Постанова № 63570875, 09.12.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№ 33/796/1645/2016 Постанова винесена суддею Ключник А.С.

Категорія: ст. 124 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2016 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва Павленко О.П., з участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3, іншого учасника ДТП - ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5, розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах

ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві, проживає за адресою: АДРЕСА_1,

на постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2016 року

в с т а н о в и в:

Постановою судді Святошинського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень.

Крім того, стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 275 грн. 60 коп.

Згідно з постановою, ОСОБА_2 20 вересня 2016 року о 16 год. 25 хв. в м. Києві по пр. Перемоги, 109, керуючи транспортним засобом марки «БМВ», д.н.з. НОМЕР_1, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечної дистанції до транспортного засобу марки «Тойота», д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4, що призвело до зіткнення та механічних пошкоджень зазначених транспортних засобів, чим порушив п. 13.1 ПДР України, тобто вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 просить скасувати постанову Святошинського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2016 року та постановити нову, якою провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

За доводами апеляційної скарги, захисник вважає висновки суду в частині підтвердження факту правопорушення вчиненого ОСОБА_2 і наявності в його діях складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, бо в провадженні відсутні докази винуватості ОСОБА_2 у порушенні ПДР, що призвело б до пошкодження транспортних засобів.

Зокрема, як зазначає захисник, схема ДТП складена з порушенням наказу № 1395 від 07.11.2015 Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (далі - Інструкція), оскільки на ній не відображено другорядної дороги, з якої здійснював виїзд автомобіль марки «Тойота» та знаків пріоритету на другорядній дорозі для руху автомобіля марки «Тойота», при цьому зафіксований гальмівний шлях автомобіля «БМВ» не відповідає дійсності; обставини, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, встановлені зі слів водія ОСОБА_4, проте її пояснення, зокрема про те, що вона рухалася в третій правій полосі, не відповідають дійсності, оскільки спростовуються відеозаписом розвитку ДТП з офіційного сервісу «videoprobki», на якому зафіксовано як автомобіль марки «Тойота» під керуванням водія ОСОБА_4 виїхав на полосу руху автомобіля «БМВ», не уступивши йому дорогу та порушивши розмітку 1.2 ПДР України, отже водій ОСОБА_4 не переконалася в безпечності зміни напрямку руху, чим створила небезпеку водію ОСОБА_2, котрий не порушував будь-яких ПДР, бо рухався з допустимою швидкістю, прямо по своїй полосі, не змінюючи напрямок свого руху.

Крім того, на думку захисника, суд першої інстанції, окрім неправильного з'ясування фактичних обставин справи, проявив упередженість під час розгляду цієї справи щодо ОСОБА_2, безпідставно відхиливши клопотання про призначення автотехнічної експертизи для дослідження механізму ДТП.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник потерпілої ОСОБА_5 просить постанову Святошинського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2016 року залишити без змін, а подану апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3 на підтримку апеляційних вимог, заперечення ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5 щодо доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та додатково надані сторонами докази, допитавши експертів ОСОБА_6 і ОСОБА_7, вважаю, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст.ст. 251, 252 КУпАП, зобов'язані з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом і правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.

Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283,

284 КУпАП.

Зазначені вимоги закону при розгляді справи щодо ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП суддя місцевого суду дотримав.

З провадження в справі про адміністративне правопорушення та змісту судового рішення вбачається, що суддя місцевого суду при розгляді справи щодо ОСОБА_2 дослідив її матеріали, вислухав пояснення щодо обставин ДТП як ОСОБА_2, так і ОСОБА_4, переглянув відеозапис ДТП та вивчив письмові матеріали справи, проаналізував у постанові докази, повно та всебічно з'ясувавши обставини, що призвели до виникнення цієї пригоди внаслідок порушення ПДР України водієм ОСОБА_2, надав їм об'єктивну оцінку з належним обґрунтуванням неприйняття доводів ОСОБА_2 щодо дотримання ним ПДР та прийшов до правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а тому судове рішення, всупереч твердженням апелянта, є належно обґрунтованим та відповідає вимогам закону.

