Рішення № 6357064, 13.08.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.09 Справа № 20/157/09

Суддя

За позовом Закритого акціонерного товариства з іноземною інвестицією “Запорізький автомобілебудівний завод” (69600, м. Запоріжжя, пр. Леніна,8)

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-технічна фірма “МК-Інватруд ЛТД” (69089, м. Запоріжжя, вул. Піщана, 3)

2. Дочірнього підприємства “Макс” Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-технічної фірми “МК-Інватруд ЛТД” (69089, м.Запоріжжя, вул.Піщана, 3)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_1 (69089, АДРЕСА_1)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю “НДКТІМСІЛЬГОСПМАШ” (69068, м.Запоріжжя, вул. Уральська, 3)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Акціонерна страхова компанія “ІНГО Україна” (69037, м. Запоріжжя, пр. Металургів, 21)

про стягнення суми 11 378,42 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача Станкова Г.Ф. (довіреність № 024 від 08.02.2008р.);

Від відповідача 1 Бескубський А.П. (довіреність б/н від 17.04.2008р.);

Від відповідача 2 Бескубський А.П. (довіреність б/н від 23.06.2008р.);

Від ОСОБА_1 не зявився;

Від ТОВ “НДКТІМСІЛЬГОСПМАШ”Станкова Г.Ф. (довіреність № 4 від 18.06.2008р.);

Від АСК “ІНГО-Україна” Шаломон О.М. (довіреність № 15 від 11.02.2009р.);

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідачів ТОВ ВТФ “МК-Інватруд ЛТД” (відповідач-1) та ДП “Макс” ТОВ ВТФ “МК-Інватруд ЛТД” (відповідач-2) на користь ЗАТ з іноземною інвестицією “Запорізький автомобілебудівний завод” суми 11 378,42 грн. матеріальної шкоди, що є різницею між фактичним розміром шкоди, завданої транспортному засобу позивача внаслідок ДТП і здійсненою страховою виплатою. Обґрунтовуючи предявлення позову до двох відповідачів, позивач зазначив, що відповідач-1 є власником автомобіля, за участю якого сталася ДТП; особа, яка керувала цим транспортним засобом (ОСОБА_1) на момент ДТП перебувала у трудових відносинах з відповідачем-1; відповідно до подорожнього листа ОСОБА_1 був переданий для виконання своїх трудових обовязків від відповідача-1 у розпорядження відповідача-2.

Ухвалою господарського суду від 25.05.2009р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 20/157/09, судове засідання призначено на 07.07.2009р. Ухвалою суду від 07.07.2009р. на підставі ст.27 ГПК України до участі у справі № 20/157/09 залучено треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ “НДКТІМСІЛЬГОСПМАШ”, м.Запоріжжя, та АСК “ІНГОУкраїна”, м.Запоріжжя, на підставі ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено на 20.07.2009р. Ухвалою суду від 20.07.2009р. в порядку ст.69 ГПК України за клопотанням сторін строк вирішення спору у справі №20/157/09 продовжений, розгляд справи відкладено на 13.08.2009р.

У судовому засіданні 13.08.2009р. за згодою сторін, третьої особи оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

03.08.2009р. від позивача судом отримано заяву про уточнення позовних вимог, згідно з якою відповідачем зазначено лише ТОВ ВТФ “МК-Інватруд ЛТД”. Предмет та підстави позову, а також обставини, якими мотивовано позов, залишилися без змін. Таким чином, своєю завою про уточнення позивач фактично лише виключив зі складу відповідачів ДП “Макс“ ТОВ ВТФ “МК-Інватруд ЛТД”. Оскільки Господарським процесуальним кодексом України не передбачена можливість виключення одного з відповідачів у разі предявлення позову до кількох осіб, зазначена заява позивача не може бути прийнята судом до розгляду, тому суд розглядає позовні вимоги, викладені в первісній позовній заяві до двох відповідачів.

