Рішення № 6357022, 12.08.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/19712.08.09

За позовом Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (ЗАТ) в особі філії «Дніпровське відділення Промінвестбанку в м. Київ»

доАкціонерного страхового товариство «Вексель»

третя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача ОСОБА_1

простягнення 52389,07 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

За участю представників сторін:

від позивачаШевченко Н.А.,

від відповідачане зявився,

від третьої особиОСОБА_1

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (ЗАТ) в особі філії «Дніпровське відділення Промінвестбанку в м. Київ»(далі Позивач) звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення страхової виплати в розмірі 51013,79 грн. та пені в сумі 1375,28 грн. з Акціонерного страхового товариства «Вексель»(далі Відповідач) за Генеральним договором СП №001/03-01/06 добровільного страхування кредитних ризиків при кредитуванні фізичних осіб від 01.02.2006 (далі Генеральний договір).

Позовні вимоги мотивовані наступним:

-предметом наявності кредитного ризику Позивача є збиток, спричинений фактом невиконання зобовязань за кредитом, наданим у відповідності до умов кредитного договору №258 від 26.04.2007 про надання кредиту на умовах овердрафт фізичній особі позичальнику ОСОБА_1;

-за фактом настання страхового випадку та керуючись умовами п.п.8.1, 8.2 Генерального договору Позивач подав до Відповідача заяву за вих. №1583 від 17.12.2008 про відшкодування страхової виплати;

-в порушення п.п.7.4, 8.4 Генерального договору Відповідач не виконав зобовязання щодо сплати страхової виплати.

Відповідач проти позову заперечив в силу того, що відповідно до звіту субєкту малого підприємництва-фізичної особи-платника єдиного податку за четвертий квартал 2008 року, ОСОБА_1 в період виникнення простроченої заборгованості за кредитом, отримував дохід від підприємницької діяльності, що дозволяло йому сплачувати кожен черговий платіж за кредитом. Проте, навмисно не сплачуючи платежі за кредитом, ОСОБА_1 створив дії, що призвели до настання страхового випадку.

При цьому, Відповідач зазначив, що Генеральний договір укладений на підставі Правил страхування кредитів №001/03 від 04.02.2003 (далі Правила страхування), а відтак, керуючись п.4.1 Правил, даний випадок не є страховим та страхова сума не підлягає сплаті в разі навмисних дій Позичальника, які призвели до страхового випадку.

У ході проведення судового засідання 22.06.2009 представник Відповідача подав додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву та пояснив, що відповідно до ч.3 ст. 16 Закону України «Про страхування»договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.

Станом на 17.02.2008 за вих. №4359 Позивач повідомив про настання страхового випадку та надав довідку про розмір фактичної заборгованості за кредитним договором, що становить 49080,37 грн., з них за кредитом 47879,30 грн. та 1201,07 грн. за відсотками.

Виходячи з вищенаведеного, а також керуючись п.п.2.3, 2.4 кредитного договору (термін повернення сум кредитної заборгованості), сума простроченої заборгованості по кредиту та відсоткам не могла становити більше суми над лімітної заборгованості, а саме 17.12.2008, дана сума простроченої заборгованості не могла бути більшою 30000 грн.

Крім того, Відповідач пояснив, що виходячи з наданої Страхувальником бухгалтерської документації, зокрема виписки з позичкового рахунку, Позивачем було списано з рахунку Позичальника відсотки за користування овердрафтом, а саме: 31.05.2008 перший раз в розмірі 131,39 грн., однак це і є датою, на думку Відповідача, коли Позивач повинен був списувати платню з рахунку Позичальника, а винести її на рахунок простроченої заборгованості по кредиту, оскільки у відповідності до п.3.2 кредитного договору, кредит погашається при надходження коштів на поточний рахунок Позичальника.

При цьому, Позивач вчасно не повідомив про настання страхового випадку, що у відповідності до ст. 26 Закону України «Про страхування»являється підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Третя особа, у наданих поясненнях суду зазначила, що сплачувала частково грошові кошти за кредитним договором, однак ТЗ, який був взятий останнім у кредит почав ламатись, після чого останній зупинив виплату кредиту.

