Рішення № 6357066, 21.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 33/36821.07.09

Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом прокурора Володарсько-Волинського району в інтересах держави в особі Дашинської сільської ради

до акціонерного комерційного банку «Київ»

про повернення коштів в сумі 14200,00 грн.

За участю представників сторін:

від прокуратури: не зявився;

від позивача: не зявився;

від відповідача: Безуглий О.І. представник за довіреністю від 08.07.2009 № 5-06/195.

встановив :

Прокурор Володарсько-волинського району звернувся до Господарського суду м. Києва в інтересах держави в особі Дашинської сільської ради з позовом до акціонерного комерційного банку «Київ»про стягнення 14200,00 грн., що знаходяться на депозитному рахунку позивача.

Свої позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що 06.03.2008 року між Дашинською сільською радою (позивачем) та акціонерним комерційним банком «Київ»(відповідачем) був укладений договір № 4708 банківського вкладу (депозиту), згідно умов якого на депозитному рахунку позивача відкритому банком сільською радою розміщено бюджетні кошти загального та спеціального фонду під відсоткову ставку 14 % річних.

25.09.2008 року сторонами укладено договір про внесення змін та доповнень № 1 до договору банківського вкладу (депозиту) № 4708 від 06.03.2008 року, відповідно до умов якого депозит розміщується на депозитному рахунку по 24 вересня 2009 року, процентна ставка з 01.10.2008 року становить 16,7 %. Інші умови договору залишаються незмінними.

В звязку з недостатністю коштів на виплату заробітної плати та проведення розрахунків за енергоносії бюджетних установ та організацій позивач звертався листами № 223 від 15.12.2008 року до відповідача з проханням повернути бюджетні кошти, але відповідач не задовольнив вимоги щодо повернення суми вкладу

У зв'язку з порушенням відповідачем вимог чинного законодавства щодо повернення коштів з депозитного рахунку, що призводить до недостатності коштів на виплату заробітної плати, що порушує права громадян на оплату праці гарантовану ст. 43 Конституції України, внаслідок таких дій своєчасно не виконується місцевий бюджет, виникла необхідність у предявленні позову в інтересах держави.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.06.2009 року порушено провадження у справі № 33/368, розгляд справи призначено на 21.07.2009 року.

У судове засідання 21.07.2009 року представники прокуратури та позивача не зявились, проте через загальний відділ діловодства подали документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 05.06.2009 року, а також клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Представник відповідача через загальний відділ діловодства подав відзив на позовну заяву, який підтримав у судовому засіданні, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

06.03.2008 року між Дашинською сільською радою (позивачем) та акціонерним комерційним банком «Київ»(відповідачем) був укладений договір № 4708 банківського вкладу (депозиту) (з правом поповнення або зменшення та щомісячною виплатою процентів).

Відповідно до п.1.1 договору № 4708 банківського вкладу (депозиту) банк відкриває вкладний рахунок № 25466007800117, а вкладник перераховує на цей рахунок грошові кошти загального фонду у безготівковій формі, також банк відкриває вкладний (депозитний) рахунок № 25469007807117, а вкладник перераховує на цей рахунок грошові кошти спеціального фонду у безготівковій формі, у сумі 14000,00 грн., які обліковуються на будь-якому з рахунків вкладника і вказані у пункті 1.2 цього договору.

Згідно з п.1.3. договору № 4708 банківського вкладу (депозиту) дата повернення вкладу (депозиту) 26.12.2008 року.

Пунктом 1.4 договору № 4708 банківського вкладу (депозиту) передбачено, що процентна ставка на вклад становить 14 % річних.

25.09.2008 року було укладено договір про внесення змін та доповнень № 1 до договору банківського вкладу (депозиту) № 4708 від 06.03.2008 року, відповідно до якого сторони встановили, що вклад (депозит) розміщується на вкладному (депозитному) рахунку по 24.09.2009 року. Дата повернення вкладу (депозиту) 24.09.2009 року. Процентна ставка на вклад (депозит) з 01.10.2008 року становить 16,7 % річних.

Факт перерахування позивачем коштів в розмірі 14200,00 грн. на депозитний рахунок підтверджується банківською випискою від 13.03.2008 року, платіжними дорученнями № 14 від 07.03.2008 на суму 500,00 грн., № 16 від 07.03.2008 на суму 2700,00 грн., № 15 від 07.03.2008 на суму 11000,00 грн.

Відповідно до ч.1 стаття 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з п.2.4 глави 2 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№ 516 від 03.12.2003 року, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором.

Частиною 1 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Згідно з п.3.3.5 договору № 4708 банківського вкладу (депозиту) вкладник має право повністю вилучати грошові кошти з вкладного (депозитного) рахунку до настання дати повернення вкладу (депозиту) в разі нестачі власних коштів на виплату заробітної плати та оплату енергоносіїв в бюджетній сфері, про що банку надається письмове повідомлення за 1 робочий день до такого вилучення.

Відповідно до п.3.2.5 договору № 4708 банківського вкладу (депозиту) банк зобовязаний повернути всю суму вкладу (депозиту) або його частину на першу вимогу вкладника, про що вкладник письмово повідомляє банк за 1 робочий день до запланованого повернення. При цьому сума вкладу або його частина повертаються банком на ті рахунки вкладника, з яких кошти були перераховані на вкладний рахунок.