Позов мотивовано, зокрема, наступним. 15.04.2008р. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля “Шевроле Авто” д/н АР 3578 АВ, який належить на праві власності позивачу та на момент ДТП знаходився в оренді ТОВ “НДКТІМ-Сільгоспмаш” згідно з договором оренди, та автомобіля Ланос д/н АР 0032 АА, що належить ТОВ ВТФ “МК-Інватруд ЛТД”, під керуванням ОСОБА_1, який на момент аварії перебував у трудових відносинах з власником автомобіля. Постановою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні ДТП. Згідно з висновком фахівця авто-товарознавця №615/1 транспортному засобу позивача завдані механічні ушкодження на суму 36949,08 грн. Загальна вартість відновлювальних робіт по ремонту автомобіля, які проведено СТО-15 ЗАТ “Запоріжжя-Авто” згідно акту виконаних робіт склала 36368,42 грн. Грошові кошти в розмірі 24990 грн. на рахунок організації, яка здійснила ремонт, були перераховані Акціонерною страховою компанією “Інго-Україна”, залишок суми у розмірі 11378,42 грн. перерахував позивач, що підтверджується платіжним дорученням. Позивач просить стягнути різницю (11378,42 грн.) між фактичним розміром шкоди (36368,42 грн.) і страховою виплатою (24990 грн.) з відповідачів. Вимоги обґрунтовано ст.ст.16, 1172, 1187, 1194 ЦК України.

При предявленні позову позивачем було заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти чи майно. Ухвалою суду від 25.05.2009р. клопотання відхилено як необґрунтоване та не підтверджене належними доказами.

Відповідач-1 позов не визнав, у своєму відзиві зазначив наступне. 20.09.2008р. ТОВ ВТФ “МК-Інватруд ЛТД” отримано від позивача листа з вимогою про сплату коштів в сумі 11378 грн. на рахунок СТО-15 за відновлювальний ремонт автомобіля. Разом з вимогою позивачем було направлено лише рахунок за проведений ремонт та акт виконаних робіт, документів які б підтверджували розмір матеріальної шкоди надано не було. Проведення відновлювального ремонту ушкодженого автомобіля та його обсяг з відповідачем-1 узгоджено не було. Відповідно до змісту ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальністю, є спеціальним субєктом цивільних відносин, на яку законодавцем покладений обовязок по відшкодуванню лише різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, тобто обовязку по сплаті вартості відновлювального ремонту проведеного позивачем на свій розсуд Цивільний кодекс на таку особу не покладає. Крім того, позивач зазначає, що постановою суду ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні ДТП, що не відповідає дійсності, оскільки зазначеною постановою встановлена лише вина водія в порушенні правил дорожнього руху та скоєння правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Не заперечуючи провини свого водія, відповідач-1 вважає, що в скоєнні ДТП присутня також вина ТОВ “НДКТІМ-Сільгоспмаш”.

У письмовому поясненні, яке підписано представником відповідача-1 та відповідача-2 за довіреностями, після надання позивачем доказів, а саме: висновку автотоварознавця в повному обсязі, додатково зазначено що згідно з висновком матеріальна шкода, завдана володільцю автомобіля Шевроле-Авео д/н АР 3578 АВ, склала 26 907,85 грн. Тому, з урахуванням положень ст.1194 ЦК України, вбачається обовязок доплатити позивачу грошові кошти в сумі (26907,85 24990) = 1917,85 грн. різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. До того ж, ТОВ ВТФ “МК-Інватруд ЛТД” не визнає за належний доказ висновок автотоварознавця, оскільки технічний огляд належного позивачу транспортного засобу виконаний спеціалістом без повідомлення про це підприємства відповідача-1 та без участі його представників, що викликає сумнів щодо його обєктивності. ОСОБА_1, який був присутній при цьому огляді, не є посадовою особою та не уповноважувався на це відповідачем-1. Проведення відновлювального ремонту з відповідачем-1 також не узгоджувалося, ЗАТ “Запоріжжя-Авто” та його підрозділ СТО-15 фактично належать позивачеві та виконують гарантійне обслуговування його автомобілів. Таким чином, відповідачі вважають, що позивачем згідно ст.33 ГПК України не надано належних доказів, підтверджуючих розмір спричиненої матеріальної шкоди та просять у позові відмовити.

Третя особа ОСОБА_1 у судові засідання не зявлявся, письмових пояснень не представив. Про причини своєї неявки суд не повідомив.

