Рішення № 6357048, 03.08.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" серпня 2009 р.Справа № 17/275-06-9475 За позовом: Представництва по управлінню комунальною власністю

Одеської міської ради

до відповідача: Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1

про стягнення 46841,66 грн.

Суддя Зуєва Л.Є.

П р е д с т а в н и к и :

від позивача: Севастьянова С.О. на підставі довіреності №01-13/15026 від 29.12.2008р.;

від відповідача: ОСОБА_4 на підставі довіреності ВЕА№369700 від 25.07.2006р.

СУТЬ СПОРУ: позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача по справі 46841,66 грн. неустойки за користування приміщенням.

Відповідач в судові засідання зявилася, надала письмовий відзив на позов, в якому заявлені позовні вимоги не визнає та просить суд в задоволенні позову відмовити, з підстав викладених у відзиві.

По справі у відповідності до вимог ст. 77 ГПК України, оголошувалися перерви, починаючи з 11.10.2006р. по 01.11.2006р. о 12:30; з 16.03.2007р. по 08.04.2007р. о 12:30; з 10.06.2009р. по 08.07.2009р. о 10:00; з 08.07.2009р. по 03.08.2009р. о 09:40.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

04.03.2002 року між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (надалі позивач) та Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 (надалі відповідач) укладено договір оренди №48/98, на виконання умов якого відповідачу було надано в строкове платне користування нежиле приміщення першого поверху площею 233 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Бочарова, 52.

Між сторонами було укладено додаткове погодження від 01.07.2002р. до договору оренди № 48/98 від 04.03.2002 року, яким був змінений рахунок розміру орендної плати за орендоване приміщення на підставі Методики розрахунку, граничних розмірів та порядку використання орендної плати за оренду майна, що є власністю територіальної громади міста Одеси, затвердженої рішенням Одеської міської ради № 1665-ХХІП від 31.10.2000р.

01 червня 2005р. між Представництвом та СПД ОСОБА_1 було укладено додаткове погодження до договору оренди, яким був змінений рахунок розміру орендної плати за орендоване приміщення на підставі діючої Методики розрахунку, граничних розмірів та порядку використання орендної плати за оренду майна, що є власністю територіальної громади міста Одеси, затвердженої рішенням Одеської міської ради № 1054-ІУ від 26.03.2003р. та продовжений строк дії договору оренди до 01 лютого 2006р.

В порушення встановленої додатковими погодженнями від 01.07.2002р. та від 01 червня 2005р. до договору оренди № 48/98 від 04.03.2002 року орендної ставки, п.п. 2.2., 2.4. договору оренди № 48/98 від 04.03.2002 року та ст.ст. 10,18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” ст. 762 ЦК України, відповідач тривалий час несвоєчасно та не в повному обсязі вносив орендну плату за користування приміщенням по вул. Генерала Бочарова, 52, також не застрахував об'єкт оренди.

У зв'язку з цим, Представництво звернулось у господарський суд Одеської області з позовом до СПД ОСОБА_1 про розірвання договору оренди, виселення та стягування частини боргу в сумі 18 996,32 грн., яка перевищувала річний період, і не підлягала стягуванню в безспірному порядку через виконавчу напис нотаріуса.

В ході судового провадження, строк дії договору оренди № 48/98 від 04.03.2002 року закінчився 01 лютого 2006 року, тому Представництво надіслало відповідачу повідомлення № 01-15/213 від 07.02.2006р., в якому в порядку ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендар був сповіщений, що строк договору оренди продовжуватися не буде і припиняє свою дію, у зв'язку із закінченням строку, на який він був укладений.

Зазначене повідомлення було надіслано відповідачу належним чином через поштове повідомлення на дві адреси: адресу оренди та юридичну адресу. За юридичною адресою це повідомлення було отримано відповідачем 10 лютого 2006р., в підтвердження чого позивачем додано до позову в якості доказу поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.

За результатами розгляду наявних обставин по справі, господарський суд Одеської області прийняв рішення від 25.04.2006р. по справі № 16/29-06-620, відповідно до якого позовні вимоги Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради до СПД ОСОБА_1 частково задоволені та виселено останню з нежилого приміщення площею 233 кв.м, розташованого за адресою:м. Одеса, вул. Генерала Бочарова,52.

В частині позовних вимог про розірвання договору оренди № 48/98 від 03.04.2002г. відмовлено, у зв'язку з закінченням строку договору; в частині стягування заборгованості з орендної плати - провадження по справі припинено на підставі п. 1.1 ст.80 ГПК України, у зв'язку з тим, що відповідач сплатив суму боргу, заявлену в позові.