Відповідно до п.3.3 глави 3 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№ 516 від 03.12.2003 року банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.

Позивач листами № 183 від 14.10.2008 року та № 223 від 15.12.2008 року звертався до відповідача з проханням повернути бюджетні кошти, які розміщені на рахунках банку.

Відповідно до частини 3 статті 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно частини 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобовязання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

В матеріалах справи наявний підписаний уповноваженими особами позивача та відповідача акт звірки залишків на депозитних рахунках .та рахунках нарахованих відсотків між Житомирським відділенням АКБ «Київ»та Дашинською сільською радою станом на 14.07.2009 року, відповідно до якого на депозитному рахунку позивача знаходяться грошові кошти в сумі 14200,00 грн.

Посилання відповідача на введення в акціонерному комерційному банку «Київ»мораторію на задоволення вимог кредиторів суд не бере до уваги виходячи з наступного.

Згідно з постановою Правління Національного банку України № 53 від 06.02.2009 року «Про призначення тимчасової адміністрації в Акціонерному комерційному банку «Київ»у відповідача призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік - з 09.02.2009 до 09.02.2010 та з метою створення сприятливих умов для фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 09.02.2009 року до 09.08.2009 року.

Відповідно до ч.2 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Згідно з статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»мораторій - зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Враховуючи дані норми, при введені у банку мораторію на задоволення вимог кредиторів, останній звільняється від відповідальності за невиконання тих зобовязань на які поширюється дія мораторію, позаяк вина банку у невиконанні або несвоєчасному виконанні цих зобов'язань відсутня.

При розгляді справи судом було встановлено, що банк повинен був виконати свої зобовязання з дострокового повернення депозиту до введення мораторію. Ці зобовязання відповідач не виконав без поважних на те причин, тим самим порушивши права та законні інтереси позивача, як власника вкладу.

Частинами 1 та 4 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Конституцією України закріплений обовязок держави забезпечувати захист прав усіх субєктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обовязку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобовязаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Так, пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обовязку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у частині 2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси субєктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, порушені права та інтереси позивача підлягають захисту, зокрема, шляхом присудження до стягнення з відповідача за депозитним договором депозитного вкладу.

При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань у разі оголошення мораторію, не звільняють ці банки від обовязку виконувати зазначені зобовязання.

Системний аналіз змісту положень частини 2 статті 58, пункту 2 частини 3 та частини 5 статті 85 Закону дає підстави для висновку про те, що відповідно до положень частини 2 статті 58 та пункту 2 частини 3 статті 85 вказаного Закону банк звільняється від відповідальності, яка виникає у звязку із невиконанням зобовязань на які поширюється дія мораторію, саме під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Відносно відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання цих зобов'язань, яка настала до моменту введення мораторію, чи настане після його зняття або закінчення строку його дії, то до банку така відповідальність може бути застосована.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що станом на день розгляду справи банком сума депозитного вкладу на рахунок позивача не повернута, чим порушено вимоги договору та чинного законодавства, та факт наявності боргу у відповідача за основною сумою депозиту в сумі 14200,00 грн. перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Згідно ч.3 статті 49 ГПК України державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Частина 5 статті 49 ГПК України передбачає, що витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Відповідно до пп.а п.2 статті 3 Декрету КМ України «Про державне мито»ставка державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до постанови КМ України «Про внесення змін до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, повязаних з розглядом цивільних та господарських справ»щодо господарських справ для позивачів, у встановленому порядку звільнених від сплати державного мита витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу обраховуються за нульовою ставкою; для всіх інших позивачів у розмірі 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати, встановленої Верховною радою України у Законі України про державний бюджет України на відповідний рік.

Враховуючи вищезазначене, витрати по сплаті державного мита в сумі 142,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.3, 5 ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Зобовязати акціонерний комерційний банк «Київ»(01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 16-22, код ЄДРПОУ 14371869) видати кошти з депозитного рахунку № 25466007800117 та № 25469007807117 згідно договору № 4708 від 06.03.2008 року банківського вкладу (депозиту) в сумі 14200 (чотирнадцять тисяч двісті) грн. 00 коп. та перерахувати їх на рахунок відкритий у Володарсько-Волинському управлінні державного казначейства, код 811039.

3. Стягнути з акціонерного комерційного банку «Київ»(01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 16-22, код ЄДРПОУ 14371869) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, в доход Державного бюджету України (р/р 31110095700011 Банк: ГУДКУ м. Києва, Одержувач: УДКУ у Шевченківському районі, МФО 820019, код ЄДРПОУ 26077968, код бюджетної класифікації: 22090200, символ звітності: 095) витрати по сплаті державного мита в сумі 142 (сто сорок дві) грн. 00 коп.

4. Стягнути з акціонерного комерційного банку «Київ»(01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 16-22, код ЄДРПОУ 14371869) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, в доход Державного бюджету України (р/р 31213259700011, Одержувач: УДКУ у Шевченківському районі, Банк одержувача: ГУДКУ у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 26077968, код економічної класифікації доходів: 22050000) 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.М.Мудрий

Дата підписання повного тексту рішення: 11.09.2009 року.