Третя особа ТОВ “НДКТІМ-Сільгоспмаш” по суті спору надало наступні пояснення. Між третьою особою та позивачем 01.02.2008р. було укладено договір оренди, за яким в тимчасове платне користування було прийнято автомобіль Шевроле-Авео. В період користування автомобілем під управлінням керівника ТОВ “НДКТІМ-Сільгоспмаш” Прийми М.І., він потравив в ДТП, зіткнувшись з автомобілем Ланос д/н АР 0032АА. На виконання п.8.2 договору оренди позивача було своєчасно повідомлено про пошкодження автомобіля та організовано його доставку на СТО №15 для здійснення ремонту. Оскільки орендований автомобіль був застрахований, страхова компанія відшкодувала певну частину вартості ремонту. ТОВ “НДКТІМ-Сільгоспмаш” не приймало участі у будь-яких виплатах щодо поновлення пошкодженого автомобіля. 27.07.2009р. третьою особою та позивачем укладено додаткову угоду №1 до договору оренди, згідно з якою автомобіль Шеврове-Авео виключено з переліку орендованих транспортних засобів, та впродовж пяти днів з моменту підписання угоди, автомобіль було повернуто орендарю.

АСК “ІНГО-Україна”, також залучена до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог, по суті спору пояснила наступне. Цивільна відповідальність відповідача-1 ТОВ ВТФ “МК-Інватруд ЛТД” застрахована ЗФ АСК “ІНГО-Україна” згідно полісу №ВВ/3369329 від 22.11.2007р. на період з 22.11.2007р. по 21.11.2008р. Від страхувальника 17.04.2008р. надійшло повідомлення про автоаварію, що сталася 15.04.2008р., за участю автомобіля відповідача-1 ЗАЗ д/н АР 0032 АА та автомобіля позивача Шевроле Авто АР 3578АВ. Згідно з ст.29 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Вартість відновлювального ремонту належного позивачу автомобіля Шевроле Авео згідно висновку спеціаліста автотоварознавця №615 склала 36949,08 грн., полісом №ВВ/3369329 встановлений ліміт відповідальності за шкоду, спричинену майну одного постраждалого у розмірі 25500 грн., франшиза 510 грн. Виходячи з цього, АСК “ІНГО-Україна” на підставі заяви позивача була здійснена виплата страхового відшкодування в розмірі максимального ліміту, яка за вирахуванням франшизи склала 24990 грн.

Під час розгляду справи судом було витребувано та оглянуто в судовому засіданні адміністративну справу №27/11244 (справу №3-9561/08) Шевченківського районного суду м.Запоріжжя про притягнення до адміністративної відповідальності по ст.124 КупАП гр.ОСОБА_1

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до складеного інспектором ДПС протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди 15.04.2008р. на автошляху Харків-Сімферополь сталася ДТП за участю транспортних засобів Daewoo Lanos, державний номер АР 0032 АА під керуванням ОСОБА_1 та Chevrolet Aveo, державний номер АР 3578 АВ під керуванням Прийми Миколи Івановича. Внаслідок аварії обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.

Стосовно ОСОБА_1 складено протокол ЯТ №409167 від 15.04.2008р. про адміністративне правопорушення, згідно з яким встановлено, що керуючи автомобілем та повертаючи на перехресті ліворуч, він не надав перевагу в русі автомобілю, який рухався у зустрічному напрямку, внаслідок чого сталося зіткнення. Свою вину ОСОБА_1 визнав повністю, матеріали передано до суду.

25.04.2008р. Шевченківським районним судом м.Запоріжжя розглянуто адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 та прийнято постанову, згідно з якою встановлено, що своїми діями останній скоїв правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, тобто порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів та притягнуто його до адміністративного покарання у вигляді штрафу.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію ЯТС №501340 власником автомобіля Chevrolet Aveo, державний номер АР 3578 АВ, є ЗАТ з іноземною інвестицією “Запорізький автомобілебудівний завод” (позивач у справі). На підставі договору оренди автомобілів №75 від 01.02.2008р., укладеного між позивачем (орендодавець) та ТОВ “НДКТІМ - Сільгоспмаш” (орендар, третя особа) останній згідно з актом приймання-передачі прийняв зазначений автомобіль у тимчасове платне користування. Автомобіль Daewoo Lanos, державний номер АР 0032 АА згідно з свідоцтвом АРС 047400 належить ТОВ ВТФ “МК-Інватруд ЛТД” (відповідач-1 у справі). ОСОБА_1 на момент скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем-1, а саме: працював водієм та за ним було закріплено автомобіль, на якому сталася аварія, що підтверджується наказом від 01.04.2008р. №59/08 (а.с.69).

Відповідно до висновку спеціаліста автотоварознавця №615/1, складеного 02.06.2008р. (а.с.29-37), вартість відновлювального ремонту автомобіля Chevrolet Aveo реєстр.№АР 3578 АВ після ДТП визначено у розмірі 36 949,08 грн. Матеріальна шкода, спричинена власнику автомобіля, дорівнює сумі вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні та розміру втрати товарної вартості 26 907,85 грн.