На запитання Відповідача про те, чи звертався ОСОБА_1 до Банку з метою врегулювання збитків, останній повідомив, що звертався усно, а про настання наслідків щодо невиплати кредиту був повідомлений працівниками Банку.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2006 між Позивачем (Страхувальник) та Відповідачем (Страховик) укладено Генеральний договір, відповідно до п.1.1 якого предметом даного договору є страхування ризиків за кредитами (-ом), наданими Страхувальником фізичним особам (-ій особі), надалі позичальники (-ник), з метою відшкодування заподіяних Страхувальнику збитків, спричинених невиконанням чи неналежним виконанням позичальником (-ом) своїх зобовязань за кредитними договорами (-ом).

Відповідно до п.2.1 Генерального договору обєктом страхування за цим договором є майнові інтереси Страхувальника, повязані з ризиком виникнення збитків, зумовлених непогашенням не в повному обсязі будь-яким позичальником заборгованості за кредитними договорами (-ром), внесеними до реєстрів.

Згідно з п.3.1 Генерального договору страховим випадком за цим договором є:

-несплата позичальником кожного чергового платежу за кредитом та/чи процентами при настанні строку платежу, передбаченого графіком відповідно до конкретного кредитного договору (п.3.1.1);

-несплата позичальником останнього платежу за кредитом та/чи процентами при настанні строку платежу, передбаченого конкретним кредитним договором.

Страховий внесок зі страхування ризику за кредитом сплачено у розмірі 1000 грн. (п.10 Реєстру), що також підтверджено укладеним сторонами реєстром за період з 01.04.2007 до 30.04.2007.

Відповідно до п.8.1 Генерального договору Страхувальник протягом 5 (пяти) робочих днів в письмовій формі повідомляє Страховика про настання страхового випадку будь-яким шляхом (безпосередньо під розписку, факсимільним звязком з наступною передачею оригіналу даного повідомлення тощо).

Протягом двох календарних місяців з дня настання страхового випадку Страхувальник надає Страховику документи, що підтверджують виникнення заборгованості, а саме:

-заяву про страхову виплату;

-засвідчену Страхувальником ксерокопію кредитного договору і графік погашення кредиту та відмотки за ним;

-бухгалтерську документацію, що засвідчує факт настання страхового випадку (банківські виписки з позичково рахунку (в т.ч. рахунку по обліку простроченої заборгованості по кредиту) та рахунку по обліку процентів за користування кредитом);

-оформлену Страхувальником довідку про розмір фактичної заборгованості позичальника за кредитним договором станом на дату надання Страховику вказаних у цьому пункті документів. Під фактичною заборгованістю позичальника за кредитним договором слід розуміти суму непогашеного кредиту та процентів за ним відповідно до умов кредитного договору4

-інші документи (за наявності у страхувальника), що можуть свідчити про неможливість виконання позичальником зобовязань за кредитним договором (у випадку смерті позичальника, визнання його померлим у встановленому законом порядку, відсутності відомостей про місце перебування позичальника. Оголошення його розшуку у порядку, визначеному законом, тощо).

03.05.2007 між сторонами укладено договір про внесення змін і доповнень до Генерального договору, яким сторони погодили вважати невідємною частиною Генерального договору додаток №4 від 02.04.2007 Реєстр кредитних договорів, укладених філією «Дніпровське відділення Промінвестбанку в м. Київ» за період з 01.04.2007 до 30.04.2007.

Відповідно до п.5.4 Генерального договору Страхувальник сплачує загальну суму страхових внесків в розмірі 2 712,00 грн., згідно реєстру не пізніше 25 травня 2007 року.

23.05.2007 Позивач сплатив Відповідачу страховий внесок в сумі 2 712,00 грн., що підтверджується копію платіжного доручення №550 від цієї ж дати.

Частиною 2 статті 8 Закону України «Про страхування»страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Пунктом 3.1 Правил страхування передбачено, що страховим ризиком згідно з цими Правилами є ризик невиконання або неналежного виконання Позичальником своїх зобовязань перед Страхувальником за кредитним договором щодо своєчасного та повного повернення сум кредитів та відсотків за кредитним договором.

17.12.2008 Позивач, у відповідності до п.8.1 Генерального договору повідомив Відповідача про настання страхового випадку, про що зокрема свідчить наявна в матеріалах справи копія листа за вих. №1582.

За фактом настання страхового випадку та керуючись п.п.8.1, 8.2 Генерального договору Позивач подав заяву за вих. 1583 від 17.02.2008 про відшкодування страхової виплати з пакетом документів, а також довідку за вих. №1581 від 17.02.2008 щодо розміру фактичної заборгованості позичальника за кредитом.

