Ухвала суду № 63560206, 20.12.2016, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 235/661/14-к

Провадження № 1-кп/226/185/2016

УХВАЛА

ІменемУкраїни

20.12.2016 року місто Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області у складі колегії суддів:

головуючого судді Салькової В.С.,

суддів Редько Ж.Є., Петуніна І.В.,

за участю секретаря судового засідання Пікало К.І.,

прокурора Пономаренко О.В.,

потерпілої ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2,

потерпілої ОСОБА_3 (присутня шляхом відеоконференції),

захисникаОСОБА_4,

обвинуваченого ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мирнограді Донецької області клопотання прокурора Пономаренко О.В. про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених п.п. 1, 6, 9, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч.ч. 2, 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України, та клопотання ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт,

встановив:

Судом розглядається кримінальне провадження №12013050410000386 від 21.02.2013 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених п.п. 1, 6, 9, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч.ч. 2, 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України.

В суді прокурором Пономаренко О.В. заявлене клопотання про продовження тримання обвинуваченого під вартою, оскільки не перестали існувати ті ризики, що були наявні під час обрання запобіжного заходу. ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні низки злочинів, в тому числі особливо тяжких і корисливих, за які в разі доведення його вини йому може загрожувати суворе покарання. Перебуваючи на волі, він може ухилятися від суду, впливати на свідків, іншим чином перешкоджати судовому провадженню. Просила суд продовжити дію запобіжного заходу ОСОБА_5 на 60 діб.

Потерпілі ОСОБА_1, ОСОБА_6, представник потерпілої ОСОБА_2 в судовому засіданні клопотання прокурора підтримали.

Обвинувачений заперечував проти продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Заявив клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, зауважуючи на тому, що кожен має право на розгляд справи щодо нього в розумні строки, а він вже більше 3 років перебуває під вартою. Прокурором не обґрунтована наявність ризиків, не надано даних щодо його наміру ухилитися від суду, впливати на учасників процесу, іншим чином перешкоджати провадженню. З огляду на практику ЄСПЛ сама тільки наявність підозри та тяжкість обвинувачення не може бути підставою. Крім того, свідки і потерпілі вже допитані, тому не має сенсу взагалі казати про вплив на них. Він має стійкі соціальні звязки, дружину, дитину, постійне місце мешкання та роботи, з огляду на все викладене просить змінити йому запобіжний захід на домашній арешт за місцем його реєстрації.

Захисник також заперечував проти клопотання прокурора, клопотання обвинуваченого підтримав.

Прокурор заперечувала проти клопотання обвинуваченого, оскільки домашній арешт не зможе запобігти наявним ризикам. Наполягала, що ОСОБА_5 може впливати на свідків, не прибути за викликами суду, вчинити інші злочини. Міцні соціальні звязки, на думку прокурора, не завадили йому вчинити злочини. Зауважила, що за практикою ЄСПЛ мають не тільки захищатися права обвинуваченого, а й дотримуватися інтереси суспільства. Просила відмовити у клопотанні обвинуваченого та задовольнити її клопотання.

Потерпіла ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 категорично заперечували клопотання обвинуваченого, при цьому потерпіла зазначила, що інша особа, яка обвинувачувалася у справі разом з ОСОБА_5, після зміни запобіжного заходу почала ухилятися від суду та потім взагалі зникла. Вважає, що ОСОБА_5 має перебувати саме під вартою.

Потерпіла ОСОБА_3 так само заявила, що вона категорично проти зміни запобіжного заходу, обвинувачений, на її думку, має перебувати виключно під вартою.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу продовженого строку, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Як вбачається з матеріалів справи, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 закінчується 06.01.2016 року.

Суд, заслухавши учасників процесу, приходить до таких висновків.

З огляду на наявні обставини та стадію судового розгляду на теперішній час обєктивна можливість постановлення вироку у кримінальному провадженні до закінчення визначеного раніше обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою вбачається відсутньою, що обумовлює необхідність вирішення питання щодо строку дії запобіжного заходу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризиками, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість.

Частина 2 ст. 6 зазначеної Конвенції визначає, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Проте, враховуючи обставини справи, суд вважає, що по справі наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого. При цьому суд оцінює суворість можливого покарання та визнає реальною небезпеку можливості ухилення обвинуваченого від правосуддя в разі зміни обраного щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, можливість незаконно впливати на потерпілих і свідків. Доводи обвинуваченого про те, що і потерпілі, і свідки вже допитувалися органом досудового розслідування і судом при минулому розгляді справи суд не може враховувати при вирішенні клопотання виходячи із принципу безпосередності дослідження доказів у справі, оскільки жодна з цих осіб судом в даному провадженні ще не допитана.

Вищезазначені обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу в триманні підозрюваного під вартою. Підстав для обрання більш м'якого запобіжного заходу не вбачається.

Враховуючи всі обставини по справі та те, що строк дії запобіжного заходу не може перевищувати 60 днів, суд вважає, що строк тримання під вартою ОСОБА_7 повинен бути продовжений до 18.02.2017 року включно.

Суд також враховує те, що будь-які дані, які б свідчили про неможливість тримання ОСОБА_5 під вартою, сторонами кримінального провадження не надавалися.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 331 КПК України, суд

постановив:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченому у вчинені злочинів, передбачених п.п. 1, 6, 9, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч.ч. 2, 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України, продовжити строк дії раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 18.02.2017 року включно.

Ухвала суду щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не підлягає окремому оскарженню. Заперечення щодо неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуюча суддя: В.С. Салькова

Судді: Ж.Є. Редько

ОСОБА_8