Вартість ремонту автомобіля, здійсненого СТО-15 ЗАТ “Запоріжжя-авто”, склала 36 368,42 грн., про що свідчить акт виконаних робіт №ЗАо-005127 від 31.05.2008р. (а.с.23-27).

Згідно з полісом обовязкового страхування №ВВ/3369329 цивільно-правова відповідальність ТОВ “МК-Інватруд ЛТД”, як власника транспортного засобу, номерний знак АР 0032 АА, була застрахована у Запорізькій філії ЗАТ АСК “Інго Україна ” на строк з 22.11.2007р. по 21.11.2008р. Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну одного потерпілого, в полісі встановлено у розмірі 25500 грн., франшиза 510 грн.

Позивач звернувся до ЗАТ АСК “Інго Україна” із заявою на виплату страхового відшкодування, спричиненого внаслідок ДТП автомобілем відповідача-1, у розмірі 26 907,85 грн. ЗАТ АСК “Інго Україна” складено страховий акт №6939 від 18.07.2008р. та розраховано суму, що підлягає відшкодуванню за умовами страхування - 24 990 грн. Згідно з довідкою ЗАТ “Запоріжжя-Авто” від 21.11.2008р. №537, 05.08.2009р. на його розрахунковий рахунок від ЗФ страхової компанії “Інго Україна” надійшла сума 24 990 грн. Перерахування страховою компанією вказаних грошових коштів підтверджується також платіжним дорученням №7151 (а.с.115). За платіжним дорученням №26961 від 12.11.2008р. позивач перерахував на рахунок ЗАТ “Запоріжжя-Авто” суму 11378,42 грн., тобто різницю між вартістю відновлювального ремонту автомобіля згідно акту виконаних робіт та перерахованими страховою компанією коштами в рахунок виплати страхового відшкодування (36 368,42 11378,42).

На звернення позивача вих.№199/1-й ЗПП від 05.09.2008р. відповідач-1 повідомив, що відповідно до законодавства у випадку недостатності страхової виплати для повного відшкодування шкоди, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зобовязана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою; обовязків по сплаті вартості відновлювального ремонту автомобіля потерпілій особі не передбачено, та на підставі цього відмовився відшкодувати позивачу ту частину коштів, яку останній перерахував підприємству, що здійснило ремонт автомобіля.

У травні 2009р. позивач звернувся до господарського суду із позовом, за яким порушено провадження у даній справі №20/157/09, згідно з яким просить стягнути з відповідачів на його користь матеріальну шкоду у розмірі 11 378,42 грн.

Предметом спору є відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок ДТП. Зобовязання із відшкодування шкоди є недоговірними зобовязаннями, регулюються спеціальним законодавством ( підрозділ 2) розділу Ш книги 5 ЦК України.

Статтею 1166 ЦК України визначені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, а саме: майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, зобовязання з відшкодування шкоди є деліктними (позадоговірними). Форми і розміри позадоговірної відповідальності визначаються лише законом. Підставою цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає складові елементи шкоду, протиправність поведінки заподіювача шкоди, причинний зв'язок та вину особи, яка заподіяла шкоду.

На позивача покладений обовязок доказати шкоду (її розмір), протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний звязок; на відповідача відсутність вини.

За приписами ст.1187 цього Кодексу шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обовязків.

Зі змісту зазначеної норми слідує, що відповідальність за шкоду, спричинену працівником, несе роботодавець.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на момент скоєння ДТП знаходився у трудових відносинах з відповідачем-1 та керував належним йому автомобілем. Заявляючи позов, у тому числі до ДП “Макс” ТОВ ВТФ “МК-Інватруд ЛДТ”, та вказуючи його відповідачем-2, позивач у позові посилався на те, що відповідно до подорожнього листа СБЖ№078104 ОСОБА_1 був переданий для виконання своїх трудових обовязків в розпорядження відповідача-2. Дійсно, в даному подорожньому листі, виписаному на термін 14.04. 16.04 в графі завдання водія мається відмітка про перехід у розпорядження ДП Макс, однак це не є підтвердженням факту виникнення між ОСОБА_1 та відповідачем-2 трудових відносин.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що до ДП “Макс” ТОВ ВТФ “МК-Інватруд ЛДТ” позов предявлено необґрунтовано. Оскільки судом не прийнята заява позивача про уточнення позовних вимог, згідно з якою останній виключив ДП “Макс” ТОВ ВТФ “МК-Інватруд ЛДТ” з числа відповідачів, враховуючи те, що така процесуальна дія не передбачена, тому у задоволенні позовних вимог до відповідача-2 слід відмовити.

