового скла флоат (продукція).

Отримана продукція відповідачем була оплачена не у повному обсязі, зокрема залишилася неоплаченою продукція, отримана відповідачем за видатковою накладною № РН-0000023 від 11.11.2008 р. на суму 10 868,66 грн.

Зазначена видаткова накладна узгоджена між позивачем і відповідачем, має підписи уповноважених осіб та скріплена печатками сторін. (Оригінал видаткової накладної досліджувався судом в судовому засіданні, належним чином посвідчена копія залучена до матеріалів справи).

Поставлена продукція відповідачем була отримана та прийнята, що підтверджується довіреністю (типової форми № М-2) № 4 від 11.11.2008 р.

Оплата продукції, отриманої за видатковою накладною № РН-0000023 від 11.11.2008 р., відповідачем була здійснена частково в сумі 2 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 15 від 29.01.2009 р. (Копія вказаного платіжного документа залучена до матеріалів справи).

Решту суми боргу відповідач не сплатив.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений, або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

03.03.2009 р. відповідачем позивачу був наданий гарантійний лист, яким ТОВ “Теплозберігаючі технології” зобовязалося сплатити позивачу заборгованість в сумі 8 868,66 грн. в строк до 11.03.2009 р.

15.04.209 р. позивачем на адресу відповідача направлялася претензія № 1 про погашення боргу за поставлений товар в сумі 8 868,66 грн.

Відповідачем претензія залишена без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Таким чином, на підставі дій позивача, який передав товар по накладним, та дій відповідача, який цей товар прийняв, у сторін виникли взаємні права та обовязки: у позивача право вимагати оплати за товар, а у відповідача обовязок сплатити вартість отриманого товару.

Статтею 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, матеріалами справи доведено, що відповідач порушив взяті на себе зобовязання та вимоги чинного законодавства, оплату за поставлену йому продукцію в сумі 8 868,66 грн. не здійснив, факт наявності заборгованості відповідача перед СПД ОСОБА_1 у розмірі 8 868,66 грн. підтверджується фактичними обставинами справи та Актом звірки взаємних розрахунків між сторонами № 1 від 03.03.2009 р.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, зобов'язання відповідача оплатити отриманий товар не припинено.

На день розгляду спору відповідач оплату отриманої продукції в повному обсязі не довів.

Враховуючи зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача 8 868,66 грн. основного боргу предявлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума втрат від інфляції грошових коштів за прострочення виконання грошового зобовязання згідно розрахунку позивача, становить 727,23 грн., а сума 3 % річних за прострочення виконання грошового зобовязання, згідно розрахунку позивача, складає 142,87 грн.

Судом у судовому засіданні перевірено правильність нарахування 3 % річних та витрат від інфляції грошових коштів та встановлено, що вимоги в цій частині є законними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Крім того, позивачем заявлена до стягнення пеня за період з 11.11.2008 р. по 11.05.2009 р. в сумі 1 059,78грн.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує посиланням на норми ст. 611 ЦК України та Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

Суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 1 059,78 грн. пені задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до приписів ст. 231 ГК України розмір штрафних санкцій визначається законом або передбачається договором.

Оскільки між сторонами у справі не існувало договірних відносин, поставки продукції здійснювалася не підставі накладних, то, відповідно, між сторонами не існує згоди, щодо визначення розміру штрафних санкцій, що можуть бути застосовані до сторони, яка порушила зобовязання, отже, відсутні підстави для стягнення пені.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, письмових пояснень не надав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення з ТОВ “Теплозберігаючі технології” 8 868,66 грн. заборгованості за поставлений товар згідно накладної, 727,23 грн. витрат від інфляції грошових коштів та 142,87 грн. річних відсотків. В задоволені позовних вимог про стягнення 1 509,78 грн. пені відмовляється.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 173, 193, 231 ГК України, ст., ст. 11, 525, 526, 530, 599 ЦК України, ст., ст. 22, 44, 49, 75, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Теплозберігаючі технології”, (юридична адреса: 69096, м. Запоріжжя, вул. Штурмова, 3; фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Електрозаводська, 3, код ЄДРПОУ 31806473, р/р № 26006315115871 в ЗОФ АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 313010) на користь Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р № НОМЕР_2 в ЗРУ КБ “ПриватБанк”, МФО 313399) 8 868 (вісім тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн. 66 коп. основного боргу, 727 (сімсот двадцять сім) грн. 23 коп. втрат від інфляції, 142 (сто сорок дві) грн. 87 коп. річних відсотків та 379 (триста сімдесят девять) грн. 21 коп. судових витрат.

Видати наказ.

3. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. 84 ГПК України “06” серпня 2009 р.