СПД ОСОБА_1 не погодилось з вказаним судовим рішенням та оскаржило його в апеляційному порядку. Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17.08.2006р. зупинення провадження по справі № 16/29-06-620 до розгляду господарським судом Одеської області справи №16/291-06-7683А за позовом СПД ФО ОСОБА_1 до ПУКВ ОМР про зобовязання укласти договір купівлі-продажу не житлового приміщення, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Бочарова, 52, загальною площею 233,0 кв.м., на підставі рішення Одеської міської ради №4837-ІУ від 09.11.2005р. „Про перелік обєктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації й відчуженню у 2005році, та внесення змін до рішень Одеської міської ради”.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.11.2006р. по справі №16/29-06-620 ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 17.08.2006р. скасовано, справу передано на розгляду до Одеського апеляційного господарського суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.12.2006р. провадження у справі №17/275-06-9475 зупинено до розгляду справи №16/29-06-620 по суті.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.02.2007р. ухвалу господарського суду Одеської області від 11.12.2006р. у справі №17/275-06-9475 залишено без змін. Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.02.2009р. провадження у справі №17/275-06-9475 провадження поновлено, оскільки постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.10.2008р. апеляційну скаргу ПУКВ ОМР задоволено частково, рішення господарського суду Одеської області від 06.08.2008р. у справі №16/29-06-620 скасовано, а рішення від 25.04.2006р. залишено без змін. Заяву СПД ФО ОСОБА_1 про перегляд рішення суду від 25.04.2006р. у справі №16/29-06-620 за нововиявленими обставинами залишено без задоволення.

18.09.2006р. Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 46481,66грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.09.2006р. порушено провадження у справі №17/275-06-9475 за позовом Представництва по управлінню комунальною власністю ОМР до СПД ФО ОСОБА_1 про стягнення 46841,66 грн.

Позивач в своєму позові зазначає, що станом на момент його звернення до суду з склалась така ситуація, що СПД ОСОБА_1 на протязі розгляду вищеперерахованих господарських справ продовжував займати спірне приміщення без правових підстав, в результаті чого позивачем на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України нарахована відповідачу неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю, яка відповідно до надано позивачем розрахунку з 01.02.2006р. по 01.09.2006р. становить 46841,66 грн.

У ході розгляду справи у суді позивач звернувся з заявою про уточнення позовних вимог (від 14.05.2009р. вхід.№11756), в якої він просить стягнути з відповідача по справі неустойку у розмірі 306287,52 грн., яка нарахована за період з 16.02.2006р. по 19.03.2009р.

Відповідач, надав письмовий відзив на позов, в якому заявлені позовні вимоги не визнає та просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та надані в ході розгляду справи докази, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, з урахуванням наданих позивачем уточнень, з наступних правових підстав.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обовЧязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовЧязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовЧязків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договір укладений між сторонами по справі, як цивільно-правовий правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, та він не визнаний судом недійсними, тому зобовязання за цим договором мають виконуватися належним чином.

Відповідно до ст.526 ЦК України № 435-IV від 16.01.2003 р. зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Згідно з п. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено договором.

Пунктом 4.7 укладеного між сторонами по справі договору оренди не житлового приміщення №48/98 від 04.03.2002р. передбачено, що орендар зобовязався у 15-ти денний термін після закінчення строку дії договору оренди повернути обєкт оренди орендодавцю.

Розглядом матеріалів справи було встановлено, що відповідач не належним чином виконував взяті на себе договірні зобовязання в частині своєчасного звільнення приміщення та передачі його представникам позивача.

Крім того, матеріалами справи встановлено, що відповідач продовжував користуватися приміщенням на протязі трьох років, в період розгляду судами справи повязаної з виселенням відповідача з раніш орендованого приміщення.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до акту державного виконавця від 19.03.2009р. СПД ФО ОСОБА_1 було виселено з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 233 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Бочарова, 52. Зазначений факт також підтвердив і представник відповідача у судовому засіданні.

Факт користування відповідачем нежитловим приміщенням без відповідних правових підстав був встановлений рішенням господарського суду Одеської області від 25.04.2006р. по справі № 16/29-06-620, яке на теперішній час є чинним та має по відношенню до даної справи преюдиційне значення. Згідно цього рішення суд дійшов висновку, що починаючи з 16.02.2006р. СПД ФО ОСОБА_1 неправомірно, самовільно займає нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 233 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Бочарова, 52. Вказане рішення було залишено в силі постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.10.2008р. по справі №16/29-06-620.

У відповідності до ч. 1 ст. 35 ГПК України, обставини, визнанні господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. При цьому, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач починаючи з 16.02.2006р. до моменту примусового виселення, а саме 19.03.2009р. самовільно використовував нежитлове приміщення, першого поверху загальною площею 233 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Бочарова, 52.

Предметом позову по зазначеній справі є стягнення неустойки, нарахованої за період неправомірного користування відповідачем нежитловим приміщенням, згідно ч.2 ст.785 ЦК України.

Розглянувши позовні вимоги Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради про стягнення з відповідача по справі неустойки нарахованої за період неправомірного користування відповідачем нежитлового приміщення, а саме з 16.02.2006р. по 19.03.2009р., загальний розмір якої, згідно наданих позивачем уточнень становить 306287,52грн., суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до умов договору, а саме п.5.1., за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором оренди винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки у відповідності з чинним законодавством. Оскільки неустойка може бути встановлена договором або законом (ч.1 ст.548 ЦК України), то в даному випадку з огляду на умови договору неустойка визначається діючим законодавством.