Згідно з ст.4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Відповідно до ст.ст.33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд вважає, що на підставі наведених вище письмових доказів (протокол про адміністративне правопорушення ЯТ№409167 від 15.04.2008р., постанова Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 25.04.2008р., висновок спеціаліста автотоварознавця №615/1, акт виконаних робіт №ЗАо-005127 від 31.05.2008р.) підтверджується склад правопорушення, а саме факт спричинення шкоди позивачу, протиправність поведінки, наявність спричиненої шкоди, а також причинний звязок.

Належних доказів відсутності вини відповідач-1, як власник джерела підвищеної небезпеки та особа, яка відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обовязків, не надав. Заперечення відповідача-1 в тій частині, що встановлена постановою суду вина водія в порушенні правил дорожнього руху та скоєнні правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП не є підтвердженням його вини в скоєнні ДТП, є необґрунтованими. Так, постановою Шевченківського районного суду встановлено, що своїми діями ОСОБА_1 скоїв правопорушення, що потягло за собою пошкодження транспортних засобів, що є встановленим фактом вини останнього у скоєнні ДТП. ОСОБА_1 згідно з протоколом ЯТ №409167 від 15.04.2008р. свою вину визнав, протокол та постанову суду в установленому порядку не оскаржено.

Відповідно до ст.1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Суд вважає, що відповідач-1, як особа, що є володільцем джерела підвищеної небезпеки, не доказав, що шкода спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Тому в силу приписів закону він повинен відповідати за завдану шкоду.

У частині заперечення відповідача 1 щодо розміру шкоди, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Приписами статті 1166 ЦК України визначено відшкодування шкоди у повному обсязі. Статтею 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобовязати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженого речі.

Згідно з п.п.7,8 Розяснень президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994р. №02-5/215 (із подальшими змінами) “Про деякі питання практики вирішення спорів повязаних з відшкодуванням шкоди” стаття 1192 ЦК України надає потерпілому право вибору способу відшкодування шкоди. При розгляді спору про відшкодування шкоди шляхом покладення на особу обов'язку відшкодувати її в натурі (надати річ того ж роду і якості, полагодити пошкоджену річ тощо) суду слід серед іншого встановити можливість відшкодування шкоди в натурі винною особою. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовується в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Незалежно від відшкодування шкоди в натурі або грішми особа, яка заподіяла шкоду на вимогу потерпілого відшкодовує її у повному обсязі, включаючи і неодержані доходи (упущену вигоду) (стаття 623 ЦК України). Виходячи з приписів статті 1194 ЦК України, зазначена норма має на меті забезпечення принципу повного відшкодування заподіяної шкоди потерпілому, якщо сума виплаченого страхового відшкодування є недостатньою, а не звільнення від відповідальності винної особи.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992р. “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва, однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

На підставі викладеного, заперечення відповідача 1 щодо розміру шкоди суд вважає необґрунтованими. Оскільки позивач способом відшкодування шкоди обрав відшкодування в повному обсязі вартості ремонту, оцінивши представлені докази, суд визнає позовні вимоги про стягнення суми 11378,42грн. з відповідача 1 доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються повністю на відповідача-1.

Керуючись ст.ст.49, 75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-технічна фірма “МК-Інватруд ЛТД” (69089, м.Запоріжжя, вул..Піщана, 3, код ЄДРПОУ 13627077, р/р26004315207941 в ЗОФ АКБ “Укрсоцбанк” м.Запоріжжя, МФО 313010) на користь Закритого акціонерного товариства з іноземною інвестицією “Запорізький автомобілебудівний завод” (69600, м. Запоріжжя, пр. Леніна,8, код ЄДРПОУ 25480917, п/р260032475 в ЗОД “Райффайзен Банк Аваль” ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 313827) суму 11 378грн. 42 коп. матеріальної шкоди, суму 113 грн. 79коп. витрат на державне мито, суму 312 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог до відповідача-2 Дочірнього підприємства “Макс” Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-технічної фірми “МК-Інватруд ЛТД” відмовити.

Суддя Л.П.Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення оформлено і підписано у повному обсязі 20.08.2009р.