У свою чергу, Відповідач звернувся до Позивач з листом та, з метою зясування причин та обставин настання випадку, визначення розміру збитків, здійснення виплати страхового відшкодування просив надати додаткові документи, які були отримані останнім 22.01.2009, про що свідчить копія супровідного листа Позивача за вих. №75 від 21.01.2009.

02.02.2009 Відповідач звернувся до Позивача з листом, та у відповідності до п.8.4 Генерального договору просив надати довідку про розмір фактичної простроченої заборгованості позичальника за кредитом та відсотками, та уточненими реквізитами рахунків, на які необхідно здійснити перерахування.

03.02.2009 Позивач уточнив реквізити рахунків.

В звязку з зволіканням з боку Відповідача щодо виплати страхової виплати, Позивач звернувся до останнього з листом за вих. №186 та попередив, що у випадку подальшого зволікання здійснення фактичної виплати страхового відшкодування останній вимушений буде звернутись до суду з позовом про стягнення страхового відшкодування в примусовому порядку.

04.03.2009 Відповідач відмовив Позивачу у виплаті страхового відшкодування, з тих підстав, що відповідно до звіту субєкту малого підприємництва-фізичної особи-платника єдиного податку за четвертий квартал 2008 року, ОСОБА_1 в період виникнення простроченої заборгованості за кредитом, отримував дохід від підприємницької діяльності, що дозволяло йому сплачувати кожен черговий платіж за кредитом. Проте, навмисно не сплачуючи платежі за кредитом, ОСОБА_1 створив дії, що призвели до настання страхового випадку.

Відповідач також зазначив, що Генеральний договір укладений на підставі Правил страхування кредитів №001/03 від 04.02.2003, а відтак, керуючись п.4.1 Правил, даний випадок не є страховим та страхова сума не підлягає сплаті в разі навмисних дій Позичальника, яка призвели до страхового випадку.

При цьому, Відповідач приймаючи вищевказане рішення не зазначив, що відмовляє у виплаті страхового відшкодування з причин несвоєчасного його повідомлення про страховий випадок.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п.8.3 Генерального договору Страховик протягом 15 (п'ятнадцяти) робочих днів з моменту отримання від Страхувальника вищевказаних у п.8.2 документів проводить розслідування страхової події і повинен прийняти рішення про виплату чи відмову у здійсненні страхової виплати на користь Страхувальника.

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката) (п.1 ст. 990 ЦК України).

Відповідно до п.12.3 Генерального договору при настанні страхового випадку у разі виникнення протиріч у застосуванні положень Правил страхування пріоритет мають положення даного договору.

Таким чином, проаналізувавши умови Генерального договору та Правила страхування, суд дійшов висновку про не правомірність прийняття Відповідачем рішення про відмову у здійсненні страхової виплати або страхового відшкодування, в силу того, що подані Позивачем документи, у відповідності до умов Генерального договору страхування є достатніми для виплати страхового відшкодування.

Відтак, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 51013,79 грн. страхового відшкодування визнається судом обґрунтованою, правомірною та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п.9.1 Генерального договору Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати шляхом сплати Страхувальнику пені, яка обчислюється від суми страхової виплати, що підлягає сплаті, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення, та нараховується щоденно.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як слідує з поданого Позивачем розрахунку пені по зобовязанням АСТ «Вексель», позивач проводить нарахування пені за період з 03.02.2009 до 15.03.2009, яка становить 1375,28 грн.

Пунктом 8.3 Генерального договору передбачено, що в день отримання Страховиком довідки про розмір фактичної заборгованості будь-яким шляхом від виносить рішення про здійснення страхової виплати на користь Страхувальника та складає страховий акт.

Отже, пеня підлягає задоволенню сумі 1375,28 грн.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, повязані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на Відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник саме з вини Відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного страхового товариства «Вексель»(01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 7, ідентифікаційний код 20031391), на користь Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (ЗАТ) в особі відділення філії «Дніпровське відділення Промінвестбанку в м. Київ»(м. Київ, вул. Червоноткацька, 29-а, рахунок №39015901322142 в філії «Дніпровське відділення Промінвестбанку в м. Київ», код філії банку 322142) 51013 (пятдесят одну тисячу тринадцять) грн. 79 коп. страхового відшкодування, 1375 (одну тисячу триста сімдесят пять) грн. 28 коп. пені, 523 (пятсот двадцять три) грн. 89 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

СуддяСташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 17.08.2009