Зокрема, висновок судді місцевого суду в постанові про винуватість ОСОБА_2 у порушенні п. 13.1 ПДР України, що призвело до зіткнення транспортних засобів та їх механічних пошкодженнях, ґрунтується на наявних у справі доказах, які були предметом дослідження і в суді апеляційної інстанції.

Такими доказами є дані, зафіксовані в: протоколі про адміністративне правопорушення серія АП2 № 052862 від 20.09.2016, складеному уповноваженою на те особою з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП (а.с. 1); схемі місця ДТП, складеній без істотних порушень вимог відповідної Інструкції та підписаній без зауважень ОСОБА_2, в якій наявні необхідні та достатні відомості для з'ясування дійсних обставин ДТП, у тому числі відображені напрямок руху і координати місця зіткнення(місце удару) транспортних засобів, положення автомобілів після зіткнення, гальмівний шлях коліс автомобіля марки «БМВ», площа розсіювання уламків транспортних засобів, характер та локалізація механічних пошкоджень обох автомобілів (а.с. 2), поясненнях другого учасника ДТП - водія ОСОБА_4 (а.с. 4), а також у відеозаписі дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 14).

Зазначені докази об'єктивно узгоджуються між собою та спростовують пояснення ОСОБА_2 щодо створення іншим водієм аварійної ситуації, внаслідок чого відбулося зіткнення транспортних засобів.

Отже, незважаючи на доводи, наведені в апеляційній скарзі захисника, матеріали справи щодо ОСОБА_2, навіть за відсутності певних експертних досліджень в цьому провадженні, містять достатньо фактичних даних, які доводять правильність висновків судді місцевого суду як щодо обставин вчиненого особою, притягнутою до адміністративної відповідальності, адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП, так і щодо її вини у його вчиненні.

Додаткового перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо неповноти і необ'єктивності судового розгляду в суді першої інстанції, з огляду на твердження захисника про те, що суддею місцевого суду безпідставно було відмовлено в задоволенні клопотання про призначення і проведення автотехнічної експертизи, вважаю ці доводи непереконливими.

Так, за клопотанням захисника в апеляційному суді був досліджений наданий ним висновок № 046-16 від 21.11.2016 ДП «Центру Експертних Досліджень» експертного дослідження обставин зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, який підтримав в суді і експерт ОСОБА_6, але підстав вважати правильним висновок експерта про те, що в даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля «БМВ» ОСОБА_2 невідповідностей вимогам п. 13.1 Правил дорожнього руху з технічної точки зору не вбачається, не має, оскільки під час дослідження, а зазначене слідує зі змісту висновку, експертом ОСОБА_6 не вивчалися та відповідно не враховувалися письмові пояснення учасників ДТП, не досліджувалося питання щодо дотримання водієм ОСОБА_2 в цій дорожній обстановці вимог п. 12.4 ПДР, що, як пояснив ОСОБА_6 в суді, має значення і може вплинути на остаточні висновки щодо невідповідності вимогам ПДР дій водіїв, які б перебували в прямому причинному зв'язку з ДТП та її наслідками.