Так, згідно зі ст.614 ЦК України особа яка порушила зобовЧязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом, при цьому відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовЧязання.

Крім цього, пунктом 2 ст. 785 ЦК України передбачено, що якщо наймач не виконує обовязку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за весь час прострочення.

Відповідач в своїх усних запереченнях наполягав у судових засіданнях по справі на тому, що неустойка нарахована позивачем неправомірно за три роки, оскільки на його думку згідно з ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу ,пені).

Неустойка є одним із найпоширеніших і найуживаніших із способів забезпечення виконання зобовязань.

Стосовно правової природи неустойки, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст.549 ЦК України, неустойка розуміється, з одного боку, як спосіб забезпечення виконання зобовязань, а з другого, - є мірою (формою) цивільно-правової відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобовязання. При цьому, розмір неустойки, як правило дозволяє відновити майнові втрати, якщо вони мали місце.

Однак, заявлена позивачем до стягнення неустойка за не своєчасне повернення обєкта, у розумінні ст. 785 ЦК України є спеціальною по відношенню до неустойки, яка передбачена ст. 549 ЦК України та ст. 230 ГК України, оскільки вона не є штрафом, який може виражатися: а) у конкретній грошовій сумі; б) у відсотковому відношенні до суми всього зобовязання або його не виконаної частини; в) у розмірі вартості предмета зобовязання; г)у кратному розмірі предмета зобовязання, а також не є пенею, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання та яка застосовується у разі прострочення грошових зобовязань та її розмір визначається договором або законом у відсотковому відношенні до суми невиконаного зобовязання.

За таких обставин, на думку суду неустойка передбачена ч. 2 ст. 785 ЦК України є спеціальною, встановленою законом категорією стягнення, в якій зазначено термін її застосування, тому положення ст. ст.258 ЦК України, яка передбачає припинення нарахування штрафних санкцій через один рік до даного виду неустойки застосовуватися не повинно.

Таким чином, позивач при зверненні до господарського суду Одеської області з позовними вимогами про стягнення неустойки за весь час неправомірного користування обєктом керувався ч. 2 ст. 785 ЦК України з метою відновлення своїх майнових втрат, які ним були понесені внаслідок того, що відповідач з 16.02.2006р. по 19.03.2009р. безпідставно користувався обєктом комунальної власності і Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради не мало можливості отримувати прибуток від здавання в оренду іншим особам цього приміщення.

Дослідивши наданий представником позивача уточнений розрахунок суми позовних вимог по нарахуванню неустойки у розмірі 306287,52 грн., суд дійшов висновку, що він обґрунтований та розрахований виходячи з розміру орендної плати, передбаченої договором.

Посилання відповідача на той факт, що в його діях відсутня вина в наслідок чого його слід звільнити від відповідальності, оскільки на протязі всього терміну за який позивачем нарахована неустойка відповідач намагався реалізувати своє право на викуп вищевказаного обєкта, судом до уваги не приймається, оскільки ні договором, ні чинним законодавством не передбачено право відповідача користуватися нежитловим приміщенням без належних правових підстав. Крім цього, посилання відповідача на судові рішення прийняті по справам № 6/89-07-2043А від20.04.2007р. та №16/291-06-7683 від 01.11.2007р., судом до уваги також не приймаються, оскільки вони не стосуються предмету спору по даній справі, незважаючи на можливу реалізацію СПД ОСОБА_1 свого права на викуп вищевказаного обєкта оренди, вказані обставини не звільняють відповідача від відповідальності щодо неправомірного користування нежитловим приміщенням, яке є обєктом комунальної власності, оскільки у разі викупу приміщення договір купівлі-продажу набув би юридичної сили тільки з моменту його укладання та відповідної державної реєстрації.

Вимогами ст. 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На думку суду, заявлені позивачем та уточненні у ході розгляду справи у суді позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 306287,52 грн., обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи, оскільки позивачем доведено суду неправомірність користування відповідачем нежитловим приміщенням, першого поверху загальною площею 233 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Бочарова,52 за весь період починаючи з 16.02.2006р. по 19.03.2009р.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 11, 12. 204, 526, 525, 614, 785 ЦК України, позовна заява Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради з урахуванням заявлених уточнень, підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 /АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1/ на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, ЗКПО 26302595) 306 287 грн. 52 коп. /триста шість тисяч двісті вісімдесят сім грн. 52 коп./ - неустойки за неправомірне користування нежитловим приміщенням; 3062 грн. 87 коп./ три тисячі шістдесят дві грн. 87 коп./ - державного мита; 118 грн. 00 коп. /сто вісімнадцять грн. 00 коп. / - витрат на послуги інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після вступу рішення в законну силу.

Повний текст рішення складено та підписано 07.08.2009р.

Суддя