Крім того, предметом дослідження в суді апеляційної інстанції був і висновок експертного транспортно-трасологічного та автотехнічного дослідження ТОВ «Столичне бюро судових експертиз» № 1-12/16 від 08.12.2016, відповідно до якого мінімальна швидкість, що відповідає залишеному сліду гальмування автомобіля BMW-520 довжиною 58 м, яка погашена тільки при гальмуванні даного автомобіля, становить 103…107 км/год; версія водія ОСОБА_2 в частині швидкісного режиму руху керованого ним автомобіля BMW-520 (75 км/год) технічно неспроможна; відповідно до вимог п.п.1.5, 13.3, 16.11 Правил дорожнього руху України (ПДР) та горизонтальної дорожньої розмітки 1.11 і 1.24 ПДР водієві автомобіля Toyota-Auris ОСОБА_8 при виїзді з другорядної дороги, у випадку необхідності, належало дати дорогу ТЗ, що рухаються по головній дорозі та яким би її діями могла бути створена перешкода або небезпека для руху, в подальшому слід було з'їхати автомобілем Toyota-Auris зі смуги маршрутних ТЗ відповідно до горизонтальної дорожньої розмітки 1.11 та при проїзді повз автобус в першій смузі підтримувати безпечний бічний інтервал; відповідно до вимог п.п1.5, 2.3б), 12.4 та 13.1 ПДР водієві автомобіля BMW-520 ОСОБА_2 належало не перевищувати допустимого швидкісного режиму руху (60 км/год), бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, особливо у місцях примикання другорядних доріг та зупинок маршрутних ТЗ, та не пізніше об'єктивного моменту виникнення небезпеки для його руху (виявлення відновлення руху автомобілем Toyota-Auris біля виїзду з другорядної дороги зі зміщенням з першої смуги руху в напрямку другої) реагувати потрібно виключно зменшенням швидкості руху автомобіля BMW-520 до швидкості автомобіля Toyota-Auris з підтриманням безпечної дистанції, а у випадку виникнення перешкоди (вирівнювання автомобіля Toyota-Auris в другій смузі руху) необхідно було реагувати або зменшенням швидкості руху автомобіля BMW-520 до швидкості руху автомобіля Toyota-Auris з підтриманням безпечної дистанції або безпечним об'їздом по третій смузі руху з підтриманням безпечного інтервалу; в діях водія автомобіля Toyota-Auris ОСОБА_8 не вбачається невідповідностей вимогам ПДР, які б спричинили навіть виникнення небезпечної ситуації і від її особистих дій подальший розвиток подій не залежав; водій автомобіля BMW-520 ОСОБА_2, рухаючись позаду автомобіля Toyota-Auris, своєчасно виконуючи вимоги п.п.1.5, 2.3б), 12.4 та 13.1 ПДР, мав технічну можливість уникнути навіть виникнення небезпечної ситуації, тому є підстави вважати, що і небезпечна і аварійна дорожня ситуація виникли внаслідок дій водія ОСОБА_2, що суперечили означеним вище вимогам; в прямому причинному зв'язку з ДТП є доведення експертним шляхом перевищення швидкісного режиму руху автомобіля BMW-520 керованого водієм ОСОБА_2

За відсутності підстав для сумнівів у правильності цього висновку, підтриманого в суді апеляційної інстанції експертом ОСОБА_7, з урахуванням того, що дослідження проведено компетентним експертом за відповідним фахом, на підставі сукупності всіх фактичних обставин, які узгоджуються з тими, що були встановлені як суддею місцевого суду, так і в суді апеляційної інстанції, за заданими характеристиками, які надають можливість їх оцінки експертом з технічної точки зору, висновок експертного транспортно-трасологічного та автотехнічного дослідження ТОВ «Столичне бюро судових експертиз» № 1-12/16 від 08.12.2016, як такий, що узгоджується з іншими доказами у справі, також доводить винуватість ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Переконливих аргументів щодо недопустимості висновку зазначеного експертного дослідження захисник в суді апеляційної інстанції не навів, інших доказів, окрім досліджених в судах першої та апеляційної інстанцій і визнаних такими, що об'єктивно доводять вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, не надав, а тому прихожу до висновку, що судове рішення судді місцевого суду є законним та обґрунтованим.

Враховуючи наведене, усі доводи захисника, викладені в апеляційній скарзі, щодо недотримання суддею місцевого суду норм матеріального та процесуального права, є безпідставними.

Виходячи з характеру вчиненого правопорушення та даних про особу

ОСОБА_2 суддя Святошинського районного суду м. Києва обґрунтовано визначив вид та розмір адміністративного стягнення.

Оскільки під час апеляційного перегляду постанови судді Святошинського районного суду м. Києва не встановлено правових підстав для її скасування та закриття провадження у справі, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2016 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн. - без зміни.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду м. Києва О.